Справа № 210/279/19
Провадження № 2/210/879/19
іменем України
"03" вересня 2019 р.
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Вікторович Н.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, -
Позивач, Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК»), звернувся 21.01.2019 року до суду з вищезгаданим позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 26.08.2010 року в сумі 6566,37 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 відповідно до укладеного договору №б/н від 26.08.2010 року отримав кредит в розмірі 5000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, тому відповідач ОСОБА_1 , який постійно проживав з спадкодавцем на час відкриття спадщини, протягом встановленого законом строку не відмовився від спадщини, має відповідати по зобов'язанням ОСОБА_2 , у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України судове засідання не проводиться.
Відповідач ОСОБА_1 надав відзив на позов, в якому заперечував проти позову та зазначив, що за розрахунком АТ КБ «ПРИВАТБАНК» - ОСОБА_2 вніс останній платіж 10.06.2015 року, що неможливо оскільки він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким чином після дати останнього платежу сплив строк позовної давності, тому просив застосувати строк позовної давності до правовідносин щодо стягнення кредитної заборгованості. Також, анкета-заява б/н від 26.08.2010 року не містить відмітки про видачу картки «Універсальна», доказів отримання його братом ОСОБА_2 такої картки не надано; анкета-заява не містить жодних відомостей, які б стосувалися укладення кредитного договору, умов надання та користування кредитом, умов та строків повернення кредиту тощо; «Умови та правила надання банківських послуг», «Правила користування платіжною карткою» та «Тарифами банку» не містять підпису ОСОБА_2 . Крім того, на момент смерті брата він, відповідач, з ним за місцем реєстрації не проживав. Позивач про смерть ОСОБА_2 дізнався 24.01.2016 року ( дата направлення претензії кредитора до Третьої нотаріальної контори), таким чином він пропустив строк позовної давності щодо можливості звернення до суду з заявою до спадкоємців , який просив застосувати і до цих правовідносин. У задоволенні позову відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Позивач надав відповідь на відзив, у який зазначив, що під час укладення договору між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 дотримано вимоги чинного законодавства щодо форми кредитного договору, ознайомлення позичальника з умовами кредитування, встановлення та зміни кредитного ліміту. Належними доказами підтверджено укладення кредитного договору та отримання кредитної картки. Крім того, ОСОБА_2 дев'ять років активно користувався кредитною карткою, в тому числі здійснював погашення заборгованості, жодних претензій щодо неправильного нарахування відсотків, інших умов обслуговування не надходило. Після того, як банк дізнався про смерть позичальника, припинено нарахування відсотків, пені та штрафів, розмір заборгованості перераховано та повернуто на рахунок позичальника. Вважає, що відповідач є спадкоємцем ОСОБА_2 , оскільки вони мають одну адресу реєстрації, що підтверджується штампами у паспортах; строк звернення до спадкоємця банком не пропущений, так як вимога до спадкоємців пред'явлена через нотаріуса 24.01.2016 року ( про смерть позичальника стало відомо 11.01.2016 року). Також, зазначив, що кредитна картка діє в межах визначеного нею строку, який у даному випадку закінчується у останній день січня 2018 року, а позивач звернувся з позовом до відповідача у січні 2019 року , тобто до спливу строку позовної давності. Просив позов задовольнити.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся 26.08.2010 року до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк " ПРИВАТБАНК ", правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с.54,55) з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву №б/н від 26.08.2010 року, відповідно до якої отримав кредит в розмірі 5000,00грн. (а.с.10).
Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України) Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав , у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка за розрахунком банку станом на день смерті позичальника складається з: заборгованості за кредитом - 5971,64 грн.; заборгованості по відсоткам - 594,73 грн. (а.с.7-9).
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть , виданим Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області , актовий запис 45 від 13.01.2015 року (а.с.37).
Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги (частина друга статті 1281 ЦК України).
Після його смерті 11.01.2016 року позивач звернувся з претензією кредитора до Третьої криворізької державної нотаріальної контори (а.с.42).
Третьою криворізькою державною нотаріальною конторою надано відповідь, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилася ( з заявами про прийняття спадщини та/або про відмову від спадкового майна ніхто не звертався. Додатково повідомлено, що спадкова справа може бути заведена у будь-якого нотаріуса м.Кривого Рогу (а.с.43).
12.10.2018 року позивач звернувся до відповідача ОСОБА_1 з листом-претензією щодо погашення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_2 на підставі ст.1281 ЦК України (а.с.44).
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у частинах третій, четвертій статті 1268, статті 1269 ЦК України.
Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Оскільки після смерті боржника зобов'язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.
Згідно з частиною першою статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину і не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.
Згідно з копіями паспортів на час смерті спадкодавця відповідач був зареєстрований разом із спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 35,36).
Відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності до правовідносин щодо стягнення кредитної заборгованості та заборгованості з нього , як спадкоємця кредитора.
Оскільки зі смертю позичальника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.
Згідно ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
При цьому, за змістом цієї статті ЦК України не зобов'язує учасників спадкових правовідносин з'ясовувати наявність усіх боргів, які мав спадкоємець за життя, та всіх кредиторів, які мають право вимоги за такими боргами. Єдиним обов'язком правонаступника є повідомлення кредиторів спадкодавця про відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1281 ЦКУ), і лише якщо правонаступник знає про наявність таких кредиторів і має їхні координати.
Посилання в ст. 1281 ЦК України про необізнаність пред'явлення кредиторами претензій до спадкоємців не означає, що кредитори зобов'язані повідомляти спадкоємців про наявність вимог спадщини безпосередньо. Таке повідомлення може бути зроблено через нотаріальну контору, згідно Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій. ( п.189).
Непред'явлення кредиторами у встановлені ст. 1281 ЦК України претензій погашає належні їм права вимоги, в той час як сплив строку позовної давності є підставою для відмови у позові ( ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Так, кредитний договір укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 26 серпня 2010 року. Про смерть позичальника банк дізнався 11.01.2016 року, а 24.01.2016 року, тобто в установлений законом строк звернувся до нотаріальної контори з претензією кредитора, в якій просив включити кредиторські вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» в спадкову масу, про що зробити запис в книзі обліку спадкових справ.
Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 8 квітня 2015 року в справі № 6-33цс15. Верховний Суд України зазначив, що «оскільки зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статей 1281, 1282 ЦК України щодо строків пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора. Недотримання кредитором передбачених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення вимог (які є присічними, преклюзивними) позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців».
Оскільки зі смертю позичальника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.
Поняття «строк пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не тотожне поняттю «позовна давність». Так, частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред'явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до довідки позивача №30.1.0.0/2-201901109/747 від 21.05.2019 року ОСОБА_2 згідно з кредитним договором б/н від 26.08.2010 року, отримав картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 зі строк дії перевипущеної картки до останнього дня 01.2018 року (а.с.80). До суду з позовом до відповідача позивач звернувся 21.01.2019 року, тобто до спливу строку позовної давності.
Разом із цим, звертаючись з позовом до відповідача ОСОБА_1 , як до спадкоємця ОСОБА_2 , позивач мав довести, що саме відповідач є спадкоємцем майна померлого.
Обґрунтовуючи підстави позову, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» посилався на те, що відповідач , відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , оскільки проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно матеріалів справи, за паспортними даними відповідача ОСОБА_1 та спадкодавця ОСОБА_2 , адреса їх реєстрації є спільною: АДРЕСА_1 (а. с. 35,36).
Однак, реєстрація зазначених осіб за однією адресою не є підставою вважати відповідача ОСОБА_1 спадкоємцем ОСОБА_2 , оскільки лише сам факт реєстрації місця проживання відповідача разом зі спадкодавцем, без наведення конкретних аргументів та надання доказів, не свідчить про прийняття останнім спадщини у встановленому Законом порядку.
Крім того, суду не надано доказів наявності/відсутності складеного за життя ОСОБА_2 заповіту, спадкоємців першої черги, оскільки рідний брат спадкодавця є спадкоємцем другої черги.
Також суду не надано доказів наявності після смерті ОСОБА_2 спадкового майна, так як встановлення факту відсутності за життя у померлого будь-якого майна виключає саму можливість набуття права спадкування.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом переконливості своїх вимог є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
За положеннями ч.1, ч.3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.ч. 1-3ст. 13 ЦПК України).
Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України.
Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).
Позивачем не доведено наявність спадкового майна після смерті спадкодавця, що відповідач є спадкоємцем померлого позичальника на підставі відносин спорідненості, позивачем не з'ясовано дійсне коло спадкоємців ОСОБА_2
Позивач не надав суду доказів прийняття відповідачем ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_1 .
З відповіді Третьої криворізької державної нотаріальної контори №60/01-11 від 28.01.2016 року вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилася ( з заявами про прийняття спадщини та/або про відмову від спадкового майна ніхто не звертався. Додатково повідомлено, що спадкова справа може бути заведена у будь-якого нотаріуса м.Кривого Рогу. Доказів звернення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до інших нотаріусів м.Кривого Рогу щодо з'ясування питання заведення спадкової справи, заведення спадкової справи за вимогами кредитора після смерті ОСОБА_2 , інформаційних довідок зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) та (заповіти/спадкові договори) тощо - суду не надано.
Враховуючи викладене, позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» є недоведеними та не підтверджені належними та допустимими доказами.
Представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» скористався своїми процесуальними правами на власний розсуд, з будь-якими клопотаннями до суду не звертався, доказів на підтвердження своїх позовних вимог не подав.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивач жодними доказами не довів: факт наявності спадкового майна , прийняття спадщини після смерті позичальника саме відповідачем ОСОБА_1 та можливість погашення зобов'язання спадкодавця перед кредитором за рахунок такого майна, окрім того, банком не зазначено про наявність перешкод для виявлення такого майна, тому у позові слід відмовити.
Згідно з ч.1 ст.141 судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову та не поданням відповідачем попереднього розрахунку судових витрат суду, питання розподілу судових витрат не вирішується.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 4,5,13,77,121,141,265, 354 ЦПК України, ст. ст. 4, 5, 16, 1216,1218,1220,1268,1269,1270,1297,1282 ЦК України, суд,-
У позові Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
- позивач: Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК", 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д , р/р НОМЕР_5 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570);
- відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , іпн НОМЕР_6 , зареєстрований АДРЕСА_1 .
Суддя: Н. Ю. Вікторович