03.09.2019 року м.Дніпро Справа № 904/5647/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В.
судді: Кузнецов В.О., Парусніков Ю.Б.,
Секретар судового засідання Кисельов Є.О.
Представники сторін:
від позивача: Становова Ю.В., довіреність №3052 від 16.08.2019 р., адвокат;
представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце повідомлений належним чином.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі філії "Центр забезпечення виробництва", м.Київ на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2019, повне рішення складено 25.03.2019р., суддя Петрова В.І., у справі № 904/5647/18
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі філії "Центр забезпечення виробництва", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕМЕНТ НАФТА", м. Дніпро
про стягнення пені,
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕМЕНТ НАФТА" про стягнення пені у розмірі 29 866 376,98 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № ЦЗВ-14-04517-01 від 20.10.2017р. в частині своєчасної поставки товару.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2019 у справі №904/5647/18 позивачу у позові відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва", в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення процесуальних норм, неповне з'ясування всіх обставин справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що відмовляючи в задоволенні позову повністю, всупереч ч.4 ст.75, ст.316 ГПК України, судом першої інстанції не взято до уваги наявні в матеріалах справи беззаперечні докази виникнення у відповідача обов'язку поставити товар за спірною рознарядкою, а у позивача - права вимагати стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання Договору (п.9.4 Договору) саме з дати отримання останньої засобами поштового зв'язку.
Таким чином, на думку скаржника, вказаним спростовуються висновки місцевого суду, зокрема, про те, що відсутність направлення рознарядки електронною поштою не дає можливість стверджувати щодо прострочення відповідачем строку поставки, та як наслідок, застосування до останнього штрафних санкцій.
Крім того, скаржник вважає таким, що не відповідають дійсним обставинам справи, а спростовуються наявними в матеріалах справи доказами висновки про належне оформлення та неотримання відповідачем рознарядки, з огляду на таке:
1. Направлення рознарядки на адресу відповідача підтверджується чеком та описом вкладення у цінний лист. В свою чергу, відповідачем не надано лист-підтвердження про готовність виконання рознарядки, навіть після отримання рознарядки поштою, чим порушено умови п.3.2 Договору.
2. В рознарядці позивачем було обумовлено необхідність терміново «повідомити станцію відвантаження для надання наказу на станцію. Так, у відповідності до п.3.2 Договору, постачальник повинен протягом доби після отримання рознарядки направити замовнику лист-підтвердження. В якому мав вказати станцію відвантаження товару. Лише після цього позивач може оформити відповідний наказ та направити його вантажовідправнику на станцію відправлення. Таким чином, за твердженням скаржника, у зв'язку з порушенням постачальником своїх зобов'язань за Договором та небажанням виконувати отриману рознарядку станція відправлення була невизначена, відповідно накази на станцію відправлення не були оформлені.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем, зокрема зазначено, що до матеріалів справи Позивачем додано чек ПАТ «Укрпошта» та опис вкладення про направлення Відповідачу рознарядки від 10.11.2017 р. (аркуш справи 25). Із поданого чеку ПАТ «Укрпошта» вбачається, що лист за вказаним чеком направлявся із повідомленням про вручення поштового відправлення (рядок чеку «за повід.рек.:»). Таким чином, у відповідності з вищенаведеними положеннями Правил надання послуг поштового зв'язку належним та допустимим доказом вручення такого рекомендованого поштового відправлення є повідомлення про вручення поштового відправлення, а не роздруківка з сайту Укрпошти. Натомість, Позивачем при поданні позовної заяви та протягом розгляду справи в суді першої інстанції не надано суду повідомлення про вручення поштового відправлення щодо направленої Відповідачу рознарядки від 10.11.2017, яке є належним доказом отримання Відповідачем такого відправлення та доказом дати отримання вказаного відправлення та прізвищем одержувача.
На думку відповідача, твердження Позивача про невиконання Відповідачем обов'язку щодо направлення Позивачу листа-підтвердження з вказанням станції відвантаження товару не може бути прийняте до уваги з огляду на те, що Позивачем не підтверджено отримання Відповідачем вказаної рознарядки. Відповідно, Відповідач не мав змоги надати відповідний лист-підтвердження з огляду на неотримання рознарядки.
У запереченнях на відзив позивачем зокрема зазначено, що факт отримання рознарядки від 10.11.2017 №-ЦЗВ-20/4927 встановлений в Постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №910/22712/17. Також суд касаційної інстанції констатував факт отримання ТОВ «Елемент Нафта» оригіналу рознарядки засобами поштового зв'язку 06.12.17. Тому, з огляду висновки Верховного Суду стосовно початку перебігу 5-денного строку поставки, що рахується з дня, наступного за днем фактичного отримання відповідачем оригіналу рознарядки поштою (06.12.2017), прострочення виконання зобов'язань з поставки припадає на 11.12.2017. Факт отримання ТОВ «ЕЛЕМЕНТ НАФТА» рознарядки підтверджується даними сайту відстеження поштових відправлень Укрпошта http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku, в якому зазначена інформація, що поштове відправлення № 0304903178360 було вручено особисто 06.12.2017 представнику адресата (роздруківка із сайту міститься в матеріалах справи). Згідно з інформацією, що розміщена на офіційному сайті Укрпошти https://ukrposhta.ua/dostayiti/pismo/opis/. Рекомендований лист - реєстроване поштове відправлення, яке приймається для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення. В даному випадку, Позивач при направлення спірної рознарядки (поштове відправлення №0304903178360) скористався послугою «Рекомендований лист з відміткою «Вручити особисто», що передбачає особисте вручення листа адресату. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відправлення було «вручено особисто» 06.12.2017 представнику адресата.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
20.10.2017р. між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕМЕНТ НАФТА" (відповідач, постачальник) укладено договір поставки № ЦЗВ-14-04517-01.
Згідно п.1.1. договору постачальник зобов'язується поставити, а замовник прийняти і оплатити нафту та дистиляти (дизельне паливо) (далі - товар), найменування, марка і кількість якого вказується в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що постачальник здійснює поставку товару залізничним транспортом загального користування на умовах FСА (Франко-перевізник) станція відправлення в межах України (відповідно до вимог "ІНКОТЕРМС" ред. 2010р.), пункт призначення за реквізитами вантажоодержувача, які вказуються в рознарядках замовника.
За п.3.2. договору постачальник здійснює поставку товару партіями протягом терміну дії договору, тільки при наявності рознарядки замовника, яка є підтвердженням готовності замовника до прийому товару. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці, несе замовник. Замовник не несе відповідальності за ненадання рознарядок (надання не в повному обсязі), якщо це є наслідком зміни плану постачання та фінансування замовника.
Рознарядка надається постачальнику в оригіналі шляхом направлення поштою цінного листа з описом вкладення та направленням сканкопії рознарядки електронним листом із застосуванням електронної пошти (Е-mail). Після отримання рознарядки електронною поштою (Е-mail) постачальник повинен протягом доби направити замовнику лист на електронну пошту (Е-mail) замовника, що підтверджує отримання рознарядки, та повідомлення про готовність виконання рознарядки у зазначені терміни.
За необхідності, рознарядка може бути відкоригована замовником, про що обов'язково повідомляється постачальнику.
Згідно п.3.3. договору замовник протягом одного робочого дня з моменту надання постачальнику рознарядки забезпечує оформлення наказів або телеграфних розпоряджень ПАТ "Укрзалізниця" на станцію відправлення, відповідно до умов поставки і вказаних у рознарядці замовника реквізитів вантажоодержувача.
За п.3.4. договору постачальник здійснює відвантаження товару протягом 5-ти календарних днів з дня надання рознарядки.
Відповідно до п.3.6. договору поставка товару підтверджується актом прийому-передачі, який складається на підставі накладної (залізничної) та підписується за умови надання постачальником передбачених цим пунктом документів.
Пунктом 3.7. договору передбачено, що датою поставки товару вважається дата відправлення цього товару, що підтверджується штампом станції відправлення в межах України на накладній (залізничній), на адресу вантажоодержувача - кінцевого одержувача, які вказуються в рознарядці замовника.
У пунктах 4.1., 4.2. договору визначено, що кількість товару, який планується до поставки за цим договором, вказується в специфікаціях до цього договору. Кількість партії товару, який підлягає поставці, вказується в рознарядці замовника.
Відповідно до п.9.4. договору за порушення термінів постачання постачальник оплачує замовнику штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару, а за прострочення понад 15 днів додаткового стягується пеня у розмірі 0,1% від суми непоставленого в строк товару за кожний день прострочення.
09.11.2017р. між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою внесено зміни у розділ 13 договору, а саме: до реквізитів постачальника.
10.11.2017р. позивач надіслав на змінену адресу відповідача рознарядку від 10.11.2017р. №ЦЗВ-20/4927 на відвантаження дизельного палива обсягом 6 895,000 т за ціною 19 833,33грн./т без ПДВ на загальну суму 164 100 972,42грн. (а.с.24-25).
Згідно інформації з офіційного сайту Відстеження поштових відправлень "Укрпошта" рознарядка від 10.11.2017р. № ЦЗВ-20/4927 отримана відповідачем 06.12.2017р. (а.с.26).
Позивач вважає, що строк виконання даної рознарядки - до 11.12.2017р. включно та вказує на те, що відповідачем товар за вищевказаною рознарядкою не поставлено, а тому, на підставі п.9.4. договору, просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 29 866 376,98грн., нараховану за період з 12.12.2017р. по 11.06.2018р.
Відповідач заперечує проти виникнення у нього обов'язку з поставки товару за спірною рознарядкою, а тому заперечує й проти сплати пені за прострочення поставки товару, що й стало причиною виникнення спору.
Предметом позову у цій справі є вимога позивача про стягнення пені відповідно до п.9.4. Договору поставки № ЦЗВ-14-04517-01 на підставі ст. 230 Господарського кодексу України за порушення термінів поставки товару.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на положення ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, ст.525, ст.629, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, п.3.2, п.3.4 договору та виходив з того, що матеріали справи не містять доказів направлення позивачем сканкопії рознарядки №ЦЗВ-20/4927 від 10.11.2017р. відповідачу електронним листом із застосуванням електронної пошти (Е-mail). З огляду на що місцевим судом зроблені висновки, що рознарядка буде вважатись поданою у випадку отримання відповідачем оригіналу рознарядки, надісланої поштою, та сканкопії рознарядки, направленої електронним листом із застосуванням електронної пошти (Е-mail). Відповідач отримав рознарядку №ЦЗВ-20/4927 від 10.11.2017р. засобами поштового зв"язку 06.12.2017р. Однак доказів направлення та отримання відповідачем сканкопії рознарядки електронним листом із застосуванням електронної пошти (Е-mail) позивачем до суду не надано. З огляду на викладене, обов'язок виконання рознарядки від 10.11.2017р. №ЦЗВ-20/4927 у відповідача не настав, у зв"язку з чим місцевим судом відмовлено у задоволенні позову.
Проте колегія суддів з вказаними висновкам місцевого суду не погоджується та вважає їх передчасними з огляду на наступне.
Так, за змістом пункту 3.4 Договору поставки договору постачальник здійснює відвантаження товару протягом 5-ти календарних днів з дня надання рознарядки, тобто настання цього строку не залежить від направлення замовником сканкопії рознарядки електронним листом із застосуванням електронної пошти (Е-mail). Судом установлено, що Відповідач отримав рознарядку №ЦЗВ-20/4927 від 10.11.2017р. засобами поштового зв"язку 06.12.2017р., що підтверджуються долученими до справи чеком, описом вкладення у цінний лист про направлення поштового відправлення за адресою: 01010, м. Київ, Хрестовий провулок, 2, оф. 401, витягом з офіційного сайту "Укрпошта", а тому прострочення поставки починається з 12.12.2017.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 610 та частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 3 статті 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
Враховуючи наведені положення цивільного законодавства, колегія суддів вважає, що порядок надання замовником рознарядки на поставку товару, передбачений пунктом 3.2 Договору поставки, та 5-денний строк виконання постачальником зобов'язання з поставки товару, чітко визначений пунктом 3.4 цього договору, не є тотожними поняттями, що не враховано місцевим судом.
За змістом пункту 3.4 Договору поставки строк відвантаження товару настає не пізніше 5-ти календарних днів з дня надання постачальнику оригіналу рознарядки рекомендованим/цінним листом з описом вкладення за належною адресою, тобто настання цього строку жодним чином не залежить від направлення замовником сканкопії рознарядки електронним листом із застосуванням електронної пошти (Е-mail).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 910/22712/17.
Відповідно до п. 8 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (зі змінами), до внутрішніх поштових відправлень належать, зокрема, листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю.
За п. п. 59, 61 Правил надання послуг поштового зв'язку внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.
Отже, згідно із вказаними пунктами Правил, опис вкладення складається в тому випадку, якщо поштове відправлення приймається до пересилання з оголошеною цінністю.
При цьому, з аналізу п. п. 2, 11, 19 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (зі змінами), ст. 13 Закону України "Про поштовий зв'язок" вбачається, що квитанція або касовий чек (в яких зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, що надають послуги, дата та вид послуги, її вартість) є доказами надіслання документів. У разі, якщо направлений лист не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, його слід вважати належним чином врученим адресату.
За таких обставин, надання позивачем на підтвердження виконання обов'язку щодо направлення вказаної рознарядки відповідачу: чеку, опису вкладення у цінний лист, роздруківки з офіційного сайту "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, що містить інформацію про дату, час та місце виконання операцій (вручення адресату відповідного поштового відправлення), колегія суддів вважає за необхідне визнати неналежним та допустимим доказом фактичного надання постачальнику оригіналу рознарядки, а отже і прострочення відповідача у зв'язку з її невиконанням.
Тому слушними є доводи скаржника про те, що посилання суду першої інстанції на відсутність підтвердження направлення та отримання рознарядки не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Висновок місцевого суду про недоведеність позовних вимог АТ "Укрзалізниця" з огляду на ненадання доказів направлення замовником сканкопії рознарядки електронним листом із застосування електронної пошти (Е-mail) та доказів отримання ТОВ "Елемент нафта" зроблений із порушенням положень статей 73, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, оскільки належним та допустимим доказом надсилання адресату рекомендованого/цінного листа може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) з надіслання адресату листа з описом вкладення, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії, а доказом отримання - витяг з офіційного сайту "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Враховуючи передбачені пунктом 9.4 Договору поставки штрафні санкції (зокрема пеню) та факт прострочення/невиконання поставки, апеляційним судом визнано обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення пені у розмірі 29 866 376,98 грн.
Згідно положень пунктів 3 і 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення.
З підстав невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для повного скасування оскарженого рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення, яким позов задовольнити повністю.
Згідно з частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" - задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2019 у справі №904/5647/18 - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕМЕНТ НАФТА" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" пеню у розмірі 29 866 376,98 грн., суму 447 995, 65 грн. витрат на судовий збір, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, та суму 671 993, 49 грн. судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 09.09.2019.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя В.О. Кузнецов
Суддя Ю.Б. Парусніков