ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.09.2019Справа № 910/9908/19
За заявою ОСОБА_1
про забезпечення доказів
у справі № 910/9908/19
за позовом акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"
до ОСОБА_1
про стягнення 100 000,00 грн.
Суддя Удалова О.Г.
Без виклику представників сторін
Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 100 000,00 грн. на підставі кредитного договору від 16.05.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2019 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у п'ять днів з дня вручення цієї ухвали.
Через відділ автоматизованого діловодства суду позивач подав заяву про усунення недоліків позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 прийнято до розгляду позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" та відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 19.09.2019 о 10:45.
05.09.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли відзив на позовну заяву та зустрічна позовна заява.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання недійсним договору залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення ухвали.
05.09.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про забезпечення доказів шляхом витребування в Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» наступних документів (з зобов'язанням пред'явити їх оригінали для огляду):
- підписного листа фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Регламенту акредитованого центру сертифікатів ключів;
- заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про реєстрацію для отримання посиленого сертифіката відкритого ключа;
- угоди з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 про використання електронного цифрового підпису;
- документу, який підтверджує ознайомлення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з Умовами та правилами надання послуги «КУБ».
Крім того, у заяві відповідач просить звільнити його від сплати судового збору.
Заява про забезпечення доказів обґрунтована тим, що єдиним засобом доказування для громадянина ОСОБА_1 є встановлення фактичної відсутності кредитної угоди, яка, очевидно, знаходиться у володінні Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», оскільки банк посилається на неї як на підставу грошового стягнення за первісним позовом до громадянина ОСОБА_1 .. При цьому, єдиним можливим та процесуально встановленим способом подання ОСОБА_1 доказу відсутності існування спірного кредитного договору є витребування у акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» відповідних оригіналів первинних документів.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 110 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України у заяві про забезпечення доказів зазначаються:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) іншої сторони (сторін), якщо вона відома заявнику, а також якщо відомо відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти;
4) докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні;
5) обґрунтування необхідності забезпечення доказів;
6) спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази;
7) перелік документів, що додаються до заяви.
Згідно з ч. 3 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України за подання заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду заяви про забезпечення доказів або позову юридичною особою або фізичною особою - підприємцем судовий збір становить 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць становить 1921 грн.
Отже, за заяву про забезпечення доказів відповідач мав сплатити судовий збір у розмірі 960,50 грн.
Водночас, суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір»).
Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Таким чином, обов'язковою умовою для звільнення від сплати судового збору є наявність обґрунтованих обставин, що свідчать про неможливість сплати судового збору. При цьому, обов'язок по доведенню наявності таких обставин покладається на заявника.
Зокрема, таким доказом, на переконання суду, серед інших, може бути довідка про доходи органів Державної фіскальної служби України, отримана через особистий електронний кабінет за допомогою електронного цифрового підпису або безпосередньо у підрозділі ДФС України за місцем реєстрації заявника).
Статтею 129 Конституції України передбачено, що здійснюючи свої конституційні обов'язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Враховуючи даний принцип, а також положення ст.ст. 5, 8 Закону України "Про судовий збір", господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі й у питанні звільнення, відстрочення від сплати судового збору.
Вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених ст. 8 Закону України "Про судовий збір", призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
Пунктом 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015 року № 01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" роз'яснено, що за змістом положень статті 8 Закону питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади).
Відтак, відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судового збору є правом суду, а не його обов'язком. При цьому, це право суду закон пов'язує із встановленням обставин, які свідчать про дійсну складність фінансового становища сторони, яка звертається з відповідним клопотанням.
Водночас, законом не визначено обставин, які беззаперечно свідчать про наявність у суду обов'язку вчинення відповідних дій, а обґрунтування відповідних обставин покладається на заінтересовану сторону.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про недоведеність ОСОБА_1 існування передбачених ст. 8 Закону України «Про судовий збір» підстав для звільнення від сплати судового збору, відтак клопотання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Таким чином, заява ОСОБА_1 про забезпечення доказів підлягає поверненню заявнику відповідно до ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, суд звертає особливу увагу заявника, що згідно з приписами ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. Отже, ОСОБА_1 не позбавлений права на подання відповідного клопотання про витребування доказів з дотриманням вимог ст. 81 ГПК України в межах справи № 910/9908/19 з метою доведення обставин, викладених ним у відзиві на первісний позов.
Керуючись ст.ст. 110, 111, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів повернути заявнику.
2. Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 09.09.2019 року.
Суддя О.Г. Удалова