вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову у забезпеченні позову
04.09.2019м. ДніпроСправа № 904/2235/19
за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО", м. Запоріжжя
до Комунального підприємства "КОМЕНЕРГОСЕРВІС" Дніпровської міської ради, м. Дніпро
про стягнення заборгованості за теплову енергію
Суддя Панна С.П.
Представники:
від позивача: Дворніков А.О.
від відповідача: Муха С.Я
Акціонерне товариство "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "КОМЕНЕРГОСЕРВІС" Дніпровської міської ради про стягнення 110 130 931,49 грн. - основного боргу, 9 917 126,55 грн. - пені, 930 911,42 грн. - 3% річних, 2 020 166,36 грн. - інфляційних витрат.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором постачання теплової енергії у вигляді гарячої води для потреб населення № 317-ДЭ-ПрТЭС від 04.01.2016р.
Ухвалою суду від 12.06.2019 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 04.07.2019.
Ухвалою суду від 04.07.2019 продовжено підготовче провадження на тридцять днів, відкладено підготовче засідання на 13.08.2019.
01.08.2019 позивач подав заяву №1669/1000 від 30.07.2019 про забезпечення позову, в якій просить суд:
1. Зупинити дію рішення Дніпровської міської ради від 24.07.2019 № 32/47 «Про падання дозволу на передачу з балансу КП «Коменергосервіс» на баланс КП «Теплоенерго» котелень, теплових розподільчих пунктів, насосних станцій, мереж теплопостачання, водопостачання, водовідведення, електропостачання, газопостачання, вузлів обліку теплової енергії та інших активів»;
2. Заборонити Дніпровській міській раді приймати рішення або вчиняти будь-які дії, направлені на передачу з балансу КП «Коменергосервіс» котелень, теплових розподільчих пунктів, насосних станцій, мереж теплопостачання, водопостачання, водовідведення, електропостачання, газопостачання, вузлів обліку теплової енергії та інших активів будь-яким третім особам;
3. Заборонити Дніпровській міській раді приймати рішення або вчиняти будь-які дії, направлені на припинення КП «Коменергосервіс» шляхом його реорганізації або ліквідації;
4. Накласти арешт на:
- всі рахунки КП «Коменергосервіс», в т.ч. розрахункові рахунки:
- НОМЕР_1 в ПАТ "Банк Восток" м. Дніпро, МФО 307123;
- 37127325664022 в ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012;
- рухоме та нерухоме майно, що належить КП «Коменергосервіс»;
5. Заборонити КП «Коменергосервіс» вчиняти будь-які дії, направлені на передачу з балансу котелень, теплових розподільчих пунктів, насосних станцій, мереж теплопостачання, водопостачання, водовідведення, електропостачання, газопостачання, вузлів обліку теплової енергії, інших активів будь-яким третім особам;
6. Накласти арешт на котельні, теплові розподільчі пункти, насосні станцій, мережі постачання, водопостачання, водовідведення, електропостачання, газопостачання, вузли обліку теплової енергії.
Заява обґрунтована тим, що ціна позову у справі № 904/2235/19 становить 122 999 135,82 грн., яка є досить значною, а КП «Коменергосервіс», в свою чергу, на протязі тривалого часу повністю ігнорує свій обов'язок з погашення заборгованості. Крім того, 24.07.2019 Дніпровською міською радою, яка є власником КП «Коменергосервіс», прийнято рішення № 32/47 «Про надання дозволу на передачу з балансу КП «Коменергосервіс» на баланс КП «Теплоенерго» котелень, теплових розподільчих пунктів, насосних станцій, мереж теплопостачання, водопостачання, водовідведення, електропостачання, газопостачання, вузлів обліку теплової енергії та інших активів». Позивач вважає, що після передачі вказаного майна іншому комунальному підприємству, відповідач не зможе здійснювати господарську діяльність щодо постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, а отже отримувати грошові кошти для розрахунку з позивачем. При цьому, на думку позивача, не виключається можливість у Дніпровській міській раді, згідно п.п.3.1. п.3, п.п.10.1. п.10 Статуту КП «Коменергосервіс» на проведення наступних дій: відчуження повністю усього майна КП «Коменергосервіс», яке знаходиться у комунальній власності і закріплюється за відповідачем на праві господарського відання, на користь третіх осіб; припинення КП «Коменергосервіс» шляхом його реорганізації або шляхом ліквідації за своїм рішенням, а також використання з боку КП «Коменергосервіс» коштів, які знаходяться та в майбутньому будуть надходити на його рахунки, не у рахунок погашення заборгованості за отриману теплову енергію.
28.08.2019р. відповідачем подано заперечення на заяву про забезпечення позову в якій відповідач зазначив, що починаючи з лютого 2019 року Відповідач був вимушений придбавати у Позивача теплову енергію за ціною 844,18. за 1 Гкал, а реалізувати її населенню за ціною 781,27 грн./Гкал., що на 62,91 грн./Гкал менше за ціну придбання. Крім того відповідач вказує, що у 2017р. вже мали місце обставини, коли внаслідок різниці в тарифах відповідач погашав перед позивачем заборгованість за договором за рахунок виділення бюджетних коштів в розміррі 88371719,67 грн. Копії платіжних доручень додані до заперечення.
В абзаці 1 пункту 5 рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. по справі №7-рп/2009, зазначено що: У Конституції України зазначено, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняється у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду. Відповідач звернув увагу суду на те, що позивач у встановленому порядку рішення Дніпровської міської ради №32/47 не оскаржував, позовних вимог у судовому провадженні про його скасування не заявляв, а отже і не має жодних правових підстав для зупинення виконання рішення Дніпровської міської ради.
Окрім цього відповідач зазначає, що згідно п. 4 ч 1. ст 137 ГПК України, одним із заходів забезпечення позову є заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
Предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості за теплову енергію, та аж ніяк не активи відповідача, які використовуються ним під час надання послуг теплопостачання. Враховуючи зазначене відповідач, наголошує на тому, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову є таким що не відповідає вимогам ст 137 ГПК України.
Щодо вимог позивача зоборонити Дніпровській міській раді приймати рішення або вчиняти будь-які дії, направлені на припенення КП "Коменергосервіс" шляхом його реорганізації або ліквідації відповідачем зазначено, що предметом спору в даній справі є стягнення зоборгованості за теплову енегрію, а аж ніяк не реорганізації або ліквідації відповідача.
Крм цього предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості за теплову енергію. Позивачем не додано будь-яких доказів наявності у Дніпровської міської раді можливості приймати рішення щодо ліквідації або реорганазації відповідача.
Арешт рахунків відповідача призведе до неможливості виплати заробітної плати працівникам, що є першочерговим, неможливості оплати податків, обов'язкових зборів та платежів, не розрахунків з контрагентами. Зазначене буде наслідком застосування до відповідача низки штрафних санкцій як з боку контролюючих органів, так i з боку інших контрагентів. В свою чергу в п.38 Постанови Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 16.08.2019р. по cправі № 916/142/19 зазначено, що : «Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарсъкаг діяльності субъекта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вapmocmi.»
Позивач до клопотання про забезпечення позову не надав будь-яких доказів витрачання відповідачем кошів на рахунках не для здійснення розрахунків з ним. Навпаки, сам позивач в позові зазначав про часткову оплату
Суд звертає увагу, що відповідач долучив платіжні доручення на підтвердження сплати заборгованосп перед позивачем аж до 02.08.2019р. Тобто i після відкриття провадження у справі. Крім того відповідач зазначав, що ним додатково будуть надані платіжні доручення про сплату відповідачем після 02.08.2019р. заборгованості перед позивачем.
Так, зпдно ч.З ст.78 ГПК України, майно комунального унітарного підприємства перебувае у комунальній власності i закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприемство) або на праві оперативного управліня (комунальне некомерційне підприемство).
У п. 36 Постанови Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 16.08.2019р. по справі №916/142/19: зазначено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо) доказів чого позивач по відношенню до відповідача не надав.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Майно, на яке просить накласти арешт позивач, належить не Відповідачу, а територіальній громаді міста Дніпро в oco6i Дніпровської міської ради доказів протележного позивач не надав.
Щодо вимоги позивача заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії, направленні на передачу з балансу котелень теплових розподільчих пунктів, нососних станцій, мереж теплопостачання, водопостачання, вовдовідведення, електропостачання, вузлів обліку теплової електроенергії та інших активів будь-яким третім особам, слід зазначити, що відповідач є соціально значущим підприємством в життєдіяльності міста Дніпра. відповідно до ЗУ "Про житлово комунальні послуги" та ЗУ " Про місцеве самоврядування в Україні". Рішеннням Дніпропетровської міської ради №39/48 від 15.07.09р. комунальне підприємство "Коменергосурвіс" Дніпровської міської ради з 01.11.2009р. визначено виконавцем послуг з центрального опалення та гарячого водопостачання транспортування та постачання теплової енергії".
Таким чином при задоволенні вимоги позивача відповідач не зможе здійснювати господарську діяльність шодо постачання, пари, горячої води та кондиційованого повітря а отже отримувати грошові кошти для розрахунку з позивачем.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін господарський суд встановив.
Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Відповідно до п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
-імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості (п. 3 постанови пленуму).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу; та дійшов до висновку про необґрунтованість заяви позивача.
Судовий збір відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про судовий збір" та статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на заявника.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. В задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити в повному обсязі.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текс ухвали виготовлено 09.09.2019р.
Суддя С.П. Панна