ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.09.2019Справа № 910/8653/19
За позовом Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ»
до Приватного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОМЕГА»
про стягнення 9 494,68 грн.
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Мухіна Я.І.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Приватне акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОМЕГА» (відповідач) про стягнення 9 494,68 грн. виплаченого страхового відшкодування за договором добровільного майнового страхування наземних транспортних засобів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі Договору страхування наземних транспортних засобів (автокаско) № АЗ-047/000/18 0000342 від 12.12.2018 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування в розмірі 9494,68 грн. на ремонт автомобіля «Renault Duster», державний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги (регресу) до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «BMW 528», державний номер НОМЕР_2 , водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОМЕГА», позивач просить суд стягнути з останнього 9 464,68 грн. виплаченого страхового відшкодування за договором добровільного майнового страхування наземних транспортних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2019 позовну заяву Приватного акціонерного товариста «УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/8653/19 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
17.07.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд зменшити розмір витрат на правову допомогу відповідно до складності справи та розміру позовних вимог. По суті заявлених позивачем позовних вимог щодо стягнення з відповідача 9 494,68 грн. виплаченого страхового відшкодування за договором добровільного майнового страхування наземних транспортних засобів останній у відзиві не заперечував.
17.07.2019 через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист № 9-09/22269 від 15.07.2019 у відповідь на запит суду з інформацією про страхове покриття за полісами № АО/0012370.
25.07.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, зі змісту якої вбачається, що позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві, щодо зменшення розміру витрат на правову допомогу відповідно до складності справи та розміру позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі.
В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 08.07.2019 у справі № 910/8653/19.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та додані до них докази, а також докази надані Моторним (транспортним) страховим бюро України на запит суду.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд
12.12.2018 між Приватним акціонерним товариством «УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ» (позивач, страховик) та юридичною особою - Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДМАКС» (страхувальник) було укладено Договір страхування № АЗ-047/000/18 0000342 наземних транспортних засобів (автокаско) (надалі - договір страхування).
Згідно з договором страхування у позивача був застрахований, зокрема, автомобіль «Renault Duster», державний номер НОМЕР_1 . Строк дії договору страхування визначений 31.12.2018 по 30.12.2019.
28.01.2019 в місті Києві на вулиці Кирилівській сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля «Renault Duster», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «BMW 528», державний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 .
Вищезазначена ДТП за взаємним погодженням водіїв, оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколом), у якому ОСОБА_2 визнав свою вину у спричиненні даної ДТП.
Внаслідок ДТП, автомобіль «Renault Duster», державний номер НОМЕР_1 , застрахований позивачем - Приватним акціонерним товариством «УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ», отримав механічні пошкодження.
Вартість запасних частин та робіт, необхідних для проведення відновлювального ремонту автомобіля «Renault Duster», державний номер НОМЕР_1 , відповідно до рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «АКТИВ МОТОРС» № 3615 від 30.01.2019, становить 9 994,68 грн. (надалі - рахунок № 3615 від 30.01.2019).
За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № 36/19 від 04.02.2019 по договору страхування було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 9 494,68 грн., виплата якого підтверджується позивачем наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 780 від 04.02.2019.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.
В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль). В п. 1.1, 1.4, 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 28.01.2019) наведені визначення наступних термінів:
- страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;
- особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;
- забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Стаття 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» надає визначення поняття «шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого». Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:
з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;
з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;
з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;
з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;
з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;
з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП, з урахуванням ліміту по майну за полісом № АО/0012370. При цьому право вимоги до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.
Відповідно до полісу № АО/0012370, судом встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Приватним акціонерним товариством «АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОМЕГА» (відповідачем), ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 100 000,00 грн., строк дії полісу встановлений з 24.12.2018 по 23.12.2019.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що ОСОБА_2 керував автомобілем «BMW 528», державний номер НОМЕР_2 , на законних підставах.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах, передбачених полісом № АО/0012370, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі 910/7449/17, у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/171/17, а також і у постанові Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 916/2517/17.
По матеріалам справи судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розмір збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений рахунком № 3615 від 30.01.2019, страховим актом № 36/19 від 04.02.2019 та платіжним дорученням № 780 від 04.02.2019.
Положеннями Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що франшиза за полісом № АО/0012370 становить 0,00 грн.
Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що була дійсною на момент виникнення спірних правовідносин) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із претензією (заявою) № 1003/17 від 18.03.2019, відповідно до якої просив відповідача здійснити страхове відшкодування в розмірі 9 494,68 грн.
Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування.
За встановлених обставин, до виплати із страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належить сума в розмірі 9 494,68 грн. (вартість відновлювального ремонту автомобіля, підтверджена рахунком № 3615 від 30.01.2019, страховим актом № 36/19 від 04.02.2019 та платіжним дорученням № 780 від 04.02.2019).
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).
Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 9 494,68 грн. страхового відшкодування підлягає повному задоволенню в сумі 9 494,68 грн.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній розрахунок суми судових витрат, зі змісту якого вбачається, що позивач поніс судові витрати в розмірі 1 921,00 грн. судового збору, а також поніс додаткові витрати в розмірі 3 000,00 грн., які пов'язані із наданням правничої допомоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України). До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК країни).
Матеріалами справи підтверджується, що 21.05.2019 між позивачем (клієнт) та Адвокатським бюро «Юхименко та Партнери» (адвокатське бюро) було укладено Договір № 1/05 про надання правової допомоги, предметом якого, відповідно до п. 1.1, є надання адвокатським бюро усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту, спрямованої на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також не сприяння їх відновлення в разі порушення або невизнання.
Зі змісту Акту про надання правової допомоги № 5 від 20.06.2019 до Договору про надання правової допомоги № 1/05 від 21.05.2019 вбачається, адвокатське бюро надало, а клієнт (позивач) прийняв правничі послуги у вигляді підготовки та складання позовної заяви до ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Омега».
Загальна вартість послуг згідно Акту про надання правової допомоги № 5 від 20.06.2019 склала 3 000,00 грн.
На підтвердження здійснення оплати за надані юридичні послуги позивачем надано копію платіжного доручення № 5186 від 21.06.2019 на суму 3 000,00 грн. Відповідно до призначення платежу згідно вказаного платіжного доручення, судом встановлено, що позивачем було здійснено оплату за надання правової допомоги згідно акту № 5 від 20.06.2019 (договір № 1/05 від 21.05.2019) без ПДВ в розмірі 3 000,00 грн.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено факт здійснення ним оплати за надання правової допомоги згідно акту № 5 від 20.06.2019 (договір № 1/05 від 21.05.2019) в розмірі 3 000,00 грн.
Суд відхиляє як необґрунтовані та безпідставні доводи відповідача, викладені у відзиві, поданому 17.07.2019 через відділ діловодства суду, стосовно того, що розмір витрат на правову допомогу в розмірі 3 000,00 грн., яку просить відшкодувати позивач, є неспіврозмірним із складністю справи та ціною позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
З огляду на повне задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 1 921,00 грн. та 3 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОМЕГА» (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, буд. 17-А; ідентифікаційний код 21626809) на користь Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 40; ідентифікаційний код 20602681) 4 494,68 грн. (чотири тисячі чотириста дев'яносто чотири гривні 68 коп.) страхового відшкодування, 1 921,00 грн. (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну гривню 00 коп.) судового збору та 3 000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 09.09.2019.
Суддя Гумега О.В.