Справа № 372/1968/19
Провадження № 2-1258/19
10 вересня 2019 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Тиханського О.Б.,
за участю секретаря Авсюкевич Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
АТ КБ «ПриватБанк», звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 08.11.2010 року між ним та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Позивач зазначав, що за умовами вказаного договору позичальник отримав кредит у розмірі 2 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг. Відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, на вимоги про погашення заборгованості не реагував, внаслідок чого станом на 02.05.2019 року утворилася заборгованість у розмірі 11982,38 грн., з яких: 1451,10 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 2759,74 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 - проценти за користування кредитними коштами та нарахованих за порушення умов кредитного договору 6 624,76 грн. - пені за прострочені зобов'язання та 100,00 грн. нарахованої пені несвоєчасність сплати боргу на суму від 100, 00 гривень, а також 500,00 грн - штрафу (фіксована частина), 546,78грн. - штрафу (процентна складова). Посилаючись на викладене, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості за кредитним договором №б/н від 08.11.2010 року.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час розгляду справи був повідомлений належним чином, в поданому до суду клопотанні просить слухати справу у його відсутність та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки про виклик до суду поштовим відправленням про день та час розгляду справи. Про причину неявки суд не повідомив, заяв, клопотань та відзиву до суду не надіслав.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін у справі за наявними матеріалами справи та ухвалити заочне рішення відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України оскільки представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області від 13.12.2018 року відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Суд, дослідивши письмові докази та матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що 08.11.2010 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк», назву якого змінено на АТ КБ «Приватбанк», із анкетою-заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, згідно з якою він висловив бажання оформити на своє ім'я платіжну картку з кредитним лімітом у 2000,00 грн. та надав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту на його зміну за рішенням та ініціативою Банку.
Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку відповідача від 08.11.2010 року, останній надав згоду на приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Зі змісту цієї заяви вбачається, що відповідач зазначив, що згодний з тим, що ця заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Крім того, позичальник в цій заяві зазначив, що він ознайомлений і згодний з Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які надані йому для ознайомлення в письмовому виді.
Згідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору, як зазначено у ст. 628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що передбаченост. 629 ЦК України.
Як встановлено судом, договір, що укладений між сторонами, складається з Анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Умов і правил надання банківських послуг.
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Положеннями ч.1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Таким чином, на підставі наданих письмових доказів, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір, відповідно до умов якого, сторонами були прийняті на себе взаємні права та обов'язки.
Отже, судом встановлено, що 08.11.2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» назву якого змінено на АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №б/н, зі сплатою річних у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов надання позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.
Відповідно до Договору, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим Договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн., + 5% від суми позову.
Всупереч умовам укладеного між сторонами договору відповідач порушив узгоджений сторонами графік погашення суми кредиту та допустив виникнення заборгованості.
Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 525 ЦК України встановлюється, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Позивач умови договору виконав, а відповідач в свою чергу порушив взяті на себе зобов'язання та допустив виникнення заборгованості.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на 02.05.2019 року заборгованість відповідача становить 11982,38 грн., з яких: 1451,10 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 2759,74 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 - проценти за користування кредитними коштами та нарахованих за порушення умов кредитного договору 6 624,76 грн. - пені за прострочені зобов'язання та 100,00 грн. нарахованої пені несвоєчасність сплати боргу на суму від 100, 00 гривень, а також 500,00 грн - штрафу (фіксована частина), 546,78грн. - штрафу (процентна складова). Вказаний розрахунок відповідач не спростував.
Умовами договору, а саме пунктом 1.1.5.25 передбачено застосування пені, як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне погашення заборгованості, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.
У той самий час, умовами цього договору передбачена сплата штрафів, як виду цивільно-правової відповідальності за правопорушення, а саме порушення строків платежів по будь-якому грошовому зобов'язанню, передбаченому договором, більш ніж на 30 днів - п.2.1.1.7.6.
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Ураховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Така правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року №6-2003цс15,від 11 жовтня 2017 року №6-1374цс17, зважаючи на які з метою захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб під час здійснення завдань цивільного судочинства у відповідності до Конституції України суд вважає, що вимога у частині стягнення штрафів не ґрунтується на законі, а тому в цій частині вимог позивачу слід відмовити.
В даному випадку пеня і два різних види штрафів, нараховані в один і той же період, на переконання суду, є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому є неправомірним їх одночасне застосування, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення штрафу відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500,00 грн. 00 коп. та штраф (процентна складова) - 546,78 грн. не підлягає задоволенню, оскільки нараховані за цей же період суд вважає необхідним і обґрунтованим стягнути пеню відповідно до пункту 1.1.5.25 Умов.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про часткову доведеність тих обставин, на які посилається АТ КБ «ПриватБанк», як на підставу своїх вимог до відповідача.
У відповідності до вимог ст. ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та з ОСОБА_1 слід стягнути на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по кредиту на загальну суму 10 935,60 грн., з яких: 1451,10 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 2759,74 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 6 624,76 грн. - пені за прострочені зобов'язання та 100,00 грн. нарахованої пені несвоєчасність сплати боргу на суму від 100, 00 гривень.
В задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення штрафів слід відмовити у зв'язку з їх безпідставністю.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 1921,00 грн.
З урахуванням викладеного, відповідно до ст. ст. 15, 16, 526, 530, 533, 536, 549-552, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, та керуючись, 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 206, 223, 259, 263-265, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 08.11.2010 року у розмірі 10 935,60 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 1921,00 гривень.
В іншій частині вимог щодо стягнення штрафів позову відмовити.
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» ( адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570).
Відповідач: ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Тиханський О.Б.