Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua
про відмову у відкритті провадження у справі
"09" вересня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/915/19
Господарський суд Житомирської області у складі судді Лозинської І.В.,
розглянувши матеріали позовної заяви
Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (м. Київ)
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліка-Світ" (Житомирська область, Черняхівський район, с. Високе)
2) ОСОБА_1 (м. Житомир)
про стягнення 87095,44 грн.
05.09.2019 до Господарського суду Житомирської області надійшла позовна заява від АТКБ "Приватбанк" до ТОВ "Ліка-Світ" та ОСОБА_1 про стягнення солідарно з ТОВ "Ліка-Світ" та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № б/н від 11.12.2018 у розмірі 87095,44 грн., з яких 83329,90 грн. боргу за кредитом, 88,87 грн. боргу за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 3600,00грн. боргу за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 76,67 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов"язань за договором.
Однак, у прийнятті вказаного позову належить відмовити, оскільки останній не підлягає розгляду в господарських судах України враховуючи таке.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 ЦК України).
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання (стаття 546 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України). Отже, для забезпечення виконання основного зобов'язання сторони можуть передбачати як визначені у статті 546 види забезпечення зобов'язань, так й інші, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем) (п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України).
Позивачем у цій справі є юридична особа, до якої перейшли права вимоги за кредитним та договором поруки і яка звернулася з позовом до юридичної особи- боржника та фізичної особи (майнового поручителя).
ЦПК України у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 встановлює, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч. 1 ст. 19).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства; а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа (п. 33 постанови від 01.03.2018 у справі № 461/12052/15-ц, п. 34 постанови від 06.06.2018 у справі № 727/8505/15-ц, постанову від 23.01.2019 у справі № 210/2104/16-ц).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
З огляду на вказаний припис учасниками господарського процесу можуть бути не лише юридичні особи та держава, але й фізичні особи у спорах, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, а також в інших спорах, вирішення яких прямо віднесене до юрисдикції господарського суду.
Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 чітко розмежував юрисдикцію судів за правилами цивільного та господарського судочинства щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, встановивши у п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України, що критерієм розмежування юрисдикції у таких спорах є суб'єктний склад основного зобов'язання.
Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
До 15 грудня 2017 року - дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 - існували інші правила щодо юрисдикції господарських судів.
Проте у цій справі позивач звернувся до суду у вересні 2019 року, тобто після набрання чинності новою редакцією ГПК України.
З дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 спір щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов'язання, належить до юрисдикції господарського суду лише тоді, якщо сторонами основного зобов'язання є тільки юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Натомість, за правилами цивільного судочинства повинні розглядатися спори стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо хоча би однією стороною цього основного зобов'язання є фізична особа, яка, вступаючи у це зобов'язання, не діяла як фізична особа-підприємець. Тому для визначення юрисдикції суду щодо розгляду відповідної справи суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, значення не має. Вид судочинства (цивільне чи господарське) визначається, враховуючи суб'єктний склад сторін основного зобов'язання (п.п. 52-53 постанови від 31.10.2018 у справі № 753/12916/15-ц).
З огляду на вказане до юрисдикції господарського суду не належить, зокрема, спір щодо виконання договору, укладеного для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо хоча би однією стороною основного зобов'язання є фізична особа, яка не є підприємцем.
Пункт 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України виключив з-під юрисдикції господарського суду спори щодо всіх правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, сторонами якого не є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. А частина перша статті 19 ЦПК України у системному зв'язку з частиною першою статті 2, частиною першою статті 5, статтею 46, частиною першою статті 47, частиною другою статті 48 цього кодексу не встановлюють обмежень щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами акцесорного зобов'язання є винятково юридичні особи та (або фізичні особи-підприємці).
Тобто, з 15 грудня 2017 року, якщо хоча би однією зі сторін основного зобов'язання є фізична особа, яка не є підприємцем, спір щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов'язання, розглядається за правилами цивільного судочинства незалежно від того, чи заявляє позивач одночасно вимоги до фізичної особи-сторони основного зобов'язання та до сторони (сторін) акцесорного зобов'язання, зокрема незалежно від того, чи об'єднані позовні вимоги щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів іпотеки, поруки тощо, укладених для забезпечення основного зобов'язання.
Оскільки предметом спору у цій справі є стягнення солідарно боргу за кредитним договором № б/н від 11.12.2018 та договором поруки № POR1544107901965 від 06.12.2018, укладеним для забезпечення зобов'язання за зазначеним кредитним договором, сторонами якого є юридична особа-кредитодавець (АТКБ "Приватбанк") і фізична особа-поручитель ( ОСОБА_1 ), такий спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства, незважаючи на те, що сторонами спору є юридичні особи-сторони кредитного договору.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Враховуючи вищевикладене, у відкритті провадження у справі слід відмовити.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК, ст. ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження у справі.
Додаток: на 31 аркушах, в тому числі платіжне доручення від 28.05.2019 про сплату судового збору у сумі 2376,27 грн.
Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено на підставі ст.255 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5007/
Ухвала підписана 09.09.2019.
Суддя Лозинська І.В.
Віддрук.
1 - в справу
2 - позивачу з позовною заявою з додатками (реком. з повідомл.)