номер провадження справи 15/169/19
30.08.2019 Справа № 908/1759/19
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега - Фрут", 02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 12, оф. 177; адреса для листування: 49044, м. Дніпро, вул. Гоголя, 15, оф. 405
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл", 49126, м. Дніпро, бул. Слави, буд. 45
про стягнення коштів
при секретарі судового засідання Чернетенко А.С..
За участю представників сторін та учасників процесу:
від позивача - Гусакова О.Б., адвокат, посвідчення адвоката № 1190 від 25.01.2018, ордер №2201/038 від 11.06.2019;
від відповідача - не з'явився.
Суть спору:
16.07.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега - Фрут", м. Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл", м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за договором поставки № 03/10-2017 від 03.10.2017 у розмірі 707 488,47 грн з яких: основна заборгованість в розмірі 683 156,87 грн, 3% річних в розмірі 6569,53 грн, інфляційні втрати в розмірі 17 762,07 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст. ст. 523, 530, 610, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 133, 134, 137, 162 Господарського процесуального кодексу України та умови укладеного між сторонами Договору поставки № 03/10-2017 від 03.10.2017. При цьому вказує, що поставлений позивачем товар на виконання умов договору поставки № 03/10-2017 від 03.10.2017, відповідачем в повному обсязі не оплачений, що призвело до утворення у останнього заборгованості перед позивачем на суму 707 488,47 грн. Крім того, невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, на думку позивача, є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді передбачених законом та договором санкцій.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2019, справу № 908/1759/19 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 18.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1759/19, присвоєно справі номер провадження 15/169/19. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Судове засідання призначено на 19.08.2019 об 11 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 19.08.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/1759/19 до судового розгляду по суті на 30.08.2019 о/об 14 год. 10 хв.
Ухвалою суду від 20.08.2019 призначено розгляд справи в режимі відеоконференції.
30.08.2019 судове засідання проводилось в режимі відеоконференції, здійснювався звукозапис судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою "Акорд".
Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач у призначені судові засідання не з'являвся, при причини неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому порядку шляхом направлення на адресу відповідних ухвал. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Вимоги ухвал суду від 18.07.2019, 19.08.2019 не виконані, відзив на позов не надано.
З метою повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання, судом, на юридичну адресу відповідача, визначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, б. 25, к. 207), рекомендованою кореспонденцією надіслані копію ухвали господарського суду від 18.07.2019 про відкриття провадження у справі та копію ухвали від 19.08.2019.
В матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення 26.07.2019 представнику відповідача за довіреністю копію ухвали про відкриття провадження від 18.07.2019 у справі №908/1759/19.
Таким чином, судом дотримано положення частин 2-4 ст. 120 ГПК України та ч. 5 ст. 242 ГПК України щодо повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового засідання та вчинення відповідної процесуальної дії шляхом вручення сторонам копій ухвал по даній справі в порядку визначеному ГПК України.
Частиною 9 ст. 165 ГПК України закріплено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п.1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2).
Отже, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце призначеного судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.
В судому засіданні 30.08.2019 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача в судових засіданнях, суд установив.
03.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вега-Фрут." (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (покупець, відповідач) укладено договір поставки № 03/10-2017 відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати товар, на умовах договору. Найменування, асортимент і ціна товару поставленого товару зазначається у додатку № 1 "Специфікація", який є невід'ємною частиною Договору. (п. п. 1.1, 1.2 договору).
Відповідно до п. 2.1 товар постачається постачальником окремими партіями у відповідності з замовленнями на поставку.
Сторони погодили у п. 2.2 договору, що замовлення передаються покупцем електронним зв'язком. При використанні сторонами способу передачі замовлення шляхом електронного повідомлення (EDI-документа) через платформу електронної комерції, сторони підписують додаток № 2.
Зобов'язання по поставці вважаються виконаними з моменту передачі товару та повного пакету належним чином оформлених товаросупровідних документів покупцю згідно умов даного договору та діючого законодавства України. Замовлення вважається виконаним, а постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання з поставки, якщо він здійснив поставку товарів: у погоджені з покупцем день та час; в асортименті та кількості, згідно замовлення; за цінами, затвердженими сторонами у специфікації; з повним пакетом правильно заповненої супровідної документації; у повній відповідності до діючого законодавства України та умов договору. (п. 2.6 Договору).
Згідно з п. 3.2 приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем у місці поставки товару в момент отримання товару від постачальника на підставі супровідних документів.
У пункті 3.7 договору зазначено, що разом із товаром постачальник зобов'язаний надати наступні товаросупровідні документи: товарно-транспортну накладну; видаткову накладну; посвідчення якості товару; інші документи на товар, надання яких передбачено законодавством України.
Пунктом 6.6 Договору встановлено, що вимоги по оплаті товару зазначаються у Додатку № 6 до цього Договору.
Згідно із п. 3 Додатку №6 до договору поставки від 03.10.2017 № 03/10-2017 оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 21 календарного дня з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.
Відповідно до п. 11.1 Договору, даний договір набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017. У разі, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії договору сторони у письмовій формі не заявлять про розірвання договору, договір автоматично пролонгується на кожен наступний рік.
Закінчення строку дії Договору не звільняє сторін від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору, яке мало місце в період дії Договору (п. 11.2 Договору).
Сторони не надали суду доказів припинення дії договору. Отже, умови договору є чинними на момент розгляду даної справи судом.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання договору поставки від 03.10.2017 № 03/10-2017 було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (відповідачу) товар на загальну суму 683 156,87 грн, що підтверджується видатковими накладними долученими до матеріалів справи. У накладних міститься посилання на договір № 03/10-2017 від 03.10.2017.
В усіх видаткових накладних у графі «одержав» міститься підпис представника відповідача з зазначенням його прізвища та підпису, які скріплені круглою печаткою відповідача - юридичної особи.
Відповідно до Акту звірки за період березень 2019 року, підписаного як позивачем так і відповідачем, заборгованість відповідача перед позивачем складає 684 450,40 грн.
Враховуючи наявну заборгованість за договором від 03.10.2017 № 03/10-2017, позивач звернувся до господарського суду з позовом по даній справі про стягнення з відповідача 683 156,87 грн.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості по оплаті за поставлений товар в примусовому порядку.
Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, а відтак договір є укладеним.
Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин. Доказів укладення будь-якого іншого договору між сторонами не надано.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов'язанням термін вартості отриманого товару є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.
З огляду на вищезазначене, дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення суми боргу за договором поставки від 03.10.2017 № 03/10-2017 у сумі 683 156,87 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 17 762,07 грн та 3% відсотків річних в розмірі 6569,53 грн.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.
Згідно із ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно зі статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Між тим, як свідчать матеріали справи позивач розрахунок інфляційних втрат здійснив без урахування вищенаведених вимог законодавства, оскільки інфляція розраховувалась позивачем з урахуванням неповного місяця прострочення заборгованості, що є невірним, оскільки найменший період розрахунку інфляції становить місяць.
У стягненні інфляційних втрат в розмірі 6100,58 грн суд відмовляє внаслідок помилковості розрахунку.
Проаналізувавши здійснені позивачем розрахунки заявлених до стягнення з відповідача 3% річних за допомогою комп'ютерної програми "Законодавство", суд приходить до висновку, що розрахунок виконано вірно, відтак вимога в частині стягнення 6569,53 грн 3% річних підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Позивачем надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог.
Відповідач в судові засідання не з'являвся, відзив на позов або докази повного погашення заборгованості не надав, жодним чином не спростував доводів позивача.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
На підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, б. 25, к. 207, ідентифікаційний код юридичної особи 34604386) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега - Фрут", 02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 12, оф. 177; ідентифікаційний код юридичної особи 39478553) заборгованість за договором поставки № № 03/10-2017 від 03.10.2017 в розмірі 683 156,87 грн (шістсот вісімдесят три тисячі сто п'ятдесят шість гривень 87 коп.), 3% річних в розмірі 6 596,53 грн. (шість тисяч п'ятсот дев'яносто шість гривень 53 коп.), інфляційні втрати в розмірі 11 661,49 грн (одинадцять тисяч шістсот шістдесят одна гривня 49 коп.), судовий збір у розмірі 10 520,83 грн (десять тисяч п'ятсот двадцять гривень 83 коп.). Видати наказ.
У задоволені позову в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 6100,58 грн відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до або через відповідний суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судом за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 09.09.2019.
Суддя І. С. Горохов