Іменем України
06 вересня 2019 року
Київ
справа №810/4737/14
адміністративне провадження №К/9901/2971/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Мономах" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року (головуючий суддя Собків Я.М., судді: Борисюк Л.П., Петрик І.Й.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Мономах" до Київської митниці Міндоходів України, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів,
В серпні 2014 року Приватне акціонерне товариство «Мономах» (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом (з врахуванням заяв про зменшення та уточнення позовних вимог) до Київської митниці Міндоходів (далі - Митниця, відповідач 1) та Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області (далі - Казначейство, відповідач 2) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості №1255110000/2014/010019/2 від 03 квітня 2014 року та №1255110000/2014/010022/2 від 09 квітня 2014 року; визнання протиправними та скасування карток відмови №125110000/2014/00031 від 03 квітня 2014 року та №125110000/2014/00035 від 09 квітня 2014 року; зобов'язання митного органу провести митне оформлення товару відповідно до митних декларацій №125110000/2014/006766 від 01 квітня 2014 року та №125110000/2014/007233 від 08 квітня 2014 року за митною вартістю, визначеною за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту); стягнення з Державного бюджету України через Казначейство надмірно сплаченої суми податку на додану вартість в розмірі 79141,47 грн. та мита у розмірі 805,43 грн., усього на суму 79946,90 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувало, що визначення митним органом митної вартості товарів, що ввозились позивачем, за другорядними (за ціною договору щодо ідентичних товарів та резервним), а не по першому (за ціною договору), як було здійснено Товариством, методами суперечать вимогам Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки ним було надано всі необхідні документи для ідентифікації товарів, що ввозились, та підтвердження заявленої митної вартості останніх.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано рішення Митниці про коригування митної вартості №1255110000/2014/010019/2 від 03 березня 2014 року та №1255110000/2014/010022/2 від 09 квітня 2014 року; визнано протиправними та скасовано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125110000/2014/00031 від 03 березня 2014 року та №125110000/2014/00035 від 09 квітня 2014 року; в іншій частині позову відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що митний орган під час розгляду справи не повідомив суду жодних обставин та не надав доказів на підтвердження того, що позивач в деклараціях митної вартості зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларацій недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності. В той же час, як встановив суд першої інстанції, позивачем не дотримано встановлений законодавством порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, в зв'язку з чим позовна вимога про їх стягнення не підлягає задоволенню.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року постанову суду першої інстанції від 25 вересня 2014 року скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.
При цьому апеляційний суд прийшов до висновку, що у митного органу були обґрунтовані сумніви щодо достовірності заявленої позивачем митної вартості товарів, а тому суб'єкт владних повноважень витребував додаткові документи й у зв'язку з невиконанням декларантом вимог щодо їх подання та неможливістю застосування попередніх методів відповідач правомірно визначив митну вартість товару за другорядними методами (за ціною договору щодо ідентичних товарів та резервним).
Не погоджуючись з прийнятим апеляційним судом рішенням, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення ним норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, крім наведених в позовній заяві мотивів щодо доведеності правильності визначеної за першим методом митної вартості, Товариство також вказувало й про те, що зазначені апеляційним судом мотиви (щодо законності прийнятих митним органом рішень про коригування митної вартості та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення) фактично стосувались лише митної декларації №125110000/2014/007233 від 08 квітня 2014 року (щодо чаю, імпортованого з В'єтнаму).
Відповідач (Митниця) в запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду попередньої інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованим та законним.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд дійшов наступного висновку.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 28 червня 2010 року між Товариством (імпортер) та фірмою «Natur-Vit» Marel Plachta, Польща (експортер) укладено торговий договір №06/2806/10 UA, відповідно до умов якого експортер зобов'язався продати товари імпортеру, а імпортер зобов'язався купити товари й своєчасно здійснити оплату на умовах договору. Предметом договору є придбання імпортером рослинної сушеної сировини та вироблених експортером з нього продуктів; ціна й асортимент товарів визначені у додатку на кожну партію товару, який є невід'ємною частиною договору. Правочини за договором здійснюються на умовах FCA - Польща (Інкотермс 2010), окрім правочинів, щодо яких сторони узгодять інші умови, що будуть визначені у додатку. Оплата за товар здійснюється в доларах США (USD); загальна вартість договору складає 500000 USD; ціна на товар вказується у додатку та визначена в USD; в ціну товару включено вартість тари, упаковки, маркування та завантаження товару.
27 березня 2014 року сторонами торгового договору підписано додаток №24, згідно з яким погоджено ціни партії товару на суму 41617,50 USD (листя м'яти різане, квіти нагіток, шкіра апельсину різана та інше). Умови поставки - FCA Kopernia; термін поставки партії товару - 17 березня 2014 року - 14 квітня 2014 року; строк платежу - 90 днів.
Відповідно до довідки ФОП ОСОБА_1 про транспортні витрати від 31 березня 2014 року загальна сума транспортно-експедиційних витрат (перевезення з Польщі до України) за договором №1 від 20 березня 2014 року складало 8000,00 грн.; страхування вантажу не здійснювалось.
Крім того, 06 січня 2014 року між Товариством (покупець) та фірмою Swiss Vietnam International CO LTD, В'єтнам (продавець) укладено контракт №SVI-1, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив товар, назва, ціна, умови постачання та платіжні умови якого визначаються в додатках, які є невід'ємною частиною контракту.
17 січня 2014 року сторонами контракту підписано додаток №1 до нього, згідно з яким обумовлено ціни на партію товару на загальну суму 36287,25 USD (чай зелений в'єтнамський стд. А130 фаннінгз нефасований, чай зелений в'єтнамський стд. А222 GP Broken нефасований та інше); термін відвантаження - лютий 2014 року, термін сплати - через 60 днів з дати коносаменту.
Згідно з довідкою ТОВ «Голден Груп ЛТД» про транспортні витрати вартість доставки вантажу для Товариства морським транспортом (В'єтнам-Україна) складає 35351,46 грн.
01 квітня 2014 року на підставі договору №06/2806/10 UA від 28 червня 2010 та відповідно до інвойсу FA/1/03/2014/E від 27 березня 2014 року позивачем імпортовано товар (сушені рослини, шкірки цитрусових сушені, плоди сушені, листя мате та інше) на загальну суму 41617,50 USD (далі - Поставка 1).
З метою митного оформлення імпортованого за Поставкою 1 товару позивачем до митного органу подано митну декларацію №125110000/2014/006766 від 01 квітня 2014 року, якою визначено митну (фактурну) вартість товару за основним методом (за ціною договору) в розмірі 41617,50 USD, у тому числі товар шкірки цитрусових сушені: Skorka pomeranczy krojona/шкірка апельсину сушена, різана 100 кг на суму 315,00 USD (3,15 USD/кг) (далі - Товар 1).
08 квітня 2014 року на підставі контракту №SVI-1 від 06 січня 2014 року та відповідно до інвойсу SVICL/13-93 від 18 лютого 2014 року позивачем імпортовано товар (чай в'єтнамський нефасований зелений та чорний) на загальну суму 36287,25 USD (далі - Поставка 2).
З метою митного оформлення імпортованого за Поставкою 2 товару позивачем до Митниці подано митну декларацію №125110000/2014/007233 від 08 квітня 2014 року, якою визначено митну (фактурну) вартість товару за основним методом (за ціною договору) в розмірі 36287,25 USD, у тому числі: позиція 1 графи 32 - чай зелений std. 130 fanning, std. 222 GP broken, 5925 кг за ціною 7983,75 USD (далі - Товар 2); позиція 2 графи 32 - чай чорний std. A111 pekoe, std. A513(A) fanning, 16450 кг ціною 28303,50 USD (далі - Товар 3).
03 квітня 2014 року митним органом щодо Поставки 1 сформовано картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №125110000/2014/00031 та прийнято рішення про коригування митної вартості №1255110000/2014/010019/2, яким для Товару 1 визначено митну вартість за резервним методом, а саме 671,00 USD (6,71 USD/кг).
09 квітня 2014 року митним органом щодо Поставки 2 сформовано картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №125110000/2014/00035 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №1255110000/2014/010022/2, яким визначено митну вартість Товару 2 на рівні 3,5 USD/кг, а Товару 3 на рівні 3,14 USD/кг. Метод визначення митної вартості другорядний 2а (митна вартість раніше імпортованих ідентичних товарів, випущених у вільний обіг).
Відповідно до графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів №1255110000/2014/010019/2 від 03 квітня 2014 року підставою для коригування митної вартості визначено наступне: декларантом не подано додаткові документи для підтвердження митної вартості; методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовуються у зв'язку з невиконанням вимог статей 59-60 МК України; методи згідно із статтями 62-63 МК України не застосовуються у зв'язку з відсутньою інформацією щодо ціни складових для визначення за даними методами; резервний метод був використаний з урахуванням інформації, наявної в митному органі (МД від 25 жовтня 2012 року №125110000/2012/344198; РМВ від 25 жовтня 2012 року №124110000/2012/010825/2). Проведено консультацію між митним органом та декларантом відповідно до вимог статті 57 МК України. Перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом: виписка з бухгалтерської документації; виконання вимог підпункту 5.4 контракту; надання договору на перевезення товару.
Відповідно до графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів №1255110000/2014/010022/2 від 09 квітня 2014 року підставою для коригування митної вартості визначено наступне: метод 1 не застосовується тому, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності та відсутність у наданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару; декларантом не подано додаткові документи для підтвердження митної вартості; метод 2а-митна вартість раніше імпортованих ідентичних товарів, випущених у вільний обіг: №500060001/2014/303526 від 29 січня 2014 року, №100270002/2014/297983 від 05 березня 2014 року; проведено консультацію між митним органом та декларантом відповідно до вимог статті 57 МК України шляхом обміну електронними повідомленнями. Перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом: виписка з бухгалтерської документації; інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
28 травня 2014 року позивач разом з листами №28/05 та №29/05 надав митному органу додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів відповідно до митних декларацій №125110000/2014/006766 від 03 квітня 2014 року та №125110000/2014/007233 від 08 квітня 2014 року відповідно, а саме: щодо Поставки 1 - договір на транспортне обслуговування, видаткову накладну, платіжне доручення, податкову накладна, калькуляцію, фітосанітарний сертифікат, сертифікат якості; щодо Поставки 2 - видаткову накладну, калькуляцію, податкову накладну, біржові аукціони.
03 червня 2014 року Митниця листами за №06.-1-47/2/15-4156 та №06.-1-47/2/15-4155 відмовила у підтвердженні заявленої позивачем митної вартості товарів відповідно до митних декларацій №125110000/2014/006766 від 03 квітня 2014 року та №125110000/2014/007233 від 08 квітня 2014 року відповідно.
З метою випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання Товариством подані нові митні декларації, у яких вказано митну вартість товару на рівні, визначеному митним органом.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пунктів 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частин 1 - 4 статті 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.
Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 «Резервний метод» МК України).
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. (частини 5 - 6 статті 53 МК України).
Згідно із частинами 1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).
Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Разом з тим суд першої інстанції, оцінивши під час розгляду справи документи, які надавались позивачем під час митного оформлення товару (у тому числі додатково), прийшов до висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинними МД документів та наведених в них відомостей для цілей застосування основного методу визначення митної вартості товарів; наявності визначених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та наявності обставин, визначених частиною 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару із застосуванням першого методу, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядних методів визначення митної вартості товарів при недоведеності неможливості застосування попередніх.
При цьому надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар, умови поставки, ціну, транспортну складову митної вартості, а отже у сукупності містять відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Підставою ж для витребовування у позивача додаткових документів, митний орган зазначив ту обставину, що наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованого товару, призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, разом з тим він не повідомив жодних конкретних обставин та не надав доказів на підтвердження того, що позивач в декларації митної вартості зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності.
Водночас, витребовуючи у позивача додаткові документи, Митниця не конкретизувала, на підтвердження яких саме обставин їх слід подати, як і не уточнила, яку саме бухгалтерську документацію необхідно представити, що, у свою чергу, обмежило Товариство у можливості виконання цих вимог.
Що ж до зазначення в оскаржуваних рішеннях про неподання додаткових документів, то, як встановив суд першої інстанції, у всіх випадках Товариство не подало лише ті документи, які були відсутні на момент митного оформлення. Проте у межах встановленого МК України строку Товариством на виконання вимог митного органу по вищезазначеним МД надані витребувані додаткові документи, а саме: щодо Поставки 1 - договір на транспортне обслуговування, видаткова накладна, платіжне доручення, податкова накладна, калькуляція, фітосанітарний сертифікат, сертифікат якості; щодо Поставки 2 - видаткова накладна, калькуляція, податкова накладна, біржові аукціони.
В той же час апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні позову, свій висновок щодо законності прийнятих митним органом рішень про коригування митної вартості та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення обґрунтовував тим, що митним органом під час здійснення митного контролю встановлено розбіжності у поданих Товариством документах, а тому у відповідача виникли обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення декларантом заявленої митної вартості товару, враховуючи, що у наданому до митного оформлення рахунку-фактурі SVICL/13-93 від 18 лютого 2014 року міститься посилання на коносамент № MSCUV9164491, складений 23 лютого 2014 року, тобто через 5 днів після виставлення рахунку, а для підтвердження транспортних витрат позивачем надано довідку ТОВ «Голден Груп ЛТД» від 07 квітня 2014 року щодо вартості доставки контейнеру MSCU9071634 для Товариства на судні GEORGSCHULTE, хоча у коносаменті №MSCUV9164491 міститься назва судна CRUSADERV.
Проте зазначені обставини митний орган як підставу для прийняття оскаржуваних у справі рішень та карток відмови не визначав, жодних документів на підтвердження або спростування цих обставин у позивача не витребовував, як і не наводив аргументів, яким чином вони могли вплинути на правильність визначення Товариством митної вартості імпортованих товарів та/або викликати обґрунтовані сумніви у цьому.
Апеляційний суд своїх мотивів з цього приводу також не навів.
Враховуючи наведене, Верховний Суд погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування рішень Митниці про коригування митної вартості №1255110000/2014/010019/2 від 03 березня 2014 року та №1255110000/2014/010022/2 від 09 квітня 2014 року, а також карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125110000/2014/00031 від 03 березня 2014 року та №125110000/2014/00035 від 09 квітня 2014 року.
Що ж до позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України через Казначейство надмірно сплаченої суми податку на додану вартість в розмірі 79141,47 грн. та мита у розмірі 805,43 грн., усього на суму 79946,90 грн., Верховний Суд вважає за необхідне вказати на наступне.
За змістом частини 1 статті 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
Статтею 43 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачалось, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
В той же час згідно з частиною 2 статті 45 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Згідно ж із частиною 3 статті 301 МК України помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
На час спірних відносин процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 МК України та в міжнародних договорах України визначав Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року №618 та зареєстрований
в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за №1097/14364 (далі - Порядок №618).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку №618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.
Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати (пункти 2, 3 розділу ІІІ Порядку №618).
Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Керівник або заступник керівника митного органу на підставі результатів перевірки, в разі її проведення, підписує висновок про повернення, реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України - пакет документів на повернення коштів. Пакет документів на повернення коштів передається до загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України (пункти 4, 5, 6 розділу ІІІ Порядку №618).
Згідно з пунктом 7 розділу III Порядку №618 висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.
За змістом пункту 11 розділу III Порядку №618 за відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку митним органом готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь.
Отже законодавством регламентовано чіткий порядок повернення суб'єктам господарювання надмірно сплачених митних платежів, який включає в себе сукупність послідовних дій учасників даних правовідносин, а саме: звернення суб'єкта господарювання до митних органів із відповідною заявою; проведення відповідними структурними підрозділами митного органу перевірки наведених в заяві обставин та підстав; встановлення митними органами наявності факту переплати; складання ними відповідного висновку та його надіслання органам Державної казначейської служби України для повернення суб'єкту господарювання надміру сплачених митних платежів або прийняття обґрунтованої відмови у задоволенні заяви.
В той же час позивачем не дотримано вищенаведений встановлений законодавством порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, а відтак, як правильно зазначив суд першої інстанції, підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України через Казначейство надмірно сплаченої суми податку на додану вартість в розмірі 79141,47 грн. та мита у розмірі 805,43 грн., усього на суму 79946,90 грн. відсутні.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно зі статтею 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Мономах" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року скасувати, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.С. Пасічник
І.А. Васильєва
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду