вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
10.09.2019м. ДніпроСправа № 904/1973/19
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Михайлової К.С.
за позовом Державного підприємства "Укрриба", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карачунівське рибоводне господарство", Дніпропетровська область, м. Дніпро
про стягнення 225 852,00 грн., розірвання договору та повернення майна
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Стенюкова Л.М., ордер серія ДП 2400/014 від 17.07.2019.
Державне підприємство "Укрриба" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карачунівське рибоводне господарство", в якому просить суд: стягнути 225 852,00 грн., з яких: 175 029,76 грн. - основний борг, 2 854,24 грн. - пеня, 9 768,30 грн. - 3% річних, 38 199,70 грн. - інфляційні втрати; розірвати договір зберігання державного майна від 20.06.2012 № 43/12 та повернути майно балансовою вартістю 318 116,02 грн.
В прохальній частині позовної заяви позивач просить суд розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін - відмовлено, розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, яке відбудеться 19.06.2019.
18.06.2019 позивач подав до суду заяву про розгляд справи № 904/1973/19 за відсутності представника позивача.
Ухвалою суду від 19.06.2019 відкладено підготовче засідання на 10.07.2019.
Ухвалою суду від 10.07.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 18.08.2019 включно відкладено підготовче судове засідання на 07.08.2019.
10.07.2019 позивач подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача.
05.08.2019 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що внаслідок значних витрат на проведення капітального ремонту гідротехнічних споруд рибницької дільниці «Таромське», незначної компенсації за капітальний ремонт, виникла заборгованість по оплаті за договором, яка відповідачем визнається і буде погашена у найближчий час. Заборгованість по договору в сумі 225 852,00 грн. є винятковим випадком, форс-мажором, яка найближчим часом буде погашена, але, враховуючи тривалість договірних відносин і в порівняні з витратами на капітальний ремонт, сума заборгованості не є істотною, і не може потягти за собою розірвання договору. Внаслідок розірвання договору відповідач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при проведенні капітального ремонту об'єктів договору, які він зберіг і збільшив їх вартість і відновив їх роботу. У відповідача перерветься технологічний процес по вирощуванню риби, буде відсутнє місце для вирощування малька риби, який в цей час знаходяться у ставках на рибницькій дільниці «Таромське» і яким зариблюється Карачунівське водосховище, відповідач понесе величезні збитки, буде потрібно докласти значних зусиль щодо продовження рибогосподарської діяльності. Враховуючи викладене, відповідач просить суд ухвалити рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою суду від 07.08.2019 відкладено підготовче засідання на 19.08.2019.
Ухвалою суду від 19.08.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 10.09.2019.
У судове засідання 10.09.2019 представник позивача не з'явився, 09.09.2019 подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача.
У судове засідання 10.09.2019 з'явився представник відповідача.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
20.06.2012 між Державним підприємством "Укрриба" (поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карачунівське рибоводне господарство" (зберігач) було укладено договір зберігання державного майна № 43/12 (далі - договір).
Поклажодавець за участю уповноважених представників сторін передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання згідно з Актом приймання-передачі нерухоме державне майно - гідротехнічні споруди рибницьких ставів, які обліковуються на балансі поклажодавця і передані йому на підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України "Про передачу гідротехнічних споруд" від 06.05.2003 № 126/752 (п. 1.1. договору).
Об'єктом зберігання є гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди, греблі, дамби, насосні станції, пов'язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, що перебуває в державній власності відповідно до п. 1.1. договору (п. 1.2. договору).
Зазначене майно розташоване за адресою: Дніпропетровська обл. Дніпропетровський р-н., с. Таромське (п. 1.3. договору).
Вартість переданого зберігачу майна визначається на підставі даних бухгалтерського обліку і відображається по кожному найменуванню (інвентарному номеру) в Акті приймання-передачі майна, який є невід'ємним додатком до цього договору (п. 1.4. договору).
Зберігач в 3-денний строк з моменту укладання договору приймає від поклажодавця майно згідно з Актом приймання-передачі (п. 2.1. договору).
Зберігач вживає всі заходи для збереження майна, його цілісності, комплектності протягом всього строку дії договору відповідно до вимог гл. 66 Цивільного кодексу України (п. 2.2. договору).
За відповідальне зберігання майна щомісячний розмір плати складає 10 грн.(десять гривень 00 коп.), в тому числі ПДВ, з врахуванням щомісячного індексу інфляції. Плата за відповідальне зберігання майна перераховується на розрахунковий рахунок зберігача один раз на рік по закінченню календарного року до 15 січня наступного року (п. 4.1. договору).
Цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє з 20.06.2012 по 20.06.2013 (п. 6.1. договору).
Умови договору зберігають силу протягом всього терміну дії договору (п. 6.2. договору).
Дія цього договору може бути припинена: за згодою сторін; за рішенням суду; у зв'язку з прийняттям законодавчих актів, які змінюють статус майна; дострокове припинення договору поклажодавцем (п. 6.3. договору).
Будь-які зміни та доповнення до цього договору вносяться в письмовій формі в порядку, передбаченому чинним законодавством, і є невід'ємною частиною до договору (п. 8.2. договору).
20.06.2012 сторонами підписано Акт приймання-передачі гідротехнічних споруд, які передаються на зберігання (т. 1 а.с. 54), відповідно до якого, поклажодавець передав, а зберігач прийняв на відповідальне зберігання державне нерухоме майно (гідротехнічні споруди ставів) балансовою вартістю 3 282 797,57 грн. та залишковою вартістю станом на 01.06.2012 в сумі 544 391,03 грн., а саме:
- насосна станція № 1, інв. № 161, балансова вартість 364 695,68 грн., залишкова вартість 151 331,32 грн.;
- насосна станція № 2, інв. № 162, балансова вартість 57 773,25 грн., залишкова вартість 22 081,49 грн.;
- ставки (12 шт.), інв. № 04, балансова вартість 2 814 327,68 грн., залишкова вартість 369 295,09 грн.;
- будівля насосної станції, інв. № 10, балансова вартість 41 558,63 грн., залишкова вартість 987,93 грн.;
- водозабірна лінія, інв. № 017, балансова вартість 4 442,33 грн., залишкова вартість 695,20 грн. Майно розташоване за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н., с. Таромське.
01.08.2012 укладено Додаткову угоду до договору (т. 1 а.с. 55-56), в якій сторони дійшли згоди про наступне: відповідно до ст. 944 ЦКУ поклажодавець надає згоду зберігачеві на користування майном, переданим останньому на зберігання в порядку даного договору, а зберігач засвідчує свою обізнаність з усіма властивостями майна та його цільовим призначенням. Використання майна здійснювати відповідно до «Правил технічної експлуатації гідротехнічних споруд рибоводних господарств», затверджених наказом Державного департаменту рибного господарства України від 13.01.2004 № 6 та Виробничої програми, розробленої зберігачем та погодженою із поклажодавцем (п. 1.1. додаткової угоди від 01.08.2012). Не пізніше 15 липня кожного календарного року надавати поклажодавцеві звітність за формою № 1-рг „Звіт про рибництво" (за півріччя) та не пізніше 15 січня календарного року, наступного за звітним за формою № 2-рг „Звіт про вирощування та вилов риби" (за рік), що затверджені наказом Мінагрополітики України від 15.07.04 № 255 (п. 1.2. додаткової угоди від 01.08.2012). Зберігач зобов'язується здійснювати оплату за користування державним майном, зазначеним в Акті приймання-передачі. Ціна за користування майном становить 2 342,33 грн. (дві тисячі триста сорок дві грн. 33 коп.) в т. ч. ПДВ, яку зберігач повинен вносити до 14 числа місяця, наступного за звітним. Розмір щомісячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п. 1.3. додаткової угоди від 01.08.2012). У разі затримки оплати за використання майна, переданого для зберігання, зберігач сплачує поклажодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п. 1.4. додаткової угоди від 01.08.2012). У випадку порушення зберігачем умов договору поклажодавець на підставі ст. 236 ГК України, 953 ЦК України має право достроково припинити договір в односторонньому порядку, повідомивши про це зберігача листом. Договір вважається розірваним з моменту підписання Акта повернення майна (п. 1.5. додаткової угоди від 01.08.2012). Протягом місяця після укладення цієї угоди зберігач повинен застрахувати Майно, яке передане за договором, на вартість не меншу, ніж передбачено цим договором, на користь поклажодавця в порядку, визначеному законодавством (п. 1.6. додаткової угоди від 01.08.2012). Передати зберігачу на відповідальне зберігання гідротехнічні споруди 3 вирощувальних ставів (інв. № 1013) та 17 нагульних басейнів (інв. № 1004). Майно передане відповідно Акту приймання-передачі майна від 20.06.2012 та розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Космонавта Волкова, 1, Акт приймання-передачі додається (п. 1.7. додаткової угоди від 01.08.2012). Ця додаткова угода набирає чинності з 01.08.2012 (п. 1.8. додаткової угоди від 01.08.2012).
01.08.2012 сторонами підписано Акт приймання-передачі гідротехнічних споруд, які передаються на зберігання (т. 1 а.с. 57), відповідно до якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання державне нерухоме майно - гідротехнічні споруди 3 вирощувальних ставів (інв. №1013) та 17 нагульних басейнів (інв.№ 1004). Майно розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Космонавта Волкова, 1.
19.06.2013 сторони уклали Додаткову угоду до договору (т. 1 а.с. 58), в якій домовились, що термін дії договору № 43/12 від 20.06.2012 продовжено до 20.06.2022. Ця Додаткова угода набирає чинності з 20.06.2013.
01.08.2014 сторонами підписано Додаткову угоду до договору (т. 1 а.с. 59), в якій вирішено п. 1.3. додаткової угоди від 01.08.2012 до договору зберігання державного майна № 43/12 від 20.06.2012 викласти в наступній редакції:
« 1.3. Зберігач зобов'язується проводити плату за користування державним майном, зазначеним в Акті приймання-передачі, щомісячно на розрахунковий рахунок замовника не пізніше 14 числа місяця, наступного за звітним. Ціна за користування державним майном, визначена у Протоколі про договірну ціну, який є невід'ємною частиною договору, становить 8 217,92 грн. ( вісім тисяч двісті сімнадцять гривень 92 коп.), в т.ч. ПДВ. Розмір щомісячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.». Ця Додаткова угода набирає чинності з 01.08.2014.
01.08.2014 сторонами укладено Додаток № 1 до додаткової угоди від 01.08.2014 «Протокол про договірну ціну за користування державним майном зазначену у договорі № 43/12 від 20.06.2012» (т. 1 а.с. 60), відповідно до якого сторони домовились, що щомісячна ціна за договором зберігання державного майна, за користування гідротехнічними спорудами, складає 8 217,92 грн. ( вісім тисяч двісті сімнадцять гривень 92 коп.) в тому числі ПДВ, із врахуванням щомісячного індексу інфляції. Сторони залишають за собою право на перегляд ціни договору.
29.12.2015 сторони підписали Додаткову угоду до договору (т. 1 а.с. 61), в якій відповідно до заяви зберігача від 23.12.2015 та рішення комісії по роботі з контрагентами (Протокол № 15 від 24.12.2015) домовилися, що поклажодавець частково відшкодовує зберігачу вартість робіт з проведення капітального ремонту гідротехнічних споруд рибдільниці «Таромське» в сумі 112 800,00 грн. (сто дванадцять тисяч вісімсот гривень 00 коп.) в точу числі ПДВ, шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок зберігача. Ця Додаткова угода набирає чинності з 29.12.2015.
25.03.2016 сторонами підписано Додаткову угоду до договору (т. 1 а.с. 62), в якій, відповідно до заяви зберігача від 23.12.2015 та рішення комісії по роботі з контрагентами (Протокол № 15 від 24.12.2015), сторони домовилися, що поклажодавець частково відшкодовує зберігачу вартість робіт з проведення капітального ремонту гідротехнічних споруд зимувальних ставів № 1-9 інв. № 04 в сумі 106 746,43 грн., в точу числі ПДВ, відповідно до акту приймання виконаних робіт № 10 шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок зберігача. Ця Додаткова угода набирає чинності з 25.03.2016.
31.01.2017 сторони підписали Додаткову угоду до договору (т. 1 а.с. 63), в якій у зв'язку із заявою зберігача домовилися, що зберігач передає, а поклажодавець приймає із зберігання державне нерухоме майно - гідротехнічні споруди трьох виростних ставів ( інв. № 1013) первісною вартістю - 136 931,21 грн., яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Космонавта Волкова, 1. Ця Додаткова угода набирає чинності з 31.01.2017 та діє до закінчення дії договору зберігання державного майна.
31.01.2017 сторонами підписано Акт приймання-передачі гідротехнічних споруд, які передаються на зберігання (т. 1 а.с. 64), відповідно до якого зберігач передає, а поклажодавець приймає із зберігання державне нерухоме майно гідротехнічні споруди трьох виросних ставів (інв. №1013), первісною вартістю - 136 931,21 грн., яке розташоване за адресою: м. Дніпро. вул. Космонавта Волкова, 1.
15.03.2018 сторони уклали Додаткову угоду до договору (т. 1 а.с. 65), в якій відповідно до заяви зберігача та рішення постійно діючої комісії по роботі з контрагентами, згідно з п. 8.2. договору зберігання домовилися, тимчасово призупинити дію додаткових угод від 01.08.2012 та від 01.08.2014 до договору зберігання в повному обсязі з 15.03.2018 по 31.12.2018 включно. Ця Додаткова угода набирає чинності з 15.03.2018 та діє по 31.12.2018 включно.
Позивач стверджує, що у зв'язку з невиконанням відповідачем умов додаткової угоди від 01.08.2012 до договору, зокрема, п. 1.3., у останнього перед позивачем виникла заборгованість за період з 15.10.2014 по 14.04.2019 на загальну суму 175 029, 76 грн.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Господарський суд зазначає, що укладений між сторонами договір зберігання державного майна № 43/12 від 20.06.2012 є змішаним, оскільки містить в собі елементи договору зберігання та елементи договору найму (оренди).
За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України).
Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу (ч. 1 ст. 937 Цивільного кодексу України).
Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання (ч. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України).
Зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі (ч. 1 ст. 944 Цивільного кодексу України).
Додатковою угодою від 01.08.2012 до договору (т. 1 а.с. 55-56) поклажодавець відповідно до ст. 944 ЦКУ надав згоду зберігачу на користування майном, переданим останньому на зберігання в порядку даного договору (п. 1.1. додаткової угоди від 01.08.2012). Відповідно до п. 1.3. додаткової угоди від 01.08.2012 зберігач зобов'язавсяя здійснювати оплату за користування державним майном, зазначеним в Акті приймання-передачі. Ціна за користування майном становить 2 342,33 грн. (дві тисячі триста сорок дві грн. 33 коп.) в т. ч. ПДВ, яку зберігач повинен вносити до 14 числа місяця, наступного за звітним. Розмір щомісячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Додатковою угодою від 01.08.2014 до договору (т. 1 а.с. 59) п. 1.3. додаткової угоди від 01.08.2012 до договору зберігання державного майна № 43/12 від 20.06.2012 викладено в наступній редакції: « 1.3. Зберігач зобов'язується проводити плату за користування державним майном, зазначеним в Акті приймання-передачі, щомісячно на розрахунковий рахунок замовника не пізніше 14 числа місяця, наступного за звітним. Ціна за користування державним майном, визначена у Протоколі про договірну ціну, який є невід'ємною частиною договору, становить 8 217,92 грн. ( вісім тисяч двісті сімнадцять гривень 92 коп.), в т.ч. ПДВ. Розмір щомісячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.».
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України).
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Доказів оплати заборгованості в сумі 175 029,76 грн. відповідач не надав.
У поданому до суду 05.08.2019 відзиві відповідач зазначив, що внаслідок значних витрат на проведення капітального ремонту гідротехнічних споруд рибницької дільниці «Таромське», незначної компенсації за капітальний ремонт, виникла заборгованість по оплаті за договором, яка відповідачем визнається і буде погашена у найближчий час. Заборгованість по договору в сумі 225 852,00 грн. є винятковим випадком, форс-мажором, яка найближчим часом буде погашена.
Однак, станом на 10.09.2019 доказів повної або ж часткової сплати заборгованості відповідач не надав.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 175 029,76 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 854,24 грн. за загальний період з 15.02.2019 по 06.05.2019.
Відповідно до п. 1.4. додаткової угоди від 01.08.2012 до договору у разі затримки оплати за використання майна, переданого для зберігання, зберігач сплачує поклажодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч.4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст.232 Господарського Кодексу України).
Господарський суд зазначає, що розмір пені позивачем розраховано правильно.
Також позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 9 768,30 грн. за загальний період з 15.05.2016 по 07.05.2019 та інфляційні втрати у розмірі 38 199,70 грн. за аналогічний період.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних позивача та встановлено, що він виконаний невірно. Позивачем при розрахунку не враховано приписи п. 1.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, згідно якого день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені та положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, згідно з якими якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Відповідно до здійсненого господарським судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 9 679,08 грн.
Щодо нарахованого розміру інфляційних втрат.
Позивач нараховує інфляційні втрати за період з 15.05.2016 по 07.05.2019.
Однак при розрахунку позивачем не враховано приписи абз. 3 п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р., відповідно до яких розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 24.04.2019 по справі №910/5625/18 сказав наступне.
«Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
…в розрахунок інфляційних втрат не може включатися заборгованість менше місяця.»
Відповідно до виконаного господарським судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати у розмірі 33 982,02 грн.
З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму 221 545,10 грн., з яких: 175 029,76 грн. - основний борг, 2 854,24 грн. - пеня, 9 679,08 грн. - 3% річних, 33 982,02 грн. - інфляційні втрати.
Щодо позовних вимог в частині розірвання договору зберігання державного майна від 20.06.2012 № 43/12 та повернення майна балансовою вартістю 318 116,02 грн.
Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України).
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України).
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України).
Частина 2 вказаної статті визначає підставу для зміни або розірвання договору - "істотне порушення договору другою стороною та в інших випадках встановлених договором або законом". "Істотність порушення договору" є загальною підставою, яка може бути встановлена лише шляхом оцінки "істотності" у порушенні договору. У разі існування загальної підстави у вигляді "істотності порушення договору" суб'єктом оцінки, відповідно до положень ч. 2 коментованої статті, має бути лише суд. Відповідно визначається, що договір, у разі істотності його порушення може бути розірвано лише за рішенням суду. Визначення "істотності порушення договору" у ч. 2 згаданої статті надано через іншу оціночну категорію "значна міра" позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору.
Позивач зазначає, що таким істотним порушенням є факт порушення відповідачем строків оплати за користування державним майном та виникнення значної заборгованості, внаслідок чого позивач позбавився того, на що розраховував при укладенні спірного договору.
При укладенні спірного договору позивач розраховував на належне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань і відповідно на отримання оплати у порядку, строки та розміри, встановлені договором. Тобто, в разі добровільного та належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач розраховував на отримання щомісячного доходу для використання його на власний розсуд. Однак, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за період з 15.10.2014 по 14.04.2019 у розмірі 175 029,76грн.
У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України).
З огляду на викладене, позовні вимоги позивача в частині розірвання договору зберігання державного майна від 20.06.2012 № 43/12 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини (ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").
У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України).
Доказів підписання сторонами Акту приймання-передачі з оренди спірного майна в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині повернення майна балансовою вартістю 318 116,02 грн. підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог:
- на позивача 64,71 грн. (1,91 % за майнову вимогу про стягнення 225 852,00грн.);
- на відповідача 10 015,81 грн. (3 323,07 грн. - 98,09 % за майнову вимогу про стягнення 225 852,00грн. + 1927,00грн. за вимогу про розірвання договору + 4771,74грн. за вимогу про повернення майна).
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1 921,00 грн.
При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 10 080,53 грн. згідно з платіжним дорученням №4879 від 07.05.2019, замість 10 080,52грн. Таким чином, при зверненні з позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 0,01грн.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідне клопотання позивачем до суду подано не було. Тому суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що надмірно сплачений судовий збір в розмірі 0,01 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України, для чого позивачу необхідно звернутися до суду з відповідним клопотанням.
Також суд вважає за необхідне звернути увагу позивача та відповідача на положення ч.2 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди; якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди; вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карачунівське рибоводне господарство" (50099, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Калиниченка, буд. 3, офіс 413, ідентифікаційний код 36607305) на користь Державного підприємства "Укрриба" (04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 82-А, ідентифікаційний код 25592421) 221 545,10 грн., з яких: 175 029,76 грн. - основний борг, 2 854,24 грн. - пеня, 9 679,08 грн. - 3% річних, 33 982,02 грн. - інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 015,81 грн., про що видати наказ.
Розірвати договір зберігання державного майна від 20.06.2012 № 43/12, укладений між Державним підприємством "Укрриба" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карачунівське рибоводне господарство".
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Карачунівське рибоводне господарство" (50099, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Калиниченка, буд. 3, офіс 413, ідентифікаційний код 36607305) повернути Державному підприємству "Укрриба" (04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 82-А, ідентифікаційний код 25592421) майно балансовою вартістю 318 116,02 грн. (передане за договором зберігання державного майна від 20.06.2012 № 43/12, укладеним між Державним підприємством "Укрриба" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карачунівське рибоводне господарство").
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Суддя І.В. Мілєва