вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"28" серпня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1035/19
Суддя: Грабець С.Ю.
Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.
Суддя Грабець С.Ю., розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "КАМПУС КОТТОН КЛАБ"
до товариства з обмеженою відповідальністю "АСОРТИМЕНТ ЛИКІВ"
про стягнення заборгованості у сумі 100 930,25 грн.,
за участю представника:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився,
18 квітня 2019 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "КАМПУС КОТТОН КЛАБ" до товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "ФАРМПЛАНЕТА" про стягнення заборгованості у сумі 100 930,25 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки №140/17-КП/Кв2 від 16.11.2017 року, згідно з якими позивач зобов'язувався передати відповідачу товар, а відповідач зобов'язувався його прийняти і оплатити.
Відповідач товар, переданий позивачем, оплатив частково.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 90 769,33 грн. основного боргу, 9 076,94 грн. пені, 1 083,98 грн. трьох процентів річних.
Ухвалою суду від 18.04.2019 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "КАМПУС КОТТОН КЛАБ" залишено без руху, на підставі п. 10 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України.
02 травня 2019 року на адресу Господарського суду Київської області позивач направив заяву про усунення недоліків позовної заяви та долучення витребуваних ухвалою суду документів.
Ухвалою суду від 02.05.2019 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 29 травня 2019 року.
29 травня 2019 року в засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача у засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Ухвалою суду від 29.05.2019 року підготовче засідання відкладено на 03 липня 2019 року.
27 червня 2019 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли пояснення щодо обставин справи.
03 липня 2019 року в засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача у засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Ухвалою суду від 03.07.2019 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 10 липня 2019 року.
08 липня 2019 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав заяву про продовження строку підготовчого засідання №5/065-юр від 05.07.2019 року.
До заяви представником позивача було додано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРМПЛАНЕТА" змінило найменування на товариство з обмеженою відповідальністю "АСОРТИМЕНТ ЛИКІВ", а також місцезнаходження, про що 25 квітня 2019 року внесено зміни до відомостей про юридичну особу.
10 липня 2019 року представники позивача та відповідача у засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Ухвалою суду від 10.07.2019 року підготовче засідання відкладено на 31 липня 2019 року.
25 липня 2019 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника, яка підлягала задоволенню судом.
31 липня 2019 року представники позивача та відповідача у засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.07.2019 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 28 серпня 2019 року.
21 серпня 2019 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі та заява про розгляд справи без участі його представника, яка підлягала задоволенню судом.
28 серпня 2019 року представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою Господарського суду Київської області суду від 10.07.2019 року відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, та попереджено про те, що суд може вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву.
Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи по суті, відзиву на позовну заяву не подано, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:
16 листопада 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю торговий дім "КАМПУС КОТТОН КЛАБ" (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ФАРМПЛАНЕТА" був укладений договір поставки №140/17-КП/Кв2, згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати товариству з обмеженою відповідальністю "ФАРМПЛАНЕТА" товар, а товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРМПЛАНЕТА" зобов'язувалось товар прийняти і оплатити.
Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАРМПЛАНЕТА" було змінено назву на товариство з обмеженою відповідальністю "АСОРТИМЕНТ ЛИКІВ" (далі - відповідач), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч. 1 ст. 264 Господарського кодексу України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Частиною 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно з ч. 1 ст. 266 Господарського кодексу України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 Господарського кодексу України, загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 2 ст. 267 Господарського кодексу України встановлено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.
Згідно з п. 4.1 договору, розрахунок за поставлений товар здійснюється відповідачем шляхом безготівкового банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок позивача, зазначений в Розділі 11 даного договору, з відтермінуванням платежу 70 (сімдесят) календарних днів з моменту поставки товару. Якщо останній день оплати випадає на вихідний чи святковий день, останнім днем такого строку вважається наступний за вихідним чи святковим робочий операційний (банківський) день.
Відповідно до п. 4.2 договору, валютою договору є національна валюта України - гривня.
Пунктом 5.7 договору встановлено, що датою поставки вважається дата передачі товару позивачем відповідачу, про що свідчить відповідна відмітка відповідача на супровідній документації.
Згідно з п. 5.8 договору, зобов'язання позивача щодо поставки товару вважаються виконаними в момент передачі відповідачу товару на підставі видаткової накладної, яким вважається момент підписання видаткової накладної повноважним представником відповідача, за умови надання позивачем всіх необхідних, належним чином підготовлених документів відносно такого товару. Часткова поставка або поставка в іншому асортименті чи без належних супровідних документів не вважається належним виконанням позивачем своїх зобов'язань і тягне за собою відповідальність позивача згідно умов договору та чинного законодавства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 189 Господарського кодексу України, ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.
Згідно з ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України, ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.
Пунктом 2.1 договору встановлено, що ціна на товар, зазначена у видатковій накладній, вказується в національній валюті України.
Згідно з п. 2.4 договору, загальна вартість товару, що передається вказується у видатковій накладній.
Відповідно до п. 2.5 договору, ціни, що зазначені у видатковій накладній є узгодженими та остаточними і не можуть бути змінені в односторонньому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар за період з 14 червня 2018 року до 22 січня 2019 року, на загальну суму 92 409,19 грн., про що сторонами підписані видаткові накладні №РКв2 - 1426 від 14.06.2018 року на суму 10 713,70 грн., №РКв2 - 1427 від 14.06.2018 року на суму 2 262,71 грн., №РКв2 - 1590 від 27.06.2018 року на суму 10 501,41 грн., №РКв2 - 1591 від 27.06.2018 року на суму 3 769,42 грн., №РКв2 - 1843 від 27.07.2018 року на суму 10 945,46 грн., №РКв2 - 2691 від 29.10.2018 року на суму 8 123,55 грн., №РКв2 - 2988 від 29.11.2018 року на суму 8 337,33 грн., №РКв2 - 3115 від 13.12.2018 року на суму 7 876,51 грн., №РКв2 - 3116 від 13.12.2018 року на суму 2 302,56 грн., №РКв2 - 3149 від 17.12.2018 року на суму 10 504,19 грн., №РКв2 - 137 від 22.01.2019 року на суму 12 467,23 грн., №РКв2 - 138 від 22.01.2019 року на суму 4 605,12 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач товар, поставлений позивачем у період з 14 червня 2018 року до 22 січня 2019 року, оплатив частково.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача досудове попередження №1/012-юр від 29.03.2019 року з вимогою оплатити заборгованість.
Відповідач відповіді на досудове попередження №1/012-юр від 29.03.2019 року не надав, заборгованість не оплатив.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 90 769,33 грн. основного боргу.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Документів, що підтверджували б наявність у відповідача претензій до позивача щодо предмету, якості або кількості переданого позивачем товару, а також документів, що підтверджували б оплату боргу перед позивачем, представник відповідача суду не надав.
Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 90 769,33 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 9 076,94 грн.
Пунктом 6.1 договору встановлено, що за порушення умов даного договору, винна сторона несе відповідальність згідно чинного в Україні законодавства та даного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання у відсотках від суми визначеною обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 6.5 договору, в разі прострочення відповідачем оплати товару позивач має право вимагати, а відповідач на письмову вимогу позивача зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше 10% від загальної суми неоплаченого товару.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, розмір пені за видатковою накладною №РКв2 - 1426 від 14.06.2018 року, враховуючи період заборгованості з:
24.08.2018 року до 06.09.2018 року, суму боргу в розмірі 10 713,70 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,5%, складає 143,83 грн.;
07.09.2018 року до 17.01.2019 року, суму боргу в розмірі 10 713,70 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 18,0%, складає 1 405,40 грн.;
18.01.2019 року до 22.02.2019 року, суму боргу в розмірі 9 313,43 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 18,0%, складає 330,69 грн.;
за видатковою накладною №РКв2 - 1427 від 14.06.2018 року, враховуючи період заборгованості з:
24.08.2018 року до 06.09.2018 року, суму боргу в розмірі 2 262,71 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,5%, складає 30,38 грн.;
07.09.2018 року до 17.01.2019 року, суму боргу в розмірі 2 262,71 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 18,0%, складає 377,15 грн.;
за видатковою накладною №РКв2 - 1590 від 27.06.2018 року, враховуючи період заборгованості з:
06.09.2018 року до 06.09.2018 року, суму боргу в розмірі 10 501,41 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,5%, складає 10,07 грн.;
07.09.2018 року до 07.03.2019 року, суму боргу в розмірі 10 501,41 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 18,0%, складає 1 885,07 грн.;
за видатковою накладною №РКв2 - 1591 від 27.06.2018 року, враховуючи період заборгованості з:
06.09.2018 року до 06.09.2018 року, суму боргу в розмірі 3 769,42 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,5%, складає 3,61 грн.;
07.09.2018 року до 07.03.2019 року, суму боргу в розмірі 3 769,42 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 18,0%, складає 676,63 грн.;
за видатковою накладною №РКв2 - 1843 від 27.07.2018 року, враховуючи період заборгованості з 06.10.2018 року до 06.04.2019 року, суму боргу в розмірі 10 945,46 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 18,0%, складає 1 975,58 грн.;
за видатковою накладною №РКв2 - 2691 від 29.10.2018 року, враховуючи період заборгованості з 09.01.2019 року до 12.04.2019 року, суму боргу в розмірі 8 123,55 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 18,0%, складає 753,16 грн.;
за видатковою накладною №РКв2 - 2988 від 29.11.2018 року, враховуючи період заборгованості з 08.02.2019 року до 12.04.2019 року, суму боргу в розмірі 8 337,33 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 18,0%, складає 526,28 грн.;
за видатковою накладною №РКв2 - 3115 від 13.12.2018 року, враховуючи період заборгованості з 22.02.2019 року до 12.04.2019 року, суму боргу в розмірі 7 876,51 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 18,0%, складає 388,43 грн.;
за видатковою накладною №РКв2 - 3116 від 13.12.2018 року, враховуючи період заборгованості з 22.02.2019 року до 12.04.2019 року, суму боргу в розмірі 2 302,56 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 18,0%, складає 113,55 грн.;
за видатковою накладною №РКв2 - 3149 від 17.12.2018 року, враховуючи період заборгованості з 26.02.2019 року до 12.04.2019 року, суму боргу в розмірі 10 504,19 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 18,0%, складає 476,58 грн.;
за видатковою накладною №РКв2 - 137 від 22.01.2019 року, враховуючи період заборгованості з 03.04.2019 року до 12.04.2019 року, суму боргу в розмірі 12 467,23 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 18,0%, складає 122,96 грн.;
за видатковою накладною №РКв2 - 138 від 22.01.2019 року, враховуючи період заборгованості з 03.04.2019 року до 12.04.2019 року, суму боргу в розмірі 4 605,12 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 18,0%, складає 45,42 грн.,
а разом 9 264,79 грн. (за розрахунком суду).
Оскільки позивачем пеня визначена в розмірі 9 076,93 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.
Крім стягнення пені, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 865,76 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Три проценти річних за видатковою накладною №РКв2 - 1426 від 14.06.2018 року, враховуючи період заборгованості з:
24.08.2018 року до 17.01.2019 року, складає 147 днів, тому три проценти річних від суми 10 713,70 грн. становлять 129,44 грн.;
18.01.2019 року до 12.04.2019 року, складає 85 днів, тому три проценти річних від суми 9 313,43 грн. становлять 65,07 грн.;
за видатковою накладною №РКв2 - 1427 від 14.06.2018 року, враховуючи період заборгованості з 24.08.2018 року до 12.04.2019 року, складає 232 дні, тому три проценти річних від суми 2 262,71 грн. становлять 43,15 грн.;
за видатковою накладною №РКв2 - 1590 від 27.06.2018 року, враховуючи період заборгованості з 06.09.2018 року до 12.04.2019 року, складає 219 днів, тому три проценти річних від суми 10 501,41 грн. становлять 189,03 грн.;
за видатковою накладною №РКв2 - 1591 від 27.06.2018 року, враховуючи період заборгованості з 06.09.2018 року до 12.04.2019 року, складає 219 днів, тому три проценти річних від суми 3 769,42 грн. становлять 67,85 грн.;
за видатковою накладною №РКв2 - 1843 від 27.07.2018 року, враховуючи період заборгованості з 06.10.2018 року до 12.04.2019 року, складає 189 днів, тому три проценти річних від суми 10 945,46 грн. становлять 170,03 грн.;
за видатковою накладною №РКв2 - 2691 від 29.10.2018 року, враховуючи період заборгованості з 09.01.2019 року до 12.04.2019 року, складає 95 днів, тому три проценти річних від суми 8 123,55 грн. становлять 63,43 грн.;
за видатковою накладною №РКв2 - 2988 від 29.11.2018 року, враховуючи період заборгованості з 08.02.2019 року до 12.04.2019 року, складає 64 дні, тому три проценти річних від суми 8 337,33 грн. становлять 43,86 грн.;
за видатковою накладною №РКв2 - 3115 від 13.12.2018 року, враховуючи період заборгованості з 22.02.2019 року до 12.04.2019 року, складає 50 днів, тому три проценти річних від суми 7 876,51 грн. становлять 32,37 грн.;
за видатковою накладною №РКв2 - 3116 від 13.12.2018 року, враховуючи період заборгованості з 22.02.2019 року до 12.04.2019 року, складає 50 днів, тому три проценти річних від суми 2 302,56 грн. становлять 9,46 грн.;
за видатковою накладною №РКв2 - 3149 від 17.12.2018 року, враховуючи період заборгованості з 26.02.2019 року до 12.04.2019 року, складає 46 днів, тому три проценти річних від суми 10 504,19 грн. становлять 39,71 грн.;
за видатковою накладною №РКв2 - 137 від 22.01.2019 року, враховуючи період заборгованості з 03.04.2019 року до 12.04.2019 року, складає 10 днів, тому три проценти річних від суми 12 467,23 грн. становлять 10,25 грн.;
за видатковою накладною №РКв2 - 138 від 22.01.2019 року, враховуючи період заборгованості з 03.04.2019 року до 12.04.2019 року, складає 10 днів, тому три проценти річних від суми 4 605,12 грн. становлять 3,79 грн.,
а разом 867,44 грн. (за розрахунком суду).
Оскільки позивачем три проценти річних визначені в розмірі 865,76 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.
Крім цього, позивач просив стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 218,22 грн. за період з 16.08.2018 року до 18.01.2019 року.
Вищевказану суму позивач просив стягнути з відповідача на підставі видаткових накладних №РКв2 - 1234 від 04.05.2018 року, №РКв2 - 1235 від 04.05.2018 року, №РКв2 - 1382 від 07.06.2018 року, №РКв2 - 1383 від 07.06.2018 року.
За твердженнями представника позивача, на підставі вищевказаних видаткових накладних відповідачем було частково сплачено вартість товару, переданого позивачем відповідачу. Разом з цим, документів, що підтверджували б вищевказані обставини, суду надано не було.
Так, позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 218,22 грн. за період з 16.08.2018 року до 18.01.2019 року за прострочення оплати товару, одержаного відповідачем на підставі вищевказаних видаткових накладних, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 2, 3 ст. 180, ч. ч. 1, 2 ст. 189, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 216, ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232, ч. 1 ст. 264, ч. 1 ст. 265, ч. ч. 1, 2 ст. 266, ч. 2 ст. 267 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ч. ч. 1, 3 ст. 549, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2 ст. 11, ст. ст. 12 - 15, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ч. 1 ст. 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ч. 2 ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовільнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "КАМПУС КОТТОН КЛАБ" до товариства з обмеженою відповідальністю "АСОРТИМЕНТ ЛИКІВ" про стягнення заборгованості у сумі 100 930,25 грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АСОРТИМЕНТ ЛИКІВ" (87515, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Італійська, будинок 116 А, ідентифікаційний код 36852896) на користь товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "КАМПУС КОТТОН КЛАБ" (03150, місто Київ, вулиця Ділова, будинок 6, ідентифікаційний код 23721570) 90 769,33 грн. (дев'яносто тисяч сімсот шістдесят дев'ять грн. 33 коп.) основного боргу; 9 076,93 грн. (дев'ять тисяч сімдесят шість грн. 93 коп.) пені; 865,76 грн. (вісімсот шістдесят п'ять грн. 76 коп.) трьох процентів річних; 1 916,85 грн. (одну тисячу дев'ятсот шістнадцять грн. 85 коп.) витрат на сплату судового збору.
Відмовити в іншій частині позову.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 09.09.2019 року.
Суддя С. Грабець