Справа № 199/7192/19
(2-о/199/229/19)
про відмову у відкритті провадження у справі
«09» вересня 2019 року м. Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Спаї В.В., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 , де заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікма» про встановлення факту належності на праві власності автотранспортного засобу,
Заявник звернувся до суду із даною заявою, в якій заявив вимогу про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: встановлення факту, що йому належить на праві власності майно.
Заява обґрунтована тим, що 29.12.2014 між заявником та ТОВ "Вікма" було укладено договір пожертви, згідно якого заявнику було передано у власність фургон малотонажний-В (реєстраційний № НОМЕР_1 ) марки ГАЗ моделі 2705 білого кольору рік випуску 2002 (далі - Майно) для забезпечення потреб військовослужбовців у зоні АТО. Згідно законодавства України після передачі заявнику майна він був зобов'язаний перереєструвати його, як транспортний засіб у органах Державтоінспекції, але не виконав цього.
В 2019 році ТОВ "Вікма" звернулося заявника із проханням здійснити необхідну перереєстрацію майна, як транспортного засобу, у відповідному територіальному органі з надання сервісних послуг МВС, проте, станом на сьогодні він не може виконати зазначену вимогу на підставі договору, як правовстановлюючого документу, оскільки відповідно до абзацу 6 пункту 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ №1388 від 07.09.1998 року, підставою для перереєстрації автотранспортного засобу за заявою нового власника є лише нотаріально посвідчені договори пожертви транспортних засобів.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).
Відтак, із вказаних норм процесуального права вбачається, що встановлення факту, що має юридичне значення, який не зазначено у ч. 1 ст. 315 ЦПК України, можливе виключно за умови, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У пунктах 2, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що при вирішенні питання про підвідомчість справи суди мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено несудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду.
Вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту.
Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.
У кожному разі суддя зобов'язаний перевірити підвідомчість даної заяви суду. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у прийнятті заяви, а коли справу вже порушено - закриває провадження в ній.
Ознайомившись зі поданою заявою, встановлено, що заявлені питання не можуть бути встановлені у порядку, визначеному ЦПК України для розгляду справ в окремому провадженні, так як існує інший, позасудовий порядок їх встановлення, віднесений до компетенції територіальних органів з надання сервісних послуг МВС.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 729 ЦПК України пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам, встановленим частиною першою статті 720 цього Кодексу, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети.
Договір про пожертву є укладеним з моменту прийняття пожертви (ч. 2 ст. 729 ЦК України).
До договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом (ч. 3 ст.729 ЦК України).
Єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих
на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей,
причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них
транспортних засобів та мопедів оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків встановлена Порядком державної реєстрації(перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей,причепів,напівпричепів,мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою КМУ від 07.08.1998 №1388 в редакції постанови КМУ від 23.09.2009 №1371.
Тобто, заявлене питання вирішуватиметься шляхом звернення до територіальних органів з надання сервісних послуг МВС, та у разі відмови дії останнього можуть бути оскаржені до суду шляхом звернення в позовному провадженні.
З урахуванням наведеного зазначене питання не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинне вирішуватись у позасудовому порядку відповідно до встановленої законодавством процедури, та лише після дотримання неї у разі порушення прав особи - судом.
У зв'язку з вищенаведеним, у відкритті провадження у справі має бути відмовлено.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 258, ст.ст. 260, 261 ЦПК України, суддя
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , де заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікма» про встановлення факту належності на праві власності автотранспортного засобу.
Дата підписання ухвали - 09.09.2019.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду або через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В.В. Спаї
09.09.2019