про відмову у відкритті апеляційного провадження
10 вересня 2019 рокуЛьвів№ 857/8253/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Большакової О. О.
суддів -Качмара В. Я.
Мікули О. І.
перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 грудня 2018 року про повернення позовної заяви у справі № 308/11374/18 за скаргою ОСОБА_1 на постанову в справі про порушення митних правил,
05.10.2018 ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області зі скаргою на постанову у справі про порушення митних правил №3590/30500/18 від 5 вересня 2018 року.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 грудня 2018 року скаргу ОСОБА_1 повернуто позивачу.
Не погодившись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.
Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з порушеннями строків встановлених ч.1 ст.295 КАС України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.
Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором № 7900727368309 копію зазначеної ухвали скаржник отримав 19 серпня 2019 року.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно матеріалів справи оскаржена ухвала постановлена 04 грудня 2018 року, копію якої ОСОБА_1 отримала 13.12.2018 згідно повідомлення про вручення поштового відправлення з штриховим ідентифікатором №8800023518843 (а.с. 10).
Апеляційну скаргу подано засобами поштового зв'язку 09 липня 2019 року, згідно поштового штемпеля на конверті (а.с. 58), тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. В доданому до апеляційної скарги клопотанні апелянт зазначає, що вона не отримувала копії оскаржуваної ухвали.
Проте, зазначені доводи апелянта спростовуються наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення з штриховим ідентифікатором №8800023518843, згідно якого ОСОБА_1 отримала 13.12.2018 копію оскаржуваної ухвали (а.с. 10).
Разом з тим, причину пропуску строку можна вважати поважною, якщо вона одночасно відповідає таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Поважними причинами пропуску строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та повинні бути підтверджені належними доказами.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" передбачено, що Європейська Конвенція Про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.
Частиною 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У зв'язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист.
У справі "Мушта проти України" ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що у разі, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року у справі "Півень проти України" Суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (п. 35).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
У контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення у контексті пропуску строку на таке оскарження, у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об'єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.
Отже, враховуючи проміжок часу за спливом якого було оскаржене судове рішення, та не подання до суду апеляційної інстанції заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних підстав для його поновлення на виконання вимог ухвали судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2019 року, суд вважає, що підстав для поновлення строку немає.
Тому, строк на апеляційне оскарження пропущений без поважних причин.
Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи наведене, суд вважає, що вказані у доданому до апеляційної скарги клопотанні підстави пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними, а нових у встановлений ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху строк апелянтом не наведено, тому у відкритті апеляційного провадження у справі слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 298, 299, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,
відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 грудня 2018 року про повернення позовної заяви у справі № 308/11374/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до В.о.зауступника начальника Закарпатської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням ОСОБА_2 про постанову в справі про порушення митних правил.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач О. О. Большакова
судді В. Я. Качмар
О. І. Мікула