09.09.2019 р. Справа№ 914/1819/19 Господарський суд Львівської області у складі судді Коссака С.М., розглянувши матеріали заяви Трускавецької міської ради від 30.08.2019 вих № 18/29-1843/1
про забезпечення позову
у справі №914/1819/19
за позовом: Трускавецької міської ради, м. Трускавець
до відповідача 1: Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Львівської області Бойко Христини Романівної, м. Львів
відповідача 2: Приватного акціонерного товариства «Львівтурист», м. Львів
про визнання протиправним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
Без виклику учасників справи.
05.09.2019 Трускавецької міської ради надійшла заява від 30.08.2019 вих № 18/29-1843/1 до відповідача 1 - Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Львівської області Бойко Христини Романівної та відповідача 2 - Приватного акціонерного товариства «Львівтурист» про забезпечення позову, у якій просить: заборони Приватному акціонерному товариству «Львівтурист» вчиняти будь-які дії по відчуженню або вчиненню інших дій щодо переходу права власності чи користування на нежитлову будівлю загальною площею 162,1 кв.м. по вул. Шевченка, буд. №2 в м. Трускавці Львівської області, а також заборонити державному реєстратору Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Львівської області Бойко Х.Р., іншим органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в тому числі щодо державної реєстрації набуття, зміни або припинення речових прав щодо нежитлової будівлі загальною площею 162,1 кв.м. по вул. Шевченка, буд. №2 в м. Трускавці Львівської області (номер об'єкта в РПВН 9575517, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна В державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 255423546115).
Заява про забезпечення позову подана до суду одночасно з пред'явленням позову.
Розглянувши подану заяву, суд доходить висновку про відмову в її задоволенні з таких підстав.
Згідно п.2, п.4 ч.1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмету спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
У заяві позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ПрАТ «Львівтурист» вчиняти будь-які дії по відчуженню або вчиненню інших дій щодо переходу права власності чи користування на нежитлову будівлю заг.площею 162, 1 кв.м. по вул. Шевченка, буд.№2 в м. Трускавці Львівської області, а також заборонити державному реєстратору Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Львівської області Бойко Х.Р., іншим органам та суб»єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав вчиняти будь -які реєстраційні дії у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в тому числі щодо державної реєстрації набуття, зміни або припинення речових прав щодо зазначено вище будівлі.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, (пункт 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16).
Таким чином, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).
Підставою забезпечення позову заявник (позивач) вказує «загрозу заподіяння ПрАТ «Львівтурист» шкоди правам та інтересам територіальної громади м. Трускавця в особі Трускавецької міської ради». Про те заявник не обґрунтовує в чому полягає можливість заподіяння такої шкоди. Заявник повідомляє про те, що «до початку розгляду справи чи під час розгляду справи нічого не буде заважати ПрАТ «Львівтурист» продати (відчужити) на користь третіх осіб нежитлову будівлю заг.площею 162, 1 кв.м. по вул. Шевченка, буд.№2 в м. Трускавці Львівської області».
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до ускладнення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинне мати очевидний та об'єктивний характер.
Вирішення питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, ай інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Доказів вчинення дій, направлених на відчуження зазначеного вище майна, чи вчинення будь-яких інших дій заявником не надано. Отже, очевидної загрози порушення прав та законних інтересів позивача не має.
При цьому судом враховується, що між сторонами у справі існують відносини щодо нежитлового приміщення по вул. Т.Шевченка, буд.2 у м. Трускавці, які були предметом розгляду в судах. Так, позивачем надано до матеріалів позовної заяви ухвалу господарського суду Львівської області від 22.02.2017 року у справі №914/3127/16, якою позов ПрАТ «Львівтурист» до Трускавецької міської ради про визнання права власності на нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю аг. площею 162,1 кв.м. за адресою Львівська обл.., м. Трускавець, вул. Т.Шевченка, буд.2 залишено без розгляду у зв'язку з неявкою представника позивача та непредставленням ним витребуваних судом доказів.
У заяві про забезпечення позову позивач посилається на чинність свідоцтва про право власності на згадане вище нерухоме майно від 17.01.2005 року, САА 111780, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Трускавецької міської ради від 26.11.2004 року, відповідно до якого це майно зареєстроване на праві власності за територіальною громадою м. Трускавця в особі Трускавецької міської ради.
Судом встановлено, що рішенням господарського суду Львівської області від 06.06.2005 року у справі №1/267-20/88 за позовом Львівського ЗАТ по туризму та екскурсіях «Львівтурист» до відповідача 1 виконавчого комітету Трускавецької міської ради, відповідача 2 Трускавецької міської ради позов задоволено частково та: визнано недійсним рішення Трускавецької міської ради від 22.09.2004 року №391 «Про включення в комунальну власність будівлі по вул. Т.Шевченка, 2» та рішення виконавчого комітету Трускавецької міської ради від 26.11.2004 року №270 «Про оформлення права власності на нежитлову будівлю по вул. Т.Шевченка, 2»; провадження у справі в частині визнання недійсним свідоцтва САА №111780 про власності територіальної громади м. Трускавця в особі Трускавецької міської ради на нежитлову будівлю, розміщену на вул. Т.Шевченка, 2 у м. Трускавець, виданого виконавчим комітетом Трускавецької міської ради 17.01.2005 року, припинити; позовні вимоги в частині визнання права власності на нежитлову будівлю, розміщену на вул. Т.Шевченка, 2 у м. Трускавець, залишити без розгляду.
Частиною 4 ст. 137 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає врахування господарським судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Забезпечення позову також як обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Звертаючись із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, позивач мав довести на підставі належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову може зникнути, зменшитись за кількістю або в результаті об'єктивних (наявність невиконаних безспірних зобов'язань, відкритих виконавчих проваджень щодо відповідачів тощо) або суб'єктивних (вчинення відповідачами умисних дій, направлених на відчуження майна або вчинення інших дій з метою продажу майна тощо) причин.
Суд вважає не обґрунтованими доводи заявника, позивача щодо наявності підстав для забезпечення позову, оскільки такі обставини не названі та не встановлені, відтак у забезпеченні позову слід відмовити.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 ГПК України, суд -
1. В задоволенні заяви Трускавецької міської ради від 30.08.2019 вих № 18/29-1843/1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст. 235 ГПК України.
Ухвалу може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.255-257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://revestr.court.gov.ua.
Суддя Коссак С.М.