вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" вересня 2019 р. Справа№ 910/13318/16
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Хрипуна О.О.
Тарасенко К.В.
секретар судового засідання: Мельничук О.С.
за участю представників:
від позивача - не з'явились,
від відповідача 1 - Сєров Є.І.,
від відповідача 2 - не з'явились,
від державного виконавця - Мороз Л.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.02.2019
за скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
на дії Шевченківського районного відділу виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві
у справі № 910/13318/16 (суддя Босий В.П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг"
до:
1. Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Зурбаган - Юг"
про стягнення 513 255, 89 дол. США., -
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" задоволено повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" попередню оплату у розмірі 513 255,89 дол. США, що еквівалентно 32 822 714,17 рос. рублів, та судовий збір у розмірі 191 316,13 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 року, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.04.2017 року, рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 року скасовано повністю, а провадження у справі №910/13318/16 припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Верхового суду від 16.02.2018 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 року та постанову Вищого господарського суду України від 18.04.2017 року у справі №910/13318/16 скасовано, а справу передано на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 року рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 року у справі №910/13318/16 змінено в частині пункту другого резолютивної частини рішення, який викладено наступній редакції:
"Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров Несторівський, 3-5; ідентифікаційний код 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 12, оф. 195; ідентифікаційний код 40386508) попередню оплату у розмірі 513 255,89 дол. США, що еквівалентно 13 657 739,12 грн., та судовий збір у розмірі 191 316,13 грн."., в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 року у справі №910/13318/16 залишено без змін.
15.06.2018 року Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.
Постановою Верховного суду від 31.10.2018 року рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 року в частині вирішення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення попередньої оплати та в частині розподілу судового збору скасовано, прийнято в цій частині нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення попередньої оплати задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" 6 591 241,32 грн. попередньої оплати, що станом на день подання позову еквівалентно 16 736 260,11 російських рублів, у решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" відмовлено, рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 року в частині відмови в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зурбаган - юг" про солідарне стягнення 100 000,00 грн. залишено без змін, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 286 576,26 грн. судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" 118 646,61 грн. судового збору за подання касаційної скарги №37-3/03/17 та 128 533,83 грн. - за перегляд Верховним Судом 16.02.2018 року заяви позивача про перегляд Верховним Судом України постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 року та постанови Вищого господарського суду України від 18.04.2017 року.
22.12.2018 року Господарським судом міста Києва видано відповідні накази.
29.01.2019 року Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" подано скаргу на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якій скаржник просить:
- визнати переказ на користь ТОВ "ФК "Бізнес Факторинг" коштів у розмірі 6 591 241, 32 грн. у виконавчому провадженні №57982969 неправомірним;
- визнати переказ на користь Державного бюджету України коштів у розмірі 659 124, 13 грн. (виконавчий збір) і 240,00 грн. (витрати виконавчого провадження) у виконавчому провадженні №57982969 неправомірним;
- визнати бездіяльність державного виконавця щодо не закінчення виконавчого провадження №57982969 неправомірною;
- зобов'язати державного виконавця закінчити виконавче провадження.
В обґрунтування поданої скарги заявник зазначає, що ПАТ "Укрнафта" було здійснено зарахування зустрічних вимог на суму 39 395,82 грн., а відтак дії державного виконавця щодо переказу на користь стягувача 6 591 241, 32 грн., 659 124, 32 грн. та 240, 00 грн. у виконавчому провадженні №57982969 є неправомірними.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2019 року у справі № 910/13318/16 скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в частині вимог, викладених в п. 3 та п. 4 прохальної частини, залишено без розгляду, в іншій частині скарги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів того, що в момент вчинення оскаржуваних дій державний виконавець був обізнаний про здійснення зарахування та діяв всупереч вимогам чинного законодавства, а скаржником не доведено та не надано суду доказів, що підтверджують письмове повідомлення безпосередньо державного виконавця про здійснення зарахування.
Також місцевий господарський суд зазначив, що переказ коштів є фінансовою операцією з руху коштів, що в даному випадку не має відношення до певних дій або бездіяльності державного виконавця як суб'єкта оскарження дій в розумінні ст. 339 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись з рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.02.2019 року у справі № 910/13318/16, та прийняти нове рішення, яким скаргу задовольнити.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що без ініціативи державного виконавця і затвердження з боку Начальника Шевченківського РВ ДВС Києва перекази коштів (виплати) не здійснюються. Також скаржник зазначає, що матеріали справи містять докази того, що ним було повідомлено державного виконавця про зарахування зустрічних однорідних вимог до відкриття виконавчого провадження.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (09.1-04.1/2780/19) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.02.2019 року у справі № 910/13318/16, справу призначено до розгляду на 22.05.2019 року.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 року у зв'язку з призначенням судді Власова Ю.Л. суддею Верховного Суду, у справі № 910/13318/16 призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2019 року у справі № 910/13318/16 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Пашкіна С.А., судді: Буравльов С.І., Зубець Л.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2019 у справі №910/13318/16 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.02.2018 року у справі № 910/13318/16.
22.05.2019 року від ПАТ "Укрнафта" надійшла заява про відвід суддям Північного апеляційного господарського суду Пашкіній С.А., Буравльову С.І., Власову Ю.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2019 року визнано необгрунтованою заяву Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про відвід судді Пашкіній С.А. та судді Буравльову С.І., заяву Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в частині відводу судді Власова Ю.Л. - залишено без розгляду, матеріали оскарження №910/13318/16 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою для вирішення питання про відвід відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2019 року заяву ПАТ "Укрнафта" передано колегії суддів у складі: головуючий суддя: Грек Б.М., судді Остапенко О.М., Отрюх Б.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2019 року відмовлено у задоволенні заяви Публічному акціонерному товариству "Укрнафта" про відвід суддів Пашкіної С.А., Буравльова С.І. від розгляду справи № 910/13318/16.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 року у складі колегії суддів Пашкіна С.А., Буравльов С.І., Зубець Л.П. поновлено апеляційне провадження у справі № 910/13318/16 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.02.2019 року, розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" призначено на 25.06.2019 року.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 24.06.2019 року у справі № 910/13318/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Пашкіна С.А., судді: Буравльов С.І., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 року прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.02.2019 року у справі № 910/13318/16.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 року оголошено перерву в судовому засіданні на 16.07.2019 року.
26.06.2019 року від Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" надійшла заява про відвід суддям Північного апеляційного господарського суду Пашкіній С.А., Пономаренку Є.Ю., Буравльову С.І. у справі №910/13318/16.
Під час вирішення питання щодо подальшого руху справи суддя Пашкіна С.А. заявила самовідвід у справі, зокрема, з метою унеможливлення виникнення сумнівів у скаржника щодо об'єктивності та неупередженості судді під час розгляду даної справи. (скаржником у даній справі вже подавався відвід суддям Пашкіній С.А. , Буравльову С.І. та Власову Ю.Л.).
Розглянувши заяву про самовідвід головуючого судді Пашкіної С.А. від розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (09.1-04.1/2780/19) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.02.2019 року у справі № 910/13318/16, справу № 910/13318/16, з метою уникнення безпідставних звинувачень скаржника, а також з метою недопущення у подальшому сумнівів у сторін чи інших осіб щодо неупередженості суддів та забезпечення довіри до судової влади України, заява про самовідвід головуючого судді Пашкіної С.А. у справі №910/13318/16 колегія суддів дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2019 року задоволено заяву суддів Північного апеляційного господарського суду Пашкіної С.А. про самовідвід. Справу передано для здійснення визначення складу судової колегії відповідно до приписів ГПК України.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2019 року, справу №910/13318/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: Агрикова О.В. - головуюча суддя; судді Чорногуз М.Г., Хрипун О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2019 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.02.2019 року прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено розгляд справи на 08.08.2019 року.
Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 07.08.2019 року, у зв'язку з відпусткою судді Чорногуза М.Г., сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/13318/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Хрипун О.О., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2019 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.02.2019 року у справі №910/13318/16 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі, розгляд справи призначено на 05.09.2019 року. Зобов'язано Шевченківський районний відділ виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві надати суду до 26.08.2019 року копії матеріалів виконавчого провадження №57982969. Витребувано у Господарського суду міста Києва оригінали всіх матеріалів справи №910/13318/16.
28.08.2019 року від відповідача 1 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2019 року у справі №640/793/19, копії повідомлення про вручення поштового відправлення №0103269637440, витягу з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження поштового відправлення №0103269637440, копії подання №ДВ/12 від 30.07.2019 року про оплату судового збору.
02.09.2019 року від Господарського суду міста Києва супровідним листом №01-10.3/202/19 до Північного апеляційного господарського суду надійшли всі матеріали справи №910/13318/16 у 13 томах.
05.09.2019 року від державного виконавця через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні 05.09.2019 року представник відповідача 1 надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Державний виконавець надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представники позивача та відповідача 2 в судове засідання не з'явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" задоволено повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" попередню оплату у розмірі 513 255,89 дол. США, що еквівалентно 32 822 714,17 рос. рублів, та судовий збір у розмірі 191 316,13 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 року, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.04.2017 року, рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 року скасовано повністю, а провадження у справі №910/13318/16 припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Верхового суду від 16.02.2018 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 року та постанову Вищого господарського суду України від 18.04.2017 року у справі №910/13318/16 скасовано, а справу передано на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 року рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 року у справі №910/13318/16 змінено в частині пункту другого резолютивної частини рішення, який викладено наступній редакції:
"Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров Несторівський, 3-5; ідентифікаційний код 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 12, оф. 195; ідентифікаційний код 40386508) попередню оплату у розмірі 513 255,89 дол. США, що еквівалентно 13 657 739,12 грн., та судовий збір у розмірі 191 316,13 грн."., в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 року у справі №910/13318/16 залишено без змін.
15.06.2018 року Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.
Постановою Верховного суду від 31.10.2018 року рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 року в частині вирішення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення попередньої оплати та в частині розподілу судового збору скасовано, прийнято в цій частині нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення попередньої оплати задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" 6 591 241,32 грн. попередньої оплати, що станом на день подання позову еквівалентно 16 736 260,11 російських рублів, у решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" відмовлено, рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 року в частині відмови в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зурбаган - юг" про солідарне стягнення 100 000,00 грн. залишено без змін, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 286 576,26 грн. судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" 118 646,61 грн. судового збору за подання касаційної скарги №37-3/03/17 та 128 533,83 грн. - за перегляд Верховним Судом 16.02.2018 року заяви позивача про перегляд Верховним Судом України постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 року та постанови Вищого господарського суду України від 18.04.2017 року.
22.12.2018 року Господарським судом міста Києва видано відповідні накази.
Постановою державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиція у місті Києві від 28.12.2018 року відкрито виконавче провадження №57982969 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/13318/16 від 22.12.2018 року. (а.с. 28).
За наслідками проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні №57982969 з ПАТ "Укрнафта" стягнуто, а ТОВ "ФК "Бізнес факторинг" перераховано 6 591 241,32 грн. боргу, 659 124,32 грн. виконавчого збору та 240,00 грн. витрат виконавчого провадження, що підтверджується платіжними дорученнями №№16, 17, 18 від 04.01.2019 року. (а.с. 67-69).
Крім того, матеріали справи містять заяву №01/01/07/3707 від 22.12.2018 року, яку ПАТ "Укрнафта" направило на адресу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиція у місті Києві. (а.с. 12-14). Докази направлення наявні в матеріалах справи, а саме опис вкладення у цінний лист, накладна №0103045374630 та фіскальний чек. (а.с. 15).
Зі змісту вказаної вище заяви ПАТ "Укрнафта" просило врахувати зарахування зустрічних вимог на суму 39 395,82 грн. при відкритті виконавчого провадження на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 22.12.2018 року №910/13318/16.
Як зазначає скаржник, заява №01/01/07/3707 від 22.12.2018 року отримана адресатом 26.12.2018 року, тобто ще до відкриття виконавчого провадження №57982969 та здійснення оскаржуваних дій у доказ чого надає роздруківку з офіційного сайту АТ «Укрпошта» про відстеження поштового відправлення №0103045374630. (а.с. 21).
Колегія суддів зазначає, що як унормовано вимогами ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У відповідності до ст.339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до приписів статей 18, 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на усій території України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, унормовано Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст.13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з положеннями частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
Вимогами частини п'ятою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Як вже було зазначено вище, постановою державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиція у місті Києві від 28.12.2018 року відкрито виконавче провадження №57982969 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/13318/16 від 22.12.2018 року. (а.с. 28).
Частиною 4 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
З матеріалів справи вбачається, що заява №01/01/07/3707 від 22.12.2018 року отримана державним виконавцем 26.12.2018 року, проте, як зазначає сам виконавець в судовому засіданні у суді першої інстанції (що вбачається з диску звукозапису) він отримав вказану заяву 29.12.2018 року.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що матеріали справи містять докази направлення заяви №01/01/07/3707 від 22.12.2018 року на адресу державного виконавця, а також докази отримання останнім її саме 26.12.2018 року, як вбачається з роздруківки офіційного сайту АТ «Укрпошта» (а.с. 21), при цьому колегія суддів враховує пояснення державного виконавця щодо отримання такої заяви, проте не приймає його ствердження щодо отримання такої заяви 29.12.2018 року, оскільки такі твердження не підтверджені належними та допустимими доказами.
При цьому, колегія суддів зазначає, що недоліки організації внутрішнього документообігу державної виконавчої служби не спростовують факту отримання заяви №01/01/07/3707 від 22.12.2018 року.
З огляду на вищевикладене, висновок місцевого господарського суду про відсутність в матеріалах справи доказів отримання державним виконавцем заяви №01/01/07/3707 від 22.12.2018 року є хибним та таким, що спростовується вищевикладеним.
Статтею 601 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
За змістом названої правової норми залік можливий лише при наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником; однорідні, зокрема можна зарахувати грошовий борг проти грошового, а також необхідно, щоб за обома вимогами настав вже строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню
При цьому, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.
Отже, за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однієї сторони. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду і спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи. Тобто, друга сторона має право оскаржити заявлену вимогу про зарахування у зв'язку з її недійсністю.
Здійснення зарахування можливе без згоди другої сторони, за заявою лише однієї сторони, таким чином, достатньо волевиявлення однієї сторони. Зарахування, проведене за заявою однієї сторони, діє з того моменту, коли у наявності всі умови для зарахування.
Чинне законодавство не містить заборон щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконання судового рішення. Для вчинення цього правочину потрібна лише наявність умов, встановлених ст. 601 ЦК України.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеним у постанові від 24.02.2016 року у справі № 6-2784цс15, зарахуванням можуть бути припинені зобов'язання на будь-якій стадії їх існування, навіть після порушення виконавчого провадження щодо виконання одного із зустрічних зобов'язань.
Добровільне виконання зобов'язання на стадії виконавчого провадження допускається і шляхом проведення зарахування однорідних зустрічних вимог.
В матеріалах справи наявне платіжне доручення №ДВ/12-2 від 28.12.2018 року, яке проведено банком 04.01.2019 року про примусове списання коштів згідно наказу Господарського суду міста Києва від 22.12.2018 року у справі №910/13318/16 на користь ТОВ ФК БІЗНЕС ФАКТОРИНГ на рахунок Шевченківського РВДВС м Києва. (а.с. 55).
Також, матеріали справи місять клопотання №01/01/07/14 від 08.01.2019 року, яким відповідач 1 просив державного виконавця відкласти проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні №57982969 на строк 10 робочих днів у зв'язку з розглядом Господарським судом міста Києва заяви про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 22.12.2018 року у справі №910/13318/16 таким, що не підлягає виконанню. Зазначена заява отримана державним виконавцем 08.01.2019 року, що вбачається з штампу вхідної кореспонденції на титульній сторінці клопотання. (а.с. 58-61).
В подальшому, розпорядженням державного виконавця №57982969/12 від 09.01.2019 року про перерахування грошових коштів, що надійшли 04.01.2019 року на рахунок депозитних сум при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 22.12.2018 року у справі №910/13318/16 на користь ТОВ «ФК «Бізнес Факторинг». (а.с. 63).
Також в матеріалах справи наявні платіжні доручення №16 від 04.01.2019 року про перерахування боргу в розмірі 6 591 241, 32 грн., №17 від 04.01.2019 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 659 124, 13 грн. та №18 від 04.01.2019 року про перерахування витрат в розмірі 240, 00 грн. Вказані перерахунки були здійснені 10.01.2019 року, що вбачається з штампу Державної казначейської служби України. (а.с. 67-69).
Відтак, встановивши, що боржником було повідомлено державного виконавця про наявність заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог 26.12.2018 року, тобто ще до відкриття виконавчого провадження, а також те, що в Господарському суді міста Києва розглядається заява про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 22.12.2018 року у справі №910/13318/16 таким, що не підлягає виконанню 08.01.2019 року, тобто ще до винесення розпорядження №57982969/12 від 09.01.2019 року, колегія суддів дійшла висновку, що у державного виконавця були відсутні підстави для здійснення переказу грошових коштів в повному обсязі, відповідно до платіжних доручень від 04.01.2019 року.
Проте, колегія суддів зазначає, що звертаючись з скаргою на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві скаржник просить визнати переказ на користь ТОВ "ФК "Бізнес Факторинг" коштів у розмірі 6 591 241, 32 грн. у виконавчому провадженні №57982969 неправомірним, а також визнати переказ на користь Державного бюджету України коштів у розмірі 659 124, 13 грн. (виконавчий збір) і 240,00 грн. (витрати виконавчого провадження) у виконавчому провадженні №57982969 неправомірним.
Втім, зі змісту ч. 2, ст. 343 Господарського процесуального кодексу України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Тобто, за результатами розгляду скарги суд, у разі задоволення скарги повинен визнати рішення, дії чи бездіяльність неправомірною та при цьому повинен також усунути такі порушення шляхом зобов'язання державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
При цьому, відповідно до ч. 3, ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.
Відповідно до частини 2, пункту 13, розділу VII інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року вбачається, що у разі наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів державний виконавець невідкладно після ознайомлення з інформацією про надходження коштів готує одне розпорядження (додатки 6, 7) (у тому числі за зведеним виконавчим провадженням), яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування стягувачу, яке затверджується начальником органу державної виконавчої служби із зазначенням дати та скріплюється печаткою органу державної виконавчої служби. Розпорядження готується в двох примірниках, оригінал видається відповідальній особі, копія залишається у виконавчому провадженні.
Також частиною 1, пункту 14, розділу VII інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року вбачається, що перерахування коштів з рахунків органів державної виконавчої служби чи приватного виконавця здійснюється на підставі платіжних доручень.
При цьому, що загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, відповідальність суб'єктів переказу, а також загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами встановлюються Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".
Так, частиною 1 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що:
1.15) ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу;
1.24) переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі;
1.39) списання примусове - списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом;
1.40) стягувач - особа, яка може бути ініціатором переказу коштів з рахунка платника на підставі виконавчих документів, визначених законом;
1.35) Розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.
Згідно із ст. 20 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціатором переказу може бути платник, а також обтяжувач чи отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціювання переказу проводиться шляхом:
1) подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа;
2) подання платником до будь-якого банку документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі;
3) подання ініціатором до відповідної установи - учасника платіжної системи документа на переказ, що використовується у відповідній платіжній системі для ініціювання переказу;
4) використання держателем електронного платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг або для отримання коштів у готівковій формі;
5) подання обтяжувачем чи отримувачем платіжної вимоги при договірному списанні;
6) надання клієнтом банку, що його обслуговує, належним чином оформленого доручення на договірне списання;
7) внесення готівкових коштів для подальшого переказу за допомогою платіжних пристроїв.
Системний аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що в даному випадку виконавча служба є лише ініціатором переказу, а не його безпосереднім виконавцем. При цьому, сам переказ є фінансовою операцією з руху коштів.
Отже, з вищевикладеного вбачається, що переказ грошових коштів здійснює не державний виконавець, а фінансова установа, тобто оскарження саме таких дій не є в розумінні ст. 343 Господарського процесуального кодексу України скаргою на дії державного виконавця.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку, саме дії державного виконавця були відображені в розпорядженні про перерахування коштів та в платіжних дорученнях, як то передбачено чинним законодавством (ч. 1, ст. 13, ЗУ «Про виконавче провадження»), які скаржник у даній справі не оскаржує, з врахуванням чого колегія суддів позбавлена можливості виходити за межі поданої ПАТ «Укрнафта» скарги.
Таким чином, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального права на підставі встановлених ним фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її необґрунтованість, а звідси - про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки не спростовують викладених в ухвалі обґрунтованих висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування ухвали господарського суду першої інстанції.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 18.02.2019 року у справі № 910/13318/16 обґрунтована, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для її скасування чи змін не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на ухвалу господарського суду міста Києва від 18.02.2019 року №910/13318/16 залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 18.02.2019 року №910/13318/16 залишити без змін.
3. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13318/16.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 06.09.2019 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді О.О. Хрипун
К.В. Тарасенко