"09" вересня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2090/19
Господарський суд Одеської області у складі: судді Цісельського О.В.,
за участю секретаря судового засідання Бачур А.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу №916/2090/19
за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" /01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. №6/
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Еліткомсервіс" /68004, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Шуми (Карла Маркса) 2Б/
про стягнення 144 608,65грн.,
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Еліткомсервіс" 144 608,65грн., де 59 947,71 грн. - пеня, 17 843,41 грн. - 3% річних, 66 817,53 грн. - інфляційні.
Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що 26.10.2016р. між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "Компанія "Еліткомсервіс" було укладено договір №3667/1617-ТЕ-23 постачання природного газу, відповідно до умов якого позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1 363 132,10грн., та відповідач за умовами п.6.1. договору мав розрахуватись за отриманий газ до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Однак, як зазначає позивач, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 6.1. вказаного договору, що і стало підставою для позивача нарахувати на суми несвоєчасно сплаченої заборгованості пеню, три проценти річних, суму втрат від інфляції.
Згідно витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2019р., справу розприділено на суддю Цісельського О.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.07.2019р. відкрито провадження у справі №916/2090/19, ухвалено розглядати справу №916/2090/19 в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Копії ухвали про відкриття провадження по справі були направлені на юридичні адреси сторін.
Позивач повідомлений належним чином за юридичною адресою: (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. №6), про що свідчить поштове повідомлення, повернуте на адресу суду із відміткою про вручення.
Відповідач повідомлений належним чином за юридичною адресою: ( 68004, Одеська обл . , м. Чорноморськ, вул. Шуми (Карла Маркса) 2Б), про що свідчить поштове повідомлення, повернуте на адресу суду з відміткою про вручення.
Відповідач відзив на позовну заяву суду не надав, своїм правом на захист не скористався.
Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.
В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст.248 ГПК України.
09.09.2019р. судом було постановлено вступну та резолютивну частини рішення в нарадчій кімнаті.
Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:
26.10.2016р. між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ТОВ "Компанія "Еліткомсервіс" було (споживач) було укладено договір №3667/1617-ТЕ-23, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Постачальник передає споживачу з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. (включно) природний газ, обсягом до 430 тис. куб.м. (п.п.1.1., 1.2., 2.1 договору).
Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п.3.4. договору №3667/16-ТЕ-23 від 26.10.2016р.).
Згідно п.5.2. договору №3667/16-ТЕ-23 від 26.10.2016р. ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором становить 4 942,00 гривень, крім того: податок на додану вартість за ставкою - 20%. Усього до сплати за 1000 куб.м. природного газу - 5930,40грн.
Відповідно до п.п.6.1. договору №3667/16-ТЕ-23 від 26.10.2016р. оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.п.8.1., 8.2. договору №3667/16-ТЕ-23 від 26.10.2016р.).
Відповідно до розділу 12 договору №3667/16-ТЕ-23 від 26.10.2016р. він діє в частині реалізації газу з 01.10.2016р. до 31.03.2017р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов договору №3667/16-ТЕ-23 від 26.10.2016р. позивачем відповідачу було поставлено газ за актами приймання-передачі від 30.11.2016р., від 31.12.2016р., 31.01.2017р., 28.02.2017р.
На підтвердження проведення повної, але несвоєчасної оплати відповідачем за поставлений газ позивач подав до справи виписку по особовому рахунку ТОВ "Компанія "Еліткомсервіс" за період з 01.10.2016р. по 28.02.2019р.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 р. № 226 „Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", яка набрала чинності 20.03.2019 р., було змінено тип ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд керуючись нижченаведеними нормами чинного законодавства дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Як передбачено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Таким чином, судом встановлено, що в період з листопада 2016р. по лютий 2017р. включно позивач за договором №3667/16-ТЕ-23 від 26.10.2016р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 1 363 132,10грн., за який відповідач розрахувався повністю, але несвоєчасно, що підтверджується наданим позивачем розрахунком. Так, заборгованість за листопад 2016р. - 05.01.2017р., за грудень 2016р. - 10.02.2017р., за січень 2017р. - 08.11.2017р., за лютий 2017р. - 19.11.2017р.
У зв'язку з невиконанням належним чином відповідачем грошового зобов'язання з оплати природного газу, поставленого в листопаді 2016р. - лютому 2017р.р. позивачем відповідно до п.8.2 договору було нараховано пеню в загальному розмірі 59 947,71грн., а також відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних від простроченої суми в загальному розмірі 17 843,41грн. та інфляційні втрати в розмірі 66 817,53грн., які заявлені до стягнення.
Щодо вимог позивача про стягнення пені за прострочення оплати за поставлений природний газ в розмірі 59 947,71грн. суд зазначає наступне.
У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до п.п.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З огляду на те, що відповідач свої зобов'язання в частині оплати поставленого природного газу не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.
При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості природного газу) згідно ст.610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
Згідно п.8.1., 8.2 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Так, з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором щодо здійснення оплати за поставлений природний газ позивачем нараховано відповідачу пеню за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу у листопаді 2016р. у розмірі 413,39грн. за період з 27.12.2016р. по 04.01.2017р., у грудні 2016р. у розмірі 1 214,78грн. за період з 26.01.2017р. по 09.02.2019р., у січні 2017р. у розмірі 19 579,90грн. за період з 28.02.2017р. по 27.08.2017р., у лютому 2017р. у розмірі 38 739,64грн. за період 28.03.2017р. по 27.09.2017р., розрахунки яких додано до позову.
Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу у листопаді 2016р. - лютому 2017р.., судом встановлено, що розрахунок пені було здійснено позивачем вірно, також вказані розрахунки відповідачем не оспорювались.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого природного газу за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних.
Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу у листопаді 2016 року у розмірі 59.05грн. за період з 27.12.2016р. по 04.01.2017р., у грудні 2016р. у розмірі 173,55грн. за період з 26.01.2017р. по 09.02.2019р., у січні 2017р. у розмірі 3 584,23грн. за період з 28.02.2017р. по 07.11.2017р., у лютому 2017р. у розмірі 14 026,58грн. за період 28.03.2017р. по 18.11.2017р., розрахунки яких додано до позову.
Так, судом встановлено, що вказані розрахунки 3% річних були здійснені позивачем вірно, також вказані розрахунки відповідачем не оспорювались.
Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу в сумі 17 843,41грн.
Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Згідно роз'яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.
Враховуючи викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу в розмірі 66 817,53грн.
Наразі судом встановлено, що позивачем за зобов'язаннями січня 2017 року за період з 01.05.2017р. по 30.09.2017р. нараховано 9241,52грн. на суму боргу 191 018,55грн. (з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів), за період з 01.10.2017р. по 31.10.2017р. нараховано 612,22грн. на суму боргу 51 630,77грн. (з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів);
-за зобов'язаннями лютого 2017 року за період з 01.11.2017р. по 30.11.2017р. нараховано 3 037,98грн. на суму 340 591,47грн. (з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів), за період з 01.12.2017р. по 31.05.2018р. нараховано 14 806,91грн. на суму 288398,38грн. (з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів), за період з 01.06.2018р. по 31.07.2018р. нараховано 7 511,32грн. на суму 265 909,70грн. (з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів).
Однак, слід зазначити, що інфляційна складова боргу може бути розрахована виключно із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а не на суму боргу з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів, у зв'язку з чим суд доходить до висновку про неправильність та необґрунтованість вказаного розрахунку інфляційних втрат.
За таких обставин, судом здійснено самостійний перерахунок інфляційних втрат із врахуванням вказаних періодів прострочення та суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а саме:
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі
28.02.2017 - 30.04.2017179890.841.0274 886.19184777.03
01.05.2017 - 30.09.2017176 890.841.0518 993.10185883.94
01.10.2017 - 31.10.201736890.841.012442.6937333.53
28.03.2017 - 31.10.2017365941.261.07326 721.39392662.65
01.11.2017 - 30.11.2017310832.101.0092 797.49313629.59
01.12.2017 - 31.05.2018243832.101.05413 196.32257028.42
01.06.2018 - 31.07.2018213832.100.993-1496.82212335.28
Тому, за розрахунком суду загальний розмір інфляційних збитків у зв'язку з простроченням відповідачем оплати за договором №3667/1617-ТЕ-23 за зобов'язаннями січня - лютого 2017р. становить 55 540,36грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, оцінюючи наявні в справі докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, проте підлягають частковому задоволенню з огляду на допущені позивачем помилки при розрахунку інфляційних втрат.
У попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, позивач відзначив судовий збір у розмірі 1921грн.
Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 1921грн., які підлягають відшкодуванню платнику внаслідок часткового задоволення його вимог за рахунок відповідача в сумі 1 771,19грн.
Керуючись ст.ст.13, 76, 86, 129, 202, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позов задовольнити - частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Еліткомсервіс" /68004, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Шуми (Карла Маркса) 2Б, код ЄДРПОУ 33647853/ на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" /вул. Богдана Хмельницького, буд. №6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720/ 59 947 /п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сорок сім/ грн. 71 коп. пені, 17 843 /сімнадцять тисяч вісімсот сорок три/грн. 41 коп. 3% річних, 55 540 /п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот сорок/грн. 36коп. інфляційних втрат, 1771 /одну тисячу сімсот сімдесят одну/грн. 19 коп. судового збору.
3. В решті частини позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.
Повний текст рішення складено 09 вересня 2019р.
Суддя О.В. Цісельський