Справа № 420/4552/19
09 вересня 2019 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М. розглянувши в письмовому проваджені за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 04.07.2019 року № 155250002592 яким їй відмовлено у задоволенні заяви від 25.06.2019 року № 3402 про переведення пенсії за віком на пенсію державного службовця, зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію державного службовця з 25.06.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що звернулась до відповідача з заявою про переведення пенсії за віком на пенсію державного службовця. Розглянувши заяву позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняло рішення за № 155250002592 від 04.07.2019 року про відмову у задоволенні заяви, мотивуючи його тим, що особи, які на день набрання чинності ЗУ «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VII не працюють на державних посадах і мають не менше 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 ЗУ «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України - не мають права на пенсію державного службовця. Позивач вважає рішення Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області помилковим та таким, що порушує норми діючого законодавства у зв'язку з чим звернулась до суду з даним позовом.
05.08.2019 року ухвалою судді відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
16.08.2019 року, відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву (вх. № 29463/19), відповідно до якого відповідач не визнає позовні вимоги та не погоджується з обставинами наведеними позивачем у зв'язку з тим, що посадовим особам контрольних органів згідно зі статтею 343.1 Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання, і відповідно, ці посади не належать до категорії посад державних службовців, визначених ст. 25 ЗУ «Про державну службу» № 3723, тобто для призначення пенсії за нормами ЗУ «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VII немає жодних законних підстав.
Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши представлені у справі докази у їх сукупності, на підставі чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що позивач з 12.10.1994 р. працювала в органах державної податкової служби на посаді головного державного податкового ревізор-інспектора з присвоєнням відповідних спеціальних звань - інспектор податкової служби І рангу, радник податкової служби III та II рангів.
19.06.2015р. звільнена з посади головного державного податкового ревізор-інспектора, про що виданий відповідний наказ СДПІ з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів № 61-0.
Вказані обставини підтверджуються наданими позивачем до суду матеріалами, а саме: довідками офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 14.06.2019 року № 168/14/28-10-05-02-55, про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 14.06.2019 року № 166/14/28-10-05-02-55, копією трудової книжки серії НОМЕР_2 .
З метою реалізації гарантованого законодавством України права, позивач звернулась до відповідача з заявою про переведення пенсії за віком на пенсію державного службовця, яка залишена без задоволення та обґрунтована наступним.
В рішенні Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області від 04.07.2019 р. № 155250002592 зазначено, що з 01.05.2016 р. набрав законної сили Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIII, статтею 90 якого визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV.
Крім того зазначено, що особи, які на день набрання чинності Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIII, не працюють на державних посадах і мають не менше 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України - не мають право на пенсію державного службовця.
Відповідачем у рішенні наголошено, що оскільки відповідно до п. 343.1 ст. 343 Податкового кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюються спеціальні звання і відповідно ці посади не належать до категорій посад державних службовців визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. №3723-XII, підстави для призначення пенсії за нормами Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015р. № 889-УІП відсутні.
Однак, як вже встановлено судом, позивач з 12.10.1994 р. по 19.06.2015 р. працювала на посаді головного державного податкового ревізор-інспектора в податкових органах.
Відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Згідно ст. ст. 341, 342 Податкового кодексу України служба в контролюючих органах є професійною діяльністю придатних до неї за станом здоров'я, освітнім рівнем та віком громадян України, що пов'язана з формуванням державної податкової та митної політики в частині адміністрування податків, зборів, платежів, реалізацією податкової та митної політики, політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, а також із здійсненням контролю за додержанням податкового, митного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
Посадовою особою контролюючого органу може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, якщо інше не передбачено законом, та на яку покладено виконання завдань, зазначених у цьому Кодексі та Митному кодексі України.
Тобто, посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Доводи відповідача, що позивачка не працювала на посаді, яка належить до категорії посад державної служби визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723-ХІІ (який втратив чинність) є помилковими виходячи з наступного.
Так, пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
На момент набуття позивачем права на пенсію був чинний Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283 (втратив чинність 01.05.2016 року), відповідно до п. 2 якого до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової та контрольно-ревізійної служби, а також інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.
Абзацами 1, 2 пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».
Період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22.10.2013 року у справі № 21-340а13, в якій зазначено, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723-ХІІ.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, до аналогічного висновку дійшов і Одеський апеляційний адміністративний суд в постанові від 21 листопада 2017 року у справі № 523/12728/17.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є незаконне, прийняте з порушенням законодавства України, а отже підлягає скасуванню.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 04.07.2019 року № 155250002592 яким позивачу відмовлено у задоволенні заяви від 25.06.2019 року № 3402 про переведення пенсії за віком на пенсію державного службовця та зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію державного службовця з 25.06.2019 року, слід задовольнити.
За приписами ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Відповідно до приписів ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач при зверненні з адміністративним позовом сплатив судовий збір у розмірі 1536,80 грн. згідно з квитанцією № 0.0.1423093603.1 від 30.07.2019 року.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 72-77, 94, 139, 241-246, 250, 251, 293, 295 КАС України, суд -,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 04.07.2019 року № 155250002592 яким позивачу відмовлено у задоволенні заяви від 25.06.2019 року № 3402 про переведення пенсії за віком на пенсію державного службовця.
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію державного службовця з 25.06.2019 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) у розмірі 1536,80 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М. Токмілова
.