05 вересня 2019 рокуЛьвів№ 857/6128/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Мікули О.І., Хобор Р.Б.,
з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування картки, рішення про коригування митної вартості, за апеляційною скаргою Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року (суддя Біньковська Н.В., м. Івано-Франківськ, повний текст рішення складено 30.04.2019),
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206070/2018/00057 від 27.12.2018 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206070/2018/000014/2 від 27.12.2018.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби № UA206070/2018/000014/2 від 27.12.2018. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби №UA206070/2018/00057 від 27.12.2018. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 1536,80 грн.
Із таким судовим рішенням не погодилася Івано-Франківська митниця ДФС та подала апеляційну скаргу. Відповідач вважає, що рішення є незаконним, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове - про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апелянт зазначив, що під час проведення митних процедур за електронною митною декларацією №UA206070/2018/400012 від 27.12.2018 автоматичною системою аналізу і управління ризиками (АСАУР) згенеровано форми митного контролю « 105-2 контроль правильності визначення митної вартості товарів», « 106-2 витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів», « 210-1 проведення митного огляду транспортного засобу», « 911-1 забезпечення ідентифікації товарів та/або транспортних засобів шляхом здійснення цифрової фотозйомки». Декларантом не було подано повний перелік первинних документів, зазначених у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме документів на підтвердження ціни, що фактично була сплачена або підлягає сплаті за товар, у зв'язку з чим митним органом було запропоновано позивачу додатково надати відповідні документи. Однак, такі подані не були. Тому у зв'язку з не підтвердженням заявленої ціни ввезеного автомобіля митним органом було правомірно застосовано резервний метод для визначення митної вартості товару згідно даних АСАУР 18000,00 PLN. Використання цього джерела відповідає вимогам чинного законодавства. Апелянт також зауважив, що суд не дав належної оцінки доказам, які підтверджують проведення процедури консультацій, це зокрема, письмові пояснення начальника митного поста «Калуш».
Декларант погодився з рішенням про коригування митної вартості та оформив митну декларацію за вартістю транспортного засобу у розмірі 18000 PLN та самостійно заявив шостий метод визначення вартості у декларації №UA206070/2019/400018 від 03.01.2019.
У судовому засіданні представник апелянта Прос Ю.В. підтримала апеляційну скаргу та дала пояснення, аналогічні доводам апеляційної скарги.
Представник позивача ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив щодо доводів апеляційної скарги та просив залишити судове рішення без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 06.06.2017 позивачем придбано у нерезидента Бінковської А. (Польща) транспортний засіб - автомобіль марки AUDI, модель A6 C5 allroad, 2003 року виробництва, пробіг 255000 км. Згідно договору сторони встановили його вартість - 10000 злотих. Вказані обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи копією договору продажу автомобіля від 16.06.2017 (а.с. 13 - 19).
27.12.2018 декларантом - ТОВ «Кобра», в інтересах позивача, як одержувача товару, подано до митного органу електронну митну декларацію №UA206070/2018/400012, якою задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: легковий автомобіль, марки AUDI, модель A6, 2003 року виготовлення, бувший у використанні, тип двигуна - дизельний, потужність двигуна - 132 кВт, виробник - AUDI, країна виробник - DE, загальна кількість місць, включаючи водія - 5. У вказаній митній декларації визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 10000 PLN - графа 42 митної декларації (а.с. 42).
Одночасно із митною декларацією декларантом надано ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраного методу її визначення. Зокрема, представлено договір продажу автомобіля від 16.06.2017 (а.с. 13-19), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 09.07.2014 (а.с. 24), копію митної декларації країни відправлення 18 PL402020E0653587 від 22.12.2018 (а.с. 23).
27.12.2018 о 12 год. 23 хв. відповідачем направлено декларанту електронне повідомлення про необхідність надання відповідно до вимог ч. 2 ст. 264, п. 3 ч. 1 ст. 266 Митного кодексу України оригіналів та/або копії документів зазначених в графі 44 та підтверджують правильність класифікації та заявленої митної вартості (а.с. 54).
27.12.2018 о 12 год. 26 хв. митним органом декларанту направлено друге електронне повідомлення про необхідність пред'явити товар, транспортні засоби до митного контролю та прибути для участі у проведенні митного огляду і фотографування, дата - 27.12.2018, час проведення митного огляду - з 13:50 до 15:00, місце доставки (прибуття) - 206-005-1-1, постійна зона митного контролю ст. Кропивник м. Калуш, головний державний інспектор м/п «Калуш» Дейнека І .Я. 910965 (0372) 6-02-35 (а.с. 54).
27.12.2018 о 15 год. 54 хв. митним органом декларанту направлено третє електронне повідомлення за змістом: «проведено консультацію з митним брокером. Доведено інформацію про право вчиняти дії, передбачені п. 5 ч. 2 ст. 55 глави 4 Митного кодексу України, митна вартітсь товару становить 18000,00 PLN за 1 шт» (а.с. 55).
За результатами розгляду поданої електронної митної декларації №UA206070/2018/400012 від 27.12.2018 Івано-Франківською митницею ДФС винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA206070/2018/000014/2 від 27.12.2018, згідно якого митна вартість товару визначена за резервним методом (стаття 60 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв'язку з не наданням документів, передбачених ч. 2 та 3 ст. 53 МКУ, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківських платіжниж документів, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Другий метод визначення митної вартості товарів (ст. 59-63 Митного кодексу України) не застосований, у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні товари (статті 59 Митного кодексу України). Джерело інформації: Ризик 105-2 Митна вартість товару нижча вартості ідентичних товарів. Обов'язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN. Вартість визначено 18000 PLN. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені п. 5 ч. 2 ст. 55 та главою 4 Митного кодексу України (а.с. 43).
27.12.2018 о 15 год. 54 хв. митним органом декларанту направлено електронне повідомлення про надіслання рішення про коригування митної вартості (а.с. 55).
Також 27.12.2018 Івано-Франківською митницею ДФС винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206070/2018/00057, відповідно до якої декларанту повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з наступних причин: «Здійснено коригування митної вартості. Рішення про коригування митної вартості №UA206070/2018/000014/2 від 27.12.2018. Стаття 53, 54, 55 Митного кодексу України». Також роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечить можливість прийняття митної декларації, митного оформлення - подати нову митну декларацію згідно рішення про коригування митної вартості №UA206070/2018/000014/2 від 27.12.2018, можливість оскарження цього рішення у відповідності до глави 4 Митного кодексу Україн (а.с. 40).
03.01.2019 декларантом подано до митного органу митну декларацію за №UA206070/2019/400018, якою задекларовано для митного оформлення вказаний вище легковий автомобіль із зазначенням митної вартості товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 10000,00 PLN - графа 42 митної декларації, однак із зазначеннням у графі 45 суми коригування - 132670,46 (а.с. 56).
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність прийнятих рішень з таких підстав.
За приписами частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно частини 1 статті 248 коментованого Кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 МК України).
Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1, 2 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).
За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).
Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Як встановлено судом, декларантом для визначення митної вартості товару було подано: договір продажу автомобіля від 16.06.2017 в якому вказано про те, що автомобіль марки AUDI, модель A6 C5 allroad, 2003 року виробництва, пробіг 255000 км, ціна автомобіля становить 10000,00 злотих (а.с. 13-19), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 24), копію митної декларації країни відправлення 18 PL402020E0653587 від 22.12.2018 (а.с. 23).
Отже, позивач надав митному органу документ, що підтверджує заявлену ним ціну ввезеного автомобіля - договір.
Щодо аргументів відповідача про те, що декларантом не було подано повного переліку первинних документів, зазначених в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме платіжного документа, що підтверджує сплачену суму за даний транспортний засіб, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, а частина 1 статті 53 Митного кодексу України, відповідно до якої у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, не вимагає подання всіх документів, які вказані в переліку відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України.
Долучені до даної митної декларації №UA206070/2018/400012 від 27.12.2018 документи відповідають переліку документів, вказаних в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, крім цього, долучена копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, який, серед встановлених частиною 3 статті 53 Митного кодексу України, підтверджує відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.
В даному випадку розрахунок через фінансову установу не здійснювався, а сплата за автомобіль здійснена готівкою, тому обґрунтованими є доводи позивача про відсутність банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, на необхідність подання яких наполягав відповідач.
При цьому, в разі здійснення розрахунку між двома фізичними особами не передбачено обов'язкового оформлення відповдіних документів, таких як квитанцій, чеків, тощо.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 статті 54 Митного кодексу України).
У відповідності до частини 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно частини 3 статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 5 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Як передбачено частиною 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.
Разом з тим, відповідно до частини 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 Митного кодексу України).
Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі № 21-127а15 та від 02.06.2015 в справі № 21-498а15.
Згідно копії повідомлення надісланого митним органом декларанту 27.11.2018 о 12:22 год., відповідач зазначив про необхідність надання оригіналів та/або копії документів, зазначених у графі 44 митної декларації та підтверджують правильність класифікації та заявленої митної вартості (а.с. 54).
Разом з тим, у цьому документі не наведено чіткого переліку документів, що слід додатково надати, які передбачено частиною 3 статті 53 Митного кодексу України. Натомість вказано перелік документів, що зазначений у митній декларації позивача, та які ним уже надано.
Також, відповідач прийняв рішення про коригування митної вртості того ж дня через три години після надіслання повідомлення, тобто фактично, не надавши позивачу реальної можливості підтвердити заявлені ним відомості.
Відповідачем не надано суду доказів дотримання реальної процедури консультації з позивачем, при цьому, рішення було прийнято того ж дня без врахування доводів декларанта.
Суд зазначає, що такі дії відповідача свідчать про допущення ним порушень процедури проведення консультації з декларантом, витребування додаткових документів, а відтак, оскаржуване рішення, не може вважатися обґрунтованим, тобто таким, що прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.
В частині обрання декларантом і відповідачем методу визначення митної вартості суд зазначає, що згідно частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Відповідно до частини 2 коментованої статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною 3 статті 57 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).
Згідно частини 5 вказаної статті у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).
За приписами частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно частини 2 коментованої статті метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини 3 статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.
Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору, серед яких договір продажу автомобіля від 16.06.2017.
Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст договору продажу автомобіля від 16.06.2017, в тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів Польщі інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу вживаного автомобіля.
Згідно позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.10.2018 в справі № 826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Згідно оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем при визначенні митної вартості імпортованого транспортного засобу перший метод не застосований у зв'язку з не наданням документів, передбачених ч. 2 та 3 ст. 53 МКУ, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківських платіжниж документів, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Другий метод визначення митної вартості товарів (ст. 59-63 Митного кодексу України) не застосований, у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні товари (статті 59 Митного кодексу України). Джерело інформації: Ризик 105-2 Митна вартість товару нижча вартості ідентичних товарів. Обов'язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN кодами, валюта - PLN, вартість - 18000,00.
Суд встановив, що за результатами формування модулем автоматизованої системи аналізу та управління ризиками Державної фіскальної служби України зазначено, що митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів (а.с. 46), попри це, згідно оскаржуваних рішень і картки другий-п'ятий методи визначення митної вартості не застосовані у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що суперечить вищевказаним обставинам.
Спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а.
Доводи апелянта про те, що декларант погодився із прийнятим рішенням про коригування митної вартості та визначеною митним органом митною вартістю, суд відхиляє, так як це не стосується предмету доказування у даній справі і не впливає на законність оскаржуваних у судовому порядку рішень.
Враховуючи викладене, рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби №UA206070/2018/000014/2 від 27.12.2018 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206070/2018/00057 від 27.12.2018, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а тому, суд першої інстанції правильно задовольнив позов.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Зі змісту рішення зрозуміло мотиви, з яких суд дійшов висновку про задоволення позову, а тому оскаржуване судове рішення є обґрунтованим і підстав для його скасування немає.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то в силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,
апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року у справі № 300/205/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О. О. Большакова
судді О. І. Мікула
Р. Б. Хобор
Повний текст постанови складено 10 вересня 2019 року.