Справа № 240/5343/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Попова Оксана Гнатівна
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
10 вересня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Моніча Б.С. Охрімчук І.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 травня 2019 року (рішення ухвалено у м.Житомирі) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання розглянути та прийняти рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги,
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати відмову Державної фіскальної служби України щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням інвалідності та втратою працездатності оформлену листом №8995/7/99-99-04-04-02-17 від 19.03.2019;
- зобов'язати відповідача розглянути та прийняти рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 та виплатити призначену грошову допомогу через Головне управління ДФС України в Івано-Франківській області. В обґрунтування позову зазначав, що призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №707, можливе лише за умови, що особа мала право на отримання такої допомоги до 12.03.2015. Вказує, що він набув таке право у листопаді 2018 року, тобто після 12.03.2015, а тому розмір допомоги має бути визначений у відповідності із Законом України №565-ХІІ від 20.12.1990, і виплата має здійснюватися відповідно до Порядку №850. Твердження відповідача про те, що він не має права на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку із тим, що втратив чинність Закон України "Про міліцію" є безпідставними.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06 травня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання розглянути та прийняти рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо повернення заяви та матеріалів ОСОБА_1 без прийняття рішення згідно з п.9 Постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015.
Зобов'язано Державну фіскальну службу України розглянути матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 768,40 грн.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. В апеляційній скарзі зазначає, що днем припинення дії Закону України "Про міліцію" 07.11.2015р. припинилося врегулювання правовідносин, яке передбачалося нормами цього нормативно-правового акту, в тому числі щодо виплати одноразової грошової допомоги на підставі ст.23 Закону України "Про міліцію", у зв'язку з чим дії органів ДФС є правомірними.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у податковій міліції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області.
Згідно з наказом Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 26.09.2018 за №344-о ОСОБА_1 звільнено з податкової міліції органів ДФС у запас за пунктом 64 підпунктом «б» (через хворобу) (а.с.26).
Відповідно до свідоцтва про хворобу №55 захворювання ОСОБА_1 пов'язане з проходженням військової служби та він не придатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (а.с.22).
У довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №101933 від 08.01.2019 зазначено, що за результатами первинного огляду ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності з 28.11.2018 внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням військової служби (а.с.13).
Довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА №032652, ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_1 становить 35% (тридцять п'ять відсотків) (а.с.14).
Реалізуючи надане право на отримання одноразової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності, 21.02.2019 ОСОБА_1 звернувся до начальника ГУ ДФС в Івано-Франківській області з відповідною заявою (рапортом) щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності, отриманої внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби та долучив наступні документи:
- копію паспорта та ідентифікаційного коду;
- копію довідки МСЕК серії 12 ААБ №101933 від 08.01.2019;
- копію довідки МСЕК серії 12 ААА №032652 (а.с. 15).
Згідно з листа №64/09-19-04-31 від 28.02.2019 Головне управління ДФС в Івано-Франківській області надало відповідь про те, що заяву позивача та матеріали щодо виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням інвалідності направлено на адресу Державної фіскальної служби України для прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги (а.с.10,16-17).
Згодом, ДФС України надіслало на адресу ГУ ДФС в Івано-Франківській області лист за №8995/7/99-99-04-04-02-17 від 19.03.2019 за яким матеріали про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги повернуто та повідомлено про відсутність підстав для виплати допомоги, оскільки постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» від 21.10.2015 №850 не поширюється на працівників податкової міліції. Крім того, у вказаному листі Державна фіскальна служба України повідомила, що колишнім працівникам податкової міліції, інвалідність яким встановлено після втрати чинності Законом України від 20.12.1990 №565-ХІІ «Про міліцію», проводити розрахунок та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності та втратою працездатності після 07.11.2015 законні підстави відсутні. Також зазначено, що виплата та розрахунок одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності та втратою працездатності пенсіонерам податкової міліції, після втрати чинності Законом України від 20.12.1990 №565-ХІІ «Про міліцію» здійснюється на виконання судових рішень, що набрали законної сили. У зв'язку з вищевикладеним ОСОБА_1 було повернуто заяву та документи, які ним направлялися (а.с.11-12).
Позивач вважаючи, що ДФС України незаконно було відмовлено йому у виплаті одноразової грошової допомоги, чим порушено його конституційне право на отримання грошової допомоги, звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії ДФС України щодо повернення ОСОБА_1 без розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги є протиправними.
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким позов задоволено, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.26 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) закріплено, що держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Згідно з ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію», у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
П.5 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».
Згідно з п.15 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
На виконання ст.23 Закону України «Про міліцію», постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850).
Приписами підпункту 2 пункту 2 Порядку №850 визначено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно з підпунктом 2 пункту 3 Порядку №850 передбачено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Приписами п.2 Постанови №850 визначено, що особам, які до набрання чинності Законом України від 13.02.2015 №208-VIII «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №707 (далі Порядок №707).
Згідно з п.2 Порядку №707 та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №707, одноразова грошова допомога виплачується у разі установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися: під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі: п'ятирічного грошового забезпечення - інвалідам I групи; чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам II групи; трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи; у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією.
Отже, на час встановлення позивачу IIІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби в органах податкової міліції, чинними є обидва Порядки (№707 і №850), які регулюють однопредметні правовідносини щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі встановлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, передбаченої статтею 23 Закону України «Про міліцію».
Однак, призначення та виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України «Про міліцію», здійснюється відповідно до Порядку, під час дії якого встановлена втрата працездатності.
Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду у справі №813/3091/16 (провадження №К/9901/30166/18) від 28.03.2018, яка відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, має бути врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Так, позивачем, якому під час перебування на службі в органі податкової міліції або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, встановлено інвалідність, у зв'язку із захворюванням, яке пов'язане з проходженням служби, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України «Про міліцію».
Таким чином, позивач, як працівник податкової міліції, має право на отримання одноразової грошової допомоги, відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» у розмірі, визначеному Порядком №850, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправною відмови Державної фіскальної служби України щодо повернення заяви позивачу та матеріалів без прийняття рішення згідно з п.9 Порядку №850 щодо призначення одноразової грошової допомоги.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачу як інваліду ІІІ групи, яка встановлена у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, згідно ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію».
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано повний пакет документів необхідний для прийняття рішення. У свою чергу, третя особа - ГУ ДФС у Івано-Франківській області, отримавши відповідну заяву позивача та додані до неї документи, керуючись п.8 Порядку №850, зобов'язаний направити висновок про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням групи інвалідності внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби у податковій поліції, та інші документи, перелік яких визначений Порядком №850, для прийняття рішення, до того ж аналогічні норми зазначенні і у Порядку №707.
Згідно п.5 Порядку №707 визначено перелік документів, які необхідно подати працівнику податкової міліції органу державної податкової служби за місцем проходження служби для виплати грошової допомоги у разі встановлення групи інвалідності.
Нормами п.7 Порядку №707 визначено, що орган внутрішніх справ, орган державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, подає МВС та ДПА у семиденний строк з дня реєстрації документів висновок щодо можливості проведення грошової допомоги разом з документами, зазначеними у пунктах 4 і 5 цього Порядку, копією висновку службового розслідування за фактом поранення (контузії, травми або каліцтва) такого працівника, установлення групи інвалідності чи загибелі (смерті). МВС та ДПА у десятиденний строк приймає рішення про призначення виплати і надсилає його разом із документами, зазначеними у пунктах 4 і 5, органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, для проведення виплати.
З матеріалів справи видно, що ГУ ДФС в Івано-Франківській області листом №64/09-19-04-31 від 28.02.2019 до ДФС України направлявся відповідний висновок (а.с.10,15-16), однак доказів того, що останнім приймалося будь-яке рішення щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у матеріалах справи не міститься.
Отже, дії ДФС України щодо повернення ОСОБА_1 без розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги є протиправними, тому вимоги підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Державної фіскальної служби України виплатити ОСОБА_1 призначену грошову допомогу через Головне управління ДФС України в Івано-Франківській області, то колегія суддів вважає її передчасною, оскільки рішення відповідачем про виплату та нарахування позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності не приймалось.
Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 травня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 10 вересня 2019 року.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Моніч Б.С. Охрімчук І.Г.