справа № 295/7848/19
09 вересня 2019 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Грубіяна Є.О. за участю секретаря Журиної А.В., розглянув цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області про зняття арешту з майна, -
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, яким просив звільнити з-під арешту, накладеного Народним судом Богунського району м. Житомира від 16.08.1996 року все майно, яке їй належить.
Позов обґрунтовано наступним. За результатами розгляду клопотання про забезпечення позову при розгляді справи за позовною заявою позивача про поділ майна подружжя було накладено арешт на майно. Після ухвалення рішення ареш скасосаний не був. Про накладений арешт, як зазначає позивач, вона дізналась випадково у квітні 2019 року.
З огляду на положення ст. 274 ЦПК України розгляд справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності заперечень учасників справи щодо цього.
Судовий розгляд цієї справи здійснено на підставі наявних у суду матеріалів, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає правилам, встановленим реченням другим ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, судом встановлені наступні фактичні обставини справи і відповідно ним правовідносини.
Позивачу на праві приватної власності належить садовий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 та земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 0,075 га, розташованої в садовому товаристві "Урожайний" Давидівського масиву Житомирського району Житомирської області.
Як зазначає позивач, накладений арешт перешкоджає їй як власниці зазначеного нерухомого майна розпоряджатися останнім.
Відповідач відзиву на позов не подав, свого ставлення до позовних вимог не висловив.
Правовідносини, що склались між сторонами в даній справі, врегульовані наступними положеннями норм матеріального та процесуального законів.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
Частинами 4, 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, субєкта оціночної діяльності - субєкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у звязку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного участині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
У відповідності до п. 2 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" від 03.06.2016 року, позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності. За такими принципами: кожна сторонами повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України); суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Мало того, тягар доказування покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України). Проаналізувавши правовідносини, що склались між сторонами у даній справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне. Суду не надано належних та допустимих доказів про накладення арешту на майно, з якого позивач просить зняти такий арешт. Крім цього, як убачається із суб'єктного складу сторін у даній справі та який визначений позивачем, відповідачем у ній виступає Житомирська Державна нотаріальна контора Житомирської області. Такий відповідач, суд вважає, не є належним, адже в даному випадку не є правозобов'язаним суб'єктом матеріальних та спірних у справі правовідносин. В свою чергу, право як на вибір суб'єкта цивільно-правових відносин, зокрема відповідача, так і на його заміну в ході розгляду справи, згідно приписів процесуального закону покладене виключно на позивача та має ініціюватись саме ним (ст. 51 ЦПК України). На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 9 вересня 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Є.О. Грубіян