09 вересня 2019 року
Київ
справа №212/1740/18(2-а/335/19/2019)
адміністративне провадження №К/9901/24544/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України у Запорізькій області
на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2019 року
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2019 року
у справі №212/1740/18 (2-а/335/19/2019)
за позовом ОСОБА_1
до Управління Державної міграційної служби України у Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення за межі України, -
Громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_1 (надалі -позивач) звернувся з позовом до Управління Державної міграційної служби України у Запорізькій області (надалі - відповідач) в якому просив:
- скасувати рішення відповідача від 14 березня 2018 року № 12 про примусове повернення за межі України позивача;
- зобов'язати відповідача анулювати в паспорті позивача серії НОМЕР_1 від 16 серпня 2017 року, штампи та записи «Прийнято рішення про примусове повернення від 14 березня 2018 року № 12» та штамп «Заборонено в'їзд в Україну на 3 роки до 14 березень 2021 року та надіслати повідомлення до Департаменту аналізу та оцінки інформації Адміністрації Держприкордонслужби України про скасування заборони в'їзду позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , на територію України.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2019 року, позовні вимоги задоволено частково.
Скасовано рішення відповідача № 12 від 14 березня 2018 року про примусове повернення ОСОБА_1 за межі України та зобов'язання покинути територію України в термін до 25 березня 2018 року. Скасувати заборону громадянину республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в'їзду на територію України терміном на три роки до 14 березня 2021. року. У задоволенні інших вимог відмовлено.
Не погодившись з рішеннями першої та апеляційної інстанції відповідач звернувся до суду касаційної інстанції.
У поданій касаційній скарзі відповідач, з посиланням на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VII " Про судоустрій і статус суддів ".
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У свою чергу, за змістом пункту 11 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.
З оскаржуваних судових рішень та зі змісту касаційної скарги вбачається, що предметом спору у цій справі є - визнання протиправною дії відповідача щодо скорочення строку тимчасового перебування позивача на території України та зобов'язання покинути територію України.
За таких обставин та правового врегулювання спірні правовідносини, що склались відносяться до справ незначної складності.
Що стосується посилань скаржника, що судом апеляційної інстанції проігноровано втрату доказів з матеріалів справи у вигляді диска суд вважає за потрібне наголосити на тому, що в судовому рішенні першої інстанції чітко зазначено, що відеофіксація на підтвердження будь-яких неправомірних дій з боку позивача відсутня. Судом апеляційної інстанції встановлено, що з матеріалів справи вбачається, що 23 липня 2018 року відповідачем до суду першої інстанції було подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, в розділі «Додатки» якої зазначено, зокрема, інформаційний носій (диск) CD+R 1700 мб. Між тим, будь-які інформаційні носії до вказаного клопотання долучені не були. Також, інформаційний носій (диск) з зазначеною відповідачем інформацією, останнім до суду апеляційної інстанції також не подавався.
Проаналізувавши ухвалені у цій справі судові рішення та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги не матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргу Управління Державної міграційної служби України у Запорізькій області на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2019 року у справі №212/1740/18 (2а/335/19/2019) за ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення за межі України.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
О.В. Калашнікова
Л.О. Єресько
А.Г. Загороднюк ,
Судді Верховного Суду