28.08.2019 Справа № 920/694/19
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі:
судді Резніченко О.Ю.,
секретар судового засідання - Молодецька В.О.,
розглянув у порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до відповідача - Казенного підприємства «Шосткинський казенний завод «Імпульс»,
про стягнення 1 091 903 грн 76 коп.,
за участю представників сторін:
від позивача - Поліщук В.О. (адвокат),
від відповідача - не з'явився.
Стислий виклад позицій сторін по справі. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Позивач 03.07.2019 звернувся з позовом до суду, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 290 187 грн 50 коп. основного боргу, 124 603 грн 90 коп. пені, 206 074 грн 34 коп. 3% річних, 471 038 грн 02 коп. інфляційних збитків за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 20.09.2017 договору № 6006/1718-ТЕ-29 постачання природного газу (надалі - Договір). Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що ним відповідачу було поставлено газ по Договору, відповідачем газ було прийнято, однак за нього не сплачено вчасно, що є порушенням п. 6.1 Договору. Тому, зазначене є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача боргу, інфляційних збитків, 3% річних та пені.
Ухвалою суду від 04.07.2019 було відкрито провадження у справі та призначино підготовче засідання у справі. Ухвалою суду від 05.08.2019 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
26.07.2019 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що 26.06.2019 ним було сплачено позивачу 290 187 грн 50 коп., тому відповідач просить суд відмовити позивачу у стягненні вказаної суми та зменшити розмір штрафних санкцій.
Позивач надав до суду 27.08.2019 письмові пояснення, в яких зазначає, що основна сума боргу дійсно сплачена, однак позивач заперечує проти клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки воно є необгрунтованим.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
20.09.2017 між сторонами було укладено договір № 6006/1718-ТЕ-29 постачання природного газу (а.с.30-39, том 1). Крім того, до Договору були укладені додаткові угоди №№ 1-2 (а.с.40-42, том 1). Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов'язався поставити відповідачу у 2017-2018 роках природний газ, а відповідач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору.
Згідно з п. 3.7 Договору кількість спожитого відповідачем газу за місяць оформлюється актом прийому-передачі. У 2017-2018 року позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 17 284 370 грн 23 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи, підписаними сторонами без заперечень та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі природного газу (а.с.43-49, том 1).
Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Однак відповідач не повністю та з порушенням строків розрахувався за газ, що підтверджується випискою з банківських операції по Договору з відповідачем за період з 01.10.2017 по 30.04.2019 (а.с.50-54, том 1).
Тому, відповідач заборгував позивачу 290187 грн 50 коп., чим змусив позивача 25.06.2019 звернутись до суду з даною позовною заявою.
Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано доводів позивача, в тому числі факт прострочення сплати заборгованості відповідача в розмірі 290187 грн 50 коп. відповідачем визнається. Тому, вказані факти є такими, що встановлені судом.
26.07.2019 відповідачем до суду було надано платіжне доручення № 1 від 26.06.2019 про сплату основної суми боргу в розмірі 290187 грн 50 коп. (а.с. 56, том 4).
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми заборгованості.
Згідно з ст.ст. 526, 530 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений договором строк. Як вже зазначалось, 26.07.2019 відповідачем до суду було надано платіжне доручення про сплату основної суми боргу в розмірі 290187 грн 50 коп. Сплата відбулась 26.06.2019. Однак позивач звернувся до суду (направив позовну заяву до суду засобами поштового зв'язку) 25.07.2019 (а.с.46, 4 том), а тому борг відповідачем сплачено після звернення позивача із позовною заявою до суду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Враховуючи, що заборгованість в розмірі 290187 грн 50 коп. відповідачем сплачена після звернення позивача до суду, то відсутній предмет спору, стосовно стягнення суми боргу, а провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат.
Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем наданий до матеріалів справи розрахунок 3% річних та інфляційних втрат (а.с.14-29).
Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 206 074 грн 34 коп. 3% річних, 471 038 грн 02 коп. інфляційних збитків (загальний період з 01.011.2017 по 28.05.2019) є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача пені.
Згідно ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1 Договору, відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 16,4% річних (15,3% річних з 01.01.2018 р. згідно з додатковою угодою № 1), але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.
Позивачем наданий до матеріалів справи розрахунок пені (а.с.14-29).
Суд дійшов висновку, що право на стягнення пені самостійно встановлено сторонами у Договорі, відповідачем не надано контррозрахунку суми пені, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 124 603 грн 90 коп. пені (загальний період з 27.02.2018 по 30.03.2018, яка розрахована по кожному факту прострочення грошового зобов'язання) є правомірною.
Однак, відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно до ч. 2 ст. 233 ГК України у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь у правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами. Якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість. Із мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання. Тому, судом враховано факт відсутності у відповідача основного боргу за укладеним між сторонами Договором, а також те, що порушення виконання зобов'язання за Договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Також, суд враховує не тільки фінансовий стан сторін, а й ступінь виконання боржником зобов'язань за Договором (зокрема, його повне виконання), стягнення сум інфляційних втрат та відсотків річних, які мають забезпечити баланс інтересів сторін.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені та часткове задоволення вимог позивача, а саме суд зменшує розмір пені на 50% та стягує з відповідача на користь позивача 62 301 грн 95 коп. пені.
Розподіл судових витрат між сторонам.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що судом позовні вимоги позивача до відповідача задоволені, а сума основного боргу сплачена відповідачем після звернення позивачем з позовом до суду, то на відповідача покладаються витрати позивача із сплати судового збору в розмірі 16378 грн 56 коп., які були сплачені позивачем відповідно до платіжного доручення № 7005553 від 18.06.2019 (а.с.13, том 1).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Казенного підприємства «Шосткинський казенний завод «Імпульс» про стягнення 1 091 903 грн 76 коп. - задовольнити частково.
2. Стягнути з Казенного підприємства «Шосткинський казенний завод «Імпульс» (вул. Заводська, б. 41, м. Шостка, Сумська область, 41101, код 14314452) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код 20077720) 206 074 грн 34 коп. 3% річних, 471 038 грн 02 коп. інфляційних збитків, 62 301 грн 95 коп. пені, 16 378 грн 56 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В частині позовних вимог про стягнення з Казенного підприємства «Шосткинський казенний завод «Імпульс» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 290 187 грн 50 коп. основного боргу - провадження у справі закрити.
4. Клопотання Казенного підприємства «Шосткинський казенний завод «Імпульс» про зменшення розміру штрафних санкцій задовольнити.
5. Зменшити розмір заявленої Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» пені на 50%.
6. Видати Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» наказ після набрання рішенням законної сили.
7. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
8. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повні реквізити сторін зазначені у п. 2 резолютивної частини даного рішення.
Повне судове рішення складено 09.09.2019.
Суддя О.Ю. Резніченко