09 вересня 2019 р.Справа № 532/932/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М. ,
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспектора роти № 3 батальйону патрульної поліції в м. Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Архіпова Володимира Володимировича на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 01.08.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Омельченко І.І., вул. Шевченка, 16/25, м. Кобеляки, Кобеляцький, Полтавська, 39200 по справі № 532/932/19
за позовом ОСОБА_1
до Інспектора роти № 3 батальйону патрульної поліції в м. Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Архіпова Володимира Володимировича
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Кобеляцького районного суду Полтавської області з адміністративним позовом до інспектора роти № 3 батальйону патрульної поліції в м. Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Архіпова Володимира Володимировича про скасування постанови серії ДП18 № 536695 від 03 квітня 2019 року.
В обґрунтування позову вказує, що 03 квітня 2019 року о 16 годині 52 хвилини, під час керування автомобілем марки Volkswagen Touareg, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 на 97 км автодороги М22 сполученням «Полтава-Олександрія» ОСОБА_1 був зупинений патрульним, який повідомив, що він порушив правила дорожнього руху оскільки рухався без увімкненого світла фар та не пред'явив для перевірки поліції обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, після чого виніс постанову за вчинення даного правопорушення. 11.04.2019 року ОСОБА_1 отримав вищезазначену постанову, згідно якої його визнано винним у вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП та піддано штрафу в розмірі 425 грн. Зазначену постанову ОСОБА_1 вважає незаконною, оскільки прийнята з порушенням норм процесуального права, а тому прохає суд скасувати постанову та закрити провадження по справі.
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 01 серпня 2019 року вказаний позов задоволено повністю. Скасовано постанову серії ДП18 № 536696 від 03.04.2019 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП у виді штрафу у розмірі 425 (чотириста двадцять п'ять) гривень. Справу про адміністративні правопорушення за ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрито.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Згідно ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що постановою серії ДП18 № 536696 від 03 квітня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП, а саме за те, що він 03 квітня 2019 року о 16 годині 52 хвилини на 97 км автошляху М22, керуючи автомобілем марки Volkswagen Touareg, державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимоги п. 9.8, Правил дорожнього руху України, поза межами населеного пункту не увімкнув ближнє світло фар та не пред'явив для перевірки поліції страховий поліс, порушив вимоги п. 2.4а Правил дорожнього руху України, чим вчинив правопорушення, передбачені ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП. На ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 425 гривень.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що обставини і місце події, зазначені в постанові про адміністративні правопорушення, складені відносно позивача, не знайшли свого підтвердження в ході дослідження матеріалів справи та доказів.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п. 1.3, 1.9. ПДР, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Згідно з ч. 1 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
За змістом статті 31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 цього Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Частиною 2 ст. 40 Закону України "Про національну поліцію" встановлено, що інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.
Колегією суддів встановлено, що на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем надано відеозапис.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що в постанові про адміністративне правопорушення не вказано технічний засіб, яким здійснено відеозапис, що виключає можливість прийняття його у якості належного доказу по справі.
Таку позицію висловив і Верховний Суд у своїй постанові від 30.05.2018 р. у справі № 337/3389/16-а.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Колегія суддів зазначає, що крім відеозапису відповідач не надав суду жодних допустимих доказів, які б підтверджували правомірність винесеної ним постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.
Отже, в даному випадку відповідачем не доведено, що зупинення транспортного засобу обумовлено недотриманням водієм (позивачем) вимог ПДР України, що, відповідно, свідчить про безпідставність вимог відповідача щодо пред'явлення для перевірки полісу обов'язкового страхування.
Колегія суддів зазначає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує його фіксування, що є доказом вчинення правопорушення.
При цьому, сама постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки викладення обставин правопорушення, без його фіксації, не може бути належним доказом вчинення порушення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач протиправно притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 126 КУпАП, у зв'язку із відсутністю підстав для зупинки транспортного засобу та витребування у позивача полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за недоказовості підстав вважати, що особа порушила Правила дорожнього руху, як це передбачено п.1 ч.1 ст.35 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14.08.2019 року у справі № 200/4653/16-а.
Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що матеріалами справи не підтверджено факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а тому постанова серії ДП18 № 536695 від 03 квітня 2019 року є протиправною, що зумовлює обґрунтованість висновків суду першої інстанції про її скасування.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з огляду на те, що відповідачем не доведено правомірності прийнятої постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскаржувана постанова підлягає скасуванню та на підставі положень п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалене судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його зміни чи скасування - відсутні.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Інспектора роти № 3 батальйону патрульної поліції в м. Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Архіпова Володимира Володимировича залишити без задоволення.
Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 01.08.2019 року по справі № 532/932/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц
Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва Я.М. Макаренко
Повний текст постанови складено 09.09.2019 року