ЄУН 174/755/19
н/п 3/174/111/2019
06 вересня 2019 року м.Вільногірськ
Суддя Вільногірського міського суду Дніпропетровської області Борцова А.А., розглянувши матеріал, який надійшов з Вільногірського ВП ЖВП ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності по ч.4 ст.184 КУпАП відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка народилась в м.Вільногірську Дніпропетровської області, не працює, мешкає АДРЕСА_1 , -
за участю захисника Шевчука О.М., якім згідно ст.268 КУпАП роз'яснені їх права та обов'язки,-
Згідно з протоколом серії АПР18 098234 від 30.07.2019 року складеного слідчим СВ Вільногірського ВП ЖВП Годнюк Л.М., 04.06.2019 р. о 22.00 год. по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 ухилилася від виконання батьківських обов'язків по відношенню до ОСОБА_2 , 2004 р.н., який спричинив легкі тілесні ушкодження малолітньому ОСОБА_3 , 2011 р.н.
Дії ОСОБА_1 посадовою особою кваліфіковані за ч.4 ст.184 КУпАП.
Особа, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 пояснила, що має 12 дітей, 10 з яких неповнолітні. 04.06.2019 р. всіх дітей поклала спати о 21.30 год., і займалася грудними дітьми в іншій кімнаті. На той момент взагалі не знала, що в квартирі є пістолет, який лежав в рюкзаку. Хто його туди положив, не знає. Син ОСОБА_4 , по батькові якого в протоколі зазначено невірно як ОСОБА_5 , дістав пістолет та вистрелив в бік сина ОСОБА_6 . Зі слів працівників поліції, відносно сина ОСОБА_7 кримінальне провадження закрито у зв'язку з недосягненням віку, але будь-яких процесуальних документів не отримувала. Вважає, що свої батьківські обов'язки вона виконує належним чином.
Вислухавши ОСОБА_1 , дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження по справі підлягає закриттю по наступним підставам.
Так, згідно ч.1 ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, в тому числі, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Частиною 4 статті 184 КУпАП передбачена відповідальність батьків за вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним Кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність.
Разом з тим, при складенні протоколу посадовою особою порушені вимоги ст.256 КУпАП, оскільки не конкретизовані об'єктивна та суб'єктивна сторони правопорушення в діях ОСОБА_1 , зокрема не зазначено, яке саме неповнолітній вчинив діяння, що містить ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, його анкетні дані зазначені невірно, не вказано, в чому саме полягає вина ОСОБА_1 в ухиленні від виконання нею батьківських обов'язків.
Належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не надано, матеріали справи містять лише деякі копії матеріалів кримінального провадження ЄУН 12019040150000191, в яких дані про прийняте процесуальне рішення відносно неповнолітнього ОСОБА_4 відсутні.
Відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Як і в Конституції, так і в міжнародних актах (Загальна декларація прав людини, Конвенція про захист прав людини та основних свобод, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права), йдеться про застосування принципу презумпції невинуватості у справах про притягнення до відповідальності за скоєння кримінальних правопорушень.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Таким чином, адміністративне правопорушення та кримінальне правопорушення мають аналогічний склад, а їх відмежування один від одного проводиться за ступенем суспільної небезпеки, тому з урахуванням принципу верховенства права, презумпція невинуватості діє у всіх випадках звинувачення людини (суб'єкта приватного права) державою, в тому числі, і в разі притягнення особи до відповідальності за адміністративні правопорушення.
Крім того, приписами ст.129 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, задекларовано, що основними засадами судочинства, серед іншого, є змагальність та забезпечення доведеності вини.
Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.
Враховуючи вищевказані вимоги та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17 липня 1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року (справа № 21-183а13), також аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14.
Таким чином, об'єктивна та суб'єктивна сторони правопорушення, передбаченого ч.4 ст.184 КУпАП, в діях ОСОБА_1 при складенні протоколу не конкретизовані, належних та допустимих доказів на підтвердження її винної поведінки не надано, її вина не доведена, тому склад правопорушення, передбаченого ч.4 ст.184 КУпАП, в діях ОСОБА_1 відсутній, а провадження по справі підлягає закриттю.
Судовий збір стягненню з ОСОБА_1 не підлягає.
Керуючись п.1 ст.247, ч.4 ст.184, ст.284 КУпАП, суддя, -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 по ч.4 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення- закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови, до Дніпровського апеляційного суду через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області.
Суддя: підпис А.А.Борцова