09 вересня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1975/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/1975/19 за позовом Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
03 червня 2019 року Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України (надалі - позивач, в/ч НОМЕР_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заподіяну державі шкоду в сумі 8258,21 грн.
Мотивуючи свої вимоги, позивач вказує на факт заподіяння відповідачем збитків внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків на посаді заступника начальника фінансово-економічної служби в/ч НОМЕР_1 , що полягають у несвоєчасній сплаті недоїмки по ЄСВ за період з 21.01.2015 по 10.06.2015, які відповідно до Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, мають бути повернуті військовослужбовцем, яким заподіяно таку шкоду.
Ухвалою судді від 10.06.2019 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з відсутністю доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом визначених ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Після усунення недоліків, ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 позивачу поновлено строк звернення до суду, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Незважаючи на те, що матеріали справи містять інформацію про повідомлення усіх учасників про відкриття провадження у справі, відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався.
У зв'язку з цим суд, керуючись ч. 6. ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснює розгляд справи за наявними матеріалами.
Суд розглядає дану справу за правилами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку спрощеного позовного провадження, в межах строку, встановленого статтею 258 цього ж Кодексу.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Згідно з наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 24.07.2013 №155 лейтенант ОСОБА_1 був призначений на посаду заступника начальника фінансово-економічної служби частини на підставі наказу Міністра оборони України 21.06.2013 №191 (а.с. 33-34), де проходив службу на контрактній формі у період з 24.07.2013 по 12.06.2017.
У 2016 році посадовими особами Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області проведено перевірку своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в/ч НОМЕР_1 за грудень 2015 року. Проведеною перевіркою встановлено, що за грудень 2015 року, по строку сплати не пізніше 20.01.2016, сума несвоєчасної сплати ЄСВ становила 39 512,95 грн. Дану заборгованість погашено в/ч НОМЕР_1 29.01.2016.
Як наслідок, рішенням Кременчуцької ОДПІ №0005871704 від 08.02.2016 до в/ч НОМЕР_1 застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, відповідно до якого сума штрафної санкції становила 7 902,59 грн, пені - 355,62 грн (а.с. 83).
На виконання розпорядження ТВО начальника штабу - першого заступника командувача Сухопутними військами Збройних Сил України від 23.02.2016 № 3999 у в/ч НОМЕР_1 відповідно до наказу командира від 23.02.2016 №138 по даному факту було проведено службове розслідування, у ході якого встановлено, що вказане порушення в частині несвоєчасної сплати єдиного соціального внеску сталося з особистої недисциплінованості ТВО помічника командира з фінансово - економічної роботи - начальника фінансово - економічної служби в/ч НОМЕР_2 лейтенанта ОСОБА_1 .
В ході бесід проведених 24.02.2016 командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 з ОСОБА_1 щодо вчиненим ним порушень вимог законодавства, відповідач свою провину визнав (а.с. 75-76)
26.02.2016 командиром в/ч НОМЕР_1 затверджено Акт проведення службового розслідування по факту щомісячного порушення вимог чинного законодавства в військовій частині НОМЕР_3 щодо несвоєчасної оплати сум страхових внесків нарахованих на суму грошового забезпечення військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 (а.с. 59-63).
За результатами проведеного службового розслідування запропоновано за порушення вимог п. 6 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" притягнути до дисциплінарної відповідальності.
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 26.02.2016 № 153 "Про результати службового розслідування" лейтенанта ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності, а для погашення штрафної санкції та пені наказано направити заявку на кошти до фінансовоекономічного управління командування Сухопутними військами Збройних Сил України на виділення коштів військовій частині НОМЕР_1 для погашення штрафної санкції у сумі 7902,59 rрн. та пені в сумі 355,62 rрн.
Згідно з наказом командувача Сухопутними військами Збройних Сил України (по особовому складу) від 25.05.2017 №144 (а.с. 88-89) та відповідно до частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (зі змінами та доповненнями) з урахуванням частини восьмої цієї ж статті, заступника начальника фінансово-економічної служби частини лейтенанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за п. "е" (через службову невідповідність).
Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.06.2017 №154 лейтенанта ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини, знято з усіх видів забезпечення (а.с. 90-91).
Як зазначає позивач, аудиторським звітом від 11.05.2018 №234/1/31/198 про результати планового внутрішнього фінансового аудиту та аудиту відповідності фінансово-господарської діяльності в/ч НОМЕР_1 за період з 02.09.2015 по 31.03.2018 винесено рекомендацію: "Прийняти рішення та відшкодувати незаконні витрати коштів на суму 8258,21 rрн (переплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування)".
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 14.05.2018 №276 призначено службове розслідування по факту відшкодування незаконних витрат коштів на суму 8258,21 грн (переплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування).
Розслідуванням встановлено, що мали місце порушення щодо несвоєчасної сплати недоїмки по ЄСВ за період з 21.01.2015 по 10.06.2015 у зв'язку з тим, що т.в.о. помічника командира з фінансово - економічної роботи - начальник фінансово - економічної служби в/ч НОМЕР_1 лейтенант ОСОБА_1 не врахував вимоги ч. 6 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в якому вказано, що у разі, якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
В подальшому, у квітні 2016 року за меморіальним ордером №16 (а.с. 25) лейтенант ОСОБА_1 безпідставно нарахував дебіторську заборгованість на суму 8 258,21 грн по Дт субрахунку 801 Кт субрахунку 651, що підтверджено відповідним записом у книзі Журнал - Головна в/ч НОМЕР_1 за квітень 2016 року (а.с. 26-29). При цьому станом на 01.04.2016 залишок по Дт субрахунку 651 рахувався у сумі 1 000,00 грн.
Водночас у квітні 2016 року при нарахуванні та виплаті військовослужбовцям в/ч НОМЕР_1 грошової винагороди за участь в АТО у меморіальному ордері №5/1 за роздавальною відомістю №11 нараховано суму ЄСВ у розмірі 26 740,65 грн. Проте за платіжним дорученням від 28.04.2016 №217 здійснено перерахування ЄСВ по КЕКВ 2120 у розмірі 33 998,86 грн (26740,65+8258,21-1000,00) (а.с. 30-32).
З огляду на викладене позивач вважає, що сума штрафних санкцій у розмірі 7 902,59 грн та пені 355,62 грн правомірно застосована податковим органом за порушення порядку сплати ЄСВ, допущеного з особистої недисциплінованості лейтенанта ОСОБА_1 , була сплачена за рахунок бюджетних коштів, виділених в/ч НОМЕР_1 для сплати ЄСВ, нарахованого на грошове забезпечення військовослужбовців (КЕКВ 2120). Відповідно ж до ч. 1 статті 1651 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено притягнення посадових осіб установи до адміністративної відповідальності.
У зв'язку з тим, що статтею 15 КУпАП визначено, що військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами, то відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 26.02.2016 №153 "Про результати службового розслідування" лейтенанта ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани (а.с. 16).
При цьому позивач вважає, що відшкодування зазначених збитків повинно здійснюватись за рахунок винної посадової особи - лейтенанта ОСОБА_1 , у зв'язку з чим той звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (надалі Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Відповідно до ст. 16 Статуту, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно зі ст. 26 Статуту, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативно правовими актами визначені Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженим постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 №243/95-ВР (надалі - Положення № 243/95).
Так, відповідно до п. 2 Положення №243/95 відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.
Пунктами 3-5 Розділу І Положення №243/95 встановлено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявністю: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди.
Протиправною визнається така поведінка (дія або бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки.
Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинено ним умисно чи з необережності.
Відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов'язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоди.
Час, протягом якого винного військовослужбовця і призваного на збори військовозобов'язаного може бути притягнено до матеріальної відповідальності, не може перевищувати строків позовної давності, встановлених чинним законодавством.
З наведених визначень випливає висновок про те, що до матеріальної відповідальності може бути притягнуто саме військовослужбовця під час проходження ним військової служби у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки та наявності взаємозв'язку між діями військовослужбовця та заподіяною шкодою.
Як вже з'ясовано судом, позивача звільнено з військової служби у запас за пунктом "е" (через службову невідповідність) наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 25.05.2017 №144.
Факт звільнення з військової служби означає припинення ОСОБА_1 військової служби.
Незважаючи на факт звільнення, відповідача притягнуто до матеріальної відповідальності за наслідками проведення службового розслідування, про що складено акт від 18.05.2018, тобто вже після його звільнення.
Проте, як визначено пунктом 32 Положення №243/95 на притягнутих до матеріальної відповідальності звільнених з військової служби військовослужбовців і військовозобов'язаних після закінчення зборів, які не відшкодували заподіяної ними державі шкоди, в 10-денний термін після дня вибуття їх з військової частини до суду за місцем їх постійного проживання (роботи) надсилаються виконавчі написи органів, що виконують нотаріальні дії. Для отримання виконавчого напису командир (начальник) військової частини подає органам, що виконують нотаріальні дії, довідки про суму заборгованості, яка підлягає стягненню.
Сума невідшкодованої шкоди, що значиться за звільненим у запас чи у відставку військовослужбовцем або військовозобов'язаним, який пройшов збори, обліковується у військових частинах за попереднім місцем служби або проходження зборів до повного надходження грошових сум (п. 33 Положення №243/95).
При цьому згідно з п. 34 Положення №243/95 розмір шкоди, що перевищує суму можливих відрахувань з винної особи, має бути віднесено на рахунок держави рішенням командира (начальника) військової частини в межах наданих йому прав.
Аналіз наведених вище норм Положення №243/95 свідчить на користь висновку про те, що після виключення військовослужбовця зі списків особового складу стягнення з нього суми заподіяної шкоди мало б відбуватися за місцем його постійного проживання (роботи) на підставі виконавчих написів органів, що виконують нотаріальні дії та довідки про суму заборгованості, яка підлягає стягненню, а у разі подальшого проходження служби в іншій військовій частині - шляхом утримання грошової суми за новим місцем служби на підставі запису у грошовому атестаті.
Всупереч наведеному, позивач, оминаючи спеціальну процедуру, одразу звернувся до суду з даним позовом, що вказує на невірний спосіб захисту порушеного права. Однак, без вчинення позивачем тієї послідовності дій, яка визначена спеціальним порядком, суд позбавлений можливості відновити його порушені права, оскільки не виникає публічно-правових відносин. Сама по собі вимога про стягнення коштів за своєю правовою природою є цивільно-правовою і лише після складення виконавчого напису спір з приводу його виконання набуває ознак публічно-правового.
Тож обрання позивачем в даному випадку неналежного способу захисту порушеного права позбавляє суд можливості задовольнити такий позов, у зв'язку з чим суд відмовляє у його задоволенні у повному обсязі.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) про стягнення коштів залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.Б. Супрун