79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
05.09.2019 Справа № 914/845/19
За позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна», м.Київ
до відповідача: Товариства індивідуальних забудовників та експлуатації гаражів «Самокат», м. Львів
про стягнення 12' 519,96 грн.,
Суддя Яворський Б.І.
при секретарі Муравець О.М.
представники сторін:
від позивача: Бігун Н.В.
від відповідача: Шеремета М.М.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме, програми фіксування судового процесу (судового засідання) «Акорд».
СУТЬ СПОРУ.
На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до Товариства індивідуальних забудовників та експлуатації гаражів «Самокат» про стягнення 12' 519,96 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» зазначає, що у зв'язку з тим, що страховиком здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу «Peugeot 208», державний номер НОМЕР_1 , за договором добровільного страхування наземного транспорту №3014/215/005920 від 03.02.2016 р., позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», набув право зворотної вимоги до відповідача за завдані збитки.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 02.05.2019 р. справу № 914/845/19 передано на розгляд судді Яворському Б.І.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.05.2019 р. суд залишив без руху позовну заяву ПАТ «СК «Універсальна» та надав позивачу строк для усунення недоліків. Після усунення позивачем допущених недоліків, ухвалою суду від 24.05.2019 р. позовну заву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом представників сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 09.07.2019 року.
19.06.2019 р. відповідач подав до суду відзив на позовну заяву з обгрунтуванням своєї правової позиції, у якому просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки позивачем безпідставно визнано подію, яка мала місце 20.04.2016 р., та всупереч нормам цивільного законодавства і умовам договору виплачено страхувальнику страхове відшкодування. Зазначив також, що позивачем не надано доказів, якими встановлено: факт та обставини події, яка відбулась 20.04.2016 року та могла би бути віднесена до страхового випадку; винної особи, діями якої могла би бути заподіяна шкода т/з «Peugeot 208», державний номер НОМЕР_1 ; ступінь вини страхувальника у заподіянні шкоди т/з, в тому числі перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного чи іншого сп'яніння. Стверджував, що позивачем не здійснено фотографування пошкодженого транспортного засобу у момент настання події; не надано доказів надання згоди на проведення страхувальником 21.04.2016 року ремонту автомобіля, до огляду транспортного засобу уповноваженим представником страхової компанії відповідно до протоколу (без дати) та огляду оцінювачем на підставі протоколу №400/16 від 25.04.2016 року.
Окрім того, 19.06.2019 р. відповідач подав заяву про застосування позовної давності.
08.07.2019 р. позивач подав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі.
Ухвалою від 09.07.2019 р. суд, за клопотанням сторін, перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 25.07.2019 р.
19.07.2019 р. відповідач подав на адресу суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.
24.07.2019 р. позивач подав на адресу суду клопотання із долученими до нього доказами надіслання на адресу Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області запитів щодо надання документів, які містяться в матеріалах перевірки, проведеної за заявою ОСОБА_1 по факту пошкодження автомобіля.
Протокольною ухвалою від 25.07.2019 р. Господарський суд Львівської області ухвалив відкласти судове засідання на 01.08.2019 р. Крім того, ухвалою від 25.07.2019 р. Господарський суд Львівської області у порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав позивача та повідомив про дату, час і місце підготовчого засідання.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.08.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.09.2019 р.
Крім того, ухвалою від 01.08.2019 р. Господарський суд Львівської області у порядку ст.ст. 120-121 ГПК України викликав позивача та повідомив про дату, час і місце судового засідання.
Представник позивача у судове засідання 05.09.2019 р. з'явився, вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих у судовому засіданні. Подав заяву, у якій повідомив про зміну організаційно-правової форми та назви позивача, а саме з Публічного акціонерного товариства «СК «Універсальна» на Приватне акціонерне товариство «СК «Універсальна».
До заяви заявником долучено копію протоколу №02/19 загальних зборів акціонерів ПАТ «СК «Універсальна» від 30.07.2019 р. та виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
У судовому засіданні 05.09.2019 р. представник відповідача позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
У судовому засіданні 05.09.2019 р., відповідно до приписів ч. 1 ст.240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
03.02.2016 р. між ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» (яке відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» було перейменоване на ПАТ, а у зв'язку із зміною найменування перейменоване в Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія «Універсальна») та фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 3014/215/005920, відповідно до якого було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - «Peugeot 208», державний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 2.1 та п. 2.2 договору страховим випадком за договором є факт понесення збитків страхувальником (вигодонабувачем) внаслідок пошкодження, знищення або втрати застрахованого ТЗ, складових частин, деталей або додаткового обладнання в результаті дії страхових ризиків, які відбулися протягом строку та на території дії договору. Страховими ризиками за цим договором є: А1-А5 - ДТП, стихійне лихо, вибух/пожежа, попадання предметів, протиправність дій третіх осіб, Б - протиправне позбавлення транспортного засобу;
Випадки виключення із страхових випадків та обмеження страхування визначені п.3 договору.,Зокрема, не визнається страховим випадком вчинення водієм дій, спрямованих на заподіяння шкоди транспортному засобу (п.3.1.1); передачі транспортного засобу для керування іншій особі, ніж та, яка зазначена в п.1.8 договору (п.3.1.11); не підлягає відшкодуванню вартість ремонту та технічного обслуговування транспортного засобу, що не є результатом страхового випадку (п.3.3.2);
Відповідно до п.5 договору розмір змінної франшизи залежить від кількості настання страхових випадків в межах дії договору.
Як зазначає позивач, 20.04.2016 р. настав страховий випадок - під час заїзду на територію Товариства індивідуальних забудовників та експлуатації гаражів «Самокат» по вул. Кульпарківській, 222б у м. Львові шлагбаумом було пошкоджено автомобіль «Peugeot 208», державний номер НОМЕР_1 , який належить гр. ОСОБА_1
20.04.2016 р. власник а/м ОСОБА_1. звернулася до Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області із заявою, в якій повідомила про факт пошкодження автомобіля (дах та вітрове скло). Також, 21.04.2016 р. ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу.
25.04.2016 р. Залізничним ВП ГУ НП у Львівській області складено по телефонному повідомленні від оператора « 102» висновок, у якому зазначено, що 20.04.2016 року під час заїзду громадянкою ОСОБА_1 на автомобілі «Пежо» д.н.з. НОМЕР_1 на територію гаражного кооперативу «Самокат» по вул. Кульпарківській 222б у м. Львові, шлагбаумом було пошкоджено даний автомобіль. Вказано, що в даній ситуації відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.194 КК України, а також те, що під час проведення перевірки не здобуто достатніх даних, які б вказували на наявність ознак кримінального правопорушення та неможливістю у зв'язку із цим внесення відповідної інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань на основі матеріалів справи.
Відповідно до рахунку-фактури № 91 від 21.04.2016 р., наданого ПП Катола В.В. , звіту ДП «Експерт-Сервіс Авто» про оцінку автомобіля за №400/16 від 19.05.2016 р. вартість відновлювального ремонту автомобіля «Peugeot 208», державний номер НОМЕР_1 визначено у розмірі 16'273,23 грн.
Згідно з умовами договору, на підставі страхового акта № 22075/1, розрахунку страхового відшкодування, рахунку-фактури № 91 від 21.04.2016 р., звіту експерта, та інших зібраних по справі документів було розраховано та виплачено страхове відшкодування в розмірі 12'519,96 грн. на рахунок СТО, де проводився ремонт автомобіля, що підтверджується платіжним дорученням №102776 від 29.04.2016 р.
Позивачем направлено на адресу відповідача претензію № УН 1788 Р від 18.07.2016 р., в якій ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» просило у семиденний строк з дати отримання даної претензії перерахувати на користь позивача грошові кошти у розмірі 12'519,96 грн., однак вона залишена відповідачем без задоволення.
Згідно довідки Товариства індивідуальних забудовників та експлуатації гаражів «Самокат» від 18.07.2019 р. за № 231: громадянка ОСОБА_1 ніколи, в т.ч. станом на 20.04.2016 р. не була членом товариства; гр. ОСОБА_1 ніколи не належав на праві власності та не перебував у користуванні гаражний бокс на території товариства «Самокат» по АДРЕСА_1 ; гр. ОСОБА_1 ніколи не зверталась до товариства «Самокат» з метою набуття у власність чи користування гаражного боксу на території товариства та не зверталась із заявою про намір вступити у товариство «Самокат»; гр. ОСОБА_1 товариством «Самокат» не видавалась перепустка на право заїзду автомобілем «Peugeot 208», державний номер НОМЕР_1 на територію гаражного кооперативу «Самокат».
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.
У відповідності зі ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Як зазначає позивач, 20.04.2016 р. настав страховий випадок (під час заїзду на територію гаражного кооперативу «Самокат» шлагбаумом пошкоджено застрахований у ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» автомобіль «Peugeot 208», державний номер НОМЕР_1 ). Позивачем на виконання зобов'язань за договором добровільного страхування наземного транспорту №3014/215/005920 від 03.02.2016 р. відшкодовано на користь страхувальника 12'519,96 грн.
Тому, у даному випадку мала місце суброгація передачі (перехід) права вимоги від гр. ОСОБА_1 до ПАТ «СК «Універсальна», а не регрес.
Суд відзначає, що в матеріалах справи міститься висновок Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області по матеріалах перевірки за заявою ОСОБА_1 від 25.04.2016 р., у якому зазначено, що ОСОБА_1 повідомила відділ поліції, що 20.04.2016 року під час заїзду громадянкою ОСОБА_1 на автомобілі «Пежо» д.н.з. НОМЕР_1 на територію гаражного кооперативу «Самокат» по вул. Кульпарківській 222б у м. Львові, шлагбаумом було пошкоджено даний автомобіль (дах автомобіля та вітрове скло). Зазначено, що в даній ситуації відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.194 КК України, а також те, що під час проведення перевірки не здобуто достатніх даних, які б вказували на наявність ознак кримінального правопорушення та неможливістю у зв'язку із цим внесення відповідної інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань на основі матеріалів справи. Фактично на підставі даного документу позивач робить висновок, що Товариство індивідуальних забудовників та експлуатації гаражів «Самокат» вчинило неправомірні дії і повинно відшкодувати заподіяні збитки.
Аналізуючи матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що пошкодження автомобіля «Peugeot 208», державний номер НОМЕР_1 сталось саме з вини Товариства індивідуальних забудовників та експлуатації гаражів «Самокат» та саме внаслідок закриття шлагбаума, який встановлений на території гаражного кооперативу «Самокат» за адресою: вул. Кульпарківська 222б у м. Львові.
Так, у матеріалах справи відсутні докази фотофіксації пошкодженого транспортного засобу з місця заподіяння шкоди; документи, які підтверджують факт настання страхового випадку містять суперечливу інформацію, відсутні також дата та місце їх складення. Протокол огляду транспортного засобу ПАТ «СК «Універсальна» складений без номера, дати, та без участі оцінювача, а також не підписаний представником страхової компанії; опис пошкоджень та тип ремонтних операції зазначених у ньому не відповідають, вказаним ОСОБА_1 , у заяві до страхові компанії, поясненнях від 21.04.2016 року та висновку Залізничного ВП ГУ НА у Львівській області від 25.04.2016 року. Звіт ДП «ЕКСПЕРТ- СЕРВІС АВТО» №400/16 про оцінку автомобіля «Peugeot 208», державний номер НОМЕР_1 , складений 19.05.2016 р. без зазначення підстави проведення оцінки та мети оцінки, пошкодження, які заподіяно транспортному засобу; у додатках до звіту вказано протокол огляду, пошкодження вказані у протоколі огляду № 400/16 від 25.04.2016 р. також не відповідають пошкодженням, заявленим ОСОБА_1 у її заявах від 21.04.2016 року; також в додатках зазначено ремонтна калькуляція № 44896_ЯК від 18.05.2016 року на 2-х акр., а до звіту долучено ремонтну калькуляцію №44896_КК від 25.04.2016 року на 5-ти арк., натомість в описовій частині зазначено, що калькуляція на ремонт складається на підставі протоколу огляду КТЗ від 07.04.2016 року (задовго до події, яка мала місце 20.04.2016 року).
У поясненні ОСОБА_1 голові ПАТ «СК «Універсальна» від 21.04.2016 р. щодо події, не вказано про: підставу заїзду на територію гаражного кооперативу; наявність дозволу на перебування автомобіля на території гаражного кооперативу; заподіяні конкретні пошкодження; дії працівників поліції, які, начебто були викликані ОСОБА_1 та оглядали місце поді і транспортний засіб. Позивач не надав таких доказів і під час розгляду справи, хоча суд звертав на це увагу. Натомість в матеріалах справи міститься довідка відповідача, якою підтверджено відсутність правових підстав заїзду та перебування автомобіля «Peugeot 208», державний номер НОМЕР_1 на територію гаражного кооперативу «Самокат».
Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно приписів статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Приписами ч. 1 ст.1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов?язків.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1) протиправної поведінки;
2) шкоди;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;
4) вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, протиправність діяння відповідача та причинно-наслідковий зв'язок між протиправним діянням та заподіяними збитками.
Разом з тим, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження вчинення відповідачем чи його працівниками протиправних дій.
Отже, суд робить висновок, що позивач не довів суду належними засобами доказування сам факт протиправності діяння відповідача та заподіянням ним збитків.
Відтак, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача та відмову у задоволенні позову.
Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності суд зазначає наступне.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» № 10 від 29.05.2013 р.).
Судом встановлено, що діями відповідача права позивача не порушені, тому заява відповідача про застосування позовної давності залишається судом без задоволення.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене вище, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 73, 74, 76-80, 86, 123, 129, 222, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
у задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 09.09.2019 р.
Суддя Яворський Б.І.