"03" вересня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1946/19
Господарський суд Одеської області у складі: судді Цісельського О.В.,
за участю секретаря судового засідання Бачур А.В.,
за участю представників:
позивача: адвокат Фомічов І.О.,
відповідача: не з'явився,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу №916/1946/19
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРЕЛ ПОРТ СОЛЮШН" /65012, м. Одеса, пров. Мукачівський, буд.6/3/
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНИЙ ШЛЯХ" /65104, м. Одеса, пр-т Академіка Глушка, 29, каб.201/
про стягнення 84 783,27грн.,
1. Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕТРЕЛ ПОРТ СОЛЮШН" (надалі ТОВ "ПЕТРЕЛ ПОРТ СОЛЮШН", позивач) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНИЙ ШЛЯХ" (надалі ТОВ"ЗЕЛЕНИЙ ШЛЯХ", відповідач) про стягнення 84 783, 27грн. з яких 81 100,00грн. сума основного боргу, 2 542,87грн. втрати від інфляції, 1 099,85грн. три проценти річних та 40,55грн. штраф.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення укладених між сторонами договірних зобов'язань відповідно до договору №1001/2019 від 10.01.2019р., відповідач не виконав свої договірні зобов'язання в частині своєчасної поставки оплаченого позивачем товару.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, з підстав викладених у відзиві на позов (вх.№14733/19 від 24.07.2019р.).
Так, відповідач заперечення обґрунтовує тим, що дійсно ТОВ "ЗЕЛЕНИЙ ШЛЯХ" недопоставило товар за спірним договором, однак вказує, що строк дії договору не закінчився, а тому відповідач не відмовляється від обов'язку поставити недопоставлений товар позивачу в строк до 30.08.2019р.
Крім того, відповідач вважає, що позивачем не вірно застосовано положення ст.670 ЦКУ до спірних правовідносин, оскільки станом на 19.07.2019р. відповідач не отримував від позивача будь-яких листів про відмову від поставки товару чи то вимоги про повернення коштів. Також, відзначив про те, що договір не містить положень про повернення коштів у випадку затримки поставки товару, а лише передбачає відповідальність за несвоєчасну поставку.
У відповіді на відзив (вх.№15207/19 від 30.07.2019р.) посилаючись на приписи ст.525, 530, 610, 611, 612, 663 Цивільного кодексу України та положення спірного договору №1001/2019 від 10.01.2019р., а саме п.п.1.1., 3.1., 4.1. зазначає, що десять робочих днів протягом яких повинна була бути здійснена поставка товару закінчилась 25.01.2019р., більше півроку тому, між тим за твердженнями відповідача остання планується не пізніше 30.08.2019р., тобто із запізненням на сім місяців, що є порушенням договірних зобов'язань, які виникли між сторонами.
Стосовно не направлення відповідачу вимоги про повернення грошових коштів, позивач відзначив, що це є право сторони, а не обов'язок.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2019р. позовна заява вх.№1997/19 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.
Частиною 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Тобто справи, у яких ціна позову не перевищує 192 100,00 грн.
За змістом ст. 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.07.2019р. позовну заяву (вх.№1997/19 від 09.07.2019р.) прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Про відкриття провадження у справі сторони повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення ухвали суду від 19.08.2019р. позивачу вручено 19.07.2019р., відповідачу вручено 19.07.2019р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.07.2019р. вирішено розглядати справу №916/1946/19 в порядку спрощеного провадження з викликом сторін, призначено розгляд справи на 13.08.2019р. о 11год.20хв.
Ухвалою суду від 13.08.2019р. відкладено розгляд справи №916/1946/19 на "03" вересня 2019 р. о 12:40 год.
03.09.2019р. судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
10.01.2019р. між ТОВ "ПЕТРЕЛ ПОРТ СОЛЮШН" (надалі - покупець) та ТОВ "ЗЕЛЕНИЙ ШЛЯХ" (надалі - продавець) було укладено договір купівля-продажу товару №1001/2019, за умовами якого продавець зобов'язується здійснити доставку та передати у власність покупця товар в асортименті та за цінами відповідно до п.2 цього договору, а покупець - прийняти і оплатити його згідно умов даного договору (п.1.1. договору).
Відповідно до п.3.1. договору №1001/2019 від 10.01.2019р., покупець здійснює попередню оплату на поточний рахунок продавця на підставі рахунку-фактури в обсязі 100% загальної суми договору протягом 3 банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку.
Положенням п.4.1., 4.3. договору №1001/2019 від 10.01.2019р., продавець зобов'язується здійснити поставку товару та передати його уповноваженому представнику покупця протягом десяти робочих днів з моменту отримання продавцем на його банківський рахунок оплати згідно п.3.1. цього договору. Акти прийому-передачі товару повинні бути підписані покупцем в момент їх отримання.
Згідно із п.7.1., 7.2. договору №1001/2019 від 10.01.2019р., за порушення або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цим договором. За порушення терміну передачі товару, встановленого п.4.1. цього договору, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 0,05% від вартості недопоставленого товару.
Всі розбіжності, що виникли внаслідок або у зв'язку з цим договором, повинні вирішуватися шляхом переговорів між сторонами. Якщо сторони не можуть дійти згоди, всі спору передаються на розгляд у господарський суд у встановленому законом порядку (п.8.1. -8.2. договору).
Відповідно до п.10.2., 10.4. договору №1001/2019 від 10.01.2019р., договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами договору своїх зобов'язань. Невід'ємною частиною цього договору є Специфікація.
Сторонами договору №1001/2019 від 10.01.2019р. підписано та скріплено печатками сторін специфікація №1 від 10.01.2019р., де визначено назву, кількість, ціну та загальні товару, який підлягає продажу.
10.01.2019р. та ТОВ "ЗЕЛЕНИЙ ШЛЯХ" виставило ТОВ "ПЕТРЕЛ ПОРТ СОЛЮШН" рахунок на оплату №4 на суму 405 500,00грн., як то передбачено умовами п.3.1. договору №1001/2019 від 10.01.2019р.
11.01.2019р. ТОВ "ПЕТРЕЛ ПОРТ СОЛЮШН" здійсним оплату рахунку №4 від 10.01.2019р. на суму 405 500,00грн., що підтверджено банківською випискою від 12.06.2019р. та платіжним дорученням №777 від 11.01.2019р., як то передбачено умовами п.3.1. договору №1001/2019 від 10.01.2019р.
На виконання умов п.4.1. договору №1001/2019 від 10.01.2019р. ТОВ "ЗЕЛЕНИЙ ШЛЯХ" поставило товар ТОВ "ПЕТРЕЛ ПОРТ СОЛЮШН" 18.01.2019р. на суму 162 200,00грн., що підтверджує видаткова накладна №26 від 18.01.2019р., 21.01.2019р. на суму 81 100,00грн., що підтверджує видаткова накладна №31 від 21.01.2019р., 28.02.2019р. на суму 81 100,00грн., що підтверджує видаткова накладна №32 від 28.02.2019р., загалом на суму 324 400,00грн., що також підтверджено актами прийому-передачі №1 від 18.01.2019р., №2 від 21.01.2019р., №3 від 28.02.2019р.
Між тим, недопоставленим залишився товар на суму 81 100,00грн.
В процесі розгляду справи відповідачем не надано доказів поставки товару, як то передбачено п.4.1. договору №1001/2019 від 10.01.2019р. на суму 81 100,00грн.
4. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч.1 ст.656 ЦКУ).
Згідно із 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Положення ч.1 ст. 664 ЦК України, передбачають, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом положень ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Аналогічні положення містяться у ст. ст. 525, 526 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.
Як встановлено судом, 10.01.2019р. між ТОВ "ПЕТРЕЛ ПОРТ СОЛЮШН" (надалі - покупець) та ТОВ "ЗЕЛЕНИЙ ШЛЯХ" (надалі - продавець) було укладено договір купівля-продажу товару №1001/2019.
Відповідно до п.3.1. договору №1001/2019 від 10.01.2019р., покупець здійснює попередню оплату на поточний рахунок продавця на підставі рахунку-фактури в обсязі 100% загальної суми договору протягом 3 банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку.
Положенням п.4.1., 4.3. договору №1001/2019 від 10.01.2019р., продавець зобов'язується здійснити поставку товару та передати його уповноваженому представнику покупця протягом десяти робочих днів з моменту отримання продавцем на його банківський рахунок оплати згідно п.3.1. цього договору. Акти прийому-передачі товару повинні бути підписані покупцем в момент їх отримання.
Позивач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати товару виконав у повному обсязі, що підтверджено матеріалами справи. Між тим, відповідач в порушення взяти на себе за договору №1001/2019 від 10.01.2019р., товар поставив частково на суму 324 400,00грн., а не на 405 500,00грн. як то визначено останнім.
Так, строк протягом якого відповідач повинен був здійснити поставку товару закінчився 25.01.2019р., як то передбачено п.4.1. спірного договору, у зв'язку із чим недоотримання товару на суму 81 100,00грн., закінчення строків поставки товару передбачених договором стало підставою звернення позивача до суду за захистом своїх прав.
Так, ч.1 ст.670 ЦКУ передбачає, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
А тому, суд вважає правомірними вимоги позивача про повернення грошових коштів, які сплачені відповідачу за недопоставлений ним товар.
Крім того, стосовно тверджень відповідача щодо не правильно застосування позивачем положень ст.670 ЦКУ, суд зазначає наступне.
Чинним законодавством України не передбачена заборона звертатись з позовом до суду у випадку порушень договірних зобов'язань контрагентом без попереднього пред'явлення претензії, навіть якщо такий обов'язок прямо передбачений договором. Офіційне тлумачення стосовно питання обов'язковості досудового врегулювання спорів надав Конституційний суд України у справі №1-2/2002 від 09.07.2002.
Так, обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Отже, суд звертає, що претензія є засобом досудового спору, який дозволяє вирішити спірні питання з боржником без подання позовної заяви до суду. Між тим, надсилання претензії перед зверненням до суду з позовною заявою щодо захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів є правом, а не обов'язком.
Таким чином, сторони правовідносин мають самостійно вирішити, чи бажають вони застосовувати досудову процедуру врегулювання спорів, і якщо так, то вказати на це в договорі, а саме шляхом, зокрема формулюючи текст договору наступним чинок: «...Усі спори за цим договором вирішуються сторонами шляхом переговорів. У разі якщо спір неможливо вирішити переговорами, сторона зобов'язана направити іншій стороні претензію. Подальше врегулювання спору між сторонами відбувається через суд».
А тому, суд доходить до висновку, що сторони договору мають право відразу звернутися до суду, не складаючи при цьому претензію, адже вибір способу правового захисту - це право, а не обов'язок сторін. Крім того, заборона відразу після порушення прав та інтересів особи звертатися до суду порушує її право на судовий захист.
Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України Позивач нарахував Відповідачу на суму 81 100,00грн. - 3% річних, яка нарахована за період з 26.01.2019р. по 09.07.2019р. розмір яких становить 1 099,85грн. та інфляційних втрат за період з 26.01.2019р. по 09.07.2019р. розмір яких становить 2 542,87грн. А також на підставі п.7.2. договору №1001/2019 від 10.01.2019р., нараховано штраф у розмірі 40,55грн.
Перевірявши розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та штрафу суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.
5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРЕЛ ПОРТ СОЛЮШН" обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, та підлягають задоволенню судом у повному обсязі.
Позивач у позові просив також покласти на Відповідача судові витрати понесені ним у даній справі, до яких включає витрати на оплату судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.
Суд встановив, що при подачі позову Позивачем сплачено 1921,00 грн. судового збору за платіжним дорученням №47716 від 09.07.2019р. Факт надходження даного судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено довідкою фінансово-економічного відділу Господарського суду Одеської області від 10.07.2019 р., який підлягає відшкодуванню платнику внаслідок задоволення його вимог за рахунок відповідача в сумі 1921,00грн.
Питання щодо судових витрат на професійну правничу допомогу не було вирішено судом, з підстав подання позивачем заяви (вх.№13576/19 від 09.07.2019р.) в якій останній повідомив суд, що докази на підтвердження таких витрат буде надано до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення по справі.
Керуючись ст. 13, 76, 86, 129, 202, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позов - задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНИЙ ШЛЯХ" /65104, м. Одеса, пр-т Академіка Глушка, 29, каб.201, код ЄДРПОУ 39348569/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРЕЛ ПОРТ СОЛЮШН" /65012, м. Одеса, пров. Мукачівський, буд.6/3, код ЄДРПОУ 0424071/ 81 100 (вісімдесят одну тисячу сто)грн. суму основного боргу, 2 542 (дві тисячі п'ятсот сорок дві) грн. 87коп. - втрат від інфляції, 1 099 (одну тисячу дев'яносто дев'ять)грн. 85 коп. - 3 % річних, 40 (сорок) грн. 55коп. - штрафу та витрати на сплату судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча двадцять одна) грн. 00коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.
Повне рішення складено 09 вересня 2019р.
Суддя О.В. Цісельський