Справа № 283/1198/18
провадження №1-кп/283/31/2019
09 вересня 2019 року Малинський районний суд Житомирської області в складі:
під головуванням судді ОСОБА_1 ,
з секретарем судового засідання ОСОБА_2
з участю: прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Малині кримінальне провадження внесене в ЄРДР 21 квітня 2018 року за №12018060080000245 по обвинуваченню:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Мелентьєвське Коношського району Архангельської області РФ, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, помічника рамника ТОВ «Фратеко», не судимого, -
в скоєнні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст. 185 ч.1, ст. 185 ч. 2, ст. 304 ч.2 КК України, -
І. ОСОБА_5 було пред'явлено обвинувачення, яке сформульовано в обвинувальному акті і підтримане прокурором під час судового розгляду, наступного змісту:
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що достовірно знаючи, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є малолітнім, у невстановлений день у квітні 2017 року близько 12-години у АДРЕСА_2 , запропонував останньому вчинити таємне викрадення чужого майна, а саме залізних болтів та залізних металевих підкладок із під'їзної залізничної колії ТОВ «Малинський спецкар'єр», переконавши його у безпечності та законності дій, чим отримав,шляхом обману, згоду малолітнього ОСОБА_6 та бажання здійснювати крадіжки, тим самим втягнувши малолітнього у злочинну діяльність.
Цього ж дня, обвинувачений та малолітній ОСОБА_6 , взявши з собою металеву трубу, газовий та звичайний ключ, тачку для перевезення вантажу, відкрутили 40 штук залізних болтів, вартістю 41 грн. за один на суму 1640 грн. та 4 штуки залізничних металевих підкладок, вартістю 44 грн. за одну, на суму 176 грн., які помістили у мішок. В подальшому, ОСОБА_5 викрадені залізничні болти та підкладки на тачці відвіз до АДРЕСА_3 .
Внаслідок вчинення інкримінованих ОСОБА_5 суспільно небезпечних дій ТОВ «Малинський спецкар'єр» спричинено майнової шкоди на загальну суму 1816 грн.
Продовжуючи злочинну діяльність, 24 червня 2017 року обвинувачений та малолітній ОСОБА_6 , повторно, таємно, умисно, з корисливих мотивів, за допомогою ключів та металевої труби відкрутили 50 шт. залізних болтів вартістю 41 грн. за один на загальну суму 2050 грн. та 4 шт. залізничних металевих підкладок, вартістю 44 грн. за одну, на суму 176 грн., які помістили у мішок та на тачці відвезли до АДРЕСА_3 ,завдавши ТОВ «Малинський спецкар'єр» майнової шкоди на суму 2226 грн.
Дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) по епізоду викрадення майна в квітні 2017 року; за ч.2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно по епізоду викрадення 24 червня 2017 року та у втягненні малолітнього у злочинну діяльність за ч.2 ст. 304 КК України.
ІІ. Докази, здобуті під час судового розгляду із показань учасників кримінального провадження:
Обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в інкримінованому йому діянні категорично заперечив, зазначивши, що не здійснював крадіжок частин залізничного полотна, та не причетний до їх зникнення. Вказав, що дана колія, яка веде до ТОВ «Малинський спецкар'єр» не використовується десятиріччями, є розібраною та сторона обвинувачення намагається зробити його винним в цьому. З ОСОБА_7 він взагалі не спілкується, останній в силу віку та підказок матері оговорює його.
Представник потерпілої особи ТОВ «Малинський спецкар'єр» його директор ОСОБА_8 показав, що приблизно в середині квітня 2018 року йому стало відомо, що кранівник напередодні бачив силуети людей, які йшли по залізничній колії та повідомив про це майстру. Пройшовши в зазначеному напрямку виявив розібраною залізничну колію, що веде до його підприємства про що відразу повідомив поліцію, подавши відповідну заяву. Хто може бути причетним до крадіжки йому особисто не відомо, як і не відомо дати їх крадіжок.
Малолітній свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні вказав на те, що разом з обвинуваченим декілька разів в червні-липні 2017 року за проханням ОСОБА_9 їздили з візком до розібраної колії, звідки привозили болти та підкладки, при цьому вказував їх кількість.
Свідок сторони обвинувачення ОСОБА_10 , проживаючий за адресою зазначеною в обвинувальному акті: АДРЕСА_3 дав показання про те, що ні в 2017 році ні в 2018 році до нього ніхто не привозив металеві вироби, заперечуючи їх прийом від ОСОБА_9 та ОСОБА_7 .
IІІ. Докази, на які посилається сторона обвинувачення:
витягами з ЄРДР від 21.04.2018 року № 12018060080000245 про те, що 11.06.2017 року ОСОБА_5 спільно з малолітньою особою, таємно, умисно, з корисливих мотивів, з під'їзної залізничної колії ТОВ «Малинський спецкар'єр» здійснили крадіжку 40 шт. болтів та 4 залізничних підкладок; 03.07.2017 року ОСОБА_5 спільно з малолітньою особою, таємно, умисно, з корисливих мотивів, з під'їзної залізничної колії ТОВ «Малинський спецкар'єр» здійснили крадіжку 30 шт. болтів та 6 залізничних підкладок; 24.06.2017 року ОСОБА_5 спільно з малолітньою особою, таємно, умисно, з корисливих мотивів, з під'їзної залізничної колії ТОВ «Малинський спецкар'єр» здійснили крадіжку 50 шт. болтів та 4 залізничних підкладок; 04.07.2017 року ОСОБА_5 спільно з малолітньою особою, таємно, умисно, з корисливих мотивів, з під'їзної залізничної колії ТОВ «Малинський спецкар'єр» здійснили крадіжку 50 шт. болтів та 6 залізничних підкладок; 28.07.2017 року ОСОБА_5 спільно з малолітньою особою, таємно, умисно, з корисливих мотивів, з під'їзної залізничної колії ТОВ «Малинський спецкар'єр» здійснили крадіжку 50 шт. болтів та 8 залізничних підкладок.
заявами т.в.о. директора ТОВ «Малинський спецкар'єр» ОСОБА_8 від 20.04.2018 року про здійснення крадіжок залізничних болтів та залізничних металевих підкладок 11.06.2017 року, 24.06.2017 року, 03.07.2017 року, 04.07.2017 року та 28.07.2017 року (а.с. 111-117);
даними протоколу огляду місця події від 20.04.2018 року проведеного з 16-15 по 16-45 годину старшим слідчим СВ Малинського ВП ОСОБА_11 під час якого по вулиці Покровська в м. Малині за участю свідка ОСОБА_6 , 16.05.2007 року останній показав, що він разом з своїм знайомим ОСОБА_12 на його прохання здійснювати крадіжки металевих болтів та підкладок з залізничних колій які ведуть до підприємства ТОВ «Малинський спецкар'єр» та вказав на місце на відстані 250 метрів до самої території ТОВ «Малинспецкар'єр» (а.с.116-125);
довідками (!) т.в.о. директора ТОВ «Малинський спецкар'єр» ОСОБА_8 від 11.05.2018 року про те, що в ході огляду під'їзної залізничної колії 12.06.2017 року було виявлено факт нестачі 40-ка залізничних болтів та чотирьох металевих залізничних підкладок; 25.06.2017 року було виявлено факт нестачі 50 залізничних болтів та чотирьох металевих залізничних підкладок; 29.07.2017 року виявлено факт нестачі 50 залізничних болтів та 8 металевих залізничних підкладок; 05.07.2017 року було виявлено факт нестачі 50 залізничних болтів та 6 металевих залізничних підкладок; 04.07.2017 року було виявлено факт нестачі 30 залізничних болтів та 6 металевих залізничних підкладок (а.с. 126-131);
довідками фізичної особи-підприємця ОСОБА_13 про те, що середньо ринкова вартість залізничних болтів станом на 11.06.2017 року, 24.06.2017 року, 03.07.2017, 04.07.2017 року та 28.07.2017 року становить 41 грн.; залізничної підкладки - 44 грн. (а.с. 132-141);
Інших доказів винуватості ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні надано не було.
ІV. Мотиви, з яких суд відкидає докази обвинувачення
У відповідності зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Європейський суд з прав людини у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» вказував, що рівень певності, якого має досягати суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Лише таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу обвинуваченого, що є ключовими поняттями для демократичної концепції кримінального судового розгляду.
Отже, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов'язаний із злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.
Таким чином, правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об'єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.
Ч.1 ст. 92 КПК України передбачено, що обов'язок доказування цих обставин покладається на слідчого, прокурора.
а) щодо проведеного огляду місця події 20.04.2018 року старшим слідчим СВ ОСОБА_11 .
Відповідно до ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому КПК. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 87 КПК докази, отримані внаслідок здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу є недопустимими.
За змістом статей 214, 223, 237 КПК огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, який проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після огляду.
Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі. Без наявності такої інформації проведення огляду місця події не допускається.
Натомість, відомості про вчинення кримінального правопорушення було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань лише на наступний день (21 квітня 2018 року ) і на підставі даних, отриманих під час вказаного огляду.
При цьому, оцінюючи протокол огляду місця події на предмет допустимості та належності, слід відмітити, що слідчим в порушення вимог ст. 237 КПК України до внесення відомостей в ЄРДР був фактично проведений слідчий експеримент з особою, процесуальний статус якого був передчасно визначений як свідок ОСОБА_6 , оскільки останній вказав на місце звідки були викрадені залізні частини, та який здійснюється лише після внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ч. 3 ст. 214 КПК).
Не виконані слідчим вимоги ст. 237 КПК України в частині встановлення конкретного місця скоєння злочину, кількості викрадених частин (їх якісних характеристик) залізниці, а також належності даної ділянки конкретному власнику, перебування на балансі товариства.
Не доведено цих елементів і прокурором.
b) довідки про вартість, кількість викраденого та дати крадіжок
Злочин, передбачений ст. 185 КК (крадіжка) є злочином з матеріальним складом. Тобто, може тягнути кримінальну відповідальність лише у випадку заподіяння особі певної матеріальної шкоди, розмір якої визначається у встановленому законом порядку.
Згідно роз'яснень, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України № 10 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» предметом злочинів проти власності є майно, яке має певну вартість і є чужим для винної особи. Вартість викраденого майна визначається за роздрібними (закупівельними) цінами, що існували на момент вчинення злочину, а розмір відшкодування завданих злочином збитків - за відповідними цінами на час вирішення справи в суді. За відсутності зазначених цін на майно його вартість може бути визначено шляхом проведення відповідної експертизи.
Надані стороною обвинувачення довідки фізичної особи-підприємця ОСОБА_13 про вартість залізних болтів та підкладок без визначення слідчим їх якісних характеристик (опису), та даних про те, що він є суб'єктом оцінювальної діяльності є недопустимими доказами, як і не зрозумілим є походження в даному провадженні даних довідок.
При цьому, інвентаризація активів ТОВ «Малинський спецкар'єр» не проводилася, вартість шкоди завдана 24.06.2017 року не встановлювалась.
Відповідно до ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий в порядку встановленому КПК. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 87 КПК докази, отримані внаслідок здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу є недопустимими.
Відповідно до ст. 93 КПК збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, шляхом витребування та одержання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
При цьому, п. 25 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснює, що визначення розміру заподіяної шкоди має вагоме значення для відмежування злочинно караного діяння у формі крадіжки від дрібного викрадення чужого майна (ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Таким чином, встановити вартість викраденого у потерпілої особи майна не представилось за можливе, експертиза в силу п.6 ч.2 ст. 242 КПК України не проводилась та стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вказаної вартості.
Також судом ставиться під сумнів довідки т.в.о. директора ТОВ «Малинський спецкар'єр» ОСОБА_8 від 11.05.2018 року про те, що в ході огляду під'їзної залізничної колії 12.06.2017 року було виявлено факт нестачі 40-ка залізничних болтів та чотирьох металевих залізничних підкладок; 25.06.2017 року було виявлено факт нестачі 50 залізничних болтів та чотирьох металевих залізничних підкладок; 29.07.2017 року виявлено факт нестачі 50 залізничних болтів та 8 металевих залізничних підкладок; 05.07.2017 року було виявлено факт нестачі 50 залізничних болтів та 6 металевих залізничних підкладок; 04.07.2017 року було виявлено факт нестачі 30 залізничних болтів та 6 металевих залізничних підкладок. Допитаний в судовому засіданні в якості представника потерпілої особи ОСОБА_8 показав, що про зникнення елементів залізничного полотна довідався в середині квітня 2018 року, що і потягло за собою письмове звернення до органів поліції.
Умовами допустимості доказів є: одержання фактичних даних із належного процесуального джерела, одержання фактичних даних належним суб'єктом; одержання фактичних даних у належному процесуальному порядку; належне оформлення джерела фактичних даних.
Наявність в кримінальному провадженні самої лише заяви представника потерпілої особи про скоєння відносно товариства кримінального правопорушення не можуть утворити повну картину скоєння злочину.
Закон вимагає, щоб докази, якими обґрунтовується вирок, були конкретними за змістом.
Висновок суду про винуватість особи не може ґрунтуватись на припущеннях, а має бути чітким, логічним і обґрунтованим на підставі конкретних доказів, зібраних відповідно до закону.
Стороною обвинувачення не доведено належними та допустимими доказами кількість викраденого, їх якісні та вартісні характеристики, дат скоєння інкримінованого правопорушення. Обставина відвозу на тачці викраденого майна до АДРЕСА_3 , як зазначено в обвинувальному акті спростовано свідком ОСОБА_10 , що також спростовує позицію сторони обвинувачення про доведення наявності у обвинуваченого корисливого мотиву.
Жодним доказом не доводиться епізод скоєння крадіжки в квітні 2017 року близько 12-ї години (не повідомляла про це і потерпіла особа в своїх довідках), а також не підтверджується факт скоєння крадіжки саме 24.06.2017 року, та участь в цьому ОСОБА_5
c) показання малолітнього свідка ОСОБА_6 .
Оцінюючи показання свідка ОСОБА_6 суд не вбачає підстав покладатися на них як на достовірне джерело даних про причетність обвинуваченого до крадіжок елементів залізничного полотна, оскільки містять розбіжності в часі та кількості викраденого. Крім того, як зазначила законний представник малолітнього ОСОБА_6 його мати в неї часто виникають конфлікти з ОСОБА_5 . Вирішити, що показання свідка більш грунтовні, ніж позиція обвинуваченого суд також не вбачає можливим.
V. Висновки суду
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК, що передбачають:
ч. 2. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом…
ч. 4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
За відсутності достатніх доказів того, яке майно було викрадене, час скоєння злочину, його вартість, способу викрадення, відсутні підстави констатувати, що було вчинене кримінальне правопорушення.
Є похідною, а відтак недоведеною вина ОСОБА_5 у втягненні малолітнього у злочинну діяльність, оскільки як свідчить аналіз представлених суду доказів, вказане обвинувачення ОСОБА_5 ґрунтувалось на припущеннях органу досудового розслідування про причетність останнього до вчинення крадіжок майна ТОВ «Малинський спецкар'єр».
Фактично, окрім показань малолітнього свідка ОСОБА_6 , які суд оцінює критично через його вік та неконкретність даних показань, в даному кримінальному провадженні судом не здобуто належних і допустимих доказів, які давали підстави стверджувати вину ОСОБА_5 у вчиненні даного інкримінованого злочину «поза розумним сумнівом».
Згідно зі ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів, а також на припущеннях.
Згідно з ч. ч. 1, 2 та 6 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч.3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
За таких обставин, суд відповідно до загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, рівності перед законом та судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання обов'язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, прийшов до переконання, що за результатами даного судового розгляду вина ОСОБА_5 не доведена.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.284, п.2 ч.1 ст.373 КПК України у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, не встановлено достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримання, ухвалюється виправдувальний вирок.
З урахуванням наданих обвинуваченням і досліджених судом доказів, враховуючи, що дослідження додаткових доказів не пропонується стороною обвинувачення, суд прийшов до переконання, що ОСОБА_5 слід виправдати за недоведеністю вини в інкримінованих йому злочинах з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст. 373 КПК України.
Процесуальні витрати, речові докази по справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, -
ОСОБА_5 визнати невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні за ч.1ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 304 КК України та виправдати його на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв'язку з не доведенням, що вказані злочини вчинені ним.
Цивільний позов ТОВ «Малинський спецкар'єр» про стягнення з ОСОБА_5 10252,00 грн. в якості відшкодування матеріальної шкоди залишити без розгляду.
Вирок може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Малинський районний суд протягом 30 діб з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити виправданому та прокурору.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя