номер провадження справи 12/35/19
02.09.2019 Справа № 908/1579/19
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,
За участю секретаря судового засідання Соловйової А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 908/1579/19
за позовом: Моторного (транспортного) страхового бюро України (юридична адреса: 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8, адреса для листування: 01033, м. Київ, вул. Тарасівська, буд. 19-Б, оф. 9)
до відповідача: Державної організації (Установа, Заклад) Військової частини НОМЕР_1 (69068, м. Запоріжжя)
про стягнення завданої шкоди в порядку регресу в сумі 69802,53 грн.
за участю представників:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою за вих. № 24405/ІНС від 20.06.2019 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення завданої шкоди в порядку регресу в сумі 69802,53 грн.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2019 позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 26.06.2019 позовну заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України залишено без руху в порядку ч. 1 ст. 174 ГПК України.
15.07.2019 на адресу суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла заява, відповідно до якої усунуто недоліки, які зумовили залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 16.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 12/35/19, визначено здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 14.08.2019 о 14:15 год.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, далі ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
25.07.2019 на адресу суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) надійшло клопотання за підписом представника ОСОБА_1 в порядку приписів ст. 197 ГПК України, про участь Моторного (транспортного) страхового бюро України у судовому засіданні у справі № 908/1579/19 в режимі відео конференції.
Ухвалою суду від 30.07.2019 задоволено клопотання Моторного (транспортного) страхового бюро України про участь у судовому засіданні у справі № 908/1579/19 в режимі відеоконференції з Господарським судом Київської області.
31.07.2019 на адресу суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву в якому просить суд закрити провадження у даній справі.
14.08.2019 на електронну адресу суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання про перенесення судового засідання у зв'язку з хворобою ТВО помічника командира бригади з правової роботи - представника інтересів ВЧ НОМЕР_1 в судах. Також просить суд не розглядати справу без участі представника військової частини.
Безпосередньо в судовому засіданні 14.08.2019 представник позивача зазначив, що відзив на позовну заяву отримано, проте відповідь на відзив не готувалась. Разом з тим, представник позивача просив відмовити в задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі.
В судовому засіданні суд розпочав розгляд справи по суті та почав з'ясування обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
Ухвалою суду від 14.08.2019 було відкладено розгляд справи на 02.09.2019.
15.08.2019 року на адресу суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшло уточнення до відзиву, відповідно до якого зазначає:
- строк позовної давності відшкодування збитків за послуги аварійного комісара за платіжним дорученням № 9634 від 18.05.2015 сплив 18.05.2018;
- оскільки ухвалою Запорізького суду від 20.09.2016 по справі № 317 3806/16-ц Військовій частині було відмовлено у відкритті провадження по справі про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу з винної особи - ОСОБА_2 , в зв'язку зі смертю фізичної особи, Військова частина позбавлена права звернутися до спадкоємців;
- основне зобов'язання відповідач виконав в 2016 році, відшкодував потерпілій моральну шкоду в сумі 150000, 00 грн., майнову шкоду 539902, 76 грн.;
- після виконання особою, що не завдала шкоди, свого обов'язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням на підставі статті 599 ЦК України. Просить суд відмовити в позовних вимогах.
16.08.2019 на суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання про перенесення судового засідання у зв'язку з хворобою ТВО помічника командира бригади з правової роботи - представника інтересів ВЧ НОМЕР_1 в судах. Також просить суд не розглядати справу без участі представника військової частини.
В судове засідання 02.09.2019 представники сторін не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення представникам сторін копії ухвали суду від 14.08.2019.
Неявка в судове засідання 02.09.2019 представників сторін, належним чином повідомлених про дату та час розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті без їх участі.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, суд встановив.
01.09.2014 року о 10 год. 00 хв. трапилася дорожньо-транспортна пригода, а саме ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом "КАМАЗ", державний реєстраційний номер " НОМЕР_2 " на автодорозі "Запоріжжя - Донецьк", в районі відмітки12 км. - 1500 м. в сторону м. Донецьк, керуючи в стані алкогольного сп'яніння здійснював буксирування напівпричепа «ОДАЗ», діючи із злочинною недбалістю, маючи технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди, порушив встановлені п.п. 2.9, 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, правила водіння транспортної машини, що виразилося у тому, що перед зміною траєкторії руху машини та повороту ліворуч, не переконався, що ці дії будуть безпечними і не створять перешкоди або небезпеки для інших учасників дорожнього руху, почав маневр з повороту ліворуч, здійснив виїзд на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з автомобілем "KIA SORENTO", реєстраційний номер " НОМЕР_3 ", під керуванням ОСОБА_3 , який рухався в напрямку м. Донецьк, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з відкритим переломом кісток своду та основи черепа, які, згідно висновку судово-медичної експертизи № 3330 від 06.10.2014, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до загибелі останнього.
Відповідно до вироку Запорізького районного суду Запорізької області від 20.11.2015 по вправі № 317/2555/15-к, ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 415 КК України та призначено йому покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі. Разом з тим, стягнуто з військової частини: польова пошта НОМЕР_4 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 75000 грн. кожній в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином та на користь ОСОБА_5 539902 грн. 76 коп. майнової шкоди.
Як свідчить зміст вказаного вироку, у судовому засіданні встановлено і не заперечується обвинуваченим та представником цивільного відповідача, що джерело підвищеної небезпеки - транспортна машина "КАМАЗ" військовий номер " НОМЕР_2 " з напівпричепом "Одаз" належить відповідачу - військовій частині: польова пошта НОМЕР_4 і в той день 01.09.2014 року за кермом цього автомобіля в момент ДТП знаходився військовослужбовець - солдат ОСОБА_2 , який проходив службу в даній військовій частині. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 03.02.2016 вказаний вирок залишено без змін.
Відповідно до довідок про дорожньо-транспортну пригоду № 9431056 від 01.09.2014 та № 81198620 від 01.09.204, транспортний засіб "КАМАЗ", номерний знак " НОМЕР_2 " вантажний з причепом належить військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно з поясненнями ОСОБА_2 від 19.07.2016, він станом на час скоєння вказаної ДТП був солдатом військовій частині: польова пошта НОМЕР_4 , що також підтверджується вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 20.11.2015 по вправі № 317/2555/15-к та повідомленням Військової прокуратури Запорізького гарнізону Південного регіону України від 26.06.2014.
Як зазначено вище, у результаті зазначеної ДТП був пошкоджений автомобіль "KIA SORENTO", реєстраційний номер " НОМЕР_3 ", власником якого є ОСОБА_3 . Вартість матеріального збитку, згідно висновку експерта від 09.10.2014 № 85, складеного ФОП ОСОБА_6 , спричиненого володільцю автомобіля "KIA SORENTO", реєстраційний номер " НОМЕР_3 " в результаті його пошкодження, з урахуванням ПДВ на запчастини, склала 527084, 17 грн.
Внаслідок настання страхового випадку до МТСБУ звернулась потерпіла сторона - з повідомленням від 03.09.16 про дорожньо-транспортну пригоду, а згодом із заявою від 05.12.16 про виплату страхового відшкодування відповідно до ст. 35 та п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Цивільна-правова відповідальність потерпілої особи - власника автомобіля "KIA SORENTO", реєстраційний номер " НОМЕР_3 ", застрахована в ПрАТ СК "Уніка" згідно полісу № АІ/3078361, а відповідальність власника транспортного "КАМАЗ", номерний знак " НОМЕР_2 " - відповідача у цій справі, не була застрахована відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на момент настання дорожньо-транспортної пригоди.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.07.2016, 07.07.2016, 18.10.2016 за наслідками зазначеної події, передбаченої п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", МТСБУ здійснило виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_4 у розмірі 68571, 53 грн., відповідно до наказів МТСБУ № 5309 від 05.07.2016, № 7972 від 13.10.2016 про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, що підтверджується копіями платіжних доручень № 5309 від 05.07.2016, № 5309рв від 07.07.2016, № 7972рв від 18.10.2016.
Предметом даного спору є вимоги позивача про стягнення з відповідача 69802, 53 грн. шкоди в порядку регресу, у т.ч. 1231 грн. витрат позивача на залучення аварійного комісара, які підтверджується доданими до позовної заяви копіями рахунку № 9634 від 02.03.2015 на суму 1231, 00 грн. та платіжного доручення № 9634 від 18.05.2016.
Вирішуючи спір у даній справі по суті спору суд виходив з того, що спеціальним Законом, який регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.04 № 1961-IV (далі Закон № 1961-IV).
Відповідно до п.п. 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 Закону, у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Згідно з пп. 38.2.1. п. 38.2.ст. 38 Закону № 1961-IV, МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у п. 13.1 ст. 13 цього Закону.
Положеннями абзаців 1-2 п. 39.1. ст. 39 Закону № 1961-IV закріплено, що Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.
Відповідно до п. 39.2.1 ст. 39 Закону № 1961-IV, основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.
Пункт 40.3. ст. 40 Закону № 1961-IV визначає, що МТСБУ має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у ст. 41 цього Закону.
Підпунктом а) п. 41.1. ст. 41 Закону № 1961-IV передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п. 1.7 ст. 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
За загальними правилом закріпленим у ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.
Згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст.1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Так, ч. 2 ст. 1187 ЦК України встановлено особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки. А саме, таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до підприємства, установи, організації, що відповідає за стан дороги, якщо заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода виникла з їх вини.
Згідно ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
У відповідності до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" N 6 від 27.03.92 відповідальність юридичної особи настає у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.
Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
При цьому судом враховано, що на момент скоєння ДТП за кермом автомобіля "КАМАЗ" військовий номер " НОМЕР_2 " з напівпричепом "Одаз", який належить відповідачу, знаходився військовослужбовець - солдат ОСОБА_2 , який проходив службу в даній військовій частині. А тому, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов'язок по відшкодуванню шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини ОСОБА_2 .
Доказів відшкодування відповідачем позивачу шкоди, завданої ОСОБА_2 під час виконання ним своїх службових обов'язків, у розмірі суми сплаченого позивачем потерпілій особі суми страхового відшкодування в сумі 68571, 53 грн. матеріали справи не містять.
Щодо наведених відповідачем обставин, то судом не приймаються до уваги твердження відповідача щодо припинення зобов'язання виконанням, оскільки позивачем було здійснено регламентну виплату в порядку ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в рамках лімітів шкоди майну та здоров'ю (витрати на лікування та похованні ОСОБА_3 ). Разом з тим, відповідачем було сплачено потерпілим відшкодування за пошкодження майна без врахування страхового ліміту в розмірі 100000, 00 грн., що підтверджується вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 20.11.2015 по справі № 317/2555/15-к та наданими відповідачем виписками по рахункам за 16.08.2016 та 17.08.2016.
Таким чином, заявлене відповідачем у відзиві клопотання про закриття провадження у справі № 908/1579/19 не підлягає задоволенню.
Оцінюючи заявлені вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуги аварійного комісара у сумі 1231, 00 грн. суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на рахунок ТОВ "Експертна-асистуюча компанія "Довіра" було перераховано 1231, 00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 9634 від 18.05.2015, в якому визначено призначення платежу: оплата послуг аварійного комісара згідно рахунку № 9634 від 02.03.2015.
Однак відповідачем, у поданих до суду 15.08.2019 уточненнях до відзиву фактично заявлено клопотання про застосування позовної давності до вказаних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За приписами ч. ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідач зазначає, що строк позовної давності відшкодування збитків за послуги аварійного комісара за платіжним дорученням № 9634 від 18.05.2015 сплив 18.05.2018. Однак, слід звернути увагу відповідача, що вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 20.11.2015 по вправі № 317/2555/15-к, ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 415 КК України, яка відноситься до військових злочинів відповідно до Розділу XIX Кримінального кодексу України.
Відтак, враховуючи заявлене відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності, а також позицію Верховного суду, викладену у постанові № 132/2083/16-ц від 28.03.2018, слід відмовити у стягненні витрат на оплату послуг аварійного комісара в сумі 1231,00 грн.
За такими обставинами позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до Державної організації (Установи, Закладу) Військової частини НОМЕР_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.
Приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 75, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240, 247-252 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до Державної організації (Установа, Заклад) Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
2. Стягнути з Державної організації (Установа, Заклад) Військової частини НОМЕР_1 , 69068, Запорізька область, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , на користь:
- Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8, код ЄДРПОУ 21647131) суму страхового відшкодування (завдану шкоду в порядку регресу) у розмірі 68571 (шістдесят вісім тисяч п'ятсот сімдесят одну) грн. 53 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1887 (одна тисяча вісімсот вісімдесят сім) грн. 12 коп., видавши наказ.
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Повне рішення складено - 09.09.2019 року
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.