Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
05.09.2019 р. справа №520/8044/19 Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сліденка А.В.,
за участі секретаря - Стрєлка О.В.,
представника позивача - Біленького Д. В. ,
представника відповідача - Горшкової Л.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом
Головного управління ДФС у Харківській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енліль"
пронакладення арешту на кошти, -
встановив:
Суб'єкт владних повноважень, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі за текстом - заявник, владний суб'єкт, контролюючий орган, Головне управління, ГУ) у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про накладення адміністративного арешту коштів на відкритих рахунках в банках платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Енліль» (податковий номер 33818784), а саме: МФО 351607, АТ "Банк Грант", номер рахунку НОМЕР_1 , валюта рахунку - українська гривня; МФО 351607, АТ "Банк Грант", номер рахунку НОМЕР_2 , валюта рахунку - євро; МФО 351607, АТ "Банк Грант", номер рахунку НОМЕР_2 , валюта рахунку - долар США; МФО 351607, АТ "Банк Грант", номер рахунку НОМЕР_2 , валюта рахунку - російський рубль; МФО 351607, АТ "Банк Грант", номер рахунку НОМЕР_2 , валюта рахунку - українська гривня; МФО 351607, АТ "Банк Грант", номер рахунку НОМЕР_3 , валюта рахунку - долар США; МФО 351607, АТ "Банк Грант", номер рахунку НОМЕР_3 , валюта рахунку - євро; МФО 351607, АТ "Банк Грант", номер рахунку НОМЕР_3 , валюта рахунку - українська гривня.
Аргументуючи заявлені вимоги заявник зазначив, що платник податків відмовив у проведенні під час фактичної перевірки інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів у присутності (за участі) працівників контролюючого органу. Вказані обставини є визначеною законом підставою для накладення адміністративного арешту майна на кошти платника у банківській установі.
Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енліль» (далі за текстом - платник, Товариство, ТОВ), з поданим позовом не погодився.
Підставою заперечень проти позову є доводи про помилковість твердження контролюючого органу стосовно відмови у проведенні інвентаризації, оскільки інвентаризація ТОВ фактично проведена, про що контролюючий орган був повідомлений.
Суд, вивчивши доводи заяви контролюючого органу, заперечень платника податків проти позову, заслухавши представників сторін, виконавши вимоги процесуального закону стосовно збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини спірних правовідносин, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, котрі врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Контролюючим органом було видано накази №5601 від 08.08.2019р. і №5602 від 08.08.2019р. з приводу призначення фактичної перевірки Товариства (за період 16.12.2016р.-дата завершення перевірки) стосовно питання дотримання законодавства 1) з обігу готівки, 2) з проведення розрахункових операцій, 3) з ведення касових операцій, 4) з наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів.
Юридичною підставою для видання названих наказів контролюючим органом обрано приписи п.п.80.2.2 ст.80 Податкового кодексу України, фактичних підстав у тексті наказу не викладено взагалі.
Будь-яких мотивів відносно періоду діяльності ТОВ, котрий підлягає перевірці, у тексті наказу також не викладено.
У ході реалізації приписів згаданих рішень контролюючим органом були розпочаті дві перевірки та складено лист від 08.08.2019р. №39404/10/20-40-14-10-19 з вимогою 1) про здійснення інвентаризації станом на 12.08.2019р. основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, залишків товарно-матеріальних цінностей і готівки у присутності (за участі) працівників органу доходів і зборів та з вимогою 2) про забезпечення доступу працівників контролюючого органу до приміщень, котрі використовуються у межах фінансово-господарської діяльності платника податків.
При цьому, у цьому листі на відміну від наказів №5601 від 08.08.2019р. і №5602 від 08.08.2019р. предмет перевірки був довільно та свавільно розширений контролюючим органом за рахунок додаткового включення питання дотримання законодавства відносно укладення трудових договорів та оформлення трудових відносин із працівниками.
Суд відзначає, що такий спосіб реалізації владної управлінської функції явно та очевидно суперечить вимогам ч.2 ст.19 Конституції України, адже контролюючим органом у спірних правовідносинах не приймалось рішення з приводу призначення фактичної перевірки саме із цих питань.
Даний лист було одержано представником платника податків 09.08.2019р.
На виконання вимог контролюючого органу Товариством була проведена інвентаризація, наслідки якої зафіксовані наказом №21 від 09.08.2019р. та актом інвентаризації.
Розпочаті за наказами №5601 від 08.08.2019р. і №5602 від 08.08.2019р. перевірки у спірних правовідносинах були завершені 12.08.2019
Результати проведених перевірок оформлені актами від 12.08.2019р. (далі за текстом - Акт).
У тексті складених Актів перевірок контролюючим органом викладено судження про невиконання платником вимог листа Головного управління від 08.08.2019р. 39404/10/20-40-14-10-19.
Окрім того, працівниками контролюючого органу було складено окремі акти від 12.08.2019р., де викладено судження про вчинення ТОВ відмови від проведення інвентаризації, так як сама інвентаризація була проведена платником податків не у присутності посадових (службових) осіб Головного управління.
Рішенням контролюючого органу від 13.08.2019р. №39905/10/20-40-14-10-19 до майна платника було застосовано умовний адміністративний арешт.
Як з'ясовано судом, юридичною підставою для винесення цього рішення контролюючий орган обрав положення п.94.2.8 ст. 94 Податкового кодексу України, а фактичною підставою послугувало судження контролюючого органу про невиконання платником вимоги з приводу проведення інвентаризації у присутності (за участі) працівників органу доходів і зборів.
Одночасно із цим діяння платника податків було кваліфіковано контролюючим органом як відмова від проведення інвентаризації та як підстава для звернення до суду з вимогою про накладення адміністративного арешту на кошти платника податків на рахунку у банку згідно з п.94.2.8 ст. 94 Податкового кодексу України.
До відносин, котрі склались на підставі установлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
З приводу співвідношення п.20.1.33 ст.20 та ст.94 Податкового кодексу України
Згідно з п.20.1.33 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
За визначенням п.94.1 ст.94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Відповідно до п.п.94.2.3 ст.94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків може бути застосовано, якщо з'ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;
Суд вважає, що п.20.1.33 ст.20 Податкового кодексу України та ст.94 Податкового кодексу України запроваджені абсолютно різні заходи державного податкового примусу, котрі не співпадають ані за приводами та підставами застосування, ані за процедурою реалізації, ані за механізмом припинення дії.
Так, п.20.1.33 ст.20 Податкового кодексу України передбачено застосування арешту коштів платника податків - боржника безвідносно до події вчинення платником будь-якого протиправного діяння, а виключно за фактом наявності податкового боргу у поєднанні з фактом відсутності майна чи фактом існування майна з балансовою вартістю меншою суми податкового боргу або фактом існування майна, яке не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Водночас із цим, адміністративний арешт майна платника податків є заходом державного податкового примусу, котрий застосовується до платника податків у разі вчинення будь-якого протиправного діяння з-поміж переліку наведених у п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України.
Тобто за своїм змістом та правовою суттю захід державного податкового примусу за п.20.1.33 ст.20 Податкового кодексу України не підпадає під визначення адміністративного арешту майна платника податків за ознакою - підстави застосування згідно з п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України, адже спрямований на примусове виконання податкового обов'язку за платника податків в частині своєчасності розрахунків.
Оцінивши приєднані до справи докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах мала місце спроба контролюючого органу провести захід податкового контролю у формі перевірки із інвентаризацією за безпосередньої участі працівників органу доходів і зборів.
Відтак, будь-які обставини наявності чи відсутності податкового боргу, а також структури, розміру, інших характеристик активів платника податків не мають юридичного значення для вирішення даного спору.
Тому приписи п.20.1.33 ст.20 Податкового кодексу України є неналежною нормою матеріального права відносно спірних правовідносин, котрі склались з приводу здійснення контролюючим органом заходу податкового контролю, а не з приводу примусового виконання податкового обов'язку приватної особи в частині своєчасності розрахунків.
З приводу кваліфікації діяння платника податків як відмови від інвентаризації
Продовжуючи розгляд справи, суд зважає, що відповідно до п. 20.1.9 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи дійсно мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.
Водночас із цим, закон не покладає на платника податків обов'язку проводити процедуру інвентаризації та зняття залишків за участю чи у присутності працівників контролюючого органу.
Правильність саме такого тлумачення змісту п. 20.1.9 ст. 20 Податкового кодексу України підтверджується положеннями п. 20.1.12 ст. 20 цього ж кодексу, де прямо указано, що контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від посадових або службових осіб платника податків залучення повноважних осіб для спільного з працівниками контролюючого органу зняття показань внутрішніх та зовнішніх лічильників, якими обладнані технічні пристрої, що використовуються у процесі провадження діяльності, що перевіряється.
Таким чином, використання законодавцем у приписах п. 20.1.12 ст. 20 Податкового кодексу України прикметника «спільного» свідчить про те, що процедура реалізації владним суб'єктом контрольної функції за п.20.1.9 ст.20 Податкового кодексу України має відбуватись без цієї кваліфікуючої ознаки.
Суд відзначає, що організація та основні правила проведення інвентаризації регламентовано приписами ст.10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також приписами Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014р. №879 (далі за текстом - Положення №879).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Положення № 879 для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.
У разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації.
Отже, зі змісту наведених норм Положення № 879 вбачається, що присутність посадових осіб органу, який оформив вимогу про проведення інвентаризації, не є обов'язковою.
Приєднані до справи документи засвідчують обставини проведення платником податків інвентаризації.
Окремо суд зважає, що предметом перевірок, призначених контролюючим органом за №5601 від 08.08.2019р. і №5602 від 08.08.2019р. є: 1) обіг готівки, 2) проведення розрахункових операцій, 3) ведення касових операцій, 4) наявність ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів.
За визначенням ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;
У розумінні п.12 ст.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (затверджено постановою Національного банку України від 29.12.2017р. №148; далі за текстом - Постанова №148) касові операції - операції суб'єктів господарювання між собою та з фізичними особами, пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку;
Суд відмічає, що під час розгляду справи владним суб'єктом не подано жодних належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження того, що товарно-матеріальні цінності (про інвентаризацію яких було складено письмову вимогу) належать до підакцизних товарів або використовуються у межах розрахункових операцій чи задіяні у касових операціях.
За таких обставин, вимога контролюючого органу про проведення інвентаризації у частині товарно-матеріальних цінностей виходить поза межі предмету призначених контролюючим органом фактичних перевірок.
Таким чином, оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах відсутня подія відмови платника податків від проведення інвентаризації взагалі та подія протиправної відмови платника податків від проведення інвентаризації зокрема.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу цієї норми Основного Закону України платник не зобов'язаний виконувати вимогу контролюючого органу про здійснення інвентаризації за участі (у присутності) працівників органу доходів і зборів.
Відправляючи правосуддя по даній справі, окружний адміністративний суд за правилом ч.5 ст.242 КАС України бере до уваги правовий висновок постанови Верховного Суду від 13.02.2019р. по справі №820/817/17 (адміністративне провадження №К/9901/31288/18), де указано, що підставою для застосування арешту коштів згідно з п.94.2.8 ст.94 Податкового кодексу України є відмова платника від проведення інвентаризації взагалі, а не відмова від проведення інвентаризації у присутності посадових осіб контролюючого органу.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Проведений судовий розгляд показав, що заявлена владним суб'єктом вимога порушує права та охоронювані законом інтереси особи у галузі податкової справи, а тому не підлягає до задоволення.
Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України Про судовий збір.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що судове рішення у повному обсязі складено у порядку ч.3 ст.243 КАС України 9 вересня 2019 року; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Суддя Сліденко А.В.