вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
10.09.2019м. ДніпроСправа № 904/1799/19
За позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", м. Дніпро
до Комунального підприємства "Жилсервіс-2" Дніпровської міської ради, м. Дніпро
про стягнення 19 180,15 грн. вартості недоврахованої електроенергії
Суддя Рудь І.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Комунального підприємства "Жилсервіс-2" Дніпровської міської ради суму за недовраховану електроенергію у розмірі 19 180 грн. 15 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем ст. 27 Закону України "Про електроенергетику", п. 6.40 ПКЕЕ - самовільне підключення струмоприймачів до електромережі без дозволу постачальника електроенергії, що зафіксовано в акті про порушення № 102273 від 16.03.2016.
Ухвалою господарського суду від 06.05.2019 (суддя Соловйова А.Є.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 04.06.2019.
29.05.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Відповідач заперечує порушення ним ПКЕЕ та, відповідно, не вбачав підстав для застосування до нього оперативно-господарської санкції згідно рішення комісії позивача від 30.09.2016. Відповідач зазначає, що відсутні підстави для застосування Методики, оскільки в акті про порушення не зазначено точку самовільного підключення та не вказано в таблиці 3 акту про порушення даних дроту самовільного підключення. Крім того, відсутні підстави для застосування позивачем пункту 2.7. та формули № 2.10 Методики, оскільки даний пункт Методики застосовується у випадку наявності порушення - самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі енергопостачальника, однак, виходячи зі схеми підключення, що вказана в акті про порушення, підключення було здійснено до електричної мережі, що не належить енергопостачальнику, і належить відповідачу. Підключення до електричної мережі, що не належить енергопостачальнику, є окремим порушенням, передбаченим підпунктами 6 або 7 пункту 2.1. Методики, і застосовуються інші формули - № 2.11 пункту 2.8 або формули № 2.7 пункту 2.9 Методики. До того ж, позивачем неправильно визначено коефіцієнт застосованої ним формули І-сили струму.
30.05.2019 відповідач подав до суду заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності.
Ухвалою господарського суду від 04.06.2019 розгляд справи відкладений на 25.06.2019, у зв'язку із неявкою відповідача у призначене судове засідання.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2019 № 1079, відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 904/1799/19 у зв”язку із тривалою відпусткою судді Соловйової А.Є.
За результатами повторного розподілу автоматизованою системою документообігу суду у відповідності до пп. 17.4 п. 17 розділу ХІ "Перехідні положення" нової редакції Господарського процесуального кодексу України справа № 904/1799/19 передана на розгляд судді Рудь І.А.
Ухвалою господарського суду від 15.07.2019 прийнято справу № 904/1799/19 до свого провадження, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 01.08.2019.
У судовому засіданні 01.08.2019 представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
01.08.2019 господарським судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про подальший розгляд справи без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв"язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
01.02.2013 між Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпрообленерго", яке надалі перейменоване в Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі", (постачальник) та Комунальним підприємством "Жилсервіс-2" Дніпровської міської ради (споживач) укладений договір про постачання електричної енергії № 065156 (далі -договір).
Відповідно до розділу 1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу у точці (точках) продажу електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 1260 кВт, величини якої по об”єктах споживача визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка (точки) продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію, визначена додатками "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" та/або "Загальна схема електропостачання", які є невід'ємними частинами договору.
Під час виконання умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (п. 2.1. договору).
Згідно з пп. 4.2.3. п. 4.2. договору споживач сплачує постачальнику вартість недоврахованої електричної енергії, розраховану відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами ПКЕЕ, за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням, у разі таких дій споживача:
- самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії;
- пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу або зняття пломб з засобів обліку;
- інших умов, визначених Методикою.
Відповідно до п. 2.1. Додатку № 3 до договору "Порядок розрахунків" споживач протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунку постачальника здійснює повну оплату вартості електричної енергії, недоврахованої внаслідок використання електричної енергії з порушенням ПКЕЕ.
Договір набирає чинності з 22.03.2013 і укладається на строк до 31.12.2013 (п. 9.8. договору).
Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пп. 9.8.1. договору).
Доказів припинення, визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами до матеріалів справи не надано.
Отже договір, на який посилається позивач, на час розгляду спору є діючим.
16.03.2016 при перевірці дотримання відповідачем Правил користування електричною енергією представниками позивача виявлено порушення ст. 27 Закону України "Про електроенергетику", п. 6.40 ПКЕЕ, а саме: самовільне підключення струмоприймачів до електромережі без дозволу постачальника електроенергії, після відключення 30.11.2015; п. п. 3.3, 3.31, 6.40 ПКЕЕ - відсутня пломба постачальника електричної енергії с25929562 на рубильнику ліфтів у відключеному стані.
За результатами перевірки складено акт про порушення № 102273 від 16.03.2016, який підписано представником відповідача без будь-яких зауважень (а.с. 15).
Також, 16.03.2016 представниками позивача складений акт про усунення порушення № 102273, який підписано представником відповідача (а.с. 16).
Листом за № 2613/6075 від 16.09.2016 позивач повідомив відповідача про дату, час та місце проведення засідання комісії з розгляду акту про порушення (а.с. 17). Даний лист відповідач отримав 26.09.2016 (а.с. 18).
Отже відповідач належним чином був повідомлений про дату та місце проведення засідання комісії з розгляду акту про порушення.
За результатами розгляду акту про порушення на засіданні комісії позивача прийнято рішення про проведення нарахування за період з дати відключення (30.11.2015) по дату усунення порушення (16.03.2016) згідно з п. 2.7. та за формулою 2.10. Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, у розмірі 19 180 грн. 15 коп.
Рішення засідання комісії оформлено протоколом № 9-36 від 30.09.2016 (а.с. 19).
У зв"язку з нез"явленням відповідача на засідання комісії, позивач листом за № 2905/6075 від 11.10.2016 надав йому рахунок № 111/65-156-1/120273 від 30.09.2016 для оплати суми недоврахованої електричної енергії, а також протокол засідання комісії № 9-36 від 30.09.2016 та розрахунок недоврахованої електроенергії (а.с. 20-22).
Відповідач виставлений рахунок на суму 19 180 грн. 15 коп. не сплатив, що й стало причиною виникнення спору.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Правовідносини у сфері електроенергетики регулюються Законом України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ України від 31.07.1996 № 28, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 05.08.1996 за № 417/1442, (далі - Правила), Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою НКРЕ України від 04.05.2006 № 562, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 04.07.2006 за № 782/12656, (далі - Методика).
Згідно зі ст. 27 Закону України "Про електроенергетику" правопорушення в електроенергетиці, до яких віднесено й самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку, тягнуть за собою встановлену законодавством України відповідальність.
За порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором (стаття 235 Господарського кодексу України).
Частиною 1 статті 236 Господарського кодексу України встановлено види господарсько-оперативних санкцій, серед яких, зокрема передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо.
Згідно з частиною 2 вищезазначеної статті перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у її першій частині, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.
Зі змісту вказаних положень чинного законодавства, умов укладеного договору вбачається, що рішення комісії постачальника електричної енергії про нарахування споживачу вартості недоврахованої електроенергії у сумі 19 180 грн. 15 коп. є саме оперативно-господарською санкцією.
Відповідно до ч. 1 ст. 237 Господарського кодексу України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.
За п. 6.41. Правил у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень. В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, які необхідно вжити для усунення допущених порушень. Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації). Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці.
Пункт 6.42. Правил передбачає, що на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків.
Згідно з ч. 2 ст. 237 Господарського кодексу України у разі незгоди із застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.
Відповідно до п. 6.43. Правил споживач має право оскаржити рішення комісії в суді. У разі звернення до суду впродовж 10 робочих днів з дня вручення протоколу споживачу останній має право не оплачувати виставлені рахунки до вирішення спірних питань у судовому порядку. Постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) під час вручення протоколу споживачу зобов'язаний ознайомити споживача з його правом щодо можливості оскарження рішення комісії. Споживач має оплатити розрахункові документи за недовраховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка.
У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази оскарження відповідачем рішення комісії з розгляду акта про порушення № 102273 від 16.03.2016, оформленого протоколом засідання комісії № 9-36 від 30.09.2016.
Отже рішення засідання комісії енергопостачальника від 30.09.2016 з розгляду акта про порушення № 102273 від 16.03.2016, оформлене протоколом засідання комісії № 9-36 від 30.09.2016, є чинним та обов'язковим для виконання.
Враховуючи положення п. 6.43. Правил, строк оплати за рахунком № 111/65-156-1/120273 від 30.09.2016 на суму 19 180 грн. 15 коп. є таким, що настав.
Дослідивши розрахунок обсягу та вартості недоврахованої електричної енергії, судом встановлено, що він відповідає вимогам Методики. Порушення відповідачем Правил встановлено позивачем з дотриманням вимог пункту 6.41. Правил щодо змісту акту про порушення, зазначені в цьому акті необхідні дані є достатніми для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії.
Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми недоврахованої електроенергії у розмірі 19 180 грн. 15 коп. обгрунтованими.
З приводу заперечень відповідача щодо відсутності підстав для застосування Методики, пункту 2.7. та формули № 2.10 вказаної Методики, а також неправильного коефіцієнту під час розрахунку, суд зазначає таке.
За приписами підпункту 7 пункту 2.1. Методики вона застосовується на підставі акта про порушення, складеного в порядку, установленому Методикою, з урахуванням вимог ПКЕЕ та в разі виявлення порушень ПКЕЕ, зокрема підключення до електричної мережі, що не є власністю енергопостачальника, електроустановок, струмоприймачів або електропроводки поза розрахунковими приладами обліку електричної енергії без порушення схеми обліку.
У разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпункті 7 пункту 2.1. Методики, розрахунковий добовий обсяг споживання електричної енергії через проводи (кабелі), якими здійснене самовільне підключення, розраховується за формулою 2.7. Методики (п. 2.9. Методики).
Актом про порушення № 102273 від 16.03.2016 встановлено порушення споживачем (відповідачем) статті 27 Закону України "Про електроенергію", п. 6.40 Правил, яке полягає у самовільному підключенні струмоприймачів.
Відповідно до п. 1.2. Методики вона застосовується постачальником електричної енергії за регульованим тарифом (електропередавальною організацією) (далі - енергопостачальник) при визначенні обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення правил користування електричною енергією та/або виявлення фактів крадіжки електричної енергії, самовільного підключення до об'єктів електроенергетики і споживання електричної енергії без приладів обліку.
Акт про порушення № 102273 від 16.03.2016, яким зафіксовано порушення, містить усі вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії.
Сума нарахувань склала 19 180 грн. 15 коп. згідно з розрахунком кількості недоврахованої електроенергії за актом про порушення № 102273 від 16.03.2016.
Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
При цьому, частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов'язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Таким чином, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.
При цьому, за змістом зазначеної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 10.04.2019 у справі № 6/8-09, від 17.10.2018 у справі № 904/40/18.
Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в даному випадку, слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.
Як було вказано вище, відповідач у даній справі 30.05.2019 заявив про застосування позовної давності до спірних правовідносин.
При цьому, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).
Разом з тим, за змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів.
Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду (постанови Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 10.04.2019 у справі № 6/8-09, від 04.06.2018 у справі № 920/225/17, від 25.01.2018 у справі № 910/7394/17).
Судом встановлено, що вимоги позивача про стягнення вартості недоврахованої електричної енергії заявлені правомірно, однак заявлені з пропуском позовної давності: акт про порушення № 102273 складено 16.03.2016, а з позовом до суду про стягнення позивач звернувся лише 02.05.2019.
Враховуючи, що перебіг позовної давності згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався про порушення свого права і про особу, яка його порушила, тобто з дня проведення перевірки і складання акта про порушення (наведене узгоджується з позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 23.12.2014 у справі № 907/1214/13).
Враховуючи заяву відповідача про застосування до спірних правовідносин позовної давності, а також відсутність доказів поважності причин пропуску позовної давності позивачем, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Повне рішення складено 10.09.2019
Суддя І.А. Рудь