Справа № 712/7331/19
Провадження №2/712/1864/19
05 вересня 2019 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого- судді- Пироженко В.Д.
при секретарі - Олефіренко В.В.
за участі представника позивача адвоката Горобець С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Свої вимоги обгрунтовує тим, що 19.03.2019 року між нею та відповідачем було укладено договір оренди, відповідно до якого вона передала відповідачу у тимчасове користування орендоване приміщення, що складається з 3 кімнат, загальною площею 61 квадратний метр, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана частина будинку належить їй на праві приватної власності.
Згідно із вказаним Договором, орендар вступає в користування майном одночасно з підписанням договору та акту приймання-передачі зазначеного вище орендованого приміщення.В акті приймання-передачі зазначено, що технічний стан приміщення відмінний, жодна зі сторін претензій немає, що засвідчено їх особистими підписами.
Відповідно до умов договору відповідач зобов'язався своєчасно вносити платежі (в тому числі вносити плату за користування житлом), передбачені даним договором;по закінченню терміну оренди здати орендоване приміщення і майно в тому стані, у якому воно було передано в оренду з урахуванням природного зносу;також орендар несе повну матеріальну відповідальність за майно, що передано йому згідно акту прийому-передачі приміщення.
Сторони обумовили, що договір оренди діє з 19.03.2018 по 19.09.2018 з моменту приймання-передачі орендованого приміщення.
У зв'язку із тим, що 19.09.2018 відповідач продовжив проживати та не передав їй предмет договору найму із засвідченням даного факту відповідним актом, вказаний договір сторони вирішили продовжити на невизначений термін.
У лютому 2019 року відповідач повідомив про припинення дії договору, у зв'язку із переїздом у власне житло та домовились про зустріч 19.03.2019. Плата за останній місяць проживання з відповідача не стягувалась в рахунок його початкового розрахування у відповідності до п. 4.2. Договору.
У день розірвання договору, а саме 19.03.2019 орендар в орендованому приміщенні не з'явився. Відсутність відповідача свідчить про те, що акт прийому-передачі відповідними сторонами складений не був. Тобто доказів повернення предмету оренди позивачу немає, а саме відсутній підписаний між сторонами акт повернення орендованого приміщення. З метою належного захисту своїх інтересів позивачем в присутностісвідків та особи, яка спільно проживала з відповідачем (дружина ОСОБА_3 ) самостійно було складено відповідний акт, в зазначений перелік недоліків та пошкодженого майна із зазначенням загального технічного стану орендованого приміщення та показниками лічильників, що підтверджується свідками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Вказані недоліки усунути за допомогою спеціальних «клінінгових» служб не представляється можливим, пошкоджене майно підлягає лише заміні на нове.
Окрім того, позивачем було здійснено виклик працівників поліції, які також зафіксували вказаний факт. Також на її адресу надійшли квитанції щодо заборгованості зі сплати комунальних платежів (газ та світло), які зобов'язувався сплачувати відповідач.
Зокрема, з метою заміни пошкодженого майна на вживане в більш-менш задовільному стані та схожості їй необхідно витратити наступні кошти (згідно даних сайту продажу вживаних речей «ОЬХ»): диван - 6 000 грн., килим - 2 800 грн., міжкімнатні двері - 2 500 грн., матрац - 2 100 грн.Також необхідно сплатити комунальні послуги за газ у сумі 6 780 грн. 57 коп. та за світло - 694 грн.
Окрім того, неправомірні дії відповідача призвели до негативних емоцій, хвилювань з приводу відновлення стану частини будинку, пошуку коштів на меблі та шпалери, що стало наслідком суттєвих збитків матеріального характеру та душевних страждань щодо втрати майна. Неможливістю відразу здати даний будинок іншим наймачам, необхідності звернення до суду та витрати з даного питання багато зусиль та часу. Запах який залишився від домашніх тварин попереднього наймача взагалі вивести неможливо до цього часу. Внаслідок чого наступні наймачі відмовляються брати в оренду даний будинок. Вважає, що такими діями відповідача їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в 15 000 грн.
Просить стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду у сумі 20 874, 57 грн., моральну шкоду у сумі 15 000, 00 грн. та судові витрати.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 2506.2019 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Горобець С.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав а просив їх задоволити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Зі згоди адвоката позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:
Судом встановлено, що 19.03.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір оренди, відповідно до якого позивач передала, відповідачу у тимчасове користування частину будинку, що складається з 3 кімнат, загальною площею 61 квадратний метр, що розміщене за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 76438890 від 21.12.2016 року, частина будинку під номером АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.
Згідно із вказаним Договором, орендар вступає в користування майном одночасно з підписанням договору та акту приймання-передачі зазначеного вище орендованого приміщення.В акті приймання-передачі від 19.03.2018 року зазначено, що технічний стан приміщення відмінний, жодна зі сторін претензій немає, що засвідчено їх особистими підписами.
Вказаним договором оренди житлового приміщення від 19.03.2018 року визначено наступні обов'язки орендаря, зокрема: 3.4. своєчасно вносити платежі (в тому числі вносити плату за користування житлом), передбачені даним договором; п. 3.6. по закінченню терміну оренди здати орендоване приміщення і майно в тому стані, у якому воно було передано в оренду з урахуванням природного зносу;п. 3.7. Орендар несе повну матеріальну відповідальність за майно, що передано йому згідно акту прийому-передачі приміщення.
Відповідно до п. 4.2. Договору, в день підписання договору орендар передає орендодавцю 8 тис. грн. Ця грошова сума є орендною платою за перший та останній місяці. В подальшому орендна плата сплачується щомісячно, не пізніше відповідного календарного дня поточного місяця.
Згідно п. 4.3. Договору, окрім орендної плати орендар сплачує усі комунальні послуги.
Пунктом 7.2 Договору сторони обумовили, що договір оренди діє з 19.03.2018 по 19.09.2018 з моменту приймання-передачі орендованого приміщення.
Відповідно до положень ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
У зв'язку із тим, що 19.09.2018 позивач продовжив проживати у орендованому будинку та не передав відповідачу предмет договору найму із засвідченням даного факту відповідним актом, вказаний договір сторони вирішили продовжити на невизначений термін.
На підтвердження зазначеного, додаються чеки за сплату комунальних послуг ОСОБА_1 у грудні 2018 року, за кошти отримані від орендної плати, сплаченої.
Позивач у позові зазначає, що у лютому 2019 року відповідач повідомив її про припинення дії наведеного вище договору, у зв'язку із його переїздом у власне житло та домовились про зустріч 19.03.2019. Плата за останній місяць проживання з відповідача не стягувалась в рахунок його початкового розрахування у відповідності до п. 4.2. Договору.
У день розірвання договору, а саме 19.03.2019 орендар в орендованому приміщенні не з'явився. Відсутність відповідача свідчить про те, що акт прийому-передачі відповідними сторонами складений не був. Тобто доказів повернення предмету оренди позивачу немає, а саме відсутній підписаний між сторонами акт повернення орендованого приміщення, як того вимагають приписи ст.795 ЦК України та укладений між ними Договір.
Натомість з метою належного захисту своїх інтересів позивачем в присутностісвідків та особи, яка спільно проживала з відповідачем (дружина ОСОБА_3 ) самостійно було складено відповідний акт, в якому зазначений перелік недоліків та пошкодженого майна із зазначенням загального технічного стану орендованого приміщення та показниками лічильників, що підтверджується свідками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Копія вказаного Акта від 19.03.2019 року наявна в матеріалах справи.
Частиною 1 ст. 815 ЦК передбачено, що наймач зобов'язаний використовувати житло лише для проживання у ньому, забезпечувати збереження житла та підтримувати його в належному стані.
Крім того, із матеріалів справи вбачається, що позивач зверталася до ЧВП в Черкаській області із повідомленням про те, що за адресою АДРЕСА_1 відбувся конфлікт між нею і квартиронаймачами з приводу вимоги відшкодування коштів за пошкоджене майно і несплачені комунальні послуги.
На зазначене повідомлення ЧВП в Черкаській області надав відповідь позивачу в якій зазначено, що вказане повідомлення зареєстровано в єдиному обліку заяв і повідомлень про вчинення правопорушення та інші події ЧВП ГУНП в Черкаській області за № 15313 від 28.03.2019 року та за результатом перевірки прийнято рішення про списання матеріалів до справи № 1/7934 від 28.03.2019 року.
Також відповідачем не було сплачено комунальні послуги (газ та світло), що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками.
Положеннями ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватись моральних засад суспільства. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.
За правилами ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 ст. 1166 ЦК України встановлено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Статтею 1192 ЦК України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Право на відшкодування матеріальних збитків серед способів захисту цивільних прав передбачене ст. 22 ЦК України.
Так, статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно ч. 1, 2 ст. 779 ЦК країни наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.
Отже в судовому засіданні, встановлено термін дії договору оренди від 19.03.2018 року закінчився 19.03.2019 року, однак, відповідачем не сплачені кошти за комунальні послуги, зокрема: за газ в розмірі 6780,57 грн. та за світло в сумі 694 грн., крім того, відповідачем пошкоджено майно, з метою заміни якого на вживане в більш-менш задовільному стані та схожості вартість якого (згідно даних сайту продажу вживаних речей «OLX») становить: диван - 6 000 грн., килим - 2 800 грн., міжкімнатні двері - 2 500 грн., матрац - 2 100 грн., загальна вартість завданої майнової шкоди становить 20874,57 грн.
Враховуючи викладене, суд вважає що вимоги позивача в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягає до задоволення.
Крім того, звертаючись до суду, позивач пред'явила позовні вимоги про стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди в розмірі 15 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені в ст. 1167 ЦК України.
Положенням ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно п. 3 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Враховуючи, що внаслідок пошкодження відповідачем майна позивача, останній заподіяно моральну шкоду, яка полягає у моральних стражданнях, пов'язаних з відновленням стану частини вищевказаного будинку, пошуку коштів на меблі, що стало наслідком суттєвих збитків матеріального характеру та душевних страждань щодо втрати майна, неможливістю відразу здати будинок іншим наймачам, тому в даному випадку за таких обставин суд вважає, що ОСОБА_1 в результаті пошкодження майна завдана моральна шкода ОСОБА_2 . Суд вважає стягнути з відповідача на користь позивача завдану моральну шкоду в сумі 5000 грн.
Таким чином, дослідивши отримані докази та оцінивши їх в сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, оскільки відповідач у добровільному порядку не відшкодував кошти за пошкоджене майно.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення.
В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню судовий збір, що був сплачений позивачем при звернені до суду у розмірі 768,40 грн.
Керуючись ст. 6,12, 13,18, 263, 265, 268, 279, 280-284 ЦПК України, на підставі ст. 626, 628, 640, 773, 779, 815, 1167 ЦК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (прож. АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , (прож. АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду в сумі 20874,57 грн, моральну шкоду 5000 гривень та судові витрати в сумі 768,40 грн, а всього 26 642, 97 грн.
В іншій частині позову позивачу відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів (ст.ст.354, 355 ЦПК України). Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом що його ухвалив за письмовою заявою відповідача поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 10 вересня 2019 року.
Головуючий:
Позивач: ОСОБА_1, (іпн. НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 (іпн. відсутній, прож. АДРЕСА_2).