Справа № 752/17209/19
Провадження №: 2-к/752/11/19
27.08.2019 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С., розглянувши клопотання Компанії "Вірідіс Інвест ОУ", боржник: ОСОБА_1 про надання дозволу на примусове виконання виконавчого напису, вчиненого нотаріусом за векселем в Литовській Республіці, -
19.08.2019 року до Голосіївського районного суду м. Києва надійшло клопотання.
Відповідно до ст. 462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Статтею 463 ЦПК України передбачено, що рішення іноземного суду може бути пред'явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред'явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.
Статтею 464 ЦПК України передбачено, що питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.
Відповідно до ст. 472 ЦПК України клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, подається заінтересованою особою до суду в порядку, встановленому ст. ст. 464-466 ЦПК України для подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, з урахуванням особливостей, визначених цією главою.
Стаття 19 ЦПК України передбачає,що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Разом з тим, на думку суду, правовідносини між стягувачем та боржником, з приводу яких заявлено клопотання, не є цивільними, оскільки виконавчий напис - це розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безпірності відповідальності боржника. Тому вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов'язань боржника.
В той же час, положення ст. 462 ЦПК, на які посилається стягувач у своєму клопотанні, передбачають визнання та виконання в Україні саме рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 186, 260, 261, 352, 462-464, 467, 468, 472 ЦПК України, суддя, -
у відкритті провадження у справі за клопотанням Компанії "Вірідіс Інвест ОУ", боржник: ОСОБА_1 про надання дозволу на примусове виконання виконавчого напису, вчиненого нотаріусом за векселем в Литовській Республіці - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя В.С. Хоменко