Справа № 420/4824/19
09 вересня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін заяву представника третіх осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради до головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльності уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Лисенка Андрія Ігоровича, треті особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, про визнання протиправними та скасування рішення, акту,
Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норма, стандартів і правил б/н від 26.07.2019 та рішення б/н від 26.07.2019 про скасування дії містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва, затверджених указом Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 25.05.2018 № 01-07/139.
Ухвалою судді від 03.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
06.09.2019 до суду від представника третіх осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до суду надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення б/н від 26.07.2019 про скасування дії містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва, затверджених указом Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 25.05.2018 № 01-07/139.
В обґрунтування заяви зазначено, що підставою для скасування містобудівних умов та обмежень для відповідача стали викладені ним в акті перевірки дві обставини: наявність лише заяви ОСОБА_2 та відсутність документів на землю. Перша обставина не відповідає дійсності, оскільки в архівних матеріалах Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради містяться дві заяви - від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а не лише заява ОСОБА_2 По-друге, у випадку реконструкції без зміни геометричних розмірів фундаментів в плані, наявність документів на землю не є обов'язковою та, відповідно, посадові особи органів, що надають дозвільні документи, не мають права їх вимагати. Отже протиправність оскаржуваного рішення є очевидною. При цьому з моменту отримання містобудівних умов та обмежень реконструкцію було здійснено та майже завершено, у зв'язку із чим спірне рішення порушує права та інтереси ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Отже невжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії рішення, що оскаржується, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, якщо за час розгляду справи на підставі протиправного рішення буде анульовано дозвіл на виконання будівельних робіт та матимуть місце інші негативні наслідки, що порушуватимуть права та інтереси ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, з огляду на наступне.
Згідно з ч.1, ч.2 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
В Рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року зазначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст.2 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст.3 Конституції України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.
Однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
З аналізу ст. 150 КАС України можна зробити висновок, що метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення по справі.
Відповідно до ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Розглядаючи клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись зокрема у тому, що клопотання не є надуманим, спір поміж сторонами існує, існує також дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідачів, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, даним про особу та характер дій відповідачів, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідачів, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідачів. Вирішуючи клопотання про забезпечення позову суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов'язкові сторін.
При цьому забезпечивши позов шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення, суд фактично ухвалить рішення без розгляду справи по суті, оскільки завчасно надасть оцінку правомірності та законності оскаржуваному акту індивідуальної дії, який буде предметом спору, що не відповідає меті застосування інституту забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» № 2 від 06.03.2008.
Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче повя'зано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав,свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Вирішуючи заяву представника третіх осіб, суд враховує, що наслідком вирішення заявлених Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради позовних вимог може бути визнання неправомірним та скасування рішення б/н від 26.07.2019 про скасування дії містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва, затверджених указом Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 25.05.2018 № 01-07/139.
Слід зазначити, що скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.
Отже аргументи представника третіх осіб про те, що незабезпечення позову матиме наслідком ускладнення виконання судового рішення на увагу не заслуговують.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Проте, зазначені представником третіх осіб у заяві про забезпечення позову доводи не свідчать про наявність законних та переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України.
Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, рівно як і те, що без вжиття таких заходів неможливий ефективний захист або поновлення порушених прав, суд не вбачає підстав для задоволення заяви представника третіх осіб.
Керуючись ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви представника третіх осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради до головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльності уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Лисенка Андрія Ігоровича, треті особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, про визнання протиправними та скасування рішення, акту відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.В. Завальнюк