04 вересня 2019 рокуЛьвів№ 857/5369/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Гудима Л.Я., Пліша М.А.
за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України,
на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року (суддя - Плахтій Н.Б., час ухвалення - не вказаний, місце ухвалення - м.Луцьк, дата складання повного тексту - не вказана),
в адміністративній справі №140/430/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У лютому 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Міністерства оборони України в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати п.19 протокольного рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04.02.2019 року №12 стосовно відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; 2) зобов'язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, призначити і виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням інвалідності ІІІ групи, яка настала внаслідок поранення (контузії), пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, у порядку встановленому чинним законодавством України.
Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення та відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Третя особа Волинський ОВК у суді першої інстанції подав письмові пояснення щодо позовної заяви, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 19 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 04.02.2019 року №12. Зобов'язано комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок поранення (контузії), пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби.
З цим рішенням суду першої інстанції від 28.03.2019 року не погодився відповідач Міністерство оборони України та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що Комісія Міністерства оборони України прийшла до висновку про відсутність підстав для виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно п.«г» ст.16-4 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки позивач подав, серед іншого, довідку Центрального архіву (військово-медичних документів) Міністерства оборони Російської Федерації м. Санкт-Петербург від 27.02.2017 р. за вих.№6/3/0-104 про не підтвердження видачі архівної довідки про причини та обставини отримання поранення, а висновок судово-медичного експерта від 10.12.2015 р. №2473/ж не містить стверджувального висновку стосовно отримання поранення у 1982 р.. Крім цього, Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затв. постановою КМ України від 25.12.2013 №975, встановлено вичерпний перелік документів, які зобов'язана подати особа, для прийняття головним розпорядником коштів рішення про виплату одноразової грошової допомоги. Одним з документів є саме документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва). Однак, суд першої інстанції, приймаючи оскаржене рішення безпідставно покликався на лист Луцького відділу ГУНП від 22.04.2018 р. №3/2911, який містить лише припущення про те, що інформація надана Центральним архівом Міністерства оборони Російської Федерації може носити неправдивий характер. Тому, вважає апелянт, що Комісія Міністерства оборони України діяла в межах вимог чинного законодавства, а тому відсутні підстави для скасування та визнання незаконним оскарженого рішення від 04.02.2019 року №12 та зобов'язання вчинити дії щодо повторного розгляду документів позивача. Також покликається апелянт на правовий висновок, сформований Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 р. (справа №822/220/18), в частині чи встановлює протокол ВЛК причинний зв'язок поранення позивача.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 28.03.2019 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 28.03.2019 року - без змін.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи та їх представників, які з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у період з 28.10.1981 р. по 20.12.1983 р. проходив військову службу у Радянській армії СРСР, у період з 03.05.1982 р. по 20.12.1983 р. проходив службу у складі військової частини п.п. НОМЕР_1 . У 1982 році проходив військову службу і брав участь в бойових діях в Афганістані.
Позивач є особою з інвалідністю 3 групи і має права на пільги встановлені для ветеранів війни-інвалідів війни, а також для ветеранів війни-учасників бойових дій (а.с. 20, 21).
Відповідно до висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №2473/ж від 10.12.2015р., виданого Київським міським бюро судово-медичної експертизи, виявлені спеціалістом у ОСОБА_1 при огляді рубці є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих у 1982 році (а.с. 15-16).
Згідно з витягом із протоколу №4996 від 24.12.2015р. засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв, - підтверджено, що поранення, контузія та захворювання у колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 17).
Позивачу 21.03.2016р. відповідно до довідки до акта огляду Волинської МСЕК серія 12 ААА №245942 встановлена ІІІ група інвалідності, причина інвалідності - поранення (контузія), пов'язані з виконанням обов'язків військової служби (ДАР) (а.с. 18).
Також судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 у 2017 році звертався до відповідача із заявою та доданими до неї документами про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи. За результатами розгляду вказаної заяви комісія МО України рішенням від 22.09.2017р. №100 відмовила позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки заявником подані завідомо неправдиві відомості щодо його поранень, що підтверджено листами органів Міністерства оборони Російської Федерації.
Однак, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30.05.2018 у справі №803/537/18, яке набрало законної сили 19.12.2018 р., позов ОСОБА_1 задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано протокольне рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 22.09.2017р. №100 в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Зобов'язано комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, повторно розглянути документи ОСОБА_1 стосовно призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у порядку встановленому Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 (а.с. 41-45).
На виконання вказаного вище рішення суду ІНФОРМАЦІЯ_1 18.09.2018 року повторно надіслав до Міністерства оборони України пакет документів щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності (а.с. 31).
Комісія МО України з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, 04.02.2019р. (протокол №12) дійшла висновку про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, оскільки заявником подані завідомо неправдиві відомості щодо поранення, що підтверджено листом Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 13.07.2017р. №6/3/1-790 (а.с. 19).
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, з урахуванням наступного.
Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Так, відповідно до ст.41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно пп.2 п.1 ст.3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія цього Закону поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Пунктом 4 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (ч.6 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Разом з тим, згідно ст.16-4 цього Закону, призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (п.9 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (Постанова №975).
Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно пункту 6 Порядку №975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Пунктом 11 Порядку №975 встановлено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Отже, п.11 вказаного Порядку передбачено вичерпний перелік документів, які військовослужбовець повинен подати уповноваженому органу для виплати одноразової грошової допомоги.
Пунктом 19 Порядку №975 передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Тобто, лише за наведених у п.19 Порядку №975 підстав призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
З матеріалів справи, а саме довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААА №245942 видно, що позивачу ОСОБА_1 при первинному огляді з 21.03.2016 року встановлено ІІІ групу інвалідності, причина інвалідності - поранення (контузія), ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби (ДАР) (а.с. 18). Встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності також підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 (а.с. 20).
Тобто, з 21.03.2016 року у позивача як військовослужбовця, якому встановлена ІІІ група інвалідності, виникло право на отримання одноразової грошової допомоги.
Також, судом першої інстанції вірно встановлено та враховано, що позивач ОСОБА_1 при повторному поданні заяви про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності додав наступні документи: - довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААА №245942 від 21.03.2016р., 12 ААА №744825 від 24.03.2017р. про встановлення ІІІ групи інвалідності, причина інвалідності - поранення (контузія), ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби; - витяг з протоколу №4996 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 24.12.2015 р., відповідно до якого у позивача було виявлено множинні вогнепальні осколкові поранення голови та кінцівок (контузія головного мозку - 1982 рік), наслідком яких стали множинні рубці в анатомічних ділянках, зазначених у висновку спеціаліста з питань СМЕ Київського міського клінічного бюро СМЕ №2473-ж від 10.12.2015р., що в подальшому призвело до розвитку захворювань, як наслідку перенесеної контузії, - поранення, контузія та захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії; - висновок спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи №2473/Ж від 10.12.2015 про те, що виявлені при огляді ОСОБА_1 рубці є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих у 1982 році; - рішення Волинського окружного адміністративного від 30.05.2018р. у справі №803/537/18.
З матеріалів справи видно, що комісія МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла рішення (протокол №12 від 04.02.2019 р.) про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги на підставі пункту «г» ст.16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме подання позивачем неправдивих відомостей щодо поранення, що підтверджено листом Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації (філіал військово-медичних документів) від 13.07.2017 року №6/3/1-790.
З цього приводу судом першої інстанції вірно враховано, що відповідач прийняв рішення (протокол №12 від 04.02.2019 р.) про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, з тих самих підстав, що й зазначено в протокольному рішенні від №100 від 22.09.2017 р., яке рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30.05.2018 р. у справі №803/537/18 визнано протиправним та скасовано.
Крім цього, вказаним рішенням суду від 30.05.2018 р. встановлено, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що інвалідність позивачу встановлена на основі неправдивих відомостей. Водночас судом враховано, що Центральною військово-лікарською комісією при наданні висновку про причинний зв'язок поранення позивача встановлювались обставини отримання поранення та зроблено висновок, що захворювання ОСОБА_1 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Також, у протоколі засідання Центральної військово-лікарської комісії не зафіксовано, що поранення пов'язане із вчиненням правопорушення чи є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Відповідно до вимог ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що комісія МО України приймаючи рішення (протокол №12 від 04.02.2019 р.) про відмову позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги, безпідставно повторно покликалась на подання ним завідомо неправдивих відомостей про його поранення, зокрема, лист Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації (філіал військово-медичних документів) від 13.07.2017р. №6/3/1-790.
Судом першої інстанції також вірно враховано, що згідно п.21.3 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затв. наказом Міністра оборони України від 14.08.2008р. №402 (далі - Положення №402), причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19.
Тобто, саме протокол ВЛК є тим документом, на підставі якого встановлюється причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців.
Згідно п.21.7 Положення №402, постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.02.2001р. №36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.02.2001р. за №169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров'я Збройних Сил України).
При медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 04.01.1994р. №2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.07.1994р. за №177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи) (п.21.8 Положення №402).
Отже, судом першої інстанції вірно зазначено, що у разі відсутності у колишніх військовослужбовців довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) військово-лікарській комісії приймають до уваги інші достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема, і медичні.
Так, з матеріалів справи видно, що при встановленні ЦВЛК причинного зв'язку поранення, контузії позивачу ОСОБА_1 був взятий до уваги висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №2473/Ж від 10.12.2015 р., який і є медичним документом.
Крім цього, відповідно до Висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 10.12.2015 р. №2473/ж, рубці білуватого кольору на голові, тілі, правій руці, правій нозі ОСОБА_1 є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих у 1982 році.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач подав повний пакет документів, передбачений пунктом 11 Порядку №975, для призначення йому одноразової грошової допомоги.
Суд апеляційної інстанції також враховує, що відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен довести суду правомірність своїх рішень, дій, бездіяльності з урахуванням критеріїв правомірності поведінки, визначених статтею 2 КАС України.
Враховуючи наведені обставини справи та норми законодавства, суд апеляційної інстанції вважає, що наявні та досліджені матеріали справи не підтверджують доводів апеляційної скарги.
Крім цього, колегія суддів вважає безпідставним покликання апелянта на позицію Верховного Суду викладену в постанові від 10.04.2019 року (справа №822/220/18), оскільки висновки зроблені в цій справі стосувалися правовідносин щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності, на підставі пункту «б» ст.16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме, особою не надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення.
Однак, у розглядуваній адміністративній справі предметом спору є відмова у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги на підставі пункту «г» ст.16-4 цього Закону, а саме, подання позивачем неправдивих відомостей щодо поранення.
Таким чином, судом першої інстанції сформовано вірний висновок про те, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування пункту 19 протоколу №12 комісії Міністерства оборони України про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги від 04.02.2019 р. та зобов'язання вказаної комісії призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як військовослужбовцю, якому встановлена ІІІ група інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії), пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби.
Отже, з врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду від 28.03.2019 року винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
Згідно п.3 ч.6 ст.12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, серед інших, справи, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Також, статтею 263 КАС України визначено, що справою незначної складності являється, зокрема, справа щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет спору, склад учасників справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243 ч.3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року в адміністративній справі №140/430/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку, у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом строку визначеного статтею 329 КАС України.
Головуючий: В. В. Гуляк
Судді: Л. Я. Гудим
М. А. Пліш
Повний текст постанови складено 10.09.2019 року