Справа № 560/382/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д.
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
05 вересня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Охрімчук І.Г. Матохнюка Д.Б. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,
представника позивача: ОСОБА_1.,
представника відповідача: Гаєвської Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Держпраці у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року (повне рішення складене 31.05.2019) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,
в лютому позивач, ФОП ОСОБА_2 , звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовом до Управління Держпраці у Хмельницькій області, про визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Хмельницькій області від 02.01.2019 року №22/1, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 накладено штраф в розмірі 223380 (двісті двадцять три тисячі триста вісімдесят) гривень.
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 30.05.2019 позов задовольнив в повному обсязі. Судове рішення мотивоване тим, що ФОП ОСОБА_2 не порушено вимоги частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України та Постанови Кабінету Міністрів України №413.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що посадовими особами управління Держпраці у Хмельницькій області 10 грудня 2018 року згідно п. 33 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (далі - Порядок) було здійснено візит до салону краси "Парижанка". В салоні краси знаходилося двоє працівників та ФОП ОСОБА_2 , які не надали відомості, яким чином оформлені на роботі, а тому відповідно до п.5 Порядку, керівником Управління Держпраці у Хмельницькій області прийнято рішення про проведення інспекційного відвідування з питань оформлення трудових відносин. У ході проведення інспекторами моніторингу стану дотримання законодавства про працю підприємець не зміг надати підтверджуючі документи по працевлаштуванню працівників. Під час перевірки фізична особа-підприємець ОСОБА_2 договори позички частини нежитлового приміщення не показував.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що скаржником не зазначено в чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права. Вважає, що відповідачем не надано належних доказів, які б свідчили про доведеність факту виконання трудових обов'язків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , зареєстрований 25.09.2013 за №26670000000001789, у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є у вільному доступі, зазначено такі види господарської діяльності: код КВЕД 96.02 «Надання послуг перукарнями та салонами краси (основний)»
Як суб'єкт господарювання фізична особа - підприємець ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.
ФОП ОСОБА_2 укладено договори позички частини нежитлового приміщення з ОСОБА_4 від 08.12.2018 і ОСОБА_3 від 07.12.2018.
Посадовими особами Управління Держпраці у Хмельницькій області (Остапчук LM, Марчук О.А. , Королівський Д.І. , Романюк Т.В. ) 10 грудня 2018 року відповідно до п. 33 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 було здійснено відвідування салону краси «Парижанка» по вул. Заводська, 7 (відвідування зареєстровано за №ХМ4027). У салоні краси знаходилося двоє осіб та ФОП ОСОБА_2 , який надав письмові пояснення, що особи стажуються в приміщенні, яке він орендує.
За результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування №22-29/4029-ІВ від 10.12.2018.
Відповідно до висновків вказаного акту інспекційного відвідування встановлено порушення частини 3 статті 24 КЗпП України та Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття на роботу", а саме, 2 працівника були допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
14.12.2018 позивач подав заперечення на акт інспекційного відвідування, в яких вказав, що ОСОБА_8 та ОСОБА_3 є самозайнятими особами, використовують робоче місце в приміщенні, де ФОП ОСОБА_2 здійснює підприємницьку діяльність.
Управління Держпраці в Хмельницькій області надало відповідь від 19.12.2018 №6018/18 на заперечення позивача вказавши, що наведені у листі доводи та документи, що додані до заперечень не спростовують обставини, які встановлені під час інспекційного відвідування та є такими, що додатково підтверджують вже виявлені порушення.
У зв'язку з виявленими порушеннями законодавства про працю винесено припис від 20.12.2018 №22-29/4029-ІВ-991 про усунення виявлених порушень зі строком усунення до 20.01.2019.
02.01.2019 першим заступником начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області було прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 22/1 від 02.01.2019, згідно з якою на ФОП ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 223380,00 грн., на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 р. №877-V (далі - Закон №877-V, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 1 Закону №877-V визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб (п. 1 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення №96)).
Згідно пп. 6 п. 4 вказаного Положення №96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Пунктом 7 Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (далі - Порядок №295), який був чинний на момент проведення перевірки.
Пункт 2 Порядку №295 визначає, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Відповідно до п. 5 Порядку №295, інспекційні відвідування проводяться: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; 6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів; Пенсійного фонду України та його територіальних органів; 7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.
Згідно п. 8 Порядку №295, про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
Слід також зазначити, що приписами ч. 1 ст. 6 Закону №877-V визначено вичерпний перелік підстав для здійснення позапланових заходів.
Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону (ч. 2 ст. 6 Закону №877-V).
Однак, згідно наказу Управління Держпраці у Хмельницькій області від 10.12.2018 №263 (а.с. 35), в якому наявне посилання на ст. 6 Закон №877-V, інспекційне відвідування позивача здійснено на підставі службової записки працівників управління від 10.12.2018, що свідчить про недотримання відповідачем вимог ч. 2 ст. 6 Закону №877-V.
Для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки (ч. 1 ст. 7 Закону №877-V).
У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються, зокрема, тип заходу (плановий або позаплановий) (ч. 3 ст. 7 Закону №877-V).
З матеріалів справи встановлено, що направлення на проведення інспекційного відвідування від 10.12.2018 №1174/18 (а.с.37) не містить посилань на тип заходу.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, що за результатами моніторингу в салоні краси виявлено працівників та ФОП ОСОБА_2 , які не надали відомості, яким чином оформлені на роботі, а тому відповідно до п.5 Порядку, керівником Управління Держпраці у Хмельницькій області прийнято рішення про проведення інспекційного відвідування з питань оформлення трудових відносин, оскільки інспекціне відвідування (позапланова перевірка), проводилося у спосіб, що суперечить вимогам Закону №877-V.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України - працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено судом першої інстанції між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 укладено договори позички нежитлового приміщення. Відповідно до умов договору ОСОБА_4 і ОСОБА_3 безоплатно користуються приміщенням салону краси "Парижанка" для надання перукарських послуг. Відповідно до умов договору оренди №11, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 на строк з 01.01.2018 до 01.01.2020, орендар має право передавати приміщення (частину приміщення) в користування третім особам без згоди орендодавця.
Отже, вищезазначене твердження відповідача щодо наявності між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 трудових відносин спростовується договорами позички частини нежитлового приміщення та поясненнями свідка.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані особи не можуть вважатися найманими працівниками, оскільки відповідно до договору позички використовували частину приміщення салону краси "Парижанка" на власний розсуд.
Також слід зазначити, що свідок ОСОБА_4 пояснила, що в трудових відносинах з ОСОБА_2 не перебувала, вказала, що вона з ОСОБА_3 орендували робочі місця у приміщенні салону краси "Парижанка" за договором позички частини нежитлового приміщення. Під час перевірки обслуговувала свою тітку, заробітну плату від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 не отримувала. В салон "Парижанка" разом з ОСОБА_3 прийшли за декілька днів до інспекційного відвідування.
За змістом ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності.
Тобто, для виявлення фактів допущенння до роботи працівників без укладення трудового договору необхідно досліджувати процес організації трудової діяльності власника підприємства, установи, організації. Однак, відповідачем не надано належних доказів, які б свідчили про доведеність факту виконання трудових обов'язків ОСОБА_3 , ОСОБА_4
Відтак, прийнята відповідачем постанова про накладення штрафу за порушення вимог частин 1, 3 статті 24 КЗпП України є протиправною та підлягала скасуванню.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління Держпраці у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 10 вересня 2019 року.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Охрімчук І.Г. Матохнюк Д.Б.