про закриття провадження у справі
03 вересня 2019 рокум. ПолтаваСправа № 440/1831/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сич С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Скорика В.П.,
представника позивача - Васенка С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Лубенського комунального житлово-експлуатаційного управління до Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
23 травня 2019 року Лубенське комунальне житлово-експлуатаційне управління звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради, з урахуванням уточненої позовної заяви /а.с. 45-52/, про: визнання протиправною бездіяльності Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради щодо неперерахування на рахунок Лубенського комунального житлово-експлуатаційного управління заборгованості з виплат пільг та субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 48783 грн. 54 коп.; зобов'язання Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради перерахувати заборгованість з виплат пільг та субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 48783 грн. 54 коп. на розрахунковий рахунок Лубенського комунального житлово-експлуатаційного управління.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/1831/19, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, продовжено строк підготовчого провадження у справі №440/1831/19 на тридцять календарних днів.
У підготовчому засіданні 03 вересня 2019 року судом поставлено на обговорення питання поширення юрисдикції адміністративного суду на дану справу.
Представник позивача у підготовчому засіданні наполягав на тому, що на даний спір поширюється юрисдикція адміністративного суду, оскільки відповідач є суб'єктом владних повноважень.
Представник відповідача у підготовче засідання не з'явився, про дату, час та місце підготовчого судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки в підготовче судове засідання не повідомив.
Як вбачається з матеріалів справи, між Лубенським комунальним житлово-експлуатаційним управлінням (управитель) та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 (замовник) було укладено договір про надання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд №2/17 від 01.05.2017 /а.с. 21-23/, за умовами якого управитель зобов'язується надавати замовникові послуги з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд та об'єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях (далі-об'єкт) для забезпечення їх сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження його споживчих властивостей та організації забезпечення потреби власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень (далі - мешканці об'єкта) у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості (далі - послуги), а замовник надає право управителю відраховувати належну йому плату від загальної суми оплати за житлово-комунальні послуги, а також відшкодовувати здійснені ним необхідні витрати, пов'язані з управлінням об'єктом, у разі, коли управитель отримав на такі витрати письмову згоду замовника.
27.12.2008 між ВАТ "Полтаваобленерго" (постачальник) та Лубенським комунальним житлово-експлуатаційним управлінням (споживач) укладено договір на постачання електричної енергії №59 /а.с. 27-30/, за умовами якого постачальник передає електричну енергію (як різновид товару) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 11345,86 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
09.10.2017 між ПАТ "Полтаваобленерго" (постачальник) та Лубенським комунальним житлово-експлуатаційним управлінням (споживач) укладено додаткову угоду №16 про внесення змін (доповнень) до договору про постачання електричної енергії від 27.12.2008 №59 /а.с. 31-33/, якою окремі абзаци розділів договору викладено у новій редакції.
У позовній заяві позивачем зазначено, що значна частина мешканців будинку за адресою АДРЕСА_2 мають право на одержання пільг та субсидій за спожиті житлово-комунальні послуги та звернулися за їх отриманням до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради, проте станом на 01.04.2019 відповідачем не було здійснено перерахування на рахунки позивача коштів пільг та субсидій за спожиті мешканцями вищеназваного будинку житлово-комунальні послуги, а саме, електричну енергію в загальній сумі 48783 грн. 54 коп., що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті Мінсоцполітики для виплати пільг і житлових субсидій громадянам на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій формі, умови призначення та порядок надання громадянам таких житлових субсидій, зокрема, житлової послуги - послуги з управління багатоквартирним будинком; комунальних послуг - послуг з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами, - визначено Положенням про порядок призначення житлових субсидій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 №848 /надалі - Положення №848/.
Відповідно до приписів п. 1 цього Положення №848 житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою громадянам - мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком.
Пунктом 11 розділу І Порядку проведення органами Казначейства розрахунків, передбачених пунктами 8, 8-1 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256, та взаємодії учасників таких розрахунків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 04.01.2018 №1, передбачено, що розрахунки за надані пільги та субсидії здійснюються головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів позачергово та у повному обсязі на поточні рахунки, відкриті в банківських установах: з об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними (житловими) кооперативами в частині відшкодування витрат на управління багатоквартирним будинком, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), тепло-, водопостачання і водовідведення, вивезення побутового сміття та рідких нечистот; з підприємствами, установами та організаціями, управителями багатоквартирних будинків, що надають послуги з управління багатоквартирним будинком, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, вивезення побутового сміття та рідких нечистот, а також управителями багатоквартирних будинків, які є колективним замовником (споживачем) комунальних послуг (уклали договір про надання комунальних послуг в інтересах споживача). Розрахунки з бюджетними установами здійснюються через спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Казначейства.
Положеннями статей 2, 4, 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Так, відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Визначення "суб'єкт владних повноважень" наведено у пункті 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України як орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За приписами частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних перевезень; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталіторного режиму 1917-1991 років".
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункту 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановлений законом".
Отже, поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що оскільки житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою, що надається за рахунок коштів державного бюджету України шляхом перерахування коштів на рахунки управителів багатоквартирного будинку та виконавців комунальних послуг, а позивач просить в позовній заяві зобов'язати перерахувати заборгованість з виплат пільг та субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, даний спір стосується права власності на бюджетні кошти, відтак спір має приватноправовий, а не публічно-правовий характер.
Беручи до уваги наведене, враховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, суд дійшов висновку, що даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки правовідносини у цій справі мають вирішуватися в порядку господарського судочинства.
Пунктом 2 частини 2 статті 183 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі №440/1831/19 за адміністративним позовом Лубенського комунального житлово-експлуатаційного управління до Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з приписами частини 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
На підставі викладеного, керуючись статтями 183, 238, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Закрити провадження у справі №440/1831/19 за адміністративним позовом Лубенського комунального житлово-експлуатаційного управління до Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу право на звернення з даним позовом до господарського суду в порядку господарського судочинства.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Повний текст ухвали складено 09 вересня 2019 року.
Суддя С.С. Сич