1/413
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 вересня 2019 року № 640/12300/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом приватного вищого навчального закладу «Міжнародна академія екології та медицини»
до Міністерства освіти і науки України
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява приватного вищого навчального закладу «Міжнародна академія екології та медицини» (надалі - позивач), адреса: 02091, місто Київ, вулиця Харківське шосе, будинок 121 до Міністерства освіти і науки України (надалі - відповідач), адреса: 01135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 10, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства освіти і науки України №826-л від 12 червня 2019 року «Про ліцензування освітньої діяльності» в частині відмови приватному вищому навчальному закладу «Міжнародна академія екології та медицини» в розширенні освітньої діяльності з підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти в галузі знань « 22. Охорона здоров'я» за спеціальністю 222 «Медицина», а також в частині відмови в розширенні освітньої діяльності з підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти в галузі знань « 22. Охорона здоров'я» за спеціальністю 221 «Стоматологія»;
- зобов'язати Міністерство освіти і науки України в десятиденний строк з моменту набрання законної сили судовим рішенням прийняти рішення про:
- видачу приватному вищому навчальному закладу «Міжнародна академія екології та медицини» ліцензії на провадження освітньої діяльності (розширення провадження освітньої діяльності) з підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти в галузі знань « 22. Охорона здоров'я» за спеціальністю 221 «Стоматологія» з метою підготовки іноземців та осіб без громадянства з ліцензованим обсягом 300 осіб;
- видачу приватному вищому навчальному закладу «Міжнародна академія екології та медицини» ліцензії на провадження освітньої діяльності (розширення провадження освітньої діяльності) з підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти в галузі знань « 22. Охорона здоров'я» за спеціальністю 222 «Медицина» з метою підготовки іноземців та осіб без громадянства з ліцензованим обсягом 360 осіб.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що він є юридичною особою та здійснює свою господарську діяльність у сфері надання освітніх послуг громадянам України, а також іноземним громадянам.
12 березня 2012 року позивач отримав ліцензію для провадження діяльності з надання освітніх послуг у сфері вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст» №617409 строком до 01 липня 2017 року.
В подальшому, позивачем було розширено ліцензійний обсяг з надання освітніх послуг у сфері вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем «молодший спеціаліст» на підставі ліцензії №270728 від 02 липня 2013 року.
08 серпня 2017 року Міністерством освіти і науки України видано наказ №166-л «Про переоформлення ліцензії», яким фактично переоформлено ліцензію позивача для провадження діяльності з надання освітніх послуг у сфері вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст».
Тобто, як зазначає позивач, на теперішній час, позивачем здійснюється діяльність з надання освітніх послуг у сфері вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст», за спеціальністю «Стоматологія» із ліцензованим обсягом 60 осіб, 7.12010005 Стоматологія і ліцензованим обсягом 60 осіб, та за спеціальністю 222 «Медицина» із ліцензованим обсягом 60 осіб, 7.12010001 Лікувальна справа із ліцензованим обсягом 60 осіб.
У зв'язку з набранням чинності Законом України «Про вищу освіту» в редакції від 01 липня 2014 року, яким ліквідовано здійснення освітньої діяльності за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, позивачу, з метою продовження здійснення освітньої діяльності, є необхідним отримання ліцензії з підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти.
Позивачем, як зазначено у позовній заяві, протягом 2017-2019 років вчинялися дії, необхідні для отримання ліцензії з надання освітніх послуг у сфері вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем «магістр», проте, Міністерство освіти і науки України неодноразово відмовляло у видачі такої ліцензії.
Востаннє позивачем подано до відповідача заяву за вих. 271 від 03 червня 2019 року про отримання ліцензії (розширення провадження освітньої діяльності) з підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти в галузі знань « 22. Охорона здоров'я» за спеціальністю 222 «Медицина», а також заяву за вих. 272 про отримання ліцензії (розширення провадження освітньої діяльності) з підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти в галузі знань « 22. Охорона здоров'я» за спеціальністю 221 «Стоматологія».
Наказом Міністерства освіти і науки України №826-л від 12 червня 2019 року позивачу відмовлено у видачі ліцензії з наступних підстав:
- договір про співробітництво №43 від 27 вересня 2018 року між Київським державним коледжем туризму та готельного господарства та приватним вищим навчальним закладом «Міжнародна академія екології та медицини» оформлений з порушенням Цивільного кодексу України;
- договір про надання послуг по розміщенню (проживанню) студентів №25 від 10 серпня 2018 року між Київським державним коледжем туризму та готельного господарства та приватним вищим навчальним закладом «Міжнародна академія екології та медицини» розрахований на 30 ліжко-місць, що є недостатнім для заявленого ліцензованого обсягу та відповідного розміщення іноземних студентів.
Позивач з вказаним наказом відповідача не погоджується, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню з тих підстав, що чинним законодавством України не визначено повноважень відповідача щодо встановлення дійсності правочинів, укладених між фізичними та юридичними особами, а також не наділено повноваженнями щодо перевірки на дотримання сторонами таких правочинів положень чинного законодавства України.
Крім того, за твердженнями позивача, при прийнятті оскаржуваного наказу відповідач не дотримався положень частини 6 статті 13 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», оскільки оскаржуваний наказ не містить чіткого переліку підстав (обґрунтування) його прийняття, а також пропозицій усунення недоліків, які викладені в однозначній, зрозумілій та достатній формі.
Також, позивач зазначив, що Ліцензійні умови провадження господарської діяльності, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1187 від 30 грудня 2015 року, не встановлюють в обов'язковому порядку конкретної кількості житлових приміщень (їх площі, наявності ліжко-місць), які є необхідними для закладу освіти для отримання ліцензії, а лише визначають, що заклад освіти повинен мати в наявності житлові приміщення в достатній кількості для розміщення студентів у кількості, які цього потребують.
При цьому, позивач наголосив, що договір про надання послуг по розміщенню (проживанню) студентів №25 від 10 серпня 2018 року, укладений між позивачем та Київським державним коледжем туризму та готельного господарства передбачає збільшення обсягу ліжка-місць в гуртожитку у разі потреби шляхом укладання між сторонами додаткової угоди до даного договору.
Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що до відповідача від позивача надходили на розгляд ліцензійні справи щодо розширення провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти за другим (магістерським) рівнем вищої освіти зі спеціальностей 222 Медицина (заявлений ліцензований обсяг - 360 осіб з можливістю здійснювати підготовку іноземців та осіб без громадянства) та 221 Стоматологія (заявлений ліцензований обсяг - 300 осіб з можливістю здійснювати підготовку іноземців та осіб без громадянства) з вхідними реєстраційним номерами МОН від 03 червня 2019 року №1240/0/10.1-19 та №1241/0/10.1-19.
За результатами розгляду зазначених вище матеріалів відповідачем прийнято наказ від 12 червня 2019 року №826-л «Про ліцензування освітньої діяльності», яким відмовлено у розширенні провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти на підставі встановлення невідповідності Ліцензійним умовам, а саме: договір про співробітництво №43 від 27 вересня 2018 року між Київським державним коледжем туризму та готельного господарства та приватним вищим навчальним закладом «Міжнародна академія екології та медицини» оформлений з порушенням Цивільного кодексу України та договір про надання послуг по розміщенню (проживанню) студентів від 10 серпня 2018 року №25, укладеним між Київським державним навчальним закладом «Міжнародна академія екології та медицини» розрахований на 30 ліжко-місць, що є недостатнім для заявленого ліцензованого обсягу та відповідного розміщення іноземних студентів.
Так, представник відповідача зазначив, що термін дії договору про співробітництво від 27 вересня 2018 року №43 встановлений до 31 грудня 2025 року, тобто, понад 7 років, в той час, коли статтею 794 Цивільного кодексу України передбачено, що право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до чинного законодавства, проте, як вказує представник відповідача, договір про співробітництво, укладений між позивачем та Київським державним коледжем туризму та готельного господарства, не зареєстрований в установленому законодавством порядку.
Крім того, представник відповідача зазначив й на те, що відсутній відповідний дозвіл Фонду державного майна України, або його регіонального відділення, або представництва, як це передбачено статтею 760 Цивільного кодексу України.
Більш того, представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що пунктом 15 Ліцензійними умовами передбачено, що у разі підготовки іноземців та осіб без громадянства заклади вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної) освіти повинні мати житлові приміщення придатні для проживання іноземців та осіб без громадянства.
Договором про надання послуг по розміщенню (проживанню) студентів від 10 серпня 2018 року №25, укладеного між Київським державним коледжем туризму та готельного господарства та позивачем, з урахуванням додаткової угоди від 03 червня 2019 року №1, передбачено, що сторони домовились про послуги із розміщення студентів до 30 ліжко-місць. В актах виконаних робіт до договору від 10 серпня 2018 року №25, як вказує представник відповідача, коледж вже забезпечує проживання 29 осіб, а в поданих до відповідача позивачем заявах щодо ліцензування провадження освітньої діяльності загальний обсяг становить 660 осіб з правом здійснювати підготовку іноземців та осіб без громадянства, а враховуючи наявний контингент здобувачів освіти (278 осіб) та заявлений ліцензований обсяг 660 осіб, за доводами представника відповідача, вбачається неможливим забезпечити позивача житловими приміщеннями, придатними для проживання іноземців та осіб без громадянства відповідно до договору про надання послуг по розміщенню (проживанню) студентів від 10 серпня 2018 року №25.
Крім того, представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що на адресу відповідача надійшло звернення ОСОБА_1 , який навчався в МАЕМ, щодо порушення Академією вимог законодавства та з проханням здійснити перевірку освітньої діяльності.
Державна регуляторна служба на підставі рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування за результатами розгляду листа МОН від 10 червня 2019 року №1/12-3202 до заяви ОСОБА_1 від 30 травня 2019 року, погодила проведення позапланової перевірки додержання Академією вимог Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності закладів освіти.
На підставі викладеного представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Не погоджуючись з доводами представника відповідача, викладеними останнім у відзиві на позовну заяву, представник позивача у відповіді на відзив зазначив, що предметом договору про співробітництво №43 від 27 вересня 2018 року є не передача приміщення в оренду, а погодження сторонами спільних дій з метою забезпечення його сторонами належного надання освітніх послуг студентам. При цьому, сторони погодили можливість спільного використання їх інфраструктури з метою належного виконання умов договору та забезпечення проведення навчання студентів сторін.
Крім того, представник позивача послався на те, що положення укладеного договору про співробітництво №43 від 27 вересня 2018 року не суперечать вимогам чинного законодавства України, а тому, як вважає представник позивача, твердження відповідача в цій частині є необґрунтованими.
Також, представник позивача зазначив, що йому стало відомо щодо підстав прийняття такого висновку, як невідповідність договору про співробітництво №43 від 27 серпня 2018 року, лише з відзиву на позовну заяву, а тому, як вважає представник позивача, такі доводи відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки неможливо встановити, що саме ці доводи стали підставою для прийняття відповідачем висновку щодо договору про співробітництво №43 від 27 вересня 2018 року під час винесення оскаржуваного наказу.
Стосовно відсутності житлових приміщень представник позивача зазначив, що умовами договору №25 від 10 серпня 2018 року передбачено розміщення студентів позивача у гуртожитку, складовими якого є житлові приміщення (житлові кімнати у гуртожитку), що, за твердженнями позивача свідчить про виконання Ліцензійних умов в цій частині.
Щодо звернення студента ОСОБА_1 та ініціювання відповідачем проведеної перевірки, представник позивача послався на те, що позивачем була ініційована зустрів у серпні 2019 року з вказаною особою.
Під час зустрічі ОСОБА_1 повідомив, що будь-яких претензій до позивача не має, про що надав відповідну письмову заяву.
З урахуванням викладених у відповіді на відзив на позовну заяву поясненнях, представник позивача просив задовольнити заявлені позовні вимоги.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2019 року відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
У відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань приватний вищий навчальний заклад «Міжнародна академія екології та медицини» є юридичною особою з 12 вересня 2011 року, про що до реєстру внесено відповідний запис. Видами діяльності позивача є код КВЕД 84.21 Міжнародна діяльність; Код КВЕД 85.31 Загальна середня освіта; Код КВЕД 85.42 Вища освіта (основний); Код КВЕД 85.53 Діяльність шкіл із підготовки водіїв транспортних засобів; Код КВЕД 85.59 Інші види освіти, н. в. і. у.; Код КВЕД 85.60 Допоміжна діяльність у сфері освіти; Код КВЕД 86.21 Загальна медична практика; Код КВЕД 86.22 Спеціалізована медична практика; Код КВЕД 86.23 Стоматологічна практика; Код КВЕД 86.90 Інша діяльність у сфері охорони здоров'я; Код КВЕД 96.03 Організування поховань і надання суміжних послуг (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).
У відповідності до наданої суду копії ліцензії серія АВ №617409, виданої Міністерством освіти і науки молоді та спорту України, видом господарської діяльності є надання освітніх послуг навчальними закладами, пов'язаних з одержанням вищої освіти на рівні кваліфікаційних вимог до спеціаліста у галузі знань « 1201 Медицина», спеціальність підготовки спеціалістів, магістрів « 7.12010001 лікувальна справа», « 7.12010005 стоматологія», термін дії ліцензії до 01 липня 2017 року (Т.1, арк. 33,34).
На підставі ліцензії Міністерства освіти і науки України серія АЕ №270728 позивачу розширено ліцензійний обсяг з надання освітніх послуг, пов'язаних з одержанням видом освіти на рівні кваліфікаційних вимог до молодшого спеціаліста, спеціаліста (Т.1, арк. 35,36).
В подальшому, на підставі наказу Міністерства освіти і науки України від 08 серпня 2017 року №166-л «Про переоформлення ліцензій» приватний вищий навчальний заклад «Міжнародна академія та медицина» повинен був переоформити в установленому законодавством порядку ліцензії на освітню діяльність у сфері вищої освіти (Т.1, арк. 37-38).
Відповідно до наявних в матеріалах справи копій сертифікатів про акредитацію серія АП №11006030 та серія АП №11006029 позивача визнано акредитованим за рівнем вищої освіти «спеціаліст» у галузі знань та спеціальністю: 22 Охорона здоров'я 221 Стоматологія та 222 Медицина. Строк дії сертифіката до 01 липня 2026 року (Т.1, арк. 41-42, 43-44).
Наведене свідчить, що станом на теперішній час приватним вищим навчальним закладом «Міжнародна академія екології та медицини» здійснюється діяльність з надання освітніх послуг у сфері вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст», за спеціальністю 221 «Стоматологія» із ліцензованим обсягом 60 осіб, 7.12010005 «стоматологія» (ліцензований обсяг 60 осіб) та за спеціальністю 222 «Медицина» із ліцензованим обсягом 60 осіб, 7.12010001 «лікувальна справа» (ліцензований обсяг 60 осіб).
06 вересня 2014 року набрав чинності Закон України «Про вищу освіту» від 01 липня 2014 року №1556-VII (надалі - Закон України від 01.07.2014 №1556-VII), у відповідності до частини 1 статті 5 якого, станом на день звернення позивача до відповідача з заявами про отримання ліцензії вперше (06 грудня 2017 року), підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми чи науковими програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень; науковий рівень.
Частиною 2 статті 5 Закону України від 01.07.2014 №1556-VII передбачено, що здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою відповідної освітньої або наукової програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва; 5) доктор наук.
Підпунктом 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 01.07.2014 №1556-VI передбачено, що освітня діяльність за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, що провадиться закладами вищої освіти і започаткована до набрання чинності цим Законом, продовжується у межах строку навчання за певною освітньо-професійною програмою з видачею державного документа про вищу освіту встановленого зразка - диплома спеціаліста. Останній прийом на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста проводиться у 2016 році.
З метою дотримання вимог законодавства України, 06 грудня 2017 року позивач звернувся до Міністерства освіти і науки України з заявами про отримання ліцензії на розширення провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти з підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти в галузі знань 22 Охорона здоров'я, спеціальності 222 Медицина та 221 Стоматологія у приватному вищому навчальному закладі «Міжнародна академія екології та медицини» з ліцензованим обсягом 60 осіб по кожній спеціальності (Т.1, арк. 45,46).
Наказом Міністерства освіти і науки України від 21 грудня 2017 року №491-л «Про ліцензування освітньої діяльності» позивачу відмовлено у видачі ліцензії (Т.1, арк. 47-48, 49, 50).
Повторно позивач звернувся з заявами про отримання ліцензії на розширення провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти з підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти в галузі знань 22 Охорона здоров'я, спеціальності 222 Медицина та 221 Стоматологія у приватному вищому навчальному закладі «Міжнародна академія екології та медицини» з ліцензованим обсягом 60 осіб по кожній спеціальності 05 березня 2018 року (Т.1, арк. 51, 52).
Наказом Міністерства освіти і науки України від 15 травня 2018 року №666-л «Про ліцензування освітньої діяльності» позивачу відмовлено у видачі ліцензії, у зв'язку з невідповідністю Ліцензійним умовам провадження освітньої діяльності (Т.1, арк. 53-55, 56-57).
16 жовтня 2018 року позивач звернувся до Міністерства освіти і науки України з заявою про отримання ліцензії на розширення провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти з підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти в галузі знань 22 Охорона здоров'я, спеціальності 222 Медицина у приватному вищому навчальному закладі «Міжнародна академія екології та медицини» з ліцензованим обсягом 60 осіб з можливістю здійснювати підготовку іноземців та осіб без громадянства (за бажанням) (Т.1, арк. 77).
Наказом Міністерства освіти і науки України від 25 жовтня 2018 року №1622-л «Про ліцензування освітньої діяльності» позивачу відмовлено у видачі ліцензії, у зв'язку з невідповідністю Ліцензійним умовам провадження освітньої діяльності та наданням недостовірної інформації (Т.1, арк. 78, 79).
31 жовтня 2018 року позивач знов звернувся до Міністерства освіти і науки України з заявами про отримання ліцензії на розширення провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти з підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти в галузі знань 22 Охорона здоров'я, спеціальності 222 Медицина та 221 Стоматологія у приватному вищому навчальному закладі «Міжнародна академія екології та медицини» з ліцензованим обсягом 60 осіб з можливістю здійснювати підготовку іноземців та осіб без громадянства (за бажанням) по кожній спеціальністю (Т.1, арк. 80, 81).
Наказом Міністерства освіти і науки України від 21 грудня 2018 року №3073-л «Про ліцензування освітньої діяльності» позивачу відмовлено у видачі ліцензії, у зв'язку з невідповідністю Ліцензійним умовам провадження освітньої діяльності (Т.1, арк. 82-84, 85-86, 87-88).
04 лютого 2019 року позивач звернувся до Міністерства освіти і науки України з заявою про отримання ліцензії на розширення провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти з підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти в галузі знань 22 Охорона здоров'я, спеціальності 222 Медицина у приватному вищому навчальному закладі «Міжнародна академія екології та медицини» з ліцензованим обсягом 360 осіб (за весь період навчання) з можливістю здійснювати підготовку іноземців та осіб без громадянства (за бажанням) (Т.1, арк. 89) та заявою про отримання ліцензії на розширення провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти з підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти в галузі знань 22 Охорона здоров'я, спеціальності 221 Стоматологія у приватному вищому навчальному закладі «Міжнародна академія екології та медицини» з ліцензованим обсягом 300 осіб (за весь період навчання) з можливістю здійснювати підготовку іноземців та осіб без громадянства (за бажанням) (Т.1, арк. 89, 90).
Наказом Міністерства освіти і науки України від 12 лютого 2019 року №441-л «Про ліцензування освітньої діяльності» позивачу відмовлено у видачі ліцензії, у зв'язку з невідповідністю Ліцензійним умовам провадження освітньої діяльності (Т.1, арк. 91, 92-93).
10 квітня 2019 року позивачем до Міністерства освіти і науки України подано заяву про отримання ліцензії на розширення провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти з підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти в галузі знань 22 Охорона здоров'я, спеціальності 221 Стоматологія у приватному вищому навчальному закладі «Міжнародна академія екології та медицини» з ліцензованим обсягом 300 осіб (за весь період навчання) з можливістю здійснювати підготовку іноземців та осіб без громадянства (за бажанням) (Т.1, арк. 94) та заяву про отримання ліцензії на розширення провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти з підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти в галузі знань 22 Охорона здоров'я, спеціальності 222 Медицина у приватному вищому навчальному закладі «Міжнародна академія екології та медицини» з ліцензованим обсягом 360 осіб (за весь період навчання) з можливістю здійснювати підготовку іноземців та осіб без громадянства (за бажанням) (Т.1, арк. 94, 95).
Наказом Міністерства освіти і науки України від 24 квітня 2019 року №356-л «Про ліцензування освітньої діяльності» позивачу відмовлено у видачі ліцензії, у зв'язку з невідповідністю Ліцензійним умовам провадження освітньої діяльності (Т.1, арк. 96, 97).
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо оскарження позивачем вказаних вище наказів Міністерства освіти і науки України у судовому порядку.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 03 червня 2019 року позивач звернувся до Міністерства освіти і науки України з заявою за вих.№272, в якій просив видати ліцензію на розширення провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти з підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти в галузі знань 22 «Охорона здоров'я», спеціальності 221 «Стоматологія» у приватному вищому навчальному закладі «Міжнародна академія екології та медицини» з ліцензованим обсягом 300 осіб (за весь період навчання) з можливістю здійснювати підготовку іноземців та осіб без громадянства (за бажанням), до якої додано копії установчих документів закладу освіти; копії документів, що підтверджують майнові права на основні засоби для здійснення навчального процесу на строк, не менший необхідного для завершення повного циклу освітньої діяльності; копія статистичного звіту про фінансові результати здобувача (ліцензіата) за попередній рік; концепцію освітньої діяльності за відповідною спеціальністю на заявленому рівні вищої освіти/за спеціальністю (програмою, галуззю знань) у сфері післядипломної освіти для осіб з вищою освітою; відомості про проектну групу; відомості про кількісні та якісні показники матеріально-технічного забезпечення освітньої діяльності; відомості про інформаційне забезпечення освітньої діяльності; копії документів, що засвідчують рівень освіти і кваліфікації членів проектної групи заявленій спеціальності; текстовий опис використання інформаційних ресурсів, навчального обладнання лабораторій, майстерень, спортивних залів, стадіонів, інших об'єктів з розрахунками, які підтверджують спроможність закладу освіти провадити освітню діяльність у заявлених обсягах з урахуванням освітньої діяльності за всіма отриманими ліцензіями з відповідними ліцензованими обсягами; копії документів, що засвідчують рівень освіти і кваліфікації керівника закладу освіти; копія положення про структурний підрозділ з роботи з іноземцями та особами без громадянства, до функцій якого, зокрема, належить оформлення запрошень на навчання та забезпечення перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні на законних підставах (Т.1, арк. 98, 107-250, Т.2 арк. 1-250, Т. 3, арк. 1-156).
Також, 03 червня 2019 року позивач звернувся до Міністерства освіти і науки України з заявою за вих.№271, в якій просив видати ліцензію на розширення провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти з підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти в галузі знань 22 «Охорона здоров'я», спеціальності 222 «Медицина» у приватному вищому навчальному закладі «Міжнародна академія екології та медицини» з ліцензованим обсягом 360 осіб (за весь період навчання) з можливістю здійснювати підготовку іноземців та осіб без громадянства (за бажанням), до якої додано копії установчих документів закладу освіти; копії документів, що підтверджують майнові права на основні засоби для здійснення навчального процесу на строк, не менший необхідного для завершення повного циклу освітньої діяльності; копія статистичного звіту про фінансові результати здобувача (ліцензіата) за попередній рік; концепцію освітньої діяльності за відповідною спеціальністю на заявленому рівні вищої освіти/за спеціальністю (програмою, галуззю знань) у сфері післядипломної освіти для осіб з вищою освітою; відомості про проектну групу; відомості про кількісні та якісні показники матеріально-технічного забезпечення освітньої діяльності; відомості про інформаційне забезпечення освітньої діяльності; копії документів, що засвідчують рівень освіти і кваліфікації членів проектної групи заявленій спеціальності; текстовий опис використання інформаційних ресурсів, навчального обладнання лабораторій, майстерень, спортивних залів, стадіонів, інших об'єктів з розрахунками, які підтверджують спроможність закладу освіти провадити освітню діяльність у заявлених обсягах з урахуванням освітньої діяльності за всіма отриманими ліцензіями з відповідними ліцензованими обсягами; копії документів, що засвідчують рівень освіти і кваліфікації керівника закладу освіти; копія положення про структурний підрозділ з роботи з іноземцями та особами без громадянства, до функцій якого, зокрема, належить оформлення запрошень на навчання та забезпечення перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні на законних підставах (Т.3, арк. 157, 166-250, Т.4 арк. 1-250, Т.5, арк. 1-250, Т.6, арк.1).
У відповідності до пункту 8 наказу Міністерства освіти і науки України «Про ліцензування освітньої діяльності» від 12 червня 2019 року №826-л позивачу відмовлено у видачі ліцензій на провадження освітньої діяльності (розширенні провадження освітньої діяльності) здобувачам ліцензій (ліцензіатам) у сфері вищої освіти згідно з переліком (додатком 7) за відповідними підставами, що додаються (додатки 7.1-7.21) (Т.6, арк. 2-3).
Підставами для відмови у розширені провадження освітньої діяльності ліцензіату у сфері вищої освіти за заявами приватного вищого навчального закладу «Міжнародна академія екології та медицини» №271 та 272 від 03 червня 2019 року, як зазначено у додатках №7.13 до вказаного вище наказу стало: встановлення невідповідності Ліцензійним умовам провадження освітньої діяльності закладів освіти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року №1187 (із змінами і доповненнями внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року №348), а саме, договір про співробітництво №43 від 27 вересня 2018 року між Київським державним коледжем туризму та готельного господарства та приватним вищим навчальним закладом «Міжнародна академія екології та медицини» оформлений з порушенням вимог Цивільного кодексу України; договір про надання послуг по розміщенню (проживанню) студентів №25 від 10 серпня 2018 року між Київським державним коледжем туризму та готельного господарства та приватним вищим навчальним закладом «Міжнародна академія екології та медицини» розрахований на 30 ліжко-місць, що є недостатнім для заявленого ліцензованого обсягу та відповідного розміщення іноземних студентів та надані пропозиції щодо усунення недоліків: 1) подати нову заяву про розширення провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти за встановленою формою відповідно Ліцензійних умов; 2) усунути невідповідність Ліцензійним умовам та подати документи відповідно до Закону і Ліцензійних умов (Т.6, арк. 4, 5).
Позивач з вказаним наказом відповідача в частині, що стосується його, не погоджується, що стало підставою для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02 березня 2015 року № 222-VIII ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: освітня діяльність, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених спеціальними законами у сфері освіти.
Частиною 1 статті 62 Закону України «Про освіту» від 05 вересня 2017 року
№ 2145-VIII передбачено, що до органів управління у сфері освіти належать: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки; центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти; постійно діючий колегіальний орган у сфері забезпечення якості вищої освіти; державні органи, яким підпорядковані заклади освіти; Верховна Рада Автономної Республіки Крим; Рада міністрів Автономної Республіки Крим; органи місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 1 статті 64 Закону України «Про освіту» від 05 вересня 2017 року №2145-VIII центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, у тому числі, розробляє ліцензійні умови провадження освітньої діяльності та подає їх на затвердження Кабінету Міністрів України; здійснює ліцензування освітньої діяльності закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної) освіти, а також перевірку дотримання ними ліцензійних умов.
Згідно з пунктами 7, 9, 17, 22 частини 1 статті 13 Закону України «Про вищу освіту» від 01 липня 2014 року №1556-VII центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки: формує перелік галузей знань і перелік спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти, зокрема за поданням Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, та подає їх на затвердження Кабінету Міністрів України; здійснює ліцензування освітньої діяльності у сфері вищої освіти та контроль за дотриманням вимог ліцензійних умов відповідно до законодавства; затверджує за погодженням із Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти порядок визнання здобутих в іноземних закладах вищої освіти ступенів вищої освіти та наукових ступенів і проводить процедуру їх визнання, крім випадків, передбачених цим Законом; розробляє ліцензійні умови провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти та подає їх на затвердження Кабінету Міністрів України.
Частинами 1 та 4 статті 24 Закону України «Про вищу освіту» від 01 липня 2014 року №1556-VII передбачено, що освітня діяльність у сфері вищої освіти провадиться закладами вищої освіти, науковими установами (для підготовки фахівців ступеня доктора філософії) на підставі ліцензій, які видаються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України згідно з цим Законом. Ліцензії видаються окремо за кожною спеціальністю і можуть бути анульовані з підстав, передбачених цим Законом з урахуванням вимог Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності». Інформація про видачу та анулювання ліцензії вноситься до Єдиної державної електронної бази з питань освіти та Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
У відповідності до пункту 1 Положення про Міністерство освіти і науки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №630 (надалі - Положення №630), Міністерство освіти і науки України (МОН) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
Підпунктами 44 - 44-2 пункту 3 Положення №630 передбачено, що основними завданнями МОН є здійснення ліцензування освітньої діяльності закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної) освіти, а також перевірку дотримання ними ліцензійних умов та атестацію закладів професійної (професійно-технічної) освіти незалежно від їх підпорядкування і форми власності; розроблення ліцензійних умов провадження освітньої діяльності та подає їх Кабінетові Міністрів України для затвердження; здійснення контролю за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов та за результатами перевірки приймає рішення.
Наведене в сукупності свідчить, що Міністерство освіти і науки України є органом ліцензування освітньої діяльності закладів вищої освіти та органом, який уповноважений розробляти Ліцензійні умови провадження освітньої діяльності.
У відповідності до частин 1-2 статті 13 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02 березня 2015 року № 222-VIII орган ліцензування після встановлення відсутності підстав для залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду розглядає її та підтвердні документи з метою встановлення відсутності або наявності підстав для відмови у видачі ліцензії шляхом аналізу підтвердних документів та одержання інформації з державних паперових та електронних інформаційних ресурсів. У разі встановлення наявності підстав для відмови у видачі ліцензії орган ліцензування приймає обґрунтоване рішення про відмову у видачі ліцензії.
Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що підставою для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії за результатом розгляду заяви про отримання ліцензії є: 1) встановлення невідповідності здобувача ліцензії ліцензійним умовам, встановленим для провадження виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про отримання ліцензії; 2) виявлення недостовірності даних у підтвердних документах, поданих здобувачем ліцензії. Виявленням недостовірності даних у підтвердних документах, поданих суб'єктом господарювання до органу ліцензування, є встановлення на момент подання документів здобувачем ліцензії чи ліцензіатом наявності розбіжності між даними, наведеними у них, та фактичним станом цього суб'єкта господарювання. Не вважаються недостовірними дані, підстава наведення яких суб'єктом господарювання не могла бути для нього завідомо неналежною.
Наведене свідчить про те, що підставами для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії є встановлення невідповідності здобувача ліцензії ліцензійним умовам, встановленим для провадження виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про отримання ліцензії та виявлення недостовірних даних у документах, поданих здобувачем, а також виявлення недостовірності даних у підтвердних документах.
Згідно з частиною 6 статті 13 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02 березня 2015 року № 222-VIII у рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються: 1) реквізити заяви про отримання ліцензії; 2) вид господарської діяльності, зазначений здобувачем ліцензії у заяві про отримання ліцензії; 3) найменування та ідентифікаційний код юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця (серія та номер паспорта для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомила про це відповідний орган державної податкової служби та має відмітку у паспорті); 4) перелік та опис підстав (обґрунтування) для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії; 5) пропозиції щодо усунення відповідних недоліків, які мають бути викладені в однозначній, зрозумілій та достатній для виконання здобувачем ліцензії формі.
Тобто, чинним законодавством визначений обов'язок органу ліцензування, в даному випадку, Міністерства освіти і науки України, зазначити у своєму рішенні (наказі) про відмову у видачі ліцензії пропозиції щодо усунення відповідних недоліків, які мають бути викладені в однозначній, зрозумілій та достатній для виконання здобувачем ліцензії формі.
Як вже було зазначено судом, підставою для відмови у розширені провадження освітньої діяльності ліцензіату у сфері вищої освіти за заявами приватного вищого навчального закладу «Міжнародна академія екології та медицини» №271 та 272 від 03 червня 2019 року є встановлення невідповідності Ліцензійним умовам провадження освітньої діяльності закладів освіти, а саме, договір про співробітництво №43 від 27 вересня 2018 року між Київським державним коледжем туризму та готельного господарства та приватним вищим навчальним закладом «Міжнародна академія екології та медицини» оформлений з порушенням вимог Цивільного кодексу України.
Так, 27 вересня 2018 року між Київським державним коледжем туризму та готельного господарства та приватним вищим навчальним закладом «Міжнародна академія екології та медицини» укладено договір про співпрацю №43 (Т.2, арк. 207-213), відповідно до умов якого сторони за цим договором зобов'язуються шляхом об'єднання своїх зусиль співпрацювати в організації та забезпеченні проведення навчання студентів сторін, з метою закріплення знань, одержаних студентами в процесі навчання, засвоєння і вдосконалення практичних навичок в умовах майбутньої діяльності студентів (пункт 1.1. договору).
Пунктом 1.4. договору №43 передбачено, що на виконання умов даного договору Київський державний коледж туризму та готельного господарства надає приватному вищому навчальному закладу «Міжнародна академія екології та медицини» тимчасово використовувати в процесі здійснення освітньої діяльності наявну в Київського державного коледжу туризму та готельного господарства інфраструктуру, а саме: спортивний зал, загальною площею 1649 кв.м, який знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Генерала Жмаченка, 26.
У відповідності до пункту 4.1. договору договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2025 року.
Вказаний договір про співпрацю №43 від 27 вересня 2018 року підписаний обома сторонами та закріплений печатками сторін (Т.2, арк. 210).
Суд звертає увагу, що відмовляючи у розширені провадження освітньої діяльності ліцензіату у сфері вищої освіти за заявами приватного вищого навчального закладу «Міжнародна академія екології та медицини» за заявами №271 та 272 від 03 червня 2019 року, відповідач зазначив, що вказаний вище договір не відповідає вимогам Цивільного кодексу України, проте, яким саме вимогам Цивільного кодексу України не відповідає вказаний договір, відповідач у наказі не зазначив.
В той же час, у відзиві на позовну заяву представник відповідача послався на те, що договір про співпрацю №43 від 27 вересня 2018 року суперечить вимогам статей 794 та 760 Цивільного кодексу України.
Так, статтею 794 Цивільного кодексу України передбачено, що право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
У відповідності до частини 3 статті 760 Цивільного кодексу України особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.
При цьому, представник відповідача у відзиві на позовну заяву також послався на статтю 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до якої орендодавцями є підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.
За доводами відповідача, оскільки договір №43 від 27 вересня 2018 року укладений більш ніж на три роки, то він підлягає обов'язковій державній реєстрації, а оскільки загальна площа нерухомого майна перевищує 200 квадратних метрів - підприємство повинно було отримати дозвіл Фонду державного майна України або його регіонального відділення, або представництва.
З цього приводу суд зазначає, у відповідності до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Суд звертає увагу, що умови укладеного договору про співпрацю №43 від 27 вересня 2018 року не містять в собі обов'язкових умов договору найму, оскільки вказаним договором не передбачено передачу майна Київським державним коледжем туризму та готельного господарства позивачу, а лише узгоджені умови, за яких останні зобов'язались шляхом об'єднання своїх зусиль співпрацювати в організації та забезпеченні проведення навчання студентів сторін, з метою закріплення знань, одержаних студентами в процесі навчання, засвоєння і вдосконалення практичних навичок в умовах майбутньої діяльності студентів, а тому до умов цього договору не розповсюджується вимоги, встановлені статтями 760,794 Цивільного кодексу України.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Суд зазначає, що відповідного судового рішення або інших належних та допустимих доказів щодо визнання договору №43 від 27 вересня 2018 року або окремих його частин недійсними відповідачем суду не надано.
Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що чинним законодавством Міністерство освіти і науки України не наділено повноваженнями щодо встановлення відповідності укладених договорів між закладами освіти вимогам Цивільного кодексу України, що свідчить про те, що у останнього були відсутні правові підстави для встановлення невідповідності Ліцензійним умовам провадження освітньої діяльності закладів освіти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року №1187 в частині, що стосується договору про співпрацю №43 від 27 вересня 2018 року.
Стосовно посилань відповідача на встановлення невідповідності Ліцензійним умовам провадження освітньої діяльності закладів освіти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року №1187 в частині, що стосується договору про надання послуг по розміщенню (проживанню) студентів №25 від 10 серпня 2018 року, зокрема, щодо того, що умовами цього договору передбачено надання 30 ліжко-місць, що є недостатнім для заявленого ліцензованого обсягу та відповідного розміщення іноземних студентів, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року №1187 затверджені Ліцензійні умови провадження освітньої діяльності закладів освіти (надалі - Ліцензійні умови).
Пунктом 35 Ліцензійних умов передбачено, що здобувачі вищої освіти, які цього потребують, повинні бути забезпечені гуртожитком.
У відповідності до пункту 15 Ліцензійних умов у разі підготовки іноземців та осіб без громадянства заклади вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної) освіти повинні мати: структурний підрозділ з роботи з іноземцями та особами без громадянства, до функцій якого, зокрема, належить оформлення запрошень на навчання та забезпечення перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні на законних підставах; житлові приміщення, придатні для проживання іноземців та осіб без громадянства.
10 серпня 2018 року між Київським державним коледжем туризму та готельного господарства (виконавець) та приватним вищим навчальним закладом «Міжнародна академія екології та медицини» (замовник) укладено договір №25 про надання послуг по розміщенню (проживанню) студентів (Т.2, арк. 214-218), відповідно до умов якого виконавець зобов'язався надати послугу по розміщенню (проживанню) надати послугу по розміщенню (проживанню) студентів (здобувачів вищої освіти) замовника, а замовник зобов'язався направляти для проживання студентів (здобувачів вищої освіти) та оплачувати їх проживання відповідно до умов цього договору (пункт 1.1 договору).
Згідно з пунктом 1.2. договору сторони домовились, що для реалізації даного договору виконавець надає замовнику ліжко-місця в гуртожитку виконавця та наявну інфраструктуру виконавця, для тимчасового оплатного проживання студентів замовника.
Відповідно до пункту 1.3. договору місця для проживання надаються в гуртожитку виконавця за адресою: місто Київ, вулиця Генерала Жмаченка , будинок 26.
Пунктом 1.4. договору передбачено, що сторони домовились, що обсяг наданої послуги залежить від потреб замовника у ліжко-місцях в гуртожитку виконавця.
У відповідності до пункту 2.4. договору надання виконавцем ліжко-місця здійснюється на підставі надісланої замовником заявки в письмовому вигляді …. Заявка направляється замовником по мірі необхідності в забезпеченні ліжко-місця студентів замовника.
Як вбачається з копії додаткової угоди №1 від 03 червня 2019 року до вказаного вище договору №25 від 10 серпня 2018 року, сторони дійшли згоди внести зміни до пункту 1.4. договору про надання послуг по розміщенню (проживанню) студентів №25 від 10 серпня 2018 року шляхом викладення його в наступній редакції: «п. 1.4 Сторони домовились, що місячний обсяг наданих виконавцем послуг із розміщення (проживання) студентів (здобувачів вищої освіти) становить до 30 ліжко-місць. Укладенням даного договору сторони погодили, що місячний обсяг наданих виконавцем послуг із розміщення (проживання) студентів (здобувачів вищої освіти) залежить від потреб замовника у ліжко-місцях в гуртожитку виконавця та може бути збільшений шляхом укладання сторонами додаткової угоди до даного договору» (Т.2, арк. 220).
Таким чином, судом встановлено, що сторони погодили умови розміщення (проживання) студентів, у тому числі, у разі виникнення необхідності збільшення ліжко-місць шляхом укладання додаткової угоди до договору №25 від 10 серпня 2018 року.
Більш того, суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до статті 6 ЖК УРСР жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.
Частиною 1 статті 127 ЖК УРСР передбачено, що для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв'язку із захворюванням на туберкульоз, використовуються спеціальні гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.
У відповідності до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24 травня 2001 року № 127 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2018 року № 186) під гуртожитком слід розуміти спеціально споруджений або переобладнаний житловий будинок, який використовується для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання; під житловими приміщеннями (житловою кімнатою у гуртожитку) - опалюване приміщення, розташоване у надземному поверсі, призначене для цілорічного проживання і яке відповідає санітарно-епідеміологічним вимогам щодо мікроклімату і повітряного середовища, природного освітлення, допустимих рівнів нормованих параметрів щодо шуму, вібрації, ультразвуку та інфразвуку, електричних та електромагнітних полів, іонізуючого випромінювання.
При цьому, вказаною Інструкцією також передбачено, що під житловим будинком розуміється будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законами, іншими нормативно-правовими актами та нормативними документами, і призначена для постійного у ній проживання, а приміщенням є частина внутрішнього об'єму будівлі, обмежена з усіх сторін захисними конструкціями - стінами або перегородками (у тому числі з вікнами і дверима) зі стелею (перекриттям) і підлогою, з можливістю входу і виходу. Горищний простір, а також простір, огороджений сітчастими захисними конструкціями, перегородками не до стелі (перекриття) заввишки менше ніж 190 см, не є приміщенням.
Наведене в сукупності дає підстави суду дійти до висновку про те, що у даному випадку позивачем виконані умови пункту 15 Ліцензійних умов, зокрема, в частині наявності у позивача житлових приміщень, придатних для проживання іноземців та осіб без громадянства. Такими житловими приміщеннями, у розумінні вимог чинного законодавства, є житлові кімнати у гуртожитку, в яких розташовані ліжко-місця, які надаються Київським державним коледжем туризму та готельного господарства позивачу для розміщення та для проживання в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 іноземців та осіб без громадянства, які здобувають освіту у позивача.
Крім того, суд зауважує, що у відповідності до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи, що доводи, наведені у відзиві на позовну заяву в частині посилання на положення статей 794, 760 Цивільного кодексу України та на те, що Київський державний коледж туризму та готельного господарства вже забезпечує проживання до 29 осіб, що унеможливлює забезпечення позивачем житловими приміщення іноземців та осіб без громадянства стосовно яких здійснюється підготовка є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судом встановлено, що вказані обставини не були покладені в основу оскаржуваного наказу.
Наведене в сукупності свідчить про протиправність наказу відповідача №826-л від 12 червня 2019 року «Про ліцензування освітньої діяльності» в частині, що стосується відмови приватному вищому навчальному закладу «Міжнародна академія екології та медицини» в розширенні освітньої діяльності з підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти в галузі знань « 22. Охорона здоров'я» за спеціальністю 222 «Медицина», а також в частині відмови в розширенні освітньої діяльності з підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти в галузі знань « 22. Охорона здоров'я» за спеціальністю 221 «Стоматологія».
Стосовно посилань представника відповідача, в обгрунтування своїх заперечень проти позову, на наявність звернення ОСОБА_1 , який навчався в МАЕМ, щодо порушення Академією вимог законодавства та з проханням здійснити перевірку освітньої діяльності та на те, що Державна регуляторна служба на підставі рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування за результатами розгляду листа МОН від 10 червня 2019 року №1/12-3202 до заяви ОСОБА_1 від 30 травня 2019 року, погодила проведення позапланової перевірки додержання Академією вимог Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності закладів освіти, суд зазначає, що вказані обставини не мають будь-якого відношення до предмета спору та не впливають на вирішення справи по суті.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання Міністерства освіти і науки України в десятиденний строк з моменту набрання законної сили судовим рішенням прийняти рішення про видачу приватному вищому навчальному закладу «Міжнародна академія екології та медицини» ліцензії на провадження освітньої діяльності (розширення провадження освітньої діяльності) з підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти в галузі знань « 22. Охорона здоров'я» за спеціальністю 221 «Стоматологія» з метою підготовки іноземців та осіб без громадянства з ліцензованим обсягом 300 осіб та видачу приватному вищому навчальному закладу «Міжнародна академія екології та медицини» ліцензії на провадження освітньої діяльності (розширення провадження освітньої діяльності) з підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти в галузі знань « 22. Охорона здоров'я» за спеціальністю 222 «Медицина» з метою підготовки іноземців та осіб без громадянства з ліцензованим обсягом 360 осіб, суд зазначає наступне.
З урахуванням встановлених обставин та наявних у справі доказів, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення вказаних позовних вимог, зокрема, про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Міністерства освіти і науки України прийняти рішення про видачу приватному вищому навчальному закладу «Міжнародна академія екології та медицини» ліцензії на провадження освітньої діяльності (розширення провадження освітньої діяльності) з підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти в галузі знань « 22. Охорона здоров'я» за спеціальністю 221 «Стоматологія» з метою підготовки іноземців та осіб без громадянства з ліцензованим обсягом 300 осіб та видачу приватному вищому навчальному закладу «Міжнародна академія екології та медицини» ліцензії на провадження освітньої діяльності (розширення провадження освітньої діяльності) з підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти в галузі знань « 22. Охорона здоров'я» за спеціальністю 222 «Медицина» з метою підготовки іноземців та осіб без громадянства з ліцензованим обсягом 360 осіб та про відмову у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення в десятиденний строк з моменту набрання законної сили судовим рішенням, оскільки встановлення строку для виконання рішення суду не є способом захисту порушеного права, а є встановленням судового контролю за виконанням рішення суду.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування правомірності своїх дій та оскаржуваного рішення належним чином не виконано та не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність правових підстав для їх часткового забезпечення.
Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог частково, зокрема, про задоволення заявлених позовних вимог, але з урахуванням вимог статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають частковому задоволенню.
У відповідності до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З урахуванням встановлених обставин справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для встановлення судового контролю шляхом зобов'язання Міністерства освіти і науки подати до Окружного адміністративного суду міста Києва протягом 10 днів з дня набрання законної сили рішенням суду звіт про його виконання.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 3842,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 3842,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов приватного вищого навчального закладу «Міжнародна академія екології та медицини» до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства освіти і науки України №826-л від 12 червня 2019 року «Про ліцензування освітньої діяльності» в частині відмови приватному вищому навчальному закладу «Міжнародна академія екології та медицини» в розширенні освітньої діяльності з підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти в галузі знань « 22. Охорона здоров'я» за спеціальністю 222 «Медицина», а також в частині відмови в розширенні освітньої діяльності з підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти в галузі знань « 22. Охорона здоров'я» за спеціальністю 221 «Стоматологія»;
3. Зобов'язати Міністерство освіти і науки України (01135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 10, код ЄДРПОУ 38621185) прийняти рішення про видачу приватному вищому навчальному закладу «Міжнародна академія екології та медицини» (02091, місто Київ, Харківське шосе, будинок 121, код ЄДРПОУ 37857335) ліцензії на провадження освітньої діяльності (розширення провадження освітньої діяльності) з підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти в галузі знань « 22. Охорона здоров'я» за спеціальністю 221 «Стоматологія» з метою підготовки іноземців та осіб без громадянства з ліцензованим обсягом 300 осіб;
4. Зобов'язати Міністерство освіти і науки України (01135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 10, код ЄДРПОУ 38621185) прийняти рішення про видачу приватному вищому навчальному закладу «Міжнародна академія екології та медицини» (02091, місто Київ, Харківське шосе, будинок 121, код ЄДРПОУ 37857335) ліцензії на провадження освітньої діяльності (розширення провадження освітньої діяльності) з підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти в галузі знань « 22. Охорона здоров'я» за спеціальністю 222 «Медицина» з метою підготовки іноземців та осіб без громадянства з ліцензованим обсягом 360 осіб.
5. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
6. Зобов'язати Міністерство освіти і науки України подати до Окружного адміністративного суду міста Києва протягом 10 днів з дня набрання законної сили рішенням суду звіт про його виконання.
7. Стягнути на користь приватного вищого навчального закладу «Міжнародна академія екології та медицини» (02091, місто Київ, Харківське шосе, будинок 121, код ЄДРПОУ 37857335) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (01135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 10, код ЄДРПОУ 38621185) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3842,00 грн (три тисячі вісімсот сорок дві гривні 00 копійок).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя Н.В. Клочкова