проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"09" вересня 2019 р. Справа № 917/695/19
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В.,
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" (вх. №2319 П/2) на рішення, ухвалене Господарським судом Полтавської області у складі судді Киричук О.А. 18.06.2019 (дата складання повного тексту рішення 21.06.2019 час проголошення рішення 10 година 53 хвилини) у справі № 917/695/19
за позовом АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Миргородтеплоенерго"
про стягнення грошових коштів,
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до суду з позовом до Обласного комунального підприємства теплового господарства "Миргородтеплоенерго" про стягнення 119538,08 грн. за неналежне виконання грошового зобов'язань за договором №3831/1617-КП-24 купівлі-продажу природного газу від 24.04.2017, у тому числі: пеня у сумі 2066,54 грн.; три проценти річних у сумі 247,98 грн.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 18.06.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з Обласного комунального підприємства теплового господарства "Миргородтеплоенерго", місцезнаходження та поштовий індекс: 37600, Полтавська обл. м. Миргород, провул. Луговий,11, код 25682207 на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", місцезнаходження та поштовий індекс: 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ: 20077720 пеню у сумі 1033,27 грн.; три проценти річних у сумі 247,98 грн., 960.50 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Повернути Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", місцезнаходження та поштовий індекс: 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ: 20077720 з Державного бюджету України 960,50 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 7003392 від 11.04.2019.
Позивач не погодився з ухваленим у справі рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 1 033,27 грн. неустойки та звернувся з апеляційною скаргою. У скарзі просить суд: рішення Господарського суду Полтавської області від 18.06.2019 у справі № 917/695/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Посилається на те, що суд першої інстанції в порушення вимог закону та за відсутності передбачених Законом підстав зменшив розмір неустойки.
Автоматизованою системою розподілу справ (скарг) між суддями визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи : головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В. (витяг з протоколу 26.07.2019)
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.07.2019 відкрито апеляційне провадження та ухвалено розглядати справу в порядку ч. 10 статті 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.
Відповідач надіслав відзив (вх. 7515 від 09.08.2019) на апеляційну скаргу, в якому вважає доводи апелянта необґрунтованими, а вимоги скарги безпідставними та просить відмовити у задоволенні скарги. Оскаржуване рішення, на думку відповідача є законним та ухваленим при належному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, тому просить залишити його без змін.
Відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Позивач) та Обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Миргородтеплоенерго" (далі - Відповідач) 24.04.2017 укладено договір № 3831/1617-КП-24 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір).
За вказаним договором постачальник зобов'язався поставити споживачеві у 2017 році природний газ, а споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями. (п. 1.1, п.1.2 Договору).
Згідно пункту 6.1 Договору, 6.1 оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно)
місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п. 12.1 Договору, Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 квітня 2017 р. по 30 вересня 2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов Договору, за період з квітня 2017 року по травень 2017 року позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 121 274,32 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.04.2017, 31.05.2017 (копії актів приймання-передачі - в матеріалах справи).
Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач порушуючи умови договору за поставлений газ розрахувався несвоєчасно. На підтвердження здійснених відповідачем оплат позивачем надано виписку операцій по договору за період з 01.10.2016 по 31.05.2018 (в матеріалах справи).
Пунктом 8.2 Договору визначено, що У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Зважаючи на те, що відповідачем допущено порушення умов договору щодо своєчасності розрахунків за отриманий природний газ (що визнається самим відповідачем), позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у сумі 2066,54 грн.; три проценти річних у сумі 247,98 грн.
Місцевим господарським судом задоволені позовні вимоги частково та зменшено розмір заявленої до стягнення пені до 1033,27 грн. Приймаючи рішення про зменшення розміру пені, судом прийнято до уваги соціальну спрямованість діяльності відповідача, майновий стан відповідача.
На думку апелянта (позивача у справі) місцевим господарським судом прийнято до уваги виключно доводи відповідача та не застосовано принцип рівності сторін перед законом та судом.
Розглянувши такі доводи заявника апеляційної скарги, апеляційний господарський суд зазначає про наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, судом зменшено розмір пені за заявою відповідача, яка викладена у відзиві на позов. Відповідач просив зменшити розмір нарахованої та заявленої до стягнення пені до 10%.
Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Наявними у справі матеріалами підтверджується розмір поставленого природного газу на суму 121 274,32 грн., що не заперечується відповідачем.
Факт порушення відповідачем строків виконання своїх грошових зобов'язань підтверджується Довідкою по операціях за Договором №3831/1617-КП-24.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 8.2 Договору у разі невиконання Споживачем пунктів 6.1. та 6.6 цього договору він зобов'язується сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Позивач за прострочення строків оплати поставленого природного газу, керуючись п. 8.2. договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2 066,54 грн.
В якості підстав для зменшення пені відповідачем зазначено:
- відповідача є комунальним підприємством, єдиним підприємством у місті Миргород та селищі Велика Багачка Полтавської області, яке надає послуги постачання, транспортування, розподілу та реалізації теплової енергії населенню, дитячим та лікувальним установам, бюджетним організаціям та іншим споживачам за тарифами, що регулюються державою відповідно до законодавства.
- підприємство отримувало природний газ, який використовувався виключно для виробництва теплової енергії, яка споживалася підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ/організацій) у 2016- 2017 році.
- всі кошти, які підприємство отримувало і отримує як оплату за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів, надходили на рахунки із спеціальним режимом використання, тому підприємство позбавлене права самостійно розпоряджатися грошовими коштами отриманими від виробничої діяльності.
- підприємство опинилося у дуже складній фінансовій ситуації, яка спричинена застосуванням у 2016 - 2018 роках економічно необґрунтованих тарифів, що не забезпечували відшкодування витрат на виробництво теплової енергії. В результаті несвоєчасного коригування тарифів та відтермінування їх введення, підприємство зазнало таких збитків: 2016 - 8,5 млн. грн., 2017 - 9,1 млн. грн., 2018 - 15,0 млн. грн. З 2016 року підприємство не отримує субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на відшкодування різниці в тарифах між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання гарячої води та тарифами затвердженими органами державної влади.
- у зв'язку з відсутністю джерел відшкодування різниці в тарифах, у підприємства відсутні кошти на оплату спожитого природного газу, придбання матеріалів для проведення ремонту технологічного обладнання і мереж, на виконання заходів по підготовці теплового господарства до наступного опалювального періоду, на виплату зарплати працівника, сплату податків і зборів до бюджету тощо.
- основним фінансовим джерелом, з якого у 2016-2017 проводилася оплата за спожитий природний газ згідно Договору, були грошові кошти, отримані від реалізації теплової енергії підприємствам, організаціям та іншим споживачам (крім бюджетних установ/організацій), платіжна дисципліна яких є незадовільною.
- зважаючи на особливості здійснення господарської діяльності у сфері постачання та реалізації енергоносіїв, відповідач не може самостійно впливати на своєчасність розрахунків за отриманий природний газ.
Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 статті 551 ЦК України.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
ОКВПТТ "Миргородтеплоенерго" є комунальним підприємством, заснованим на майні, що є спільною (комунальною) власністю територіальних громад сіл, селищ і міст, розташованих у Полтавській області і переданим в управління Департаменту будівництва, містобудування і архітектури та ЖКТ Полтавської ОДА та забезпечує тепловою енергією і надає послуги з централізованого теплопостачання населенню, установам та організаціям, які фінансуються з державного та місцевого бюджетів та іншим споживачам.
Згідно Статуту підприємство створене з метою забезпечення належної експлуатації об'єктів теплового господарства, надійного і якісного теплопостачання житлового фонду, будівель та споруд соціально-культурного, виробничого та іншого призначення, одержання прибутку від виробництва, транспортування, постачання та послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води споживачам.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності підприємства є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря за КВЕД 35.30.
Відповідач є єдиним підприємством у місті Миргород та селищі Велика Багачка Полтавської області, яке надає послуги постачання, транспортування, розподілу та реалізації теплової енергії населенню, дитячим та лікувальним установам, бюджетним організаціям та іншим споживачам за тарифами, що регулюються державою відповідно до законодавства.
Штрафні санкції нараховані позивачем у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків за поставлений природний газ, який використовувався виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями у квітні та травні 2017 на підставі договору № 3831/1617-КП-24 купівлі-продажу природного газу від 24.04.2017.
Доля теплової енергії, що споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ/організацій), у загальному обсязі виробленої теплової енергії складає в опалювальний період 4,3 %.
На момент ухвалення оскаржуваного рішення підприємство відповідача знаходиться у складній фінансовій ситуації, не отримує субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам для відшкодування різниці в тарифах між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання гарячої води та тарифами, затвердженими органами державної влади.
Відповідно до консолідованого звіту про фінансовий стан позивача за кінець 2017 року торгова дебіторська заборгованість (а основним видом діяльності підприємства є продаж газу) становила 58988 тис. грн., має тенденцію до зростання - у 2016 році становила 49209 тис. грн. Торгова кредиторська заборгованість у 2017 році становила 8137 тис.грн., відстрочені податкові зобов'язання складають 67304 тис.грн. Розмір короткострокових позик складає 44579 тис. грн., довгострокових - 14736 тис. грн. (дана інформація є публічно-доступною, повний текст звітності розміщено на офіційному сайті Позивача - naftogaz.com).
Наведені дані свідчать про значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності позивача, у тому числі - для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювального сезону 2017/2018 років.
Апеляційний господарський суд вважає правомірним та обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що наведені вище обставини свідчать про наявність правових підстав, з яким закон пов'язує можливість зменшення розміру нарахованої та заявленої до стягнення пені.
НАК "Нафтогаз України", забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, НАК "Нафтогаз України" як підприємство державного сектору економіки є обєктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ, а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України.
Так, основним нормативним документом, що регулює порядок та умови постачання природного газу та виділення номінацій захищеним споживачам у опалювальний період 2017-2018 років є постанова Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 № 187, якою затверджено Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі - Положенням про ПСО).
Дане Положення визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов'язків, що покладаються на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, зокрема для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, підтримання належного рівня безпеки його постачання споживачам, не створюючи загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації - п. Положення.
Згідно пп. 4 п. 3 Положення встановлено обов'язок НАК "Нафтогаз України" постачати природний газ виробникам теплової енергії для всіх категорій використання природного газу, в тому числі для виробництва електричної енергії такими виробниками, на умовах та у порядку, що визначені Положенням про ПСО.
Апеляційний господарський суд вважає відповідним матеріалам справи висновок місцевого господарського суду про те, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення позивачем у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань.
На думку апеляційного господарського суду, місцевий господарський суд обґрунтовано прийняв до уваги та врахував ступень виконання відповідачем зобов'язань за договором (відповідачем сплачено 3/5 боргу), причин несвоєчасного виконання зобов'язання, значимість підприємства відповідача для населення та держави з огляду на постачання відповідачем теплової енергії саме населенню та бюджетним організаціям, та дійшов обґрунтованого висновку про винятковість даного випадку, що надає право для зменшення неустойки.
При цьому, місцевим господарським судом перевірено та надано належну оцінку співвідношенню розміру заподіяних позивачу збитків і заявлених до стягнення сум, тому, за обґрунтованими висновками судів, зменшення нарахованої позивачем пені на 50 % не призведе до порушення прав позивача.
Отже, місцевим господарським судом повно та всебічно досліджено фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для вирішення спору та правомірно застосовано законодавчо регламентоване право щодо зменшення розміру пені, цим самим забезпечивши баланс майнових інтересів обох сторін.
Доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи, тому її вимоги залишаються без задоволення.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги витрати апелянта у вигляді сплаченого судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладаються на апелянта відповідно до положень статті 129 ГПК України.
Згідно положень статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню:
1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом;
2) судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно до статті 12 ГПК України малозначними справами є справи, в яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, згідно з положеннями закону дана справа є малозначною, а тому постанова апеляційної інстанції за результатами перегляду рішення місцевого господарського суду у цій справі не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 129, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281, 282 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 18.06.2019 у справі № 917/695/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст постанови складено 09.09.2019
Головуючий суддя І.А. Шутенко
Суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя О.В. Плахов