10 вересня 2019 року
Київ
справа №1.380.2019.002618
адміністративне провадження №К/9901/25632/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області управління застосування пенсійного законодавства на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2019 року у справі №1.380.2019.002618 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Відділу примусового виконання рішень управління державного виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування постанови,
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося до суду з позовом про визнання протиправною і скасування постанови.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу у десятиденний термін з моменту отримання ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме надати до суду квитанцію про сплату судового збору.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року позовну заяву Головного управління ПФУ у Львівській області повернуто позивачу, у зв'язку з неусуненням недоліків викладених в ухвалі про без руху.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління ПФУ у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2019 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали про без руху та не сплатою судового збору.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням Головне управління ПФУ у Львівській області звернулося до Верхового Суду з касаційною скаргою.
У поданій касаційній скарзі скаржник, з посиланням на неправильне застосування судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційної інстанції.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Отже, оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
За змістом частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень з питань повернення заяви позивачеві (заявникові), поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування єдиної правозастосовної практики.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Водночас аналіз оскаржуваного судового рішення та доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики з питань застосування відповідних норм права, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Отже, зміст вказаних норм та проведений аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у розглядуваному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтею 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області управління застосування пенсійного законодавства на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2019 року у справі №1.380.2019.002618.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
О.А. Губська
О.В. Калашнікова
Судді Верховного Суду