09 вересня 2019 року
Київ
справа №826/6603/18
адміністративне провадження №К/9901/25194/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2019 у справі №826/6603/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Столична перспектива плюс» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,
02.09.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у м.Києві (далі - ГУ ДФС) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.04.2019.
З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2019 у задоволенні клопотання ГУ ДФС про звільнення від сплати судового збору відмовлено, причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнані неповажними, апеляційну скаргу у цій справі залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, шляхом плати судового збору у розмірі та подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску такого строку. Підставою для залишення апеляційної скарги без руху стало зокрема те, що апеляційну скаргу подано після спливу строку встановленого для її подання та наведені скаржником підстави для його поновлення визнані судом неповажними, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційним судом встановлено, що апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 08.04.2019 подано 25.06.2019 , тобто після спливу строку на апеляційне оскарження. При цьому, вперше апеляційну скаргу було подано 14.05.2019, яка ухвалою апеляційного суду від 27.05.2019 повернута у зв'язку з тим, що вона підписана особою, повноваження якої не було належним чином підтверджено.
У клопотанні про поновлення строку відповідачем зазначено, що ухвалу про повернення апеляційної скарги від 27.05.2019 р. він отримав лише 03.06.2019, а отже, 30-денний строк на апеляційне оскарження слід обраховувати з 28.05.2019 р. - тобто з наступного дня після складення повного тексту ухвали про повернення апеляційної скарги.
Апеляційний суд, оцінивши наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження дійшов висновку, що зазначені ГУ ДФС причини пропуску строку апеляційного оскарження є неповажними, оскільки суб'єктивне трактування апелянтом положень ст.. 295 КАС України не може бути розцінено як істотна причина, яка об'єктивно (через незалежні від апелянта обставини) перешкоджала його вчасному зверненню з апеляційною скаргою та свідчила б на користь наявності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, всупереч тому, що воно в силу ч. 2 ст. 255 КАС України вже набрало законної сили (після повернення апеляційної скарги), та всупереч принципу правової визначеності
Як вбачається з оскаржуваної ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2019 на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції 24.07.2019 ГУ ДФС подало клопотання, в якому просило поновити строк на апеляційне оскарження та продовжити строк на сплату судового збору або відстрочити сплату судового збору до вирішення справи по суті. Клопотання про поновлення строку обґрунтовано тим, що відлік тридцятиденного строку розпочинається з моменту постановлення ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такий строк ГУ ДФС дотримано.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд виходив з того, що апелянтом не наведено жодних істотних причин, які об'єктивно (через незалежні від нього обставини) перешкоджали дотриманню ним вимог оформлення прешої апеляційної скарги, його вчасному зверненню з нею та свідчили б на користь наявності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення. Безпідставними визнано й посилання апелянта на право повторного звернення до суду з апеляційною скаргою протягом 1 року з дня складення повного тексту рішення в силу ч. 2 ст. 299 КАС України.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки повідомлені ним підстави для поновлення строку є поважними, а судом не враховано, що відлік тридцятиденного строку розпочинається з моменту постановлення ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги. Також зазначає, що повторно апеляційну скаргу подано в межах річного строку, а тому відмовивши у відкритті апеляційного провадження, суд позбавив ГУ ДФС можливості на захист порушених прав.
Проте, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду, оскільки відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційним судом прийнято правильне рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача, оскільки наведені ним причини пропуску строку є неповажними, оскільки свідчать про самостійне (довільне) трактування ГУ ДФС норм КАС України, оскільки повернення апеляційної скарги не зупиняє і не перериває строків на апеляційне оскарження, а лише надає право особі повторно її подати, але в порядку, визначеному законом (ч. 8 ст.169 КАС України).
Доводи скаржника, що повторна апеляційна скарга направлена в межах річного строку, передбаченого частиною другою статті 299 КАС України, а тому суд апеляційної інстанції повинен був прийняти апеляційну скаргу до розгляду, є безпідставними, оскільки цією нормою встановлено присічний строк на апеляційне оскарження судових рішень суб'єктами владних повноважень незалежно від поважності причин пропуску строку, натомість не встановлює можливість незастосування до таких суб'єктів строку на апеляційне оскарження судових рішень, встановлених статтею 295 КАС України, який становить тридцять днів, а так само не встановлюють наявність у суб'єктів владних повноважень безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин. Як встановлено судом апеляційної інстанції, вдруге апеляційну скаргу подано 25.06.3019 після повернення 27.05.2019 вперше поданої скарги, що свідчить про необґрунтоване зволікання з боку скаржника щодо наступного звернення до апеляційного суду у найкоротший термін, враховуючи і той факт, що усунення суб'єктивних причин, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги не вимагало багато часу.
Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 333 КАС України, у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 133, 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2019 у справі №826/6603/18.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.М. Гімон
М.Б. Гусак
Є.А. Усенко ,
Судді Верховного Суду