02.09.2019 року м.Дніпро Справа № 904/6667/14
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Дармін М.О., Подобєда І.М.
при секретарі судового засідання: Грачов А.С.
учасники справи:
від позивача: Тіщенко А. А. адвокат, довіреність №36/19 від 30.08.2019 р.;
від відповідача та органу ДВС: представники не з'явився; про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2019, постановлену суддею Євстигнеєвою Н.М. (повний текст якої підписаний 24.06.2019), за наслідками розгляду скарги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, м. Дніпро, у справі №904/6667/14
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 1 428 896, 16 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2019 задоволено у повному обсязі скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вх. №24767/19 від 05.06.2019) на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
Визнано дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Макушева Є.П. щодо винесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 24.05.2018 ВП № 46442937 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2014 у справі № 904/6667/14 - неправомірними.
Визнано недійсною постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Макушева Є.П. ВП № 46442937 від 24.05.2018 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2014 у справі № 904/6667/14.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа", в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, неповне з"ясування обставин справи, просить ухвалу суду від 19.06.2019 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні скарги відмовити.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що при розгляді скарги на постанову державного виконавця судом взагалі не обґрунтовано свої доводи, не надано оцінку доводам скаржника; за твердженням скаржника, фактично оскаржувана ухвала містить опис обставин справи та посилання на норми Закону України "Про виконавче провадження" та Господарського процесуального кодексу України, без їх зв"язку з обставинами справи та доводами відповідача.
Судом при винесенні оскаржуваної ухвали взагалі не зазначено ні норми права, на які послався відповідач, ні оцінки аргументам та наданим відповідачем доказам, що, на його думку, є порушенням норм ст.238 ГПК України.
Скаржник зазначає що суд при винесенні оскаржуваної ухвали обґрунтував своє рішення частиною 8 статті 5 Закону України №1730 при цьому залишив поза увагою те, що вчинення дій, винесення постанов, тощо, державним виконавцем регламентовано Законом України "Про виконавче провадження", тому суд дійшов помилкового висновку про неправомірність вчинення дій старшим державним виконавцем.
Зокрема, згідно п. 10 частини 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії" , з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведения, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем).
На підтвердження цієї підстави для зупинення виконавчого провадження Скаржник надав старшому державному виконавцю копію повідомлення про включення до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, підприємства відповідача; аналогічну копію повідомлення надано до суду.
Крім того, суб"єктний склад у виконавчому провадженні № 42341643 відповідає приписам п.10 ч.1 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження".
Частиною 6 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 10 частини 1 статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до виключення боржника з реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії".
Скаржник (боржник) зазначає що Законом України "Про виконавче провадження", не передбачено обов'язок державного виконавця при винесенні постанови про зупинення виконавчого провадження ще й встановлювати факти виконання учасниками процедури певних вимог Закону України №1730.
Окрім цього Скаржник (боржник) зазначає що судом не встановлено дату, з якої має бути відраховано 10 календарних днів, наявність або відсутність актів звірок для підписання договору реструктуризації заборгованості, оскільки в матеріалах справи містяться листи стягувача, датовані 22.06.2018 та 01.08.2018.
Також скаржник (боржник) зазначає, що оскаржувана постанова про зупинення виконавчих дій вже не діє, оскільки 30.10.2018 виконавче провадження було поновлено та зупинено постановою від 30.10.2018, що не є предметом оскарження.
Зазначає, що Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1730 внесені зміни до Закону України "Про виконавче провадження".
Вказує, що сума заборгованості за наказом від 17.02.2014 у справі № 904/8246/13 є такою, що виникла до 01.07.2016, тому підпадає під приписи ч.4 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження".
У відзиві на апеляційну скаргу Позивач проти її задоволення заперечує, вважає ухвалу обґрунтованою і законною, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вказує на те, що виносячи оскаржувану постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, державний виконавець не взяв до уваги, що відповідно до наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.14 № 904/6667/14 з КПТМ "Криворіжтепломережа" на користь ДК "Газ України" стягнуто заборгованість, яка виникла згідно договору реструктуризації заборгованості №14/12-220 від 28.05.12.
Також Позивач відмічає, що виконавче провадження відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1730 зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.
Позивач зазначає що відповідно до частини 8 статті 5 Закону України №1730 кожна із сторін зобов'язана укласти договір про реструктуризацію заборгованості у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дня його отримання, якщо сума за таким договором підтверджена актами звіряння між учасниками процедури врегулювання заборгованості, проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, такий договір між боржником та стягувачем не укладено, а заборгованість не реструктуризована, а твердження боржника про те, що судом не встановлено дату, з якої має бути відраховано 10 календарних днів, наявність або відсутність актів звірок є помилковими, оскільки судом і не може бути вказано такої дати.
Посилання скаржника на лист позивача від 01.08.2018, з яким боржник пов"язує обізнаність позивача з порушенням його права, є безпідставним, оскільки у вказаному листі ДК "Газ України" лише повторно звертається до органу ДВС з проханням повідомити про вжиті державним виконавцем заходи, у зв"язку з неотриманням позивачем відповіді на свій попередній лист від 22.06.2018 № 31/13-2328.
Позивач наголошує, що одним з основних принципів верховенства права є обов"язковість виконання судового рішення, яке також закріплено і ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у вигляді "права на суд", яке повинно розцінюватись не лише в аспекті права особи звернутись до суду за захистом своїх порушених прав, а і як обов"язковість боржника до виконання судового рішення; невиконання судового рішення не призводить до поновлення порушеного права, а відсутність домогтись у сторони виконання рішення, винесеного на її користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що є порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.
02.09.2019 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача (скаржника) надійшла відповідь на відзив, втім, вона не враховується при розгляді апеляційної скарги, оскільки отримана колегією суддів після судового засідання, в якому оголошена вступна та резолютивна частина постанови по справі.
Представники відповідача та органу ДВС в судове засідання 02.09.2019 не з"явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином (а.с.225-226).
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2019 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) відхилено, як передчасне, клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду; апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2019 залишено без руху у зв'язку з неподанням скаржником доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. Апелянту наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.08.2019 (колегія суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Подобєд І.М., Кузнецова І.Л.), відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2019 року у справі № 904/6667/14; призначено дату судового засідання по розгляду апеляційної скарги на 02.09.2019; сторонам наданий строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань.
16.08.2019 позивачем подане до суду апеляційної інстанції клопотання про розгляд апеляційної скарги в режимі відеоконференції.
Через перебування у відпустці судді-доповідача Іванова О.Г. для розгляду клопотання, за розпорядженням керівника апарату суду від 19.08.2019, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи. Відповідно до протоколу від 19.08.2019 справу передано колегії суддів у складі: головуючий, доповідач - Антонік С.Г., судді - Подобєд І.М., Кузнецова І.Л., а з урахуванням перебування у відпустці також судді - члена колегії суддів Подобєда І.М., відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями визначена колегія: головуючий, доповідач - Антонік С.Г., судді - Кузнецова І.Л., Березкіна О.В.
Ухвалою від 19.08.2019 задоволено клопотання позивача та розгляд справи 02.09.2019 вирішено проводити в режимі відеоконференції з Господарським судом Київської області.
02.09.2018, після виходу з відпустки судді-доповідача Іванова О.Г., відповідно до протоколу від 02.09.2019 справу № 904/6667/14 передано йому, як доповідачу, також для розгляду справи визначена колегія у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), судді - Березкіна О.В., Кузнецова І.Л.
02.09.2019 року розпорядженням керівника апарату суду, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/6667/14 у зв'язку з відпусткою судді - члена колегії суддів Кузнецової І.Л., Березкіної О.В.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2019, справу №904/6667/14 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Подобєд І.М., Дармін М.О. та ухвалою від 02.09.2019 справу прийнято до провадження вказаною колегією суддів.
В судовому засіданні 02.09.2019 року Центральним апеляційним господарським судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
У вересні 2014 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду з позовом, яким, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила стягнути з Комунального підприємства "Криворіжтепломережа" основного боргу за період з листопада 2013 року по травень 2014 року в сумі 1 134 867, 86 грн., пеню в сумі 69 838, 15 грн., штраф у сумі 79440,75 грн., три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 27 586, 39 грн., інфляційні втрати за несвоєчасні розрахунки в сумі 117 163, 01 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2014 позов задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" заборгованість у розмірі 1 134 867 (один мільйон сто тридцять чотири тисячі вісімсот шістдесят сім) грн. 86 коп., 34 919 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 07 коп. - пені, 39 720 (тридцять дев'ять тисяч сімсот двадцять) грн. 37 коп. - 7% штрафу, 117 163 (сто сімнадцять тисяч сто шістдесят три) грн. 01 коп. - втрати від інфляції, 27 586 (двадцять сім тисяч п'ятсот вісімдесят шість) грн. 39 коп. - 3% річних та 28 577 (двадцять вісім тисяч п'ятсот сімдесят сім) грн. 92 коп. - витрати, пов'язані зі сплатою судового збору (а.с. 17-21).
25 листопада 2014 року на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2014 видано наказ №904/6667/14. (а.с. 84)
Державним виконавцем відділу примусового виконання рішення Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відкрито виконавче провадження №46442937 за наказом Господарського суду Дніпропетровської області №904/6667/14 від 11.02.2015.
24 травня 2018 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішення Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Макушевим Є.П. прийнято постанову про зупинення вчинення виконавчих дій ВП № 46442937 на підставі п.10 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", що передбачає обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій з підстав включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішнобудинкових систем) до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії" , з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем). (а.с. 96-97)
При прийнятті постанови про зупинення вчинення виконавчих дій головним державним виконавцем було враховано дані, що містяться в реєстрі теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств центрального водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.
Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа", код ЄДРПОУ 03342184, включено до зазначеного реєстру відповідно до наказу Мінрегіону від 25.10.2017 № 279 та повідомлення Департаменту економіки системи життєзабезпечення Мінрегіону про включення до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до зазначеного вище Закону. У зв'язку з чим зупинено вчинення виконавчих дій, у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ).
Позивач не погодився зі вказаною постановою державного виконавця від 24.05.2018, що стало підставою звернення до Господарського суду Дніпропетровської області з відповідною скаргою.
Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність дій старшого державного виконавця з прийняття постанови про зупинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №46442937, у зв'язку з чим постанова про зупинення вчинення виконавчих дій від 24.05.2018 ВП № 46442937 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2014 у справі № 904/6667/14 визнана недійсною, оскільки відповідно до норм ч.4 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, не зупиняється стосовно заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно зі ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
За приписами ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини 1, п.1 ч.2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з п.10 ч.1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).
Виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду (частина 4 ст. 34 цього Закону).
30.11.2016 набув чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016, яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до статті 1 вказаного вище Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону є: кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води; кредиторська заборгованість перед постачальником електричної енергії підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за електричну енергію, спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, з постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем); заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню, а також організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, та залишилася не погашеною станом на 1 січня 2016 року (далі - заборгованість з різниці в тарифах).
Згідно зі статтею 2 Закону дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії. Частиною першою статті 3 цього Закону унормовано, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено "Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром", яким визначені дані реєстру про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 1 січня 2016 року заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 1 липня 2016 року.
Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Пункт 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає зупинення судовим виконавцем провадження за настання сукупності таких обставин:
1) боржником є підприємство, що виробляє, транспортує та постачає теплову енергію, надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем);
2) боржник включений до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії";
3) стягувачем є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії.
Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість, що стягується по справі №904/6667/14, виникла внаслідок неповних розрахунків за договором №14/12-220 від 28.05.2012 про реструктуризацію заборгованості, яка виникла за договором поставки природного газу №06/10-1138-БО-5 від 14.10.2010, та рішення Господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/9569/13 від 04.02.14. Тобто, заборгованість, яка підлягає стягненню з боржника на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/6667/14, виникла не у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків останнього за спожитий природний газ, а у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків за договором про реструктуризацію заборгованості.
В матеріалах справи знаходиться повідомлення яким встановлено, що підприємство боржника включене до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств центрального водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до наказу Мінрегіону від 25.10.2017 № 279 та повідомлення Департаменту економіки системи життєзабезпечення Мінрегіону про включення до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до зазначеного вище Закону (а.с. 120)
Разом з тим, частина 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" містить виключення стосовно можливості зупинення виконавчого провадження з підстав, визначених п.10 ч.1 цієї статті, зокрема, відповідно до цієї норми виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електричної енергії та послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі за рішенням суду, саме до якої відноситься заборгованість за наказом від 12.11.2014 у цій справі.
З огляду на наявність прямої норми закону, яка виключає можливість зупинення виконавчого провадження з підстав п.10 ч.1 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження" на заборгованість, що утворилась за договором реструктуризації, не приймаються доводи скаржника про внесення його до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії; про законність дій державного виконавця при винесенні оскаржуваної постанови; посилання, що саме Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1730 внесені зміни до Закону України "Про виконавче провадження".
Стосовно посилань скаржника на те, що Законом України "Про виконавче провадження", не передбачено обов'язок державного виконавця при винесенні постанови про зупинення виконавчого провадження ще й встановлювати факти виконання учасниками процедури певних вимог Закону України №1730, вони відхиляються, оскільки відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець перед зупиненням виконавчого провадження за п.10 ч.1 ст.34 Закону має перевірити характер заборгованості, оскільки частина 4 цієї ж статті містить певні виключення, за яких виконавче провадження не зупиняється, навіть у разі внесення боржника до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.
Стосовно порушення заявником (позивачем) строку на звернення зі скаргою, з огляду на наявність його листів до органу ДВС від 22.06.2018, 01.08.2018, вказані доводи не приймаються колегією суддів, оскільки спростовані матеріалами справи, зокрема, з матеріалами виконавчого провадження № 46442937 з виконання наказу у цій справі позивач ознайомився 23.05.2018, при цьому, на лист від 22.06.2018 відповіді не отримав, в зв"язку з чим звернувся повторно до органу ДВС листом від 01.08.2018; в свою чергу, листом від 17.08.2018 відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби повідомив заявника, що за запитуваними наказами вчиняються виконавчі дії, отже, цу заявника не було підстав вважати, що права порушуються (а.с.98-101). При цьому, згідно з даними Автоматизованої системи виконавчого провадження з виконання наказу у цій справі, постанови від 24.05.2018 перелік документів виконавчого провадження взагалі не містить, а містить дані стосовно зупинення провадження 30.10.2018 (а.с.102), в свою чергу, вказані відомості отримані позивачем 31.05.2019, що підтверджується роздруківкою з відомостей про виконавче провадження із АСВП (а.с.102), а 05.06.2019 останній вже звернувся до суду з відповідною скаргою.
Щодо доводів скарги про те, що оскаржувана постанова вже не діє, оскільки виконавче провадження поновлено 30.10.2018 та знов зупинено вже іншою постановою державного виконавця (від 30.10.2018), яка не є предметом апеляційного оскарження, вони не приймаються, оскільки не спростовують встановлених фактів порушення державним виконавцем при винесенні постанови від 24.05.2018 норм Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст.343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджені доводи скарги стосовно порушення Закону України "Про виконавче провадження" під час зупинення виконавчого провадження постановою від 24.05.2018, Господарським судом Дніпропетровської області постановлено законну та обґрунтовану ухвалу про задоволення скарги Позивача.
Господарський суд повно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін, під час апеляційного перегляду ухвали господарського суду доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284, 343 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" м.Кривий Ріг Дніпропетровської області - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2019 року у справі № 904/6667/14 - залишити без змін.
Судові витрати Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" за подання апеляційної скарги на ухвалу суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 09.09.2019 року.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Подобєд