03 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 920/960/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
та представників
позивача: не з'явились,
відповідача: не з'явились,
третьої особи: Кравець А.О. (довіреність № 9/1-9-118 від 03.09.2018),
розглянувши у відритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Радькова Станіслава Євгеновича
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2019
у справі № 920/960/18
за позовом Фізичної особи-підприємця Радькова Станіслава Євгеновича
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерства освіти та науки України,
про зобов'язання укласти додаткову угоду,
У грудні 2018 року Фізична особа-підприємець Радьков Станіслав Євгенович (далі - ФОП Радьков С.Є. ) звернулась до Господарського суду Сумської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області (далі - РГ ФДМ України) (за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерства освіти та науки України (далі - МОН України)) про зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду № 1 до договору оренди державного майна № 2074 від 26.05.2014, предметом якого є об'єкти, загальною площею 8,0 м2, а саме: 1) частина нежитлового приміщення площею 2,0 м2 на першому поверсі будівлі головного корпусу; 2) частина нежитлового приміщення площею 2,0 м2 на другому поверсі будівлі центрального корпусу; 3) частина нежитлового приміщення площею 2,0 м2 на першому поверсі будівлі електротехнічного корпусу; 4) частина замощення площею 2,0 м2 біля будівлі головного корпусу, розташовані за адресою: м. Суми, вул. Римського -Корсакова, 2 , у редакції, що викладена у прохальній частині позовної заяви.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив передбачене ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" право позивача на продовження дії договору оренди на той самий термін, оскільки заяви про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору позивачу не надходило. Посилання відповідача у листі № 18-07-02576 від 21.06.2018 на лист МОН України від 05.06.2018 № 1/11-6024 про намір використовувати майно для власних потреб є порушенням права позивача на володіння майном з огляду на положення ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Натомість, в порушення вказаної норми, письмове попередження надійшло 21.06.2018, а тому не може бути підставою для припинення договору оренди.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 05.02.2019 (суддя Резніченко О.Ю.) позов задоволено частково. Зобов'язано РГ ФДМ України укласти з ФОП Радьковим С.Є. додаткову угоду № 1 до договору оренди державного майна № 2074 від 26.05.2014, предметом якого є об'єкти загальною площею 8,0 м2, а саме: 1) частина нежитлового приміщення площею 2,0 м2 на першому поверсі будівлі головного корпусу; 2) частина нежитлового приміщення площею 2,0 м2 на другому поверсі будівлі центрального корпусу; 3) частина нежитлового приміщення площею 2,0 м2 на першому поверсі будівлі електротехнічного корпусу; 4) частина замощення площею 2,0 м2 біля будівлі головного корпусу, розташовані за адресою: м. Суми, вул. Римського - Корсакова, 2 , у редакції, що викладена у прохальній частині позовної заяви, за виключенням реквізитів балансоутримувача, який не є стороною договору оренди державного майна № 2074 від 26.05.2014.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2019 (колегія суддів у складі: Коротун О.М. - головуючий, Пономаренко Є.Ю., Смірнова Л.Г.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове - про відмову у задоволенні позову повністю.
Судами обох інстанцій встановлено, що між ФОП Радьковим С.Є. (орендарем) та РГ ФДМ України (орендодавцем) 26.05.2014 укладено договір оренди державного майна № 2074, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - групу інвентарних об'єктів загальною площею 8,0 м2, а саме: 1) частину нежитлового приміщення площею 2,0 м2 на першому поверсі будівлі головного корпусу (реєстровий номер 05408289.94 . ЮУЧПКХ6); 2) частину нежитлового приміщенню площею 2,0 м2 на другому поверсі будівлі центрального корпусу (реєстровий номер 05408289.94 . ЮУЧПКХ13); 3) частину нежитлового приміщення площею 2,0 м2 на першому поверсі будівлі електро-технічного корпусу (реєстровий номер 05408289.94 .ЮУЧПКХ12): 4) частину замощення площею 2,0 м2 біля будівлі головного корпусу, розташовану за адресою: м. Суми, вул. Римського - Корсакова, 2, що перебуває на балансі Сумського державного університету, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31.03.2014 і становить за незалежною оцінкою 18 600 грн.
Згідно з п. 1.2. договору майно передається в оренду з метою розміщення торговельних автоматів, що відпускають продовольчі товари.
Відповідно до п. 10.1. договору, він укладений строком на 1 рік - з 26.05.2014 до 25.05.2015 включно.
В подальшому, 14.08.2015 між сторонами укладено договір про внесення змін до договору оренди, згідно з яким п. 10.1. викладено в новій редакції, а саме: "10.1. Цей договір діє до 24.05.2018 включно".
Пунктом 10.4. договору визначено, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього договору або зміни його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору, при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди.
Майно, яке є об'єктом оренди, належить до сфери управління МОН України.
Листом від 03.03.2018 за № 18-07-01026 відповідач повідомив позивача, що для розгляду питання щодо продовження терміну дії договору оренди позивачу необхідно надати заяву на продовження договору оренди, згоду балансоутримувача, оцінку об'єкта оренди відповідно до Методики КМУ № 629 від 10.08.1995.
Позивач звернувся до РГ ФДМ України із заявою від 14.03.2018 про продовження дії договору оренди від 26.05.2014 № 2074, у зв'язку з чим РГ ФДМ України звернулося до МОН України листом від 23.03.2018 № 07-07-01257 щодо продовження дії договору оренди від 26.05.2014 № 2074 терміном на 2 роки 364 дні.
Листом від 05.06.2018 № 1/11-6024 МОН України не надало дозвіл на продовження терміну дії договору оренди від 26.05.2014 № 2074 та повідомило, що в подальшому має намір використовувати майно для власних потреб.
Відповідач листом від 21.06.2018 № 18-07-02576 повідомив позивача, що МОН України не надало дозвіл на продовження дії договору оренди, а договір оренди вважається припиненим з моменту повернення орендованого майна.
У серпні 2018 року супровідним листом № 12 від 10.08.2018 позивач звернувся до відповідача з проханням підписати додаткову угоду № 1 до договору оренди державного майна № 2074 від 26.05.2014 щодо подовження терміну дії договору оренди, з доданою угодою в 3-х екземплярах.
Листом від 20.08.2018 № 18-07-03917 відповідач повідомив позивача про те МОН України не надало дозвіл на продовження терміну дії договору оренди та повернув три примірники додаткової угоди № 1 про продовження дії договору оренди, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Частково задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач не заперечує проти продовження дії договору оренди, а МОН України, посилаючись як на підставу для заперечень проти продовження дії договору оренди на використання майна для власних потреб, не повідомило про це позивача в порядку та в строки, визначені ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", не подало доказів на підтвердження використання майна для власних потреб.
Скасовуючи рішення суду першої інстанцій та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів згоди власника майна на продовження дії договору оренди, доказів наявності необхідного обсягу дієздатності у орендодавця на вчинення таких дій до матеріалів справи теж не додано. Враховуючи заперечення власника проти продовження договору оренди, повідомлення про це орендодавця та обізнаність орендаря, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судоми апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Так скаржник зазначає, що:
- посилання суду не необхідність отримання дозволу на продовження договору оренди від органу, уповноваженого управляти майном, є безпідставними;
- суд апеляційної інстанції проігнорував положення ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.08.2019 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 03.09.2019 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 26.08.2019.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач просить її задовольнити, посилаючись на його зацікавленість, як орендодавця, у продовженні дії договору оренди.
Також до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому МОН України просить касаційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на правильність висновків суду апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представника третьої особи, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Частиною 1 ст. 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Стаття 764 ЦК України, по суті, передбачає поновлення договору найму на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.
Крім цього, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Таким чином, для продовження дії договору оренди на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування орендованим майном; відсутнє письмове повідомлення однієї зі сторін договору, у встановлений строк, про припинення або зміну умов договору.
Отже, Закон визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах без проведення конкурсу. При цьому, для такого автоматичного продовження договору оренди державного та комунального майна передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.
Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що істотне значення у даному випадку має факт направлення такого повідомлення в межах місячного строку після закінчення терміну дії договору, а також зміст самого повідомлення, оскільки воно обов'язково повинно бути спрямоване на припинення або зміну умов договору оренди, як відповідно форма вираження волевиявлення орендодавця.
Як встановлено судами обох інстанцій, у п. 10.4. договору сторони визначили дві умови, за яких договір оренди може бути продовженим: відсутність заяви однієї зі сторін про припинення цього договору або зміни його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та наявність дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди.
В даному випадку органом, уповноваженим управляти майном, переданим за договором оренди, є МОН України, в той час як РГ ФДМ України виступає орендодавцем майна.
Враховуючи викладене вище, для автоматичної пролонгації укладеного між сторонами у справі договору оренди на той самий строк та на тих самих умовах необхідна була наявність погодження МОН України на продовження дії договору та відсутність заяви відповідача, як сторони договору, про відмову у такому продовженні.
Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, власник майна (05.06.2018) висловив заперечення стосовно продовження дії договору, про що був повідомлений орендодавець, який в свою чергу (21.06.2018) повідомив орендарю про відсутність наміру продовжувати дію договору оренди. З огляду на встановлені судами обох інстанцій обставини, зазначені дії були вчинені в межах одного місяця з дня закінчення дії договору (діяв до 24.05.2018 включно).
Враховуючи заперечення власника проти продовження дії договору оренди, повідомлення про це орендодавця та обізнаність орендаря, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту" (у редакції, чинній на час відмови МОН України на надання дозволу на продовження терміну дії договору оренди) об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням.
Доводи скаржника про те, що МОН України повинно було повідомити його за три місяці до закінчення договору, відхиляються Верховним Судом, оскільки МОН України не є стороною договору, а відповідне повідомлення про припинення дії договору було надіслано відповідачем позивачу з дотриманням п. 10.4 договору.
Крім цього, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що не зазначення МОН України обґрунтованих підстав для висловлених заперечень щодо продовження строку дії договору оренди та не зазначення, для яких цілей буде використано майно, не суперечить законодавству, оскільки норма ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" такого обов'язку не передбачає.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що орендар має переважне право перед іншими особами на продовження строку дії договору оренди на новий термін, якщо належним чином виконував зобов'язання за договором оренди тільки в тому разі, коли після його закінчення орендодавець має намір передати об'єкт оренди іншій особі. Проте доказів передачі такого майна іншій особі судом апеляційної інстанції не встановлено.
З огляду на імперативні приписи ст. 300 ГПК України Верховний Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що власник майна висловив заперечення стосовно продовження дії договору, про що був повідомлений орендодавець, який в свою чергу повідомив орендарю про відсутність наміру продовжувати дію договору оренди, що свідчить про обізнаність орендаря про викладені обставини, та як результат - про відмову у задоволенні позову, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного господарського суду - без змін.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Радькова Станіслава Євгеновича залишити без задоволення.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2019 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Волковицька Н.О.
Случ О.В.