Справа № 420/4917/19
06 вересня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Завальнюка І.В.,
за участю секретаря - Салюк О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву Комунального підприємства «Юридичний департамент реєстрації» про вжиття заходів забезпечення його позову до Міністерства юстиції України, Державного підприємства «Національні інформаційні системи», третя особа - Комісія з питань акредитації суб'єктів державної реєстрації та моніторингу відповідності таких суб'єктів вимогам акредитації Міністерства юстиції України, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 07.08.2019 № 2452/5 «Про скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації - комунального підприємства «Юридичний департамент реєстрації»; зобов'язати Державне підприємство «Національні інформаційні системи» відновити державним реєстраторам Комунального підприємства «Юридичний департамент реєстрації» доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань.
Ухвалою судді від 23.08.2019 позовна заява залишена без руху через наявність недоліків, які усунуті поданою представником позивача 27.08.2019 уточненою позовною заявою із додатками.
Ухвалою судді від 03.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Разом із позовною заявою до суду Комунальним підприємством «Юридичний департамент реєстрації» подано заяву про вжиття заходів забезпечення його позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 07.08.2019 № 2452/5 «Про скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації - комунального підприємства «Юридичний департамент реєстрації», а також зобов'язання Державного підприємства «Національні інформаційні системи» відновити державним реєстраторам Комунального підприємства «Юридичний департамент реєстрації» доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
В обґрунтування заявленого клопотання КП «Юридичний департамент реєстрації» зазначило, що відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 07 серпня 2019 року № 2452/5 «Про скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації - комунального підприємства «Юридичний департамент реєстрації» КП «Юридичний департамент реєстрації» було позбавлено статусу акредитованого суб'єкта в сфері державної реєстрації.
На підставі вказаного наказу працівниками державного підприємства «Національні інформаційні системи» 12 серпня 2019 року заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державним реєстраторам комунального підприємства «Юридичний департамент реєстрації».
На думку позивача, спірний наказ прийнято протиправно, не враховуючи фактичні обставини справи та з порушенням вимог Положення про Комісію з питань акредитації суб'єктів державної реєстрації та моніторингу відповідності таких суб'єктів вимогам акредитації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 37/5 від 12.01.2016 та Порядку акредитації суб'єктів державної реєстрації та моніторингу відповідності таких
суб'єктів вимогам акредитації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1130.
Зокрема, позивач наголошує на очевидних ознаках протиправності оскаржуваного наказу, а саме: вказані в оскаржуваному наказі порушення не відповідають фактичним обставинам справи; розгляд справи про позбавлення акредитації комунального підприємства «Юридичний департамент реєстрації» здійснено з порушенням процедури, передбаченої Порядком 1130; прийнявши оскаржуваний наказ, Мін'юстом порушено вимоги, встановлені ст.ст. 6, 13 Європейської конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод».
Також позивач наголошує на той факт, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених, чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, оскільки: оскаржуваний наказ порушує гарантоване Конституцією України право на працю, оскільки діяльність державних реєстраторів комунального підприємства «Юридичний департамент реєстрації» пов'язана з доступом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а тому, у випадку не зупинення дії вказаного наказу відповідача, державні реєстратори будуть позбавлені можливості здійснювати свою діяльність, що завдасть непоправної шкоди, в тому числі матеріального характеру; дія оскаржуваного наказу фактично паралізує роботу комунального підприємства «Юридичний департамент реєстрації» та робить неможливим належне використання (виконання) ним своїх прав та обов'язків з метою надання особам відповідних послуг.
Ухвалою суду від 03.09.2019 заяву Комунального підприємства «Юридичний департамент реєстрації» про вжиття заходів забезпечення позову призначено до розгляду на 06.09.2019 о 11:00 год.
В судове засідання з'явився представник Міністерства юстиції України, який проти задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову заперечував з підстав її необґрунтованості.
Інші учасники справи до суду не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, їх неявка не є перешкодою для розгляду заяви.
Вислухавши думку представника Міністерства юстиції України та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення його позову, з огляду на наступне.
Згідно з ч.1, ч.2 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
В Рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року зазначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст.2 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст.3 Конституції України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.
Однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
З аналізу ст. 150 КАС України можна зробити висновок, що метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення по справі.
Відповідно до ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Розглядаючи клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись зокрема у тому, що клопотання не є надуманим, спір поміж сторонами існує, існує також дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідачів, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, даним про особу та характер дій відповідачів, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідачів, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідачів. Вирішуючи клопотання про забезпечення позову суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов'язкові сторін.
При цьому забезпечивши позов шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення, суд фактично ухвалить рішення без розгляду справи по суті, оскільки завчасно надасть оцінку правомірності та законності оскаржуваному акту індивідуальної дії, який буде предметом спору, що не відповідає меті застосування інституту забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» № 2 від 06.03.2008.
Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче повя'зано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав,свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Проте, зазначені позивачем у заяві про забезпечення позову доводи не свідчать про наявність законних та переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України.
Права осіб, що звернулися до КП «ЮДР», на яких заявник посилається як на потенційних жертв, що зазнаватимуть негативні наслідки у разі незабезпечення позову, що на його погляд обумовлює необхідність відновлення реєстраторам доступу до реєстрів, на думку суду можуть зазнати ще більших порушень у разі продовження діяльності суб'єкта реєстраційної сфери послуг з порушеннями вимог нормативно-правових актів, якщо в ході судового розгляду справи по суті буде встановлена правомірність винесеного відповідачем рішення.
Ухвалою суду від 03.09.2019 позивачу було запропоновано надати додаткові пояснення або додаткові докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову, проте жодних доказів з боку позивача надано не було.
Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, рівно як і те, що без вжиття таких заходів неможливий ефективний захист або поновлення порушених прав Комунального підприємства «Юридичний департамент реєстрації», суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача.
Керуючись ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви Комунального підприємства «Юридичний департамент реєстрації» про вжиття заходів забезпечення його позову до Міністерства юстиції України, Державного підприємства «Національні інформаційні системи», третя особа - Комісія з питань акредитації суб'єктів державної реєстрації та моніторингу відповідності таких суб'єктів вимогам акредитації Міністерства юстиції України, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складено 09.09.2019.
Суддя І.В. Завальнюк