справа №1.380.2019.004490
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
09 вересня 2019 року
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Ланкевич А.З., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до державного реєстратора управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Стрихар Марти Ігорівни про визнання протиправними та скасування рішень-
Позивач звернувся з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Стрихар Марти Ігорівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43326602 від 03.10.2018 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Стрихар Марти Ігорівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43445041 від 10.10.2018 року.
Відповідно до п.п.4, 6 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали позовної заяви та долучені до неї документи, суд вважає, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у статті 19 КАС України термін “суб'єкт владних повноважень” означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, іншим суб'єктом при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Слід зазначити, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника.
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №826/14433/16, від 17.04.2018 у справі № 815/6956/15, від 29.05.2018 у справі № 826/19487/14 та від 06.06.2018 у справі №804/3509/17.
Суд зазначає, що спірні правовідносини виникли у зв'язку із проведенням відповідачем державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна - власника ОСОБА_2 . Підставою для прийняття відповідачем цього рішення було рішення Галицького районного суду м.Львова від 11.05.2018 року у цивільній справі № 461/7547/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Ярош Олена Вікторівна про визнання правочину удавним в частині покупця, визнання спільної сумісної власності подружжя та поділ майна; та позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Корпало Галина Василівна про визнання правочину удаваним в частині покупця, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя.
Враховуючи те, що у даному випадку, спірні правовідносини пов'язані із реєстрацією майнових прав, то за таких обставин спір у цій справі не є публічно-правовим і не належить вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Встановлені судом обставини свідчать про те, що такий спір не містить ознак публічно-правового, а має приватно-правовий характер.
В той же час, суд звертає увагу, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися “судом, встановленим законом” у розумінні ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Статтею 1 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що ЦПК України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Відповідно до статті 19 ЦПК України “справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів” суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За правилами п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. У відповідності до вимог частини 6 цієї ж статті, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Враховуючи правила предметної підсудності та характер спірних правовідносин, прав, свобод та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суддя приходить висновку, що у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Стрихар Марти Ігорівни про визнання протиправними та скасування рішень слід відмовити. Оскільки даний спір виник із цивільних відносин, його вирішення віднесено до компетенції суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства, відповідно до підсудності, визначеної Цивільним процесуальним кодексом України.
Поряд з тим, слід роз'яснити позивачу, що згідно з ч.5 ст.170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись ст.ст.171, 172, 243, 248, 250, 256, 293-295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Стрихар Марти Ігорівни про визнання протиправними та скасування рішень.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.