09 вересня 2019 року
Київ
справа №810/2152/18
адміністративне провадження №К/9901/24900/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
перевіривши касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019 у справі № 810/2152/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про зобов'язання вчинити дії,
30.08.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - Броварська ОДПІ) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Броварської ОДПІ на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.08.2018.
З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2019 апеляційну скаргу у цій справі залишено без руху з наданням строку для зазначення підстав поновлення пропущеного строку. Підставою для залишення апеляційної скарги без руху стало зокрема те, що апеляційну скаргу подано після спливу строку встановленого для її подання та наведені скаржником підстави для його поновлення визнані судом неповажними, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційним судом встановлено, що апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 14.08.2018 подано 19.02.2019 , тобто після спливу строку на апеляційне оскарження. При цьому, вперше подана 25 вересня 2018 року до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційна скарга була повернута 05 грудня 2019 року з підстави несплати судового збору
У клопотанні про поновлення строку відповідачем зазначено, що Броварською ОДПІ вчинялися дії задля виконання вимог ухвали по сплаті судового збору та станом на 27.12.2018 судовий збір за подання апеляційної скарги по справі №810/2152/18 сплачено, що підтверджується платіжним дорученням №806. Тому апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення.
Апеляційний суд, оцінивши наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження дійшов висновку, що зазначені Броварською ОДПІ причини пропуску строку апеляційного оскарження є неповажними, оскільки з моменту сплати судового збору - 27.12.2018 до подання апеляційної скарги повторно - 19.02.2019 минуло об'єктивно багато часу, що є зловживанням стороною своїми обов'язками.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019 на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції 15.03.2019 ОДПІ подало клопотання, в якому просило визнати відсутність коштів поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження та відкрити провадження у справі. В обґрунтування вимог відповідач повторно посилається на відсутність можливості сплатити судовий збір на час звернення до суду з апеляційною скаргою вперше. Зазначає, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду з апеляційною скаргою, за умови такого звернення протягом року з дня складання повного тексту судового рішення.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд виходив з того, що ці підстави пропуску строку не є поважними, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень. Не свідчать про поважність підстав пропуску строку апеляційного оскарження і доводи щодо неналежного фінансування, оскільки особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а тому обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень не є об'єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження та реалізувати своє право щодо оскарження без порушення порядку здійснення такої процесуальної дії. Крім того, вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі також порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки при повторному зверненні з апеляційною скаргою судовий збір було сплачено, тобто виконано вимоги статті 296 КАС України.
Проте, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду, оскільки відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційним судом прийнято правильне рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача, оскільки сама сплата судового збору за подання апеляційної скарги без належного обґрунтування поважності пропуску строку звернення до суду, не є належним усуненням недоліків апеляційної скарги в розумінні КАС України. Та обставина, що вперше апеляційну скаргу (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору) було подано у строк, встановлений статтею 295 КАС України, не є підставою вважати пропуск строку поважним, оскільки, як правильно зазначив апеляційний суд, невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.
Відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.
Поряд суд касаційної інстанції зазначає, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що з моменту сплати судового збору - 27.12.2018 до подання апеляційної скарги повторно - 19.02.2019 минуло об'єктивно багато часу, і причин, які об'єктивно перешкоджали повторному зверненню з апеляційною скаргою, Броварською ОДПІ не наведено.
Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 333 КАС України, у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 133, 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019 у справі № 810/2152/18.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.М. Гімон
М.Б. Гусак
Є.А. Усенко ,
Судді Верховного Суду