10 вересня 2019 року
Київ
справа №826/26710/15
адміністративне провадження №К/9901/12477/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву Міністерства внутрішніх справ України про роз'яснення постанови Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 826/26710/15 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України про визнання незаконним та скасування наказу, визнання неправомірним запису в трудовій книжці, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ від 06.11.2015 р. № 2365 о/с дск в частині щодо звільнення позивача з органів внутрішніх справ; визнати невірним і таким, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 р. № 58, запису у трудовій книжці позивача про її звільнення з органів внутрішніх справ; перевести позивача на будь-яку посаду без переривання її трудового стажу з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу та прийняття рішення про її переатестацію після виходу з відпустки по догляду за дитиною.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року, в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
24 липня 2019 року Верховний Суд прийняв постанову, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року - скасовано. Ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
21 серпня 2019 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання про роз'яснення постанови Верховного Суду від 24 липня 2019 року. Відповідач просить роз'яснити постанову Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 826/26710/15, в частині зобов'язання МВС України вжити заходи щодо переведення ОСОБА_1 на будь-яку посаду без переривання її трудового стажу з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу та прийняття рішення про її переатестацію після виходу з відпустки по догляду за дитиною.
Відповідно до частин першої та другої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Системне тлумачення положень вказаної статті дозволяє дійти висновку, що рішення суду може бути роз'яснено у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто, роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.
Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
За змістом наведеної статті, необхідність роз'яснення судового рішення зумовлена його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим, як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, хто буде здійснювати його виконання, й, при цьому, саме можливість примусового виконання рішення як така є однією з умов подання заяви про його роз'яснення.
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ від 06.11.2015 р. № 2365 о/с дск в частині щодо звільнення позивача з органів внутрішніх справ; визнати невірним і таким, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 р. № 58, запису у трудовій книжці позивача про її звільнення з органів внутрішніх справ; перевести позивача на будь-яку посаду без переривання її трудового стажу з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу та прийняття рішення про її переатестацію після виходу з відпустки по догляду за дитиною.
За результатами судового розгляду ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано незаконним та скасовано наказ від 06.11.2015 р. № 2365 о/с дск в частині щодо звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ; зобов'язано МВС України вжити заходи щодо переведення ОСОБА_1 на будь-яку посаду без переривання її трудового стажу з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу та прийняття рішення про її переатестацію після виходу з відпустки по догляду за дитиною; в задоволенні решти вимог відмовлено.
Відповідно до вимог статті 370 КАС України Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Таким чином, субєкт владних повноважень, внаслідок протиправних рішень, дій або бездіяльності якого допущено порушення прав, свобод, інтересів фізичної особи, зобов'язаний вжити всіх передбачених чинним законодавством заходів спрямованих на відновлення таких порушених прав.
Враховуючи викладене й зважаючи на те, що постанова Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 826/26710/15 складена відповідно до вимог чинного законодавства, є чіткою та зрозумілою і не містить положень, стосовно яких можуть виникнути суперечності щодо їх розуміння, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення поданої Міністерством внутрішніх справ України заяви про роз'яснення судового рішення.
Керуючись статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
1. В задоволенні заяви Міністерства внутрішніх справ України про роз'яснення постанови Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 826/26710/15 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач (підпис) Жук А.В.
судді (підпис) Мартинюк Н.М.
(підпис) Мельник-Томенко Ж.М.
Згідно з оригіналом
помічник судді Ю.А.Дорохіна