вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
10.09.2019м. ДніпроСправа № 904/3035/19
За позовом Приватного підприємства "Дніпропетровський завод спецінструмента калібрів "ТЕХНОПРОГРЕС, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "ОСКАР", м. Дніпро
про стягнення заборгованості
Суддя Ярошенко В.І.
Без виклику (повідомлення) учасників справи
Приватне підприємство "Дніпропетровський завод спецінструмента калібрів "ТЕХНОПРОГРЕС звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "ОСКАР" про стягнення заборгованості за договором поставки від 08.12.2017 № 238 у розмірі 262199, 73 грн, з яких: 215760 грн - сума основного боргу, 10145 грн - 3 % річних, 36294, 73 грн - втрати від інфляції.
Ухвалою суду від 16.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/3035/19. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ухвали від 16.07.2019 судом встановлено 15-тиденний строк з дня отримання (вручення) ухвали про відкриття провадження у справі для подання відповідачем відзиву на позов.
Ухвалу суду від 16.07.2019 відповідачем було отримано 24.07.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням № 4904410934362 про вручення поштового відправлення (арк. с. 65). Відповідач відзив на позов не надав, причини неподання суду не повідомив.
05.08.2019 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він зазначив, що копію позовної заяви не отримував, а тому просить суд зобов'язати позивача надати йому належним чином оформлену позовну заяву та розрахунок до неї.
Ухвалою суду від 12.08.2019 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача щодо зобов'язання позивача надіслати йому копію позовної заяви та запропоновано відповідачу ознайомитись з матеріалами справи № 904/3035/19.
Ухвалу суду від 12.08.2019 відповідачем було отримано 23.08.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням № 4904410983746 про вручення поштового відправлення (арк. с. 75).
Відповідно до частини 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Позиція позивача
Позовні вимоги позивача обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору поставки № 238 від 08.12.2017 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
Позивач ґрунтує свої вимоги на нормах статей 526, 530, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України.
Позиція відповідача
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов та ознайомлення з матеріалами справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
08.12.2017 між Приватним підприємством «Дніпропетровський завод спецінструмента калібрів «Технопрогрес» (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «ОСКАР» (далі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 238 (далі - договір). Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію, а покупець зобов'язується своєчасно прийняти і сплатити продукцію в порядку і на умовах, обумовлених в цьому договорі.
Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4683600 грн за період з 01.01.2018 по 23.01.2019.
Відповідно до п. 2.2 договору, покупець здійснює оплату за продукцію на підставі рахунку постачальника на умовах та в строки, визначені сторонами у відповідній специфікації.
Докази підписання сторонами специфікації(ій) до договору не надано, у матеріалах справи відсутні.
Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідач здійснив часткову оплату та часткове повернення поставленого товару на загальну суму 252600 грн.
Отже, з урахуванням положень частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, на момент розгляду справи, строк оплати поставленої продукції є таким, що настав.
Доказів повної оплати поставленої продукції до суду не надано.
Таким чином, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 215760 грн, про що сторони дійшли згоди, підписавши Акт звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2018-06.02.2019 (арк. с. 34).
20.05.2019 позивач надіслав на адресу відповідача претензію щодо погашення вищевказаної заборгованості (арк. с. 35-41). Відповідач залишив дану претензію без виконання.
У зв'язку із простроченням відповідачем строків оплати товару, позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 10145 грн та інфляційні втрати у сумі 36294, 73 грн.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.
Щодо суми основного боргу
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як встановлено судом вище, строк оплати поставленого позивачем відповідачу товару за період з 01.01.2018 по 23.01.2019 на суму 215760 грн є таким, що настав.
На момент розгляду справи доказів оплати відповідачем вартості наданих послуг у розмірі 215760грн до суду не надано, а тому позовна вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 215760грн підлягає задоволенню.
Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 10145 грн за період з 15.06.2018 по 03.07.2019 та інфляційних втрат у сумі 36294, 73 грн за період з червень 2018 - червень 2019.
Перевіривши здійснені позивачем нарахування, суд встановив, що розрахунок 3% є вірним, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 10145 грн підлягає задоволенню.
Щодо інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
У пункті 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Судом встановлено, що позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат на прострочену суму починаючи з червня 2018, в якому виникла заборгованість, тоді як початком періоду нарахування інфляційних втрат є липень 2018.
Згідно розрахунку суду, розмір інфляційних втрат становить 32254, 31 грн, отже, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 32254, 31 грн.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 3872, 39грн.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 185, 191, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання ОСКАР» (49044, м. Дніпро, бульвар Катеринославський, буд. 2; ідентифікаційний код 35495711) на користь Приватного підприємства «Дніпропетровський завод спецінструмента калібрів «Технопрогрес» (49101, м. Дніпро, пр. Кірова, буд. 96Б, кв. 18; ідентифікаційний код 30189645) основний борг у розмірі 215760 грн, 3% річних у розмірі 10145 грн, інфляційні втрати у розмірі 32254, 31 грн та 3872, 39 грн витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Повне рішення складено 10.09.2019.
Суддя В.І. Ярошенко