проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"29" серпня 2019 р. Справа № 911/2548/18
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В., суддя Фоміна В.О.
за участі секретаря судового засідання Гончарова О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Демітекс" (вх.№1708 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.04.2019 у справі № 911/2548/18 (прийняте у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Ореховською О.О., повний текст рішення складено 18.04.2019)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Демітекс", м. Полтава,
до 1) Товариства з обмеженою відповідністю "Ріелт Інвест Сервіс", Київська область, Броварський район, с. Зазим'є,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинова", м. Дніпропетровськ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", м. Полтава,
про витребування майна з чужого незаконного володіння,
в межах справи № 917/50/13-г про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Демітекс",
В провадженні Господарського суду Полтавської області перебуває справа № 917/50/13-г про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Демітекс".
Постановою Господарського суду Полтавської області від 07.11.2013 у справі № 917/50/13-г Публічне акціонерне товариство "Демітекс" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором підприємства-банкрута призначено арбітражного керуючого Дуленка А.Г. з наданням йому повноважень відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Публічне акціонерне товариство "Демітекс" в особі ліквідатора Дуленка А.Г звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідністю "Ріелт Інвест Сервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинова" про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.11.2018 у справі № 911/2548/18 позовну заяву від 06.11.2018 №01-01-01/06-11/94-022 Публічного акціонерного товариства "Демітекс" разом з доданими до неї матеріалами передано на розгляд Господарському суду Полтавської області.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду в межах справи №917/50/13-г про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Демітекс" .
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 11.04.2019 у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
ПАТ "Демітекс" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи належним чином не розглянуто доводи та докази позивача, допущено ряд процесуальних порушень норм національного законодавства, просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "Демітекс" в повному обсязі.
Скарга обґрунтована тим, що позивачем надано до матеріалів справи всі наявні та можливі документи, що підтверджують право власності на спірні об'єкти за позивачем, а саме, інвентаризаційний опис із зазначенням найменування обладнання, балансовий рахунок на якому перебуває означене майно та інвентаризаційний номер об'єкта, звіт з незалежної оцінки майна №177 від 15.03.2017, виконаний ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи», на замовлення забезпеченого кредитора -ПАТ «Укрексімбанк», яким визначено ринкову вартість спірного майна, всі необхідні ознаки спірного майна, долучено фото майна та на підставі всіх якісних та кількісних показників, визначено ринкову вартість об'єктів. Третьою особою (ПАТ «Укрексімбанк») надано акти перевірки якості та стану спірного майна, яким встановлено факт перебування спірного майна у приміщеннях, що належить відповідачам. Таким чином, на думку скаржника, суду надані належні документи для встановлення права власності на спірне майно та факту перебування майна у відповідача станом на дату подання позовної заяви.
25.06.2019 до суду від ТОВ «Калинова» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№6059), в якому другий відповідач проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що ТОВ «Калинова» не має жодного відношення до майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , не здійснює жодної підприємницької чи іншої господарської діяльності за наведеною адресою, ніколи не мало зв'язків з ТОВ "Ріелт Інвест Сервіс", не укладало жодних договорів щодо придбання чи користування будівлею, частиною будівлі, приміщенням чи приміщеннями у будівлі літ.В-3 за адресою: АДРЕСА_1 . Також зазначає, що ТОВ «Калинова» не має на своєму балансі будь-якого майна за адресою: АДРЕСА_1 . У своєму позові ліквідатор ПАТ «Демітекс» взагалі не вказує, чим ТОВ «Калинова» порушило його права, в т.ч. право володіння та користування майном, яке належить ПАТ «Демітекс».
25.06.2019 до суду від ТОВ "Ріелт Інвест Сервіс" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№6060), в якому перший відповідач проти апеляційної скарги також заперечує, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що ТОВ "Ріелт Інвест Сервіс" став власником промислової будівлі (цеху) літ.В-3, загальною площею 33651,3 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка була реалізована з прилюдних торгів, що підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.04.2017 №84336485. Листом від 30.05.2017 №221, як власник промислової будівлі, підприємство зверталось до ліквідатора ПАТ «Демітекс» з вимогою укласти договір оренди приміщення або вирішити питання щодо термінового звільнення приміщень від даного майна. Листами від 05.01.2018 №1 та від 18.01.2018 №5 ТОВ "Ріелт Інвест Сервіс" повторно зверталось до ПАТ «Демітекс» з зазначеною вимогою, з вимогою вивезення майна при умові надання правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності на майно, що належить ПАТ «Демітекс». Проте, як зазначив перший відповідач, до теперішнього часу відповідей на вищевказані листи від ПАТ «Демітекс» не надходило.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2019 у зв'язку з відпусткою судді Крестьянінова О.О. та судді Пуль О.А., які входили до складу колегії суддів, для здійснення розгляду судової справи №911/2548/18 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В., суддя Фоміна В.О.
28.08.2019 до суду від ПАТ «Укрексімбанк» надійшли пояснення (вх.№8082), в яких банк підтримує позовні вимоги частково, посилаючись на те, що відповідно до наданого до суду акту перевірки заставного майна, проведеної 05.09.2018, встановлено, що гідравлічні візки Linde в кількості 4 шт. знаходяться на зберіганні у ліквідатора Дуленка А.Г., а решта майна - в приміщенні відповідача. Також, до пояснень надано додаткові документи.
При цьому, колегія суддів не приймає до розгляду додаткові документи, надані ПАТ «Укрексімбанк» до пояснень, з огляду на те, що ч.3 ст.269 ГПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Проте, третьою особою не зазначено причин неможливості подання даних документів до суду першої інстанції.
Представник ПАТ "Демітекс" у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.
Представник ТОВ "Ріелт Інвест Сервіс" у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив суд у її задоволенні відмовити.
Представник ПАТ «Укрексімбанк» у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу частково.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Господарського суду Полтавської області від 07.11.2013 у справі № 917/50/13-г ПАТ "Демітекс" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором підприємства-банкрута призначено арбітражного керуючого Дуленка А.Г. з наданням йому повноважень відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
На виконання вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатором проведено інвентаризацію майна ПАТ "Демітекс", сформовано ліквідаційну масу та проведено оцінку майна. До складу ліквідаційної маси також було включено об'єкти рухомого майна, які перебувають на балансі, належать на праві власності банкруту та поряд з цим є предметом забезпечення (заставним майном) АТ «Укрексімбанк», як забезпеченого кредитора по справі №917/50/13-г про банкрутство ПАТ «Демітекс» відповідно до договорів застави №6411Z1/2474 від 21.01.2011 та №6409Z42/2474 від 01.10.2009, які укладені між АТ "Укрексімбанк" та ПАТ "Демітекс" з метою забезпечення виконання ПАТ "Демітекс" кредитних зобов'язань. Означене майно включено до складу лоту №22.В. за наступним переліком: ваги електронні Shekel В-1000-Р в кількості 1 шт.; ваги електронні Shekel В-150-Р в кількості 1 шт.; візки гідравлічні Linde в кількості 4 шт.; тази дм 500 в кількості 40 шт.; тази дм 450 в кількості 1157 шт.; тази дм 600 в кількості 399 шт.; станок вертик. сверд. ВСН 40л в кількості 2 шт.; машина мозаїчно-шліфувальна С199 в кількості 1 шт.; пір'єзбірник LUWA в кількості 1 шт.
Відповідно до Звіту з незалежної оцінки майна № 177 від 15.03.2017, проведеної Приватним підприємством "Центр незалежної оцінки та експертизи", ринкова вартість вищевказаного спірного майна становить 17 232,00 грн.
Як зазначає позивач, спірне майно перебувало у приміщеннях, які належали ПАТ "Демітекс" на праві власності та в подальшому були реалізовані органами Державної виконавчої служби шляхом проведення електронних торгів через сайт Системи електронних торгів арештованим майном на користь ТОВ "Ріелт Інвест Сервіс" в межах виконавчого провадження.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 05.04.2017 ТОВ "Ріелт Інвест Сервіс" було зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна - промислову будівлю (цех), загальною площею 33651,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер 406, виданого 05.04.2017.
Позивач зазначає, що новим власником доступ до приміщення та відповідно до майна, яке в ньому перебуває і належить ПАТ "Демітекс", позивачу обмежено. На письмову вимогу ліквідатора про повернення майна, належного ПАТ "Демітекс", новим власником об'єкту нерухомого майна (за адресою: АДРЕСА_1 ) - ТОВ "Ріелт Інвест Сервіс" відповіді не надано, майно не повернуто. У зв'язку з цим, ліквідатором Дуленком А.Г. неодноразово направлялись до правоохоронних органів заяви про вчинення посадовими особами ТОВ "Ріелт інвест сервіс" кримінального правопорушення.
Також, ПАТ "Демітекс" зверталось до Київського районного суду м. Полтави зі скаргою на бездіяльність слідчого відділення поліції № 1 Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 12.01.2018 у справі № 552/197/18 в задоволенні скарги ПАТ "Демітекс" відмовлено.
Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.
За приписами частин 1, 2 ст.41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.
Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема: виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом, тощо.
Процедура проведення ліквідаційної процедури, в тому числі реалізація майна боржника, врегульована нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Так, відповідно до частин 1, 4 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
Майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує. Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.
Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Частиною 1 ст. 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із ст.16 ЦК України та ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) кожна особа має право на захист своїх прав та законних інтересів.
Для захисту права власності передбачені речові та зобов'язальні способи захисту, відповідно до глави 29 ЦК України.
Зобов'язальні способи захисту права власності випливають із договорів та інших видів зобов'язань і мають конкретний характер.
До речових способів захисту права власності належать позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), позови про захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, і позови про визнання права власності.
Право на пред'явлення позову про витребування майна з незаконного володіння унормовано ст. 387 ЦК України, за приписами якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
За змістом вказаної статті відповідний позов (щодо витребування майна) має містити такі ознаки: позов має бути поданий власником майна чи уповноваженою ним особою; зміст позову становить вимога про повернення речі; річ, що належить позивачу перебуває у володінні іншої особи; річ перебуває у володінні іншої особи без достатньої правової підстави.
Аналіз вказаної норми та зміст позовних вимог за даним позовом свідчить про те, що даний позов відноситься до віндикаційних позовів (витребування майна з чужого незаконного володіння).
Віндикаційним позовом захищаються права власності в цілому, оскільки він пред'являється в тих випадках, коли порушені права володіння користування та розпорядження одночасно. Однак право власності за власником зберігається, тому що може бути підтвердженим правовстановлюючими документами, або іншими письмовими доказами.
Позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник.
Відповідачем за цим позовом буде незаконний володілець, під яким розуміється особа, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа майном власника. Незаконним володільцем може бути добросовісний і недобросовісний набувач.
Предметом віндикаційного позову може бути лише індивідуально-визначена річ. Речі, означені родовими ознаками, а також гроші та цінні папери на пред'явника не можуть бути предметом віндикації.
Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та інше.
Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння, зокрема факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, знаходження його в натурі у відповідача, які і становлять предмет доказування.
Важливим є те, що віндикаційний позов подається, по-перше, за відсутності договірних відносин між сторонами, оскільки за наявності договору слід вести мову про порушення його умов. По-друге, має бути наявною річ, по-третє, це має бути індивідуально визначена річ, по-четверте, вона має знаходитися у відповідача, а не в іншої особи.
Аналіз ст. 387 ЦК України свідчить про те, що віндикаційний позов ґрунтується передусім на тому, що право власності на річ є абсолютним і слідує за річчю, зберігаючись навіть у випадку незаконного вибуття з володіння власника та в період перебування в незаконному володінні іншої особи. Тому віндикаційна вимога може бути заявлена щодо витребування лише індивідуально-визначеної речі.
Таким чином, звертаючись з даним позовом, позивач має надати докази на підтвердження права власності на спірне майно, має довести індивідуальні ознаки майна, що витребовується, наявність майна у незаконному володінні відповідача, а також відсутність в останнього правових підстав для володіння цим майном.
Згідно зі ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Таким чином, майном у розумінні ЦК є речі та майнові права і обов'язки.
Відповідно до ст.179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст.184 ЦК України речі можуть бути з родовими ознаками та з індивідуальними. Річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.
Залежно від того, які ознаки (індивідуальні чи родові) властиві речам, вони відповідно до ст.184 ЦК України поділяються на речі, визначені індивідуальними або родовими ознаками.
Індивідуально визначена річ - це річ, яка наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.
Отже, до індивідуально визначеної речі відноситься, по-перше, унікальна річ, що існує в одному примірнику, а по-друге, річ, яку відокремлено за певною ознакою з-поміж інших однорідних речей.
Індивідуально визначеними речами можуть бути як рухомі, так і нерухомі речі.
Ознаки, за допомогою яких конкретна річ виокремлюється з-поміж інших родових речей, можуть бути різними.
Річ, яка має ознаки, властиві усім речам такого ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою, є родовою.
Відповідно до ст. 387 ЦК України витребуваною може бути тільки індивідуально-визначена річ, оскільки призначенням такого позову є повернення лише того майна, яке було у власності особи.
Як вказувалось вище об'єктом віндикаційного позову може бути індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову.
Як вже зазначалось, позивач звернувся до суду про витребування наступного майна: ваги електронні Shekel В-1000-Р в кількості 1 шт.; ваги електронні Shekel В-150-Р в кількості 1 шт.; візки гідравлічні Linde в кількості 4 шт.; тази дм 500 в кількості 40 шт.; тази дм 450 в кількості 1157 шт.; тази дм 600 в кількості 399 шт.; станок вертик.сверд. ВСН 40л в кількості 2 шт.; машина мозаїчно-шліфувальна С199 в кількості 1 шт.; пір'єзбірник LUWA в кількості 1 шт.
При цьому, колегія суддів зазначає, що позивачем в позові наведено лише перелік майна та його кількість, проте не зазначено жодного інвентарного номеру чи будь-яких інших ідентифікуючих ознак, за якими можна було б відокремити його з-поміж інших однорічних речей.
Тобто, як вірно зазначено судом першої інстанції, майно, яке є предметом спору, не визначено певними індивідуальними ознаками, майно не має кольору, дати виготовлення, не ідентифіковано за матеріалом та власними параметрами (висота, ширина, довжина), не містить пакувальних, цифрових, номерних та інших характерних позначок тощо, а тому, у розумінні ст. 184 Цивільного кодексу України, є замінним майном аналогічного виду, і позивачем не доведено, що майно, яке перебуває в приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ТОВ "Ріелт інвест сервіс", належить саме ПАТ "Демітекс".
При цьому, колегія суддів не приймає до уваги в якості доказів Інвентаризаційні описи основних засобів та договори застави №6411Z1/2474 від 21.01.2011, №6409Z42/2474 від 01.10.2009, за яким позивач передав в заставу банку спірне майно, з огляду на те, що зазначені документи не доводять, що спірне майно належить на праві власності позивачу, оскільки з наданих документів неможливо ідентифікувати майно (майно визначено родовими ознаками). Дані документи лише засвідчують наявність зазначеного майна у позивача, однак не ідентифікують його, в зв'язку з чим у суду відсутні правові підстави для витребування майна боржника в порядку віндикації.
Крім того, позивачем не доведено, що спірне майно вибуло поза його волею.
Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ТОВ "Ріелт Інвест Сервіс" є власником промислової будівлі (цеху), загальною площею 33651,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка визначена позивачем як місцезнаходження спірного майна. Однак, враховуючи значний розмір будівлі позивачем не зазначено в якому саме приміщенні будівлі зберігається спірне майно, та з посиланням на відповідні докази, не обґрунтовано обставини залишення заставного майна у приміщенні, яке було реалізовано з прилюдних торгів, в той час як Дуленко А.Г. вже був ліквідатором позивача.
Так само суперечливими є докази подані ліквідатором в обґрунтування заявленого позову, а саме, в заявах про злочин від 26.12.2017 зазначено, що для збереження майна ПАТ «Демітекс» згідно наказу №817/025-321/022 від 30.12.2016 призначено відповідального за збереження майна, яке належить ПАТ «Демітекс» на праві власності в кількості 13 одиниць, громадянина ОСОБА_3 , згідно переліку (а.с.55, 65 т.1). В заявах про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами ТОВ "Ріелт Інвест Сервіс" та охоронною фірмою «Вех 2000» від 05.01.2018 та від 12.01.2018 зазначено, що для збереження майна ПАТ «Демітекс» згідно наказу №817/025-321/023 від 01.12.2017 призначено відповідального ОСОБА_4 за збереження майна, яке належить ПАТ «Демітекс» на праві власності в кількості 13 одиниць, згідно переліку (а.с.53, 61 т.1).
З наведених документів вбачається, що ПАТ «Демітекс» спірне майно було передано для збереження ОСОБА_3 , згідно наказу №817/025-321/022 від 30.12.2016, а потім ОСОБА_4 , згідно наказу №817/025-321/023 від 01.12.2017.
В той же час позивачем не обґрунтовано в позові та не доведено відповідними доказами - ким являються дані особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , правові підстави та обставини передання їм цього майна за зберігання. Наказ №817/025-321/022 від 30.12.2016 та наказ №817/025-321/023 від 01.12.2017, на які посилається в листах позивач, в матеріалах справи відсутні.
Також слід зазначити, що згідно наведеного листа позивача від 12.01.2018 майно було передане на зберігання ОСОБА_4 після набуття права власності першим відповідачем на нежитлову будівлю, і позивачем не обґрунтовано обставини його витребування саме у ТОВ "Ріелт Інвест Сервіс", а не у зберігача ОСОБА_4 .
Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, в зв'язку з чим рішення Господарського суду Полтавської області від 11.04.2019 у справі № 911/2548/18 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 269, 270, п.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ПАТ "Демітекс" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 11.04.2019 у справі № 911/2548/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 09.09.2019.
Головуючий суддя Я.О. Білоусова
Суддя І.В. Тарасова
Суддя В.О. Фоміна