ЄУН 174/752/19
н/п 3/174/108/2019
06 вересня 2019 року м.Вільногірськ
Суддя Вільногірського міського суду Дніпропетровської області Борцова А.А., розглянувши матеріал, який надійшов з Вільногірського ВП ЖВП ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності по ч.1 ст.184 КУпАП відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився в м.Вільногірську Дніпропетровської області, працює оператором ТОВ «Вільногірське скло», мешкає АДРЕСА_1 , -
якому згідно ст.268 КУпАП роз'яснені його права та обов'язки,-
Згідно з протоколом серії АПР18 098236 від 21.08.2019 року, 21.08.2019 р. о 13.30 год. ОСОБА_1 ухилився від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка вживала алкогольний напій «Сидр» біля будинку № 16/ АДРЕСА_2 Молодіжна м.Вільногірська.
Дії ОСОБА_1 посадовою особою кваліфіковані за ч.1 ст.184 КУпАП.
Особа, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 пояснив, що проживає окремо з донькою на протязі 10 років, але спілкується, має на неї вплив, підтримує стосунки, сплачує аліменти. Мати дитини позбавлена батьківських прав, його дружина, яка удочерила дитину, проживає в м.Дніпро. Про те, що сталося, дізнався від поліції, факт вживання сидру донька не заперечує. З донькою провів бесіду, обіцяла, що більше такого не повториться. Вважає, що від виконання батьківських обов'язків він не ухиляється.
Вислухавши ОСОБА_1 , дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження по справі підлягає закриттю по наступним підставам.
Так, згідно ч.1 ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, в тому числі, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Разом з тим, при складенні протоколу посадовою особою порушені вимоги ст.256 КУпАП, оскільки не конкретизовані об'єктивна та суб'єктивна сторони правопорушення в діях ОСОБА_1 , зокрема не вказано, в яких саме винних діях чи бездіяльності полягало ухилення останнього від виконання батьківських обов'язків щодо виховання, забезпечення умовами життя та навчання неповнолітньої доньки, в чому полягає його вина, чи була завдана шкода інтересам дитини і яка саме.
До того ж, відповідальність батьків за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, передбачена ч.3 ст.184 КУпАП України, і ці обставини не охоплюються диспозицією ч.1 ст.184 КУпАП, по якій ОСОБА_1 притягнутий до відповідальності.
Крім того, в протоколі не вказано місце скоєння правопорушення (місто, область, адреса тощо), час (період) його вчинення, що є обов'язковим елементом об'єктивної сторони складу адміністративної сторони правопорушення.
Відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Як і в Конституції, так і в міжнародних актах (Загальна декларація прав людини, Конвенція про захист прав людини та основних свобод, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права), йдеться про застосування принципу презумпції невинуватості у справах про притягнення до відповідальності за скоєння кримінальних правопорушень.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Крім того, приписами ст.129 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, задекларовано, що основними засадами судочинства, серед іншого, є змагальність та забезпечення доведеності вини.
Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.
Враховуючи вищевказані вимоги та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17 липня 1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року (справа № 21-183а13), також аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14.
Разом з тим, об'єктивна та суб'єктивна сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, в діях ОСОБА_1 при складенні протоколу не конкретизовані, доказів на підтвердження його винної поведінки не надано, вина не доведена, кваліфікація його дій не відповідає обставинам справи, а перекваліфікація дій особи, яка притягується до відповідальності при розгляді справи в суді чинним КУпАП не передбачено, тому , в межах складеного протоколу про адміністративне правопорушення, склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, в діях ОСОБА_1 відсутній, а провадження по справі підлягає закриттю.
Судовий збір стягненню з ОСОБА_1 не підлягає.
Керуючись п.1 ст.247, ч.1 ст.184, ст.284 КУпАП, суддя, -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 по ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення- закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови, до Дніпровського апеляційного суду через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області.
Суддя: підпис А.А.Борцова